ТЕМА 1. СТРАХОВІ ПОСЛУГИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
1. Причинами виникнення та надання страхових послуг є:
а) збільшення обсягів виробництва;
б) надання безповоротної допомоги юридичним і фізичним особам;
в) потреба у здійсненні запобіжних заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику;
г) прагнення обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов'язані з діяльністю юридичних осіб та життям і діяльністю фізичних осіб.
2. Потребу у здійсненні страхування розглядають в таких аспектах:
а) економічному, кримінальному, космічному, навчальному, експериментальному;
б) природному, соціальному, ціноутворення, методичному;
в) фізичному, економічному, соціальному, юридичному, екологічному;
г) природному, економічному, соціальному, юридичному, міжнародному.
3. Категорій «страхового захисту» характеризують такі ознаки:
а) випадковий, ймовірний характер настання страхової події;
б) настання страхової події, пов'язане із свідомою діяльністю людини;
в) неможливість розподілу збитку від настання страхової події як у просторі, так і в часі;
г) вираження та відшкодування збитку за будь-яких обставин.
4. Принцип суброгації означає, що:
а) договори довгострокового страхування мають накопичувальний характер;
б) договір передбачає відшкодування конкретних збитків конкретної особи;
в) здійснюється перехід до страховика, який сплатив страхове відшкодування, права вимоги щодо винної у збитках особи;
г) страхування можливе лише за умов високого довір'я між страховиком і страхувальником.
5. Принцип контрибуції означає, що:
а) дії страховиків, що приймають ризик, значною мірою залежать від їх фінансової спроможності і надійності по виконанню страхових зобов'язань;
б) здійснюється поширення активності страховика за межі одного ризику;
в) страховиком відшкодовується фактичні збитки за мінусом безумовної франшизи, що сприяє поєднанню самострахування зі страхуванням;
г) страховик має право звертатись до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим же страхувальником, з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.
6. Форми страхових зобов'язань:
а) майнова, особиста відповідальності;
б) обов'язкова і добровільна;
в) юридична, економічна, історична;
г) визначена договором та чинним законодавством.
7. Ринок страхових послуг- це:
а) сфера обігу цінних паперів;
б) вид цивільно-правових відносин щодо захисту фізичних та юридичних осіб від несприятливих подій в їх житті та діяльності;
в) частина фондового ринку, на якому формується попит і пропозиція на страхові послуги;
г) особлива сфера грошових економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар - страхова послуга.
8. За характером роботи страхові компанії поділяють на:
а) державні і приватні;
б) керовані, некеровані і ті, що піддаються регулюванню;
в) страхові компанії, що надають послуги зі страхування життя, загальних видів страхування та перестрахування;
г) іноземні та вітчизняні юридичні особи.
9. Державне регулювання страхової діяльності в Україні здійснюється у таких формах:
а) розробка правил страхування державними органами, залучення банків до страхування;
б) ліцензування страхової діяльності і реєстрація страховиків;
в) роздержавлення і приватизація майна публічних страховиків;
г) розробка правил по всіх видах страхування державними органами.
10. Уповноваженим органом, що видає ліцензії на право надання страхових послуг,є:
а) Міністерство фінансів України;
б) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;
в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
г) Національний банк України.
11. Використання інформаційних технологій у страховій діяльності дозволить здійснювати:
а) обмін інформацією між абонентами локальної мережі; проводити Інтернет конференції, отримати необмежений доступ до баз даних;
б) виявляти, обробляти і використовувати будь-яку інформацію за допомогою персонального комп'ютера;
в) спеціалісту страхової справи отримування, представлення, дослідження та зберігання інформації, необхідної для успішного виконання покладених на нього обов'язків;
г) реалізувати голосовий зв'язок між користувачами; інтерактивно передавати аудіо-та відеоінформацію; збільшити кількість користувачів і кількість вузлів мережі Інтернет в Україні.
12. Мережа Інтернет в страховій діяльності:
а) взагалі не потрібна, бо персонал відволікається від основної роботи по укладанню і веденню договорів;
б) є витратомісткою і малоефективною в страховій практиці;
в) є пріоритетною в отриманні необхідної інформації у глобальних комп'ютерних мереж;
г) правильна відповідь а) і б).
13. Страховий продукт - це:
а) боргове зобов'язання страховика;
б) страховий поліс;
в) процес укладання договору страхування;
г) комплекс зобов'язань страховика.
14. До якісних показників страхового продукту відносять:
а) обсяг страхового покриття;
б) кількість основних та додаткових наданих послуг;
в) сума страхової премії та перелік обмежень у ризиках;
г) можливість установлення партнерських взаємовідносин з клієнтом;
15. Аквізиція страховика- це:
а) формування споживчого попиту на страхові продукти;
б) страхове поле страховика;
в) продаж страхових продуктів через страхових посередників;
г) дослідження ринку страхових послуг.
16. Аквізитор- це:
а) фахівець, який обчислює страхові тарифи;
б) фахівець, який оцінює збитки у морській аварії;
в) уповноважена страховиком особа, що укладає або поновлює договори страхування.
г) рекламний агент.
17. Страхові агенти можуть виконувати такі види робіт:
а) розрахунок страхових тарифів;
б) пошук страховиків;
в) пошук страхувальників і укладення договорів страхування;
г) розробка правил страхування.
18. До юридичних страхових агентів відносять:
а) банки, агентства нерухомості, туристичні фірми;
б) громадян-власників;
в) страхові компанії;
г) виробничі підприємства.
19. Продаж страхового продукту за допомогою посередників відбувається:
а) через брокерів;
б) через банки, туристичні агенції тощо;
в) за адресами у довідниках;
г) через агентів
20. Реклама страхової компанії має виконувати такі завдання:
а) створювати широку популярність і образ продуктів компанії та самої компанії, що запам'ятовується;
б) бути спрямована на надання більшої значущості запропонованим нововведенням;
в) підтримувати популярність компанії, поширювати образ продуктів і компанії, брати участь в оновленні образу продуктів компанії;
г) бути позиціонуючою у «відповідь на сподівання споживачів», масово впливати, а також бути ненав'язливо всюдисущою.
21. Учасниками договірних відносин в процесі купівлі-продажу страхової послуги є:
а) страховик;
б) страхувальник,
в) застрахований
г) отримувач.
22. Відповідно до Закону України «Про страхування» страховики - фінансові установи, створені в формі:
а) акціонерних;
б) повних;
в) командитних товариств;
г) товариств з додатковою відповідальністю;
д) товариств з обмеженою відповідальністю.
23. Отримувач страхового відшкодування (бенефіціар)– це:
а) страхувальник, застрахований (в особистому страхуванні);
б) потерпілий (при страхуванні відповідальності);
в) інша третя особа, визначена договором страхування.
24. Застрахований– це:
а) фізична особа, на користь якої страхувальник уклав із страховиком договір з особистого страхування;
б) юридична особа;
в) фізична особа, на користь якої страхувальник уклав із страховиком договір з майнового страхування;
25. Надання страхових послуг базується на принципах:
а) принцип вільного вибору страховика і виду страхування;
б) страховий інтерес і наявність страхового ризику;
в) принцип найвищої довіри;
г) відшкодування в межах реально завданих збитків;
д) суброгації.
26. Страхові послуги здебільшого реалізуються у такий спосіб:
а) стихійно
б) прямий продаж;
в) продаж за допомогою посередників.
27. Прямий продаж страхової послуги здійснюється:
а) в офісі страхової компанії;
б) через агентів;
в) спеціально найманими працівниками - аквізиторами;
г) по мережі Інтернет.
28. Продаж страхового продукту за допомогою посередників відбувається:
а) через брокерів;
б) через банки, туристичні агенції тощо;
в) за адресами у довідниках;
г) через агентів.