Методи визначення та класифікація податкових ризиків
Ризик породжується об’єктивно існуючими невизначеністю, конфліктністю, нестачею інформації на момент оцінювання, прийняття управлінських рішень, неоднозначністю прогнозів, змінами як в оточуючому середовищі, так і в самій системі, еволюційно-трансформаційними процесами, нестачею часу для наукового обґрунтування значень економічних і фінансових показників та підтримки прийняття відповідних рішень.
На практиці існує безліч визначень ризику.
Ризик – це економічна категорія, яка відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних, зокрема, податкових відносин, об’єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, притаманних процесам ціле покладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що супроводжуються можливими загрозами та невикористаними можливостями як для держави, так і для платника податків.
Ризик – це можливість виникнення певної події, настання якої призводить до фінансових чи іншого виду втрат членів та/або учасників платіжної системи.
Виходячи з узагальненого визначення, під поняттям „ризик” розуміється ступінь потенційної можливості для суб'єкта понести фінансові або інші втрати внаслідок негативних відхилень від очікуваних результатів, що ґрунтуються на чинних нормах права та враховуються суб'єктом при прийнятті рішень.
Що стосується терміну „податковий ризик”, то за основу взято наступне визначення: „Під податковим ризиком слід розуміти теоретичну ймовірність того, що внаслідок певних дій платника податку певні платежу до бюджету можуть надійти не в повному обсязі або несвоєчасно”. Також у методичних рекомендаціях ДПА існує наступне визначення: „Податковий ризик – це вірогідна можливість порушення податкового законодавства, в результаті чого можливі втрати бюджету”.
Для виявлення ризикових суб’єктів на практиці використовуються індикатори ризиків - певні критерії (ознаки), що вказують на наявність або можливість негативного перебігу подій.
Групування переліків індикаторів проводиться відповідно до визначених груп ризиків:
■ індикатори випадкових ризиків;
■ індикатори оптимізації оподаткування;
■ індикатори ухилення від оподаткування.
Індикатори ризиків визначаються структурними підрозділами органів ДПС в процесі адміністрування податків та постійно актуалізуються. Порядок формування переліків (шаблонів) індикаторів ризиків, їх затвердження та використання визначається Державною податковою адміністрацією України.
Вага індикаторів, як правило, визначається, з урахуванням ступеню ризику, щодо якого визначено ці індикатори. Порядок розрахунку ваги індикаторів визначається Державною податковою адміністрацією України.
Для визначення ризиків використовуються такі методи:
■ метод історичного аналізу, що полягає у визначенні схожості ситуації, схеми або документу, по яких визначається ризик, з тими, що спостерігалися, використовувалися або готувалися раніше;
■ метод аналогій, який базується на використанні досвіду та напрацювань, набутих іншими державними органами України або податковими органами інших країн в аналогічних (схожих) ситуаціях;
■ аналітичний метод, який передбачає використання таких технологій, як моделювання, аналіз за схемою „причина-наслідок" та інші;
■ метод „зворотного аналізу", який полягає у вивченні виявлених на практиці фактів невідповідності податкових стягнень їх прогнозованим розмірам і встановленні причин та зовнішніх ознак цих відхилень, які у подальшому буде можливо використовувати для виявлення ризиків на ранніх стадіях адміністрування;
■ індивідуальне опитування, тобто проведення опитувань, у тому числі анонімних, учасників або потенційних учасників процесу, щодо якого визначаються ризики.
Що стосується останніх наукових досліджень у даній галузі, податкові ризики прийнято поділяти на податковий ризик держави та податковий ризик платника.
Податковий ризик держави - це економічна категорія, яка характеризує невизначеність кінцевого результату діяльності щодо забезпечення надходжень коштів до бюджетів усіх рівнів, державних цільових фондів, унаслідок можливого впливу (дії) на нього низки об’єктивних та/або суб’єктивних факторів, неефективного адміністрування податків та порушень податкового законодавства. Податковий ризик держави є складним ризиком, тобто таким, що включає інші ризики, зокрема ризики, управління якими зі сторони органів ДПС України повністю або частково неможливе. Це природно - кліматичні ризики (стихійні лиха), та політико-економічні ризики (зміна або реорганізація політичної або економічної систем). До ризиків, управління якими зі сторони органів ДПС України можливе, відносять ризики порушення податкового законодавства, операційні та організаційно-управлінські ризики.
Ризик порушення податкового законодавства може розглядатися за двома аспектами:
■ ризик порушення податкового законодавства платниками податків;
■ ризик порушення податкового законодавства державними службовцями.
Ризик порушення податкового законодавства платниками податків характеризується можливістю (ймовірністю) ненавмисного або навмисного порушення суб’єктом господарювання чинного законодавства, в результаті чого можливі втрати надходжень до бюджету, виражені в грошовій формі.
Ризик порушення податкового законодавства державними службовцями характеризується можливістю (ймовірністю) зловживань та корупційних дій з боку працівників державних відомств, в результаті чого можливі втрати надходжень до бюджету, виражені в грошовій формі.
Ризик порушення податкового законодавства платниками податків, державними службовцями інших відомств, природно – кліматичні та соціально-політичні ризики відносяться до зовнішніх ризиків адміністрування податків. До внутрішніх ризиків відносяться операційні та організаційно-управлінські ризики.
Операційні ризики адміністрування податків характеризуються невизначеністю кінцевого результату здійснення операційних процесів, завданням яких є забезпечення надходження коштів до бюджетів та державних цільових фондів, унаслідок можливого впливу (дії) на них об’єктивних та/або суб’єктивних факторів, неефективного управління та порушень податкового законодавства.
Організаційно-управлінські ризики адміністрування податків характеризуються можливістю (ймовірністю)впровадження неефективної організаційної структури органів та підрозділів ДПС України, системи прийняття управлінських рішень, планування, ціле покладання, прогнозування, що у свою чергу впливає на невизначеність результатів діяльності операційних процесів адміністрування податків.
Податковий ризик платника податків відноситься до різновиду підприємницьких ризиків. Чинниками його можуть бути: зміна податкової політики, у результаті чого може збільшитися податковий тиск, і відповідно, збільшиться податкове зобов’язання; можливість донарахувань і платежів та штрафів за ненавмисне порушення суб’єктом господарювання чинного законодавства; помилки та недоліки при плануванні, проектуванні та організації бізнесу.
Ризики держави як суб'єкта у сфері оподаткування можливо умовно розподілити на два типи:
■ ризики недобору, у випадку реалізації яких обсяги надходжень до бюджетів не досягатимуть прогнозованих розмірів;
■ ризики надвитратності, у випадку реалізації яких витрати на забезпечення прогнозованих розмірів надходжень до бюджетів по окремих видах податків (зборів) перевищуватимуть економічно доцільні.
У межах зазначених типів визначаються такі групи ризиків та факторів (причин) їх виникнення, а саме випадкові ризики, ризики оптимізації оподаткування, ризики ухилення від оподаткування та процедурні ризики.
До ризиків недобору відносяться випадкові ризики, ризики оптимізації оподаткування та ризики ухилення від оподаткування, які можна представити наступним чином.
I група - випадкові ризики, які можуть реалізуватися без свідомого бажання реального або потенційного платника податків уникнути оподаткування, та зумовлюються факторами:
■ необізнаності платника;
■ невмисної помилки платника.
Ризики І групи (випадкові ризики) є ризиками низького ступеню, оскільки не є системними, можуть бути легко нівельовані (виправлені, усунені) та не спричиняють значних втрат бюджету.
II група - ризики оптимізації оподаткування, які зумовлюються усвідомленим намаганням реального або потенційного платника мінімалізувати рівень сплати податків, уникаючи прямих порушень норм чинного податкового та іншого законодавства, та зумовлюються факторами:
■ недосконалості законодавчого забезпечення процесів адміністрування податків;
■ недосконалості нормативного забезпечення процесів адміністрування податків.
III група - ризики ухилення від оподаткування, які визначаються усвідомленим намаганням реального або потенційного платника мінімалізувати рівень сплати податків або уникнути оподаткування шляхом порушення чи невиконання вимог чинного податкового та іншого законодавства.
Ризики ІІ групи (ризики оптимізації оподаткування) та ІІІ групи (ризики ухилення від оподаткування) є ризиками високого ступеню, оскільки визначаються усвідомленим намаганням платника уникнути оподаткування, складно піддаються визначенню, кваліфікуванню, документуванню та виправленню (уникненню, усуненню), спричиняють значні втрати державного бюджету.
До ризиків надвитратності відносяться процедурні ризики, які зумовлюються чинним (запропонованим) регламентом процедур адміністрування податків та/або вимагають використання при цьому неадекватно великих людських чи матеріальних ресурсів.
Процедурні ризики є ризиками середнього ступеню, оскільки можуть бути виправлені (уникнені, усунені) шляхом внесення відповідних змін до нормативно-правової бази або визначених процедур.
Для уникнення (усунення) кожного визначеного ризику розробляється та впроваджується конкретизований перелік заходів, що розробляється на підставі стандартного переліку. Конкретизований перелік заходів має надавати відповіді на три запитання: хто?, що?, коли?
Найбільш складним питанням податкового ризик-менеджменту є кількісна оцінка податкових ризиків. У практиці податкової роботи, застосовуються наступні способи оцінки:
1. ризик оцінюється у відсотках, залежно від ступеня імовірності.
2. оцінка ризиків за допомогою балів:
3. наприклад, «3» для високого, «2» для середнього, «1» для низького, «0» для неіснуючого ризику.
4. розраховуються коефіцієнти, які характеризують питому вагу платників, що порушили податкове законодавство, у загальній кількості платників. Такі коефіцієнти розраховуються по галузі, по регіону, а також інтегровані коефіцієнти з урахуванням галузевого та регіонального показника.
Комплексна оцінка ризику господарювання визначається за дією чинників, які містяться в інформації, що внесена до автоматизованої бази даних. Використовуються реєстраційні дані, податкова звітність, результати контрольно-перевірочної роботи, зовнішні інформативні джерела.
У межах кожної категорії уваги платники розподіляються за фінансовою важливістю, а саме:
· малі, які декларують валові доходи до 1 млн. грн..;
· середні, які декларують валові доходи від 1 млн. рн.. до 10 млн. грн..;
· великі, задекларовані валові доходи яких складають більше 10 млн. грн..
Окремо для юридичних і фізичних осіб розраховуються також складові видів податкових ризиків, а саме: галузевий, регіональний, за видом діяльності.
Галузевий ризик визначається за формулою:
Рг = К пор х 100 /Ксгд,
де Рг – ризик діяльності у певній галузі;
Кпор – кількість платників, у яких встановлені порушення щодо сплати податків у певній галузі;
Ксгд – кількість суб’єктів господарювання у певній галузі.
Регіональний ризик (Ррег) визначається за аналогічною формулою як відношення кількості встановлених порушень у певному регіоні до кількості платників податків, що здійснюють свою діяльність у цьому регіоні.
Ризик виду діяльності (Рвд) зумовлюється загальною ризикованістю операцій, які здійснює платник (обсягами операцій у виробництві чи посередництві).
Для впорядкування пріоритетності обслуговування платників у межах категорії уваги визначається внутрішній показник податкового ризику, котрий можна оцінити за формулою:
В = (Рг + Ррег + Рвд)/3,
або: В = k1Рг + k2Ррег + k3Рвд,
де k1, k2 , k3 – коефіцієнти вагомості (важливості) відповідного виду ризику (галузевого, регіонального та виду діяльності).
Зазначимо, що: k1 + k2 + k3 = 1.