Алергічні реакції і їх типи: алергічні реакції негайного типу та сповільненого типу, їх наслідки. Попередження алергії, гіпосенсибілізація

Алергічна реакція здійснюється за допомогою імунних механізмів, але перебіг і результат її зовсім інший (тому й назвали – інша дія). Алергени спричинюють в організмі імунну відповідь гуморального або клітинного типу.

Основною відмінністю алергічної реакції від імунної є наявність ушкодження власних тканин організму.

Алергічна реакціяяк змінена імунна відповідь на алергенмає фазовий перебіг:

1) Перша стадія — імунологічна - сенсибілізація до якої-небудь речовини — перехід від нормальної реактивності до підвищеної. Вона триває від моменту первинного потрапляння алергену в організм до формування імунної відповіді на цей алерген. Сенсибілізація формується близько 2 тижнів, але, сформувавшись, може зберігатися місяці, роки і навіть усе життя.

2) Друга стадія – біохімічна - вона виникає в основному на повторне потрапляння алергену. Суть біохімічної стадії полягає в утворенні або активації БАР (гістамін, серотонін), що починається вже з моменту сполучення антигену з антитілом.

3) Третя стадія – функціональних і структурних порушень (патофізіологічна). Функціональні і структурні розлади в органах, які характерні для третьої стадії алергії, в системах організму виявляються по-різному.

Система кровообігу. Під час алергії змінюється робота серця, знижується артеріальний тиск, різко підвищується проникність стінок судин, внаслідок чого з’являється алергічний набряк.

Органи дихання. Під впливом БАР скорочується непосмугована м’язова тканина бронхів, спазм яких призводить до порушення вентиляції легень, кисневого голодування.

Система крові. При алергії активується як система згортання крові, так і протизгортальна. Сумарний ефект цих розладів неоднаковий на різних рівнях кровоносного русла. Кров в аорті та великих судинах згортається погано, тоді як у капілярах спостерігається тромбоз.

Нервова система. БАР - аміни за нормальних умов є медіаторами больової чутливості. Навіть у дуже малих кількостях вони викликають біль, печію, свербіння.

Морфологічним виявом алергічних реакцій є імунне запалення - реакція тканин на імунне пошкодження. Це запалення виникає в сенсибілізованому організмі, має схильність до “самопідтримання” та безперервного перебігу з появою періодів загострення та ремісії.

В залежності від швидкості розвитку розрізняють 2 типи алергічних реакцій:

1) реакції гіперчутливості негайного типу (анафілактичні алергічні реакції) - розвиваються швидко, від декількох секунд до кількох годин. До них належать кропив’янка, набряк Квінке, анафілактичний шок, поліноз, бронхіальна астма.

2) реакції гіперчутливості сповільненого типу – розвиваються повільно і проявляються через кілька годин чи навіть діб (реакція Манту).

При алергічних реакціях призначають протиалергічні засоби (антигістамінні препарати) – діазолін, супрастин, лоратадин і т.п.,які можуть швидко зняти симптоми алергії.

Десенсибілізаціяхарактеризує повернення до нормальної реактивності. Вона може відбуватися спонтанно і настає сама по собі після усунення дії алергену або штучно, після курсу гіпосенсибілізації (введення алергену в мікродозах).

Специфічна гіпосенсибілізація — зниження чутливості організму до певного алергену шляхом уведення хворому в малих дозах того алергену, до якого є підвищена чутливість. Найкращі результати такої специфічної імунотерапії відзначаються при лікуванні таких алергічних захворювань як поліноз (алергія на пилок рослин), атопічна бронхіальна астма, кропивниця. Механізм гіпосенсибілізації полягає в підборі малої дози антигену для повторного введення, так що вироблювані БАР дезактивуються самим організмом і антитіла будуть зв'язані антигеном без алергії.

Попередити розвиток алергічних станів можна шляхом ізоляції організму від потенційного алергену.

Аутоаллергічні (аутоіммунні) захворювання розвиваються в результаті вироблення антитіл, які можуть взаємодіяти з антигенами власного організму. Соматичні мутації в різних органах можуть привести до появи клітин, що володіють антигенними властивостями стосовно свого організму. Мутація іммуноцитів може стати причиною аутоімунних захворювань у зв'язку з тим, що приводить до появи "заборонних" клонів, що сприймають нормальні компоненти організму як антигени.

До аутоімунних захворювань відносять ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, аутоімунну гемолітичну анемію та ін.