Призначення протигазових коробок

Час дії фільтруючих коробок малого габариту приблизно на 50% менший, ніж великих. Час дії фільтруючих коробок з аерозольним фільтром приблизно на 50% менше, ніж без нього. Максимальні строки служби коробок фільтруючих протигазів визначаються наявністю запаху під маскою. На фізіологічні функції працюючих промислові протигази можуть виявляти несприятливу дію, а саме викликати підсилення напруження функціональних систем організму в результаті високого опору дихання, статичного навантаження на м'язи шиї, обмеження огляду і можливості вести переговори. Це призводить до бистрої втоми працюючих і неможливості тривалого виконання виробничих операцій. Тому використання промислових протигазів протягом всієї зміни повинно допускатися в виняткових випадках і як крайній засіб.

При наявності в повітрі кисню менше 16% (в цистернах, гноєзбірниках, різних резервуарах, каналізаційних і вигрібних спорудах) і при концентраціях шкідливих речовин в повітрі, перевищуючих 0,5% (по об'єму), використання фільтруючих протигазів заборонено. При роботі в таких умовах і місцях необхідно застосовувати шлангові протигази.

Шлангові протигази

Ізолюючі шлангові протигази складаються із шолом-маски і гофрованого шланга. Шланговий протигаз ПШ-1 має довжину шланга 10м, а шланговий протигаз ПШ-2 - 20м. До зовнішнього кінця шланга приєднується по необхідності фільтруюча коробка для очищення вдихаємого повітря від пилу. Шланговий протигаз ПШ-2 додатково мас вентилятор, який забезпечує подачу повітря по шлангу.

Практична частина

5.2.1. Вивчення захисних властивостей респіраторів

Студенти з допомогою викладача вивчають захисні властивості респіраторів.

5.2.2. Вивчення захисних властивостей протигазів

Студенти з допомогою викладача вивчаютьзахисні властивостіпротигазів.

5.2.3. Вивчення методики вибору ЗІЗОД і розрахунку їх потреби

Вибір ЗІЗОД повинен здійснюватись зурахуванням складу і стану повітряного середовища, характеру виробничого процесу і умов праці.

Вибір ЗІЗОД проводять у такій послідовності:

1. Вияснити, від якої шкідливої речовини потрібно захищатися (від пилу, газів

чи від пилу та газів одночасно).

2. Визначити, у скільки разів фактична концентрація шкідливої речовини

перевищує ГДК. Якщо ця цифра буде більше 1, потрібно захищатися.

3. Якщо потрібно захищатися від пилу, необхідно вибирати протипилові

респіратори типу фільтруючі маски або патронного типу з урахуванням умов

праці ( температури, вологості, фактичної концентрації пилу).

4. Якщо потрібно захищатися від газів, необхідно вибирати протигазові

респіратори РПГ-67 з маркою патронів, які захищають від даного газу.

5. Якщо потрібно захищатися від пилу і газів одночасно, необхідно вибирати

універсальні респіратори РУ – 60М з маркою патронів, які захищають від даного газу.

Примітка:якщо фактична концентрація газів буде перевищувати ГДК більше

ніж в 10 разів, необхідно вибирати фільтруючий протигаз з відповідною маркою

фільтруючої коробки. Якщо додатково потрібно захищатися від пилу,

фільтруюча коробка має бути з білою смугою.

При визначенні загальної кількості протигазів, респіраторів зі змінними патронами необхідно враховувати, що протигази і патронні респіратори надходять без запасних коробок і патронів. Тому до них заказують додатково (якщо це необхідно по розрахунках) фільтруючі коробки і патрони.

Якщо потреба в ЗІЗ із врахуванням терміну експлуатації виявилась менше 1 шт, то їхнеобхідно заказувати по кількості працюючих, зайнятих на даній роботі. Якщо виявилась дробова кількість ЗІЗ, то одержане значення необхідно округлити в сторону збільшення до цілих одиниць.

Застосування пестицидів і мінеральних добрив здійснюється спеціально навченою бригадою. Кількість робітників у такій бригаді буде залежати від об’єму роботи в господарстві. Нормативний термін захисту ЗІЗОД від шкідливих речовин залежить від їх концентрації. Тому потрібно робити запас ЗІЗОД для робітників бригади на рік. Заявки на потрібну кількість ЗІЗОД подає безпосередній керівник робіт інженеру з охорони праці, який робить загальну заявку на потребу ЗІЗОД для господарства.

Потрібну кількість ЗІЗОД (або пар патронів до респіраторів) на рік розраховують за формулою:

П = Р × Т_Р / Т_Н ; шт. ,

де: П – потреба;

Р – кількість одночасно працюючих у ЗІЗОД за рік у даному ЗІЗОД;

Т_Р – час роботи у даному ЗІЗОД;

Т_Н – нормативний термін захисту даним ЗІЗОД в залежності від умов праці.

5.2.4. Вибрати тип ЗІЗОД в залежності від умов праці

Одержати завдання у викладача, в якому буде вказано концентрація і вид шкідливої речовини в повітрі робочої зони. Підібрати тип і марку ЗІЗОД. Записати у звіт результат роботи.

Таблиця 4.

Результати вибору ЗІЗОД

5.2.5. Приклади вибору ЗІЗОД і розрахунку їх потреби

Приклад 1.

Визначити тип ЗІЗОД для роботи з пиловидними мінеральними

добривами, якщо концентрація пилу q _ф = 300 мг/м³ , а його ГДК q _ГДК= 4 мг/м³ .

Відносна вологість 70%.

Приклад 2.

Розрахувати потребу в запасних фільтрах до респіратора “Айстра – 2” для бригади механізаторів у складі 4-х осіб на рік при умові, що в ЗІЗОД вони працюють протягом року приблизно 40 годин. Робота механізаторів відноситься до роботи середньої важкості.

Приклад 3.

Визначити тип ЗІЗОД для роботи по внесенню аміачної води , якщо

концентрація аміаку в повітрі може досягати q _ф = 100 мг/м³ , а його ГДК q _ГДК=

20 мг/м³ .

Приклад 4.

Розрахувати потребу в запасних патронах марки КД до респіраторів

ПРГ - 67для бригади механізаторів у складі 4-х осіб на рік при умові, що в

ЗІЗОД вони працюють протягом року приблизно 40 годин.

Додаток 1.

Час захисту фільтрів протипилових

респіраторів в залежності від умов праці, год.

Додаток 2.

Час захисної дії фільтруючих патронів респіраторів

РУ- 60М і РПГ - 67 по контрольним шкідливим речовинам

6. Оформлення звіту за лабораторну роботу

Звіт повинен містити:

· назву роботи;

· мету дослідження;

· прилади й устаткування, які використовуються в роботі;

· теоретичну частину (мікрокліматичні параметри, принцип нормування;

прилади для вимірювання параметрів мікроклімату; дію шкідливих речовин на організм людини і принцип їх нормування; дію пилу на організм людини; методику визначення запиленості ваговим методом; загальні відомості про ЗІЗОД, призначення і захисні властивості респіраторів і їх патронів, призначення і захисні властивості протигазів і їх коробок);

· практичну частину (результати вимірювань; по кожному приладу

пояснення принципу роботи; виконані розрахунки, висновки ; методику вибору ЗІЗОД і розрахунок їх потреби; результати вибору типу ЗІЗОД в залежності від умов праці (таблиця 3).

7. Захист звіту

При захисті звіту викладач перевіряє : правильність оформлення звіту, результатів досліджень і проводить співбесіду по контрольних питаннях.

Контрольні питання

1. Що таке мікроклімат виробничих приміщень?

2. Назвіть параметри мікроклімату.

3. Які прилади застосовують для контролю параметрів мікроклімату?

4. На чому оснований принцип роботи психрометра?

5. Порядок вимірювання вологості повітря за допомогою психрометра.

6. Порядок вимірювання швидкості руху повітря за допомогою анемометра.

7. Що покладено в основу нормування параметрів мікроклімату?

8. Які роботи належать до категорії легких, середньої важкості, важких?

9. Яким приладом визначається відносна вологість при від’ємних

температурах?

10. Як класифікують за стандартом параметри мікроклімату?

11. Який прилад фіксує зміну температури, вологості, тиску на протязі доби?

12.Які шкідливі речовини можуть знаходитись в повітрі робочої зони тваринників при виконанні різних видів робіт?

13. Що називається шкідливою речовиною?

14. Якими шляхами шкідливі речовини можуть проникати в організм людини?

15. На які групи по характеру дії на організм людини підрозділяють хімічні шкідливі речовини?

16. Що називається гранично-допустимою концентрацією шкідливих речовин у повітрі?

17. На які класи по ступеню дії на організм людини поділяють всі шкідливі речовини?

18. Які методи використовуються для контролю вмісту шкідливих газів (парів) в повітрі робочої зони?

19. На чому заснований принцип роботи газоаналізатора УГ-2?

20. Що включає в себе газоаналізатор УГ-2?

21. Які величини вказані на гранях штоку повітрозабірного пристрою приладу УГ-2?

25. Який пил більш шкідливий для організму людини: дрібий, крупний, різних розмірів?

26. Принцип вимірювання запиленості ваговим методом.

27. Які професійні захворювання виникають при тривалій роботі в запиленому середовищі?

28. Для чого застосовується освітлення на виробництві?

29. До чого призводить невірно підібране освітлення?

30. Дати визначення освітленості і в яких одиницях вона вимірюється.

31. Дати визначення світлового потоку і в яких одиницях він вимірюється.

32. Охарактеризувати коефіцієнт природної освітленості.

33. В чому полягає явище стробоскопічного ефекту?

34. В залежності від чого встановлюють норми освітленості?

35. Які вимоги пред’являються до виробничого освітлення?

36. В яких випадках застосовують фільтруючі і ізолюючі ЗІЗОД?

37. Назвати типи респіраторів по конструктивному виконанню.

38. Який критерій відпрацьованості респіратора чи фільтра протигаза?

39. Призначення та будова протипилових респіраторів типу фільтруючі маски.

40. Призначення та будова протипилових респіраторів патронного типу.

41. Призначення та будова фільтруючого протигазу.

42. Призначення фільтруючих коробок протигазів і їх марки.

43.Призначення патронів респіраторів і їх марки.

44. Методику вибору ЗІЗОД в залежності від умов праці.

45. Методика розрахунку потреби ЗІЗОД.

3.2. Практичне заняття № 2.–«Дослідження впливу гігієно – ергономічних характеристик робочих місць на робочі пози та здоров’я користувача ПК. Дослідження впливу організації робочих місць і приміщень на користувачів ПК».

Мета роботи - ознайомитись з "Державними санітарними прави­лами і нормами роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин" та "Правилами охорони праці при екс­плуатації ЕОМ". На прикладі роботи студентів в комп'ютерному класі провести біомеханічний аналіз робочих поз та гігієно - ергономічну оцінку робочого місця спеціаліста (економіста, бухгалтера, менеджера та ін.) - користувача ЕОМ, порівняти з гігієнічними нормами, зробити ви­сновки.

1. Загальні відомості

Робота сучасних спеціалістів і процес їх підготовки тісно пов'язані з експлуатацією комп'ютерної техніки. До виробничих факторів, безпосе­редньо пов'язаних з трудовим процесом, належать організація та облад­нання робочого місця, а також робоча поза, яка висуває ряд істотних вимог до опорно - рухового апарату. Формування фізіологічно раціо­нальної робочої пози в процесі навчально-виробничої діяльності студен­та мас серйозний вплив на подальше утворення робочого динамічного стереотипу. Саме оптимальна робоча воза гармонізує стосунки в системі "студент - спеціаліст - виробниче середовище", знижує ступінь функці­онального напруження в процесі роботи, запобігає розвитку передчасної втоми.

1.1. Гігієнічні вимоги до організації та обладнання робочого місця користувача ЕОМ

Конструкція робочого місця користувача ЕОМ мас забезпечувати під­тримування оптимальної робочої пози.

Робочі місця з ЕОМ слід так розташовувати відносно світлових прорі­зів, щоб природне світла надало з боку, переважно з ліва. При розміщен­ні робочих Столів з ЕОМ слід дотримувати такі відстані між боковими поверхнями ЕОМ - 1,2 м, відстань від титульної поверхні одного відео ­терміналу до екрану іншого - 2,5 м.

Конструкція робочого столу має виповідати сучасним вимогам ерго­номіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання ( дисплею, клавіатури, принтера ) і доку­ментів. Висота робочої поверхні робочого столу з відеотерміналом має регулюватися в межах 680...800 мм, а ширина і глибина - забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля ("ре­комендовані розміри: 600... 1-100 мм, глибина -800...1000 мм ).

Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менше ніж 600 мм, завширшки не менше ніж 500 мм, завглибшки (на рівні колін) не менше ніж 450 мм, для протягнутої ноги - ніж 650 мм.

Робочий стілець має бути підйомно-поворотним, регульованим за ви­сотою, кутом і нахилом сидіння та спинки і за відстанню від спинки до переднього краю стільця; поверхня сидіння має бути плоского, передній край - заокругленим. Регулювання кожного із параметрів має здійсню­ватися незалежно, легко і надійно фіксуватися. Шаг регулювання еле­ментів стільця мас становити: для лінійних розмірів - 15...20 мм, для кутових - 2...5°. Зусилля регулювання має не перевищувати 20 Н.

Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400. ..500 мм, а Ширина і глибина становити не менше ніж 400 мм. Кут нахилу сидіння - до 15° вперед і до 5⁰ назад. Висота спинки стільця має становити ( 300 ±20 ) мм, ширина - не менше ніж 380 мм, радіус кривизни горизонталь­ної площини - 400 мм. Кут нахилу спинки має регулюватися в межах 1...30" від вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння має регулюватися в межах-260...400 мм.

Для зниження статичного напруження м'язів верхніх кінцівок слід використовувати стаціонарні або змінні підлокітники завдовжки не ме-ише ніж 250 мм, завширшки - 50...70 мм, що регулюються за висотою над сидінням у межах 230...260 мм і відстані між підлокітниками в ме­жах 350...500 мм.

Робоче місце має бути обладнане підставкою для ніг завширшки не менше ніж 300 мм, завглибшки не менше ніж -400 мм, що регулюється за висотою в межах до 150 мм, а за кутом нахилу опорної поверхні підстав­ки до 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню і бортик по перед­ньому краю висотою 10,мм.

Екран відеотерміналу має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600...700 мм, але не ближче ніж за 700 мм з урахуванням розміру літературно-цифрових знаків і символів. Розташування екрану має забезпечувати зручність зорового спостере­ження у вертикальній площині під кутом +30° до нормальної лінії по­гляду працюючого.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100...300 мм від краю, звернутого до працюючого. У конструкції клавіатури мас передбачатися опорний пристрій (виготовлений із матеріалу з високим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає мимовільному її зсуву), який дає змогу змінювати кут нахилу поверхні клавіатури у межах 5...15 °. Висота середнього рядка клавіш не повніша перевищувати 3О мм. Поверхня клавіатурі! має бути матовою з коефіцієнтом відбиття 0,4.

Розташування пристрою введення-виведення інформації має забезпе­чувані добру видимість екрану відеотерміналу, зручність ручного керу­вання в зоні досяжності моторного поля і за висотою - 900...1300 мм, за шириною - 400...500 мм. Робоче місце з відеотерміналом слід обладнати пюпітром для документів, що легко перемішується.

Для забезпечення захисту і досягнення нормованих рівнів комп'ютерних випромінювань необхідне застосування приекранних фільтрів, локальних світлофільтрів (засобів індивідуального .захисту очей) та інших засобів захисту, що пройшли випробуваний в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат. При оснащеності робочого місця з відеотерміналом лазерним принтером параметри лазерного випромінювання повинні відповідати вимогам Сан ПІН № 5804 - 91.

Якщо використання відеотерміналу і ПЕОМ є періодичним, то оснащення, як правило, розташовується на приставному столі, переважно з ліва від основного столу. Кут між основним і приставним столами повний!! бути в межах 90...140°.

Якщо відеотермінал і ПЕОМ використовуються періодично, то дозволяться оснащувати приміщення, яке відповідає вимогам цих Правил, окремими робочими місцями колективного використання з відеотерміналом і ПЕОМ.

1.2. Епюра оптимальної робочої пози

Студенти та спеціалісти-користувачі комп'ютерних систем виконують операції, пов'язані з роботою на клавіатурі, з мишкою, зчитуванням інформації з монітору, виведенням інформації на принтер, роботою у комп'ютерних мережах (внутрішніх, зовнішніх). Ці операції вони виконують в положенні сидячи на стільці чи в кріслі.

Просторові параметри робочого місця в ергономічному відношенні всіх елементів периферії ЕОМ, епюра робочої пози користувача повинні відповідати оптимальним значенням.

Наприклад:

- відстань від очей до екрану монітору - 50 -70 см;

- кут зору -10 - 20°, але не більше 40°;

- кут між верхнім краєм монітору та рівнем очей - не менше 10°;

- екран монітору розміщений перпендикулярно до лінії зору;

- кут між кистю, і передпліччям - 180° (1);

- ліктьовий суглоб - 95° ( 2 );

- відхилення плеча від тулуба - 0° (3);

- нахил голови відносно корпусу - 35° (4);

- нахил голови відносно вертикалі - 25° (5);

- нахил тулуба відносно вертикалі - 10° (б);

- тазостегновий суглоб -115° (7);

- колінний суглоб - 115° (8);

- гомілковостопний суглоб -118° (9).

Епюра оптимальної робочої пози сидячи (за Н. Тарасенко і спіавт., 1979).

Епюра робочої пози спеціаліста банківської справи в операціях, які викопуються сидячи і пов'язані з роботою на персональній ЕОМ.

Мал. 1.

Умовні позначення суглобних кутів і зчленувань тіла:

1 - кисть - передпліччя; 2 - ліктьовий суглоб; 3 – відхилення плеча від тулуба; 4 - нахил голови відносно корпуса; 5 - нахил голови відносно шкалі; 6 - нахил тулуба відносно вертикалі; 7 – тазостегновий суглоб; 8 - колінний суглоб; 9 - гомілковостопний суглоб.

1.3. Оцінка неспецифічних умов праці студента-користувача ПЕОМ

Неоптимальна робоча поза студента-користувача ПЕОМ створює умо­ви для статичного напруження м'язів шиї, плечового поясу, спини та ніг, негативний вплив якого особливо виражений в період формування про­фесійних навичок молодих спеціалістів. Наведені умови праці в учбово­му процесі можна віднести до неспецифічних, оскільки вони визначають зовнішньогігієнічні фактори навчально-виробничої діяльності, які не пов'язані з виконанням службового завдання безпосередньо, але вони є постійними і тому впливають на ефективність праці і на стан здоров’я студентів. Це з одного боку, а з іншого: знання оптимальних параметрів робочої пози, вміння їх визначати допоможуть майбутньому спеціалісту уникнути економічних диспропорцій в комплектуванні робочого місця відповідними меблями та раціоналізувати власну робочу позу.

1.4. Експериментальне визначення параметрів робочої пози

1. Вивчити і коротко законспектувати питання розділу 1.

2. За допомогою елюрометра і транспортира визначити фактичні значення параметрів ( кути) власної робочої пози при роботі з комп'ютером.

3. Результати вимірювань (Р) та їх нормативні значення (N) занес­ти в табл. 1.

4. Розрахувати середній показник відхилення біомеханічного стану (а) за формулою (1).

5. Зробити висновки, дати пропозиції щодо поліпшення неспецифіч­них умов праці.

Таблиця 1.

Наукова організація праці грунтується на досягненнях науки і передовому досвіді, дозволяє щонайкраще з'єднати техніку і людей у єдиному виробничому процесі. На даний час основним засобом взаємодії економіста з ЕОМ є візуальні дисплейні термінали (ВДТ). Прискорене упровадження ВДТ практично у всі області народного господарства веде до появи великої кількості робочих місць. У зв'язку з цим знання основ організації цих робочих місць будуть необхідні студентам-економістам у наступній практичній діяльності.

Формуванню практичних навиків в організації робочих місць користувачів ВДТ сприяють дані методичні вказівки. Вони перебувають, із трьох розділів:

- перший: «Загальні положення, вимоги ГОСТ 12.2.032-78»;

- другий: «Вимоги ергономіки до організації робочих місць користувачів ВДТ»;

- третій: «Індивідуальне завдання студенту на виконання лабораторної роботи».

У результаті самостійного вивчення перших двох розділів студенти повинні засвоїти основні теоретичні рекомендації по організації робочих місць користувачів ВДТ. Виконання третього розділу - індивідуальне завдання - дозволить студентам придбати практичні навики в ергономічно правильній організації робочого місця користувача ВДТ.

2. Загальні положення, вимоги ГОСТ 12.2.032 -78

Робоче, місце для виконання робіт сидячи організують при роботі, що не вимагає вільного пересування працюючого, а також у випадках,, обумовлених особливостями технологічного процесу. Категорії робіт по ГОСТ 12.1.005-76.

Конструкція робочого місця і взаємне розташування всіх його елементів (сидіння, органи керування, засоби відображення інформації і т.д.) повинні - відповідати антропометричним,, фізіологічним і психологічним вимогам, а також характеру роботи.

Робоче місце повинно бути організоване відповідно до вимог стандартів, технічних умов і (або) методичних указівок по безпеці праці.

2.1. Розмірні характеристики робочого місця

Конструкцією робочого місця повинно бути забезпечене виконання трудових операції в межах зони досяжності моторного поля. Зони досяжності моторного поля у вертикальній і горизонтальній площинах для середніх розмірів тіла людн­им приведені на мал.1 і 2.

Зона досяжності моторного поля в горизонтальній площині при висоті робочої поверхні над підлогою 725 мм.

600 ..400 100 . 0 200 400 600

Мал. 2.

Виконання трудових операцій «часто» і «дуже часто» повинно бути забезпечено в межах зони легкої досяжності іі оптимальної зони моторного поля, приведених на мал. 3 (частоту виконання операцій приймають: «дуже часто» - дві і більш операції в 1 хв; «часто» - менше двох операцій у 1 хв., але більш двох операцій у 1 ч.).

Зони для виконання ручних операцій і розміщення органів керування.

600 400 200 0 200 400 600 м

Мал. 3.

1 - зона для розміщення найбільше важливих і дуже часто використовуваних органів керування (оптимальна зона моторного поля);

2 - зона для розміщення часто використовуваних органів керування (зона легкої досяжності моторного поля);

3 - зона для розміщення рідко використовуваних органів керування (зона досяжності моторного поля).

При організації робочого місця слід враховувати антропометричні показники жінок (якщо працюють тільки жінки) і чоловіків (якщо працюють тільки чоловіки); якщо устаткуванні! обслуговують жінки і чоловіка - загальні середні показники жінок і чоловіків.

Робоче місце повинно забезпечити оптимальне положення працюючого, що досягається регулюванням висоти робочої поверхні, сидіння і простору для ніг. Регульовані параметри слід вибирати по номограмі,приведеної на мал. 4.

Номограма залежності висоти робочої поверхні для різних видів робіт (1-4), простору для ніг (5) і висоти робочого сидіння (6) від росту людини.

1500 1700 1900

Мал. 4.

При нерегульованій висоті робочої поверхні оптимальне положення працюючого досягається регулюванням висоти сидіння і підставки для ніг. У цьому випадку висоту робочої поверхні встановлюють по номограмі (мал. 4) для працюючих ростом 1800 мм. Висота робочої поверхні - це відстань по вертикалі від підлоги до горизонтальної площини (реально існуючої або уявлюваної), в якій виконуються основні трудові рухи. Оптимальна робоча поза для працюючих більш низького росту досягається за рахунок збільшення висоти робочого сидіння і підставки для ніг на розмір, рівний різниці між висотою робочої поверхні, оптимальної для росту даного працюючого.

Таблиця 1.

Конструкція регульованого крісла оператора повинна відповідати вимогам ГОСТ 21889-76.

У тих випадках, коли неможливо здійснити регулювання висоти робочої поверхні і підставки для ніг, допускається застосування устаткування з нерегульованими параметрами робочого місця. У цьому випадку числові значення цих параметрів визначають по табл. 1, 2 і мал. 5.

Простір для ніг

(ширина не менше 500 мм.)

Мал. 5.

а - відстань від скління до нижнього краю робочої поверхні не менше 150 мм;

h - висота простору для ніг не менше 600 мм

Таблиця 2.

Форму робочої поверхні різного устаткування варто встановлювати з ураху­ванням характеру виконуваної роботи. Вона може бути прямокутною, мати виріз для корпуса працюючого або поглиблення для настільних машин і т.д. При необхідності на робочу поверхню слід встановлювати підлокітники.

Підставка дня ніг повинна бути регульованою по висоті. Ширина повинна бути не менше 300 мм, довжина - не менше 400 ми. Поверхня підставки повинна бути рифленою. На передньому краю слід передбачати бортик висотою 10мм .

2.2. Вимоги до розміщення органів управління

Загальні вимоги по розміщенню органів управління - по ГОСТ 22269-76. При роботі двома руками органи керування розміщають із таким розрахунком, щоб не було перехрещування рук. Органи управління на робочій поверхні в горизонтальній площині необхідно розміщати із урахуванням таких вимог:

- дуже часто використовувані і найбільш важливі органи управління повинні бути розташовані в зоні 1(мал. 3);

- часто використовувані і менше важливі органи управління не допускається розташовувати за межами зони 2 (мал. 3).

- рідко використовувані органи управління не допускається розташовувати за межами зони 3 (мал. 3).

При розміщенні органів управління на вертикальній площині слід керуватися даними, приведеними в табл.1 і на мал. 1 і 4. Вище 1100 мм органи управління допускається розташовувати у випадку, якщо з технічних причин розташувати їх до зазначеного рівня неможливо. Такі органи управління повинні використовува­тися рідко.

Аварійні органи управління слід розташовувати в зоні досяжності моторного поля, при цьому необхідно передбачити спеціальні засоби впізнання і запобігання їх мимовільного умикання відповідно до ГОСТ 12.2.003 - 74.

Зони зорового спостереження у вертикальній площині

Мал. 6.

Операції, що не вимагають точності і швидкості виконання, можуть бути передані ножним органам управління або ногам.

2.3. Вимоги до розміщення засобів відображення інформації

Загальні вимоги до розміщення засобів відображення інформації по ГОСТ 22269 - 76.

Дуже часто використовувані засоби відображення інформації, що вимагають точного і швидкого зчитування показань, слід розташовувати у вертикальній площині під кутом ±15° від нормальної лінії погляду й у горизонтальній площині під кутом ±15° від сагітальної площини (мал. 6 і 7).

Часто використовувані засоби відображення інформації, що вимагають точного і швидкого зчитування показань, допускається розташовувати у вертикальній площині під кутом +30° від нормальної лінії погляду й у горизонтальній площині під кутом ±30° від сагітальної площини.

Іони зорового спостереження в горизонтальній площині

Мал. 7.

3. Вимоги ергономіки до організації робочих місць користувачів ВДТ

При оранізації робочого місця користувача ВДТ необхідно врахувати:

- просторове розміщення і фарбування помешкань;

- особливості розміщення робочих місць у помешканні;

- параметри робочого столу і розміщення устаткування на ньому;

- конструктивні особливості робочого сидіння.

3.1. Просторове розміщення і фарбування помешкань

У помешканнях, призначених для роботи з відео терміналами, доцільно щоб вікна були орієнтовані на північ або північний захід. На вікнах повинні бути штора або жалюзі, що регулюють рівень освітленості і захищають від прямого влучення сонячних променів на робоче місце.

При кольоровому оформленні виробничих і допоміжних помешкань необхідно враховувати орієнтацію їхніх вікон стосовно частин світла і використовувати гармонійне сполучення кольорів. Для стін і робочих поверхонь використовують мало насичені (основні) кольори, для невеликих помешкань або ділянок, що рідко потрапляють у поле зору працюючих, а також для створення контрастності - кольори середньої насиченості (допоміжні), для маленьких по площі поверхонь - насичені (акцентні) - як функціональне фарбування. Стелі у всіх помешканнях повинні бути білими. Поверхні устаткування в помешканнях повинні бути матовими або напівматовими для винятку улучення відблисків в очі працюючих, а стіни повинні бути пофарбовані або обклеєні обоями пастельних тонів (див. табл. 3). .

Таблиця 3.

Рідко використовувані засоби відображення інформації допускається розташо­вувати у вертикальній площині під кутом ±60° від нормальної лінії погляду й у горизонтальній площині під кутом ±60° від сагітальної площини (при русі очей і повороті голови).

3.2. Особливості розміщення робочих місць у приміщенні

Просторове розміщення робочих місць у приміщенні повинне бути таким, щоб забезпечувати розміщення працюючого людини з урахуванням робочих рухів і переміщень відповідно до технологічного процесу, змін робочої пози, вільного доступу до місць профілактичного огляду і настроювання використовуваного устаткування. Площа робочого місця з дисплеєм повинна бути не менш 6 0 м2 обсяг - не менш 20,0 м2. Робочі місця необхідно розташовувати на визначеній відстані від інших об'єктів (див. табл.4, мал.8).

Таблиця 4.

Робочі місця повинні бути розташовані так, щоб у поле зору працюючого не попадали поверхні; що мають властивість віддзеркалювання, вікна й освітлювальні прилади. Відеотермінали повинні встановлюватися під кутом 90 -100 градусів від вікон. Робочі місця з відеотерміналами доцільно розміщати в глибині приміщення. При використанні в загальному висвітленні світильників прямого світла робочі місця з відеотерміналами повинні бути обов'язково організовані в ряди паралельно стіні з вікнами. Розташування відеотермінала, при якому працюючий звернений обличчям або спиною до вікон, неприпустимо при будь-якому способі реалізації загального висвітлення, як прямим, так і відбитим світлом.

3.3. Параметри робочого столу і розміщення устаткування на ньому

Робочий стіл повинний регулюватися по висоті в границях 680 - 760 мм; при відсутності такої можливості його висота повинна бути 720 мм. Під .робочим столом виділяється робочий простір для ніг висотою не менш 600 мм, шириною 500 мм і глибиною 600 мм. Оптимальні розміри робочого столу - 1600 х 900 мм (мал. 8).

Мал. 8.

Робочий стілець (крісло) повинний бути оснащений підйомно-поворотним пристроєм для регулювання висоти сидіння і спинки, а також кута її нахилу. Регулювання кожного параметра повинне вироблятися легко, бути незалежним і надійно фіксуватися.

При розміщенні дисплеїв на робочому місці необхідно, щоб поверхня екрана була на відстані 500 - 700 мм від очей користувача, кут зору - 10 - 20 градусів, кут між верхнім краєм відеотермінала і рівнем очей користувача повинен бути не менш 10 градусів. Найбільш вигідним є розташування екрана перпендикулярно лінії очей користувача.

Елементи робочого місця рекомендується розміщати на рівній відстані від очей користувача до екрана, клавіатури, підставки для документів. Конструкція столу повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні використовуваних приладів, з урахуванням їх кількості, розмірів, конструктивних особливостей і характеру викопуваної роботи. Доцільно мати модульне робоче місце, що легко можна змінювати.

Прилади, з якими користувач має тривалий або частий зоровий контакт, повинні розташовуватися в центрі зорового спостереження і моторного поля. Тому постійно використовувані клавіатуру і "миша" необхідно розташовувати в кращій зоні. Часто використовуване устаткування доцільне розташовувати в зоні досяжності обома руками. Припустима зона призначена для періодично використовуваного устаткування. При конструюванні робочого місця для розміщення користувача необхідно забезпечувати простір величиною не менш чим 850 мм від столу з обліком виступаючих його частин.

3.4. Конструктивні особливості робочого сидіння

Пристосування, що забезпечують підтримку робочої пози для виконання роботи в положенні "сидячи" - різні крісла, стільці, табурети і т.д. Розрізняють сидіння для тривалого і короткочасного користування.

Основна робоча поза передбачає таке положення корпуса, що сприяє прояву природних вигинів хребетного стовпа і не викликає значної м'язової напруги. При цьому не розтягуються м'язи і зв'язування хребта, не розслаблюються м'язи черевного преса і тазового дна, міжпозвоночні хрящі не приймають асиметричну форму, не здавлюються органи грудної клітки.

Недотримання перерахованих вище умов приводить до патологічних змін опорно-рухового апарата людини й інших порушень (острохондроз, радикуліт, сутулість, опущення внутрішніх органів, відвислість живота й ін.).

При роботі сидячи величина кутів тазостегнових, колінних і гомілковостопних суглобів повинна бути 108°-103°.

Якщо трудовий процес вимагає тривалої підтримки жорстко фіксованої пози без можливості її зміни (у проміжку часу не менш 30 - 40 хвилин), то рекомендується напівм'яке сидіння (крісло) з регульованими параметрами (які встановлюються відповідно до індивідуальних антропометричних даних працюючого), профільоване (із двома кутами нахилу), з високою спинкою. Для зняття загальної напруги рекомендується в перервах змінювати позу і положення тіла.

Конструкційні й оздоблювальні матеріали крісла повинні бути міцними, вогнестійкими, не токсичними та забезпечувати у необхідних випадках можливість експлуатації в різних кліматичних умовах.

Покриття сидіння, спинки, підлокітників і підголівника повинні виготовлятися зі зм'якшеного, вологовідштовхувального, не електроіонізуючого, повітряпроникненого матеріалу.

При роботі з дисплеєм необхідно використовувати опори. їхня відсутність приводить до значного збільшення навантаження на опорно-м'язовий апарат, що може супроводжуватися болями в окремих частинах тіла і зниженням працездатності.

З метою зменшення статичної напруги м'язів рук доцільно використовувати стаціонарні чи з'ємні підлокітники довжиною не менш 250 мм, шириною 50 - 70 мм шо регулюються по висоті над сидінням у границях 200 - 260 мм , по відстані між підлокітниками 350 - 300 мм. В окремих випадках підлокітники можуть бути складовими елементами робочого столу.

На робочому місці необхідно передбачити підставки для ніг, якщо цс необхідно. Підставка для ніг повинна бути довжиною 400 мм і шириною 350ммі регулюватися по висоті в границях 0 - 150 мм і по куті нахилу в границях 0 - 20 . Вона повинна мати рифлене покриття і бортик висотою 10 мм по нижньому краї.

4. Індивідуальне завдання

Задача № 1. Визначити можливість розташування необхідної кількості робочих місць користувачів ВДТ у даному (виділеному) приміщенні.

Задача № 2. Визначити ергономічні параметри робочих меблів користувача ВДТ (по своєму варіанту).

Вихідні дані.

Таблиця 1.

Орієнтація, розміри приміщення і кількість робочих місць ВДТ

Таблиця 2.

Розміри тіла оператора

Приклад (варіант 0). Задача№ 1. (таблиця № 1).

А. З урахуванням лінійних розмірів:

а. Визначити фактичну площу підлоги (Sф) і обсяг досліджуваного (даного) приміщення (Vф).

Sф = a×b = 7м×8м = 56м²

Vф = Sф × b = 56м² × 4м = 224 м³

б. Визначити розміри площі підлоги (S_п) і обсяг приміщення (Vп), необхідні для розміщення зазначеної кількості робочих місць користувачів ВДТ.

Sп = Ns вдт × Sвдт = 7 × 6м² = 42 м²

Vп = Nv вдт × Vвдт= 7 × 20м³ = 140 м³

в. Визначити коефіцієнт місткості досліджуваного (даного) приміщення по площі (Кs) і по обсязі (Кv).

Кs = Sф/Sн = 56м²/42 м² = 1,3

Кv = Vф/Vн=224м²/140м² = 51,6

г. Визначити кількість робочих місць, які можна розмістити в приміщенні і урахуванням лінійних розмірів.

Ns= Ns вдт × Ks = 7 × 1,3 = 9,1 = 9

Nv= Nv вдт × Kv = 7 × 1,6 = 11,2 = 11

Висновок: у даному приміщені з урахуванням лінійних розмірів можна розмістити 9 (дев'ять) робочих місць користувачів ВДТ.

Задача № 2 (таблиця № 2).

Визначити ергономічні параметри робочих меблів.

Висота сидіння:

Н_{сидіння} = L_коліна = 506 мм

Висота підлокітників:

_{Нпідлокіт.} = Н_{сидіння} + L_{ліктя/сид} + 5 = 506 + 232 + 5 = 743 мм

Висота столу:

Н_столу = Н_{сидіння} + L_{ліктя/сид} = 506 + 232 = 738 мм

Верхній край монітора:

Н_{монітору} = Н_{сидіння} + L_{очей/сид} = 506 + 770 = 1276мм

Відстань від очей до монітора:

Ночей/монітор = L_руки = 743 мм

Відстань від переднього краю столу:

Н_{стіл/людина} = L_{передпліччя} - 15 = 405 - 15 = 390 мм

Висота спинки:

Н_спинки = Н_{сидіння} + L_{плеча/сид} = 506 + 586 = 1092 мм

3.3. Практичне заняття № 3. – «Безпека праці під час використання ПК і оргтехніки».

Мета заняття:повторити й поглибити знання з безпеки праці при використанні обладнання ВДТ та оргтехніки за умов вірної організації і експлуатації, проведення ремонтних та профілактичних робіт.

Матеріальне забезпечення:схеми,слайди, «Світязь», «Відеофільм».

План проведення заняття:

1. Обговорити питання відповідно плану заняття.

2. Заслухати реферати студентів за тематикою заняття.

3. Провести обговорення рефератів.

Питання для опитування

1. Електробезпека, ЕМП та інші випромінювання.

2. Параметри робочої зони.

3. Вимоги до виробничих приміщень та їх обладнань.

4. Вимоги безпеки при організації РМ.

5. Вимоги до режимів праці та відпочинку.

6. Профілактичні медичні огляди.

Теми рефератів

1. Електромагнітні та інші випромінювання і поля, механізм впливу на користувачів ПК.

2. Параметри мікроклімату, зміна іонів, наявність забруднювачів у просторі робочої зони.

3. Вимоги безпеки при експлуатації обладнання.

4. Сучасні вимоги до засобів відображення інформації і орг.техніки.

Література

1. Гряник Г.М. Охорона праці. – Київ: “Урожай”, 1994. - с.

2. Сакун М.М., Осадчук І.П. Охорона праці в галузі. - Одеса: «Видавництво

Барабаш», 2007. 478 с.

Методичні рекомендації

При підготовці до першого питання слід звернути увагу на наступне:

Який механізм виникнення шкідливих випромінювань і полів їх вплив на користувачів ПК.

При підготовці другого питання слід звернути увагу на такі моменти:

- правила гігієно-ергономіки при організації робочих місць;

- параметри робочих меблів; особливості робочої пози під час роботи з ПК.

Готуючись до третього питання потрібно вивчити:

- основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори;

- вимоги безпеки до виробничих приміщень і обладнання; вимоги безпеки при експлуатації обладнання.

При підготовці четвертого питання слід звернути увагу на такі моменти:

- розмірні характеристики робочого місця;

- вимоги до розміщення органів управління;

- вимоги до розміщення засобів відображення інформаці;

- просторове розміщення і фарбування помешкань параметри робочого столу і розміщення устаткування на ньому; конструктивні особливості робочого

сидіння.

При підготовці п’ятого питання слід звернути увагу на такі моменти:

- особливості вимог до режимів праці та відпочинку операторів та програмистів.

При підготовці до шостого питання слід звернути увагу на наступне:

- профілактичні медичні огляди;

- профілактичні вправи для поліпшення зору, мозкового кровообігу, роботи рук та хребта;

- психофізіологічне розвантаження.

4. ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

4.1. Обов’язки з питань охорони праці керівників підприємств, головних

спеціалістів, інженера з охорони праці

Загальне керівництво за організацію робіт з охорони праці покладено на перших керівників, головних спеціалістів , керівників виробничих дільниць.

Управління охороною праці передбачає виконання наступних функцій: контроль за станом охорони праці; планування робіт з охорони праці; стимулювання підвищення рівня охорони праці; організація і координація робіт з охорони праці; виховання та укріплення дисципліни.

Ці функції є обов'язковими для виконання всіма керівниками та спеціалістами структурних підрозділів і функціональних служб підприємств, організацій та установ.

4.1.1. Обов'язки керівників підприємств

Керівники підприємств в своїй діяльності з охорони праці керуються законодавчими і нормативними актами, наказами і розпорядженнями вищестоячих органів, несуть відповідальність за стан охорони праці на підприємстві і повинні:

1. Забезпечувати створення здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, дотримання діючих стандартів ССБТ, правил і норм і охорони праці; упровадження передового досвіду.

2. Наказом (рішенням правління господарства) кожен рік призначити у числа посадових осіб, які відповідають з охорону праці в кожній галузі виробництва, цеху, ділянці, бригаді.

3. Комплектувати службу охорони праці відповідно з штатними нормами; забезпечувати безпосередньо керівництво цієї служби; не допускати використання спеціалістів з охорони праці не по призначенню і виділяти їм транспорт для проведення оперативної роботи.

4. Заключати колективний договір (в колгоспах узгодження з охорони праці); затверджувати спільно з профкомом заходи з охорони праці і попередженню пожарів та забезпечувати їх матеріальними засобами.

5. В установленому порядку приймати участь в розслідуванні нещасних випадків.

6. Регулярно перевіряти стан охорони праці в галузях, цехах, виробничих ділянках, бригадах; розглядати стан умов праці на виробничих нарадах, засіданнях, зборах.

7. Забезпечувати проведення паспортизації санітарно-технічного стану підприємств, цехів, ділянок; розробку і виконання комплексних планів для поліпшення умов праці.

8. Своєчасно організовувати складання заявок на засоби індиві­дуального захисту і забезпечувати видачу працюючим - спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів, мила, молока та лікувально-профілактичного харчування.

9. Організовувати правильне збереження, прання, хімчистку, сушку, знешкодження і ремонт засобів індивідуального захисту.

10. Забезпечувати працюючих санітарно-побутовими приміщеннями по діючим нормам.

11. Організовувати пропаганду охорони праці; обладнання кабінету і кутів з охорони праці.

12. Забезпечувати літературою, інструкціями, правилами, учбово-наочними посібниками і технічними засобами навчання.

13. Організовувати своєчасне навчання, перевірку знань і підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.

14. Забезпечувати перевезення працюючих, студентів, школярів при виконанні с/г робіт на автобусах або спеціально обладнаних автомобілях.

15. Забезпечувати фінансування заходів з охорони праці.

16. Забезпечувати розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, а також нещасних випадків, які сталися по дорозі на роботу і з роботи; своєчасно представляти звітність по робочому травматизму.

4.1.2. Обов'язки головних спеціалістів

Головні спеціалісти підприємств в своїй роботі з охорони праці керуються законодавчими і нормативними актами наказами, розпорядженнями вищестоящих органів і керівників господарств, несуть відповідальність за стан охорони праці в керованій ними галузі та повинні:

1. Забезпечувати здорові і безпечні умови праці на робочих місцях в галузі та дотримання правил і норм з охорони праці.

2. Направляти працю спеціалістів галузі на попередження нещасних випадків та профзахворювань; розробляти та здійснювати необхідні заходи по поліпшенню умов і безпеки праці.

3. Забезпечувати проведення паспортизації санітарно-технічного стану цехів, ділянок, бригад, а також розробку та виконанню комплексних планів поліпшення умов праці.

4. Впроваджувати прогресивні технології, механізацію та автоматизацію процесів; забезпечувати безпеку праці, особливо жінок та підлітків; приймати міри по впровадженню стандартів, досягнень науки, техніки та передового досвіду з охорони праці.

5. Забороняти роботу на ділянках в разі виникнення загрози життя та здоров'я людей; не допускати до експлуатації несправні машини та обладнання.

6. Організовувати спільно з керівниками підрозділів своєчасне випробування, технічне посвідчення і реєстрацію котлів та сосудів, працюючих

під тиском, вантажопіднімальних машин та механізмів, контрольно-вимірювальних приладів та іншого обладнання, яке підлягає періодичному випробуванню і огляду.

7. Забезпечувати санітарно-побутове обслуговування працюючих в галузі в відповідності з діючими нормами і правилами.

8. Вести пропаганду охорони праці і забезпечувати галузь літературою, інструкціями, правилами, стандартами, учбово-наочними посібниками; оснащати кутки з охорони праці.

9. Проводити вступний інструктаж з охорони праці з усіма прибувшими на роботу, якщо це їх зобов'язує наказ по підприємству.

10. Контролювати своєчасність та якість проведення первинного, повторного, позапланового, цільового інструктажів на робочих місцях та правильність їх оформлення і реєстрації.

11. Організовувати та приймати участь в навчанні спеціалістів середньої ланки, робітників та службовців з охорони праці з послідуючою перевіркою їх знань.

12. Забезпечувати безпечну перевозку людей на автобусах та спеціально обладнаних автомобілях.

13. Складати та затверджувати маршрути пересування техніки з однієї ділянки виробництва на іншу; контролювати використання машин та механізмів, виділених в їх розпорядження для проведення робіт на підприємництві; приймати міри для проведення медичних оглядів водіїв транспортних засобів.

14. Розробляти інструкції з охорони праці в керованій галузі,

15. Приймати участь в організації та проведенні "Дня охорони праці", громадських оглядів-конкурсів, виставок, вітрин з охорони праці.

16. Сприяти організації санітарних постів та проведенні періодичних медоглядів працюючих.

17. Своєчасно складати заявки на засоби індивідуального захисту і контролювати видачу спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування.

18. Вести облік та аналіз виробничого травматизму і профзахворювань та приймати участь в розслідуванні нещасних випадків на виробництві в керованій галузі.

4.1.3. Обов'язки інженера з охорони праці

Інженер з охорони праці колгоспу, та іншого сільськогосподарського підприємств, призначається та звільняється від посади наказом керівника підприємства, керівництва колгоспу з числа осіб, які мають вищу або середню спеціальну освіту і працює під керівництвом керівника підприємства. Забороняється покладати на інженера з охорони праці обов'язки, не пов'язані з питаннями охорони праці.

Інженер з охорони праці проводить свою роботу по планам, затвердженим керівником підприємства, і вирішує покладені на нього завдання спільно з іншими спеціалістами та профкомом підприємства.

Інженер з охорони праці в своїй роботі керується законодавчими актами,

наказами і розпорядженнями вище стоячих органів і органів Дсржнагляду з охорони праці.

Обов'язками інженера з охорони праці являються:

1. Організація роботи по створенню здорових та безпечних умов праці, попередження виробничого травматизму і профзахворювань на підприємстві.

2. Упровадження досягнень науки, техніки та передового досвіду з охорони праці.

3. Розробка спільно з спеціалістами структурних підрозділів та профкомом плану поліпшення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів та здійснення контролю за його виконанням.

4. Надання допомоги спеціалістам в розробці та переогляді інструкцій з охорони праці на робочих місцях, а також в проведенні паспортизації санітарно-те

• ⇐ Назад
• -1
• 0
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8910
• 11
• 12
• 13
• 14
• Далее ⇒