Форми залягання магматичних порід
Магматичні гірські породи в земній корі мають надзвичайно широке розповсюдження. Вони поширені переважно у фундаментах давніх платформ і в складчастих областях, але слабо розвинуті або повністю відсутні в платформовому чохлі. Форми їх залягання залежать від геологічних умов утворення та заглиблення магми і тісно пов’язані з тектонічними рухами земної кори.
Форми магматичних тіл можуть бути надзвичайно різноманітними і визначаються характером дріблення вміщуючих порід та фізичними властивостями магми.
Залежно від співвідношення із вміщуючою осадовою породою інтрузивні тіла діляться на узгоджені та неузгоджені.
Узгоджені інтрузивні тіла утворюються переважно в результаті поступлення магми по площинах нашарування осадових порід. До цього типу інтрузій відносяться сіли, лаколіти, лополіти і факоліти.
Сіл або пластова інтрузія являє собою широко розповсюджену форму залягання основних магматичних порід, яка заглибилася в осадові породи по їх шаруватості.
Лаколіт – геологічне тіло, яке має плоску основу і куполоподібне склепіння.
Лополіт – чашеподібне геологічне тіло, вигнута форма якого обумовлена прогинанням підстелюючих пластів під вагою магми.
Класичним прикладом лополіта є Бушвельдський інтрузивний комплекс в Африці, діаметр якого досягає 300 км.
Факоліт – лінзоподібне або верповидне геологічне тіло, яке залягає в ядрі антиклінальної або синклінальної складки.
Неузгоджені інтрузивні тіла утворюються при заповненні магмою тріщин вміщуючої товщі та при поступленні магми в процесі обвалів порід покрівлі. До цього класу відносяться дайки, жили, штоки та батоліти.
Шток – магматичне тіло неправильної, наближеної до циліндричної, форми з крутими або вертикальними поверхнями.
Дайка – плитоподібне тіло, товщина якого незміримо менша від протяжності по падінню та простяганню. Утворюються вони при заповненні тріщин і зорієнтовані в земній корі вертикально або похило.
Жила – відрізняється від дайки меншими розмірами і невитриманою звивистою формою.
До числа частково узгоджених інтрузій відносять гарполіти і батоліти.
Гарполіт – міжформаційна інтрузія, тобто магматичне тіло, яке залягає вздовж поверхні неузгодження, яка розділяє геологічні формації різного віку. При цьому підошва інтрузії займає січне положення по відношенню до структури підстелюючого комплексу, а покрівля узгоджена з поверхнею нашарування в товщі, яка їх перекриває.
Батоліт – найбільш велике інтрузивне тіло, яке складене головним чином гранітами та гранодіоритами і має площу виходу на поверхню більше 100 км2. Розміри батолітів можуть бути дуже великими і досягати сотень кілометрів в довжину і десятків кілометрів в ширину.
Ефузивні гірські породи переважно формуються на денній поверхні в результаті застигання лави або осідання викинутих в атмосферу твердих уламків.
Поскільки лави мають різні фізичні властивості, то при витіканні їх на поверхню землі утворюються ефузивні тіла різної форми. Серед ефузивних тіл найбільше розповсюдження мають переважно покриви, некки та лавові потоки.
Покриви утворюються при виливанні лав основного та базальтового складу і займають часто величезні площі, широко розповсюджуючись від кратера в усі сторони. При вирівняному рельєфі покриви розповсюджуються відносно рівномірно навколо кратера, але їх будова і послідовність можуть дуже сильно ускладнюватись дією бокових кратерів, які створюють вузькі локальні покриви. Довжина і ширина лавових покривів може бути однаковою.
Із лавових покривів утворені всі грандіозні лавові плато на земній кулі. Найбільше розповсюдження вони мають на Сибірській платформі, в Росії, Індії та Ісландії.
Лавові потоки утворюються біля вулканів в гористій місцевості, яка сильно порізана річковими долинами та ущелинами. Характеризуються вони значною довжиною і невеликою шириною. Найбільші лавові потокі встановлені в Ісландії, їх довжина досягає декількох десятків кілометрів.
Нек – стовпоподібне геологічне тіло, яке являє собою заповнення жерла вулкану еруптивним матеріалом (лави, туфолави, туфи, лавобрекчії, вулканічні брекчії та ін.). Нек часто проявляється в рельєфі у вигляді одинокої скелі. Це повезене з тим, що тіло вулкану менш стійке до процесів вивітрювання, ніж магматичні породи нека.