Історія методики формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку.
ПЛАН
1. Історія методики формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку.
2. Сутність монографічного методу. Його критика.
3. Обчислювальний метод. Його обґрунтування.
Основні поняття теми. Методи навчання, монографічний, обчислювальний, вивчення чисел, практичні дії, засоби навчання, ідеалістичне розуміння, спостереження, наочність, числові фігури, число, лічба, натуральний ряд.
Рекомендована література
Основна
- Богданович М., Козак М., Коваль Я. Методика викладання математики в початкових класах. Навчально-методичний посібник. - К. 1998. - С.27.
- Грибанова О.К., Щербакова К.Й., Бєлова С.Ф., Назаренко К.В. Методика формування елементарних математичних уявлень у дітей. – К.: Вища школа, 1987. – 215 с.
- Леушина А.М. Формирование элементарных математических представлений у детей дошкольного возраста. – М.: Просвещение, 1974 – 368 с.
- Формирование элементарных математических представлений у дошкольников //Под ред. Столяра А.А. – М.: Просвещение, 1988. – 303 с.
- Щербакова Е.Й. Методика формирования элементов математики у дошкольников. – К.: Европейский университет, 2005. – 392 с.
- Щербакова К.Й. Методика формування елементарних математичних уявлень у дошкільників. – К.: Вища освіта, 1996. – 240 с
Історія методики формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку.
Питання про виникнення математики з давніх-давен цікавило багатьох вчених та педагогів-практиків. Справді, цікаво знати, як виникли перші математичні поняття, як вони розвивалися, поповнювалися і поступово формувалися в окрему науку. Особливо це важливо для дошкільної педагогіки і методики формування елементарних математичних уявлень, що вивчають особливості початкового ознайомлення дитини з числом та лічбою.
Лічба та обчислення увійшли в наш побут так, що ми не можемо собі уявити дорослу людину, яка не вміє лічити і виконувати найпростіші обчислення. Точно невідомо, коли з'явились у того Чи іншого народу початкові математичні поняття про лічбу, множину і число, але з певністю можна сказати, що потреба порівнювати різні величини, лічити виникла з початку розвитку людського суспільства.
Методика формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку пройшла тривалий шлях свого розвитку. Попередником її як науки була усна народна творчість. Різні лічилки, приказки, прислів'я, загадки, жарти долучали дітей до рахунку, формували поняття про число. Думка про навчання дітей рахунку була висловлена Іваном Федоровим у створеній їм першої друкованої навчальної книги в Росії - «Букварі» (1574).
У XVII-XIX ст. питання змісту та методів навчання дітей дошкільного віку арифметики і формування уявлень про розмір, заходи вимірювання, орієнтування в часі і просторі знайшли відображення в передових педагогічних системах виховання, розроблених Я. А. Коменським, І. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинським, Л. Н. Толстим і ін.
Педагоги тієї епохи під впливом практики прийшли до висновку про необхідність підготовки дітей до засвоєння математики в подальшому навчанні. Ними висловлені окремі пропозиції про зміст і методи навчання дітей в умовах сім'ї. Спеціальні посібникі з підготовки дітей до школи вони не розробляли, а основні свої ідеї включали в книжки з виховання та навчання.
Видатний чеський мислитель-гуманіст і педагог Я.А. Коменський (1592-1670) в керівництві по вихованню дітей до школи «Материнська школа» (1632) в програму з арифметики і основам геометрії включив засвоєння рахунку в межах перших двох десятків (для 4 - 6-річних дітей), розрізнення чисел, визначення більшого і меншого з них, порівняння предметів за вибором, геометричних фігур, вивчення вимірів (дюйм, п'ядь, крок, фунт).
І.Г. Песталоцці (1746—1827), видатний швейцарський педагог-демократ и засновник теорії навчального навчання, вказував на недоліки існуючих методів навчання; в основі кіт лежить зубріння, і рекомендував вчити дітей рахунку конкретних предметів, розуміння дій над числами, вмінню визначати час. Запропоновані ним методи елементарного навчання – перехід від простих елементів до більш складних, широке| використання наочності, що полегшує засвоєння дітьми чисел. Ідеї І.Г. Песталоцці послужили надалі (середина XI ст.) основою реформи в галузі навчання математики в школі.
Передові ідеї в навчанні дітей дошкільного віку арифметиці висував великий російський педагог К.Д. Ушинський (1824-1871). Він пропонував навчати дітей рахунку окремих предметів і груп, діям додавання і віднімання, формувати розуміння десятка як одиницю рахунку.
Великий російський мислитель Л.М. Толстой видав у 1872 р. «Абетку», однією з частин якої є «Рахунок». Л.Н. Толстой пропонував навчати дітей рахунку вперед і назад у межах сотні, вивчати нумерацію грунтуючись при цьому на дитячому практичному досвіді, який набувається в ігровій діяльності.
Методи формування у дітей поняття про числа, форму знайшли своє відображення і подальший розвиток в системах сенсорного виховання німецького педагога Ф. Фребеля (1782-1852) і італьянського педагога М. Монтессорі (1870-1952).
У класичних системах сенсорного виховання спеціально розглядалися питання ознайомлення дітей з геометричними формами, величинами, навчання рахунку, вимірювання, складання ряду предметів за розміром, вагою тощо. Ф. Фребель бачив задачі навчання рахунку в засвоєнні дітьми дошкільного віку ряду чисел. Їм створені знамениті «Дари» - посібник для розвитку будівельних навичок в єдності з пізнанням чисел, форм, размірів, просторових відносин. М. Монтессорі, спираючись на самовиховання і самонавчання, вважала за необхідне створення спеціального середовища для розвитку уявлень про число, форму, велечину, а також вивчення письмової та усної нумерації. Вона пропонувала використовувати для цього рахункові ящики, зв'язки кольорових бус, нанизаних десятками, рахівниця, монети.
Педагоги-класики минулого, російські і закордонні, признавали роль і необхідність первинних математичних знань у розвитку і вихованні дітей дошкільного віку, виділяли при цьому рахунок. І рекомендували – навчати у дітей якомога раніше, приблизно з трьох років. Навчання вважалося ними як вправляння у практичних, ігрових діях з використанням наочного матеріалу.