Організація і обслуговування робочих місць

Первинним осеред­ком підприємства, у якому здійснюється процес перетворення «входу» (ресурсів, укладень) у «вихід» (продукт, послуга), є ро­боча система - робоче місце, яке може функціонувати відносно самостійно за своєю спеціалізацією.

Робоче місце - це частина виробничої площі, яка оснащена всім необхідним устаткуванням, інструментом, пристроями і призначена для виконання трудових операцій певної частини ви­робничого процесу.

Кожне робоче місце має свою специфіку, пов'язану з особли­востями організації виробничого процесу, різноманітністю форм конкретної праці у виробництві. Вид робочого місця визначаєть­ся такими чинниками, як тип виробництва, рівень поділу і кооперації праці, ступінь механізації та автоматизації, кількість устат­кування на робочому місці та ін.

Робоче місце є первісною ланкою виробничої структури дільниці, цеху, підрозділу, підприємства. Організація робочого місця - це комплекс заходів, спрямованих на утворення на робочому місці всіх необхідних умов для високопродуктивної змістовної праці та на охорону здоров'я працівника. Вона включає:

· вибір раціональної спеціалізації робочого місця і його оснащення устаткуванням, обладнанням, інструментом та інвентарем;

· створення комфортних умов праці;

· раціональне планування (розміщення всього, що необхідне для виконання трудового і виробничого процесу);

· безперебійне обслуговування робочого місця за всіма функціями.

Конкретний зміст робіт із раціональної організації робочого місця залежить від багатьох факторів: виду праці (розумова чи фізична; важка або легка; різноманітна чи монотонна); умов праці (комфортні чи несприятливі); типу виробництва тощо.

Організація та обслуговування робочих місць значною мірою залежать від типу виробництва. В одиничному і дрібносерійному виробництвах на робочому місці виконується велика кількість різноманітних операцій; робочі місця оснащені універсальним устаткуванням, різним технологічним обладнанням та інвентарем. У серійному виробництві переважають робочі місця, на яких виконується обмежена кількість операцій. Такі робочі місця обладнані спеціалізованим устаткуванням, оснащенням та інструментом. Для масового виробництва характерне закріплення за робочим місцем однієї (рідко двох) технологічної операції, що дає можливість обладнати його спеціальним устаткуванням та інструментом.

Робочі місця класифікують за такими параметрами, що наве­дені у таблиці 1.5.

Таблиця 1.5.

Класифікація робочих місць

Оснащеність робочих місць визначається їх виробничим профілем, спеціалізацією, ступенем механізації та автоматизації технологічних процесів.

Головною вимогою при виборі основного технологічного устаткування є забезпечення на робочому місці потрібної продуктивності праці за умови виконання заданих параметрів технологічних процесів. Устаткування повинне відповідати вимогам ергономіки та естетики, а робітникам мають бути забезпечені комфортні й безпечні умови праці. Для цього необхідно втілювати автоматизовані й комп'ютеризовані технологічні процеси та поточні лінії.

Допоміжне обладнання робочого місця слід робити зручним і безпечним в експлуатації, згідно з антропометричними характеристиками робітників, оформляти відповідно до вимог виробничої естетики.

Створення єдиного комплексу роботизованих робочих місць, поєднаних з автоматизованою (за допомогою комп'ютерів) системою виробничого обслуговування робочих місць, яка має можливість швидко адаптуватися до зміни номенклатури та асортименту виробів (продукції) при найбільш ефективних формах організації праці і технології виготовлення, утворює гнучкі виробничі системи (ГВС), виробничі модулі, гнучкі лінії, дільниці.

Одним із головних питань організації робочих місць є їх раціональне планування.

Під плануванням робочого місця розуміють ефективне просторове розміщення всіх матеріальних елементів виробництва на робочому місці (устаткування, технологічного й організаційного оснащення, інвентарю й ін.), що забезпечує економне використання виробничого об'єму (площі), високопродуктивну та безпечну працю робітника. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування робочого місця.

1. Зовнішнє планування є раціональним розміщенням на робочому місці основного та допоміжного устаткування, оснащення, інвентарю й організаційного обладнання. Зовнішнє планування ураховує робочий та допоміжний простір (зону). Робоча зона – частина тривимірного простору, яка обмежена досяжністю рук працівника у горизонтальній і вертикальній площині з урахуванням повороту корпуса (тіла) на 180° та переміщення на один-два кроки. В цій зоні розміщуються знаряддя й предмети праці, які постійно використовуються у роботі.

Крім робочої є допоміжна зона робочого місця, де розміщуються предмети, що рідко використовуються, а також елементи інтер'єру, освітлення, створення комфортних умов праці.

2. Раціональне внутрішнє планування робочого місця становить найбільш ефективне розміщення технологічного оснащення та інструменту в інструментальній шафі, раціональне розміщення заготовок і деталей на робочому місці.

Для виконання виробничих завдань кожне робоче місце повинне забезпечуватися різними видами обслуговування: постачання матеріалів, ресурсів, заготовок, про ведення ремонтних і регулювальних робіт для устаткування тощо. Сукупність різ них видів обслуговування утворює систему обслуговування робочих місць, дільниць, цехів.

Під системою обслуговування розуміють регламентацію обсягу, термінів і методів виконання допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним.

Система обслуговування основних робочих місць (наприклад, багатоверстатних) забезпечується:

· раціональним розподілом і кооперацією праці між основним і допоміжними робітниками, максимально звільняючи першого від допоміжних робіт, щоб він виконував тільки основні функції;

· плануванням процесу обслуговування (за рахунок узгодження календарних графіків обслуговування з системою оперативного планування та діяльністю основних робочих);

· запобіжним характером обслуговування (виконання планово-попереджувального ремонту, завчасної підготовки виробництва, включаючи постачання до робочого місця попередньо укомплектованих матеріалів, заготовок тощо);

· організацією комплексного обслуговування робочих місць шляхом паралельного виконання різними службами всіх функцій обслуговування (підготовчої, інструментальної, транспортної та ін.);

· підвищенням якості й надійності ремонту устаткування;

· постійним і надійним зв'язком робочих місць основного виробництва з обслуговуючим персоналом;

· забезпеченням економічності обслуговування;

· посиленням відповідальності за вчасне й якісне виконання функції обслуговування допоміжним персоналом.

Обслуговування робочих місць може здійснюватися в таких формах:

1. За заздалегідь розробленим стандарт-планом (примусова система) – рекомендується для стабільного виробничого процесу в умовах масового та серійного виробництв.

2. Планово-попереджувальне обслуговування відповідно до календарних планів-графіків (при незначних обсягах і неритмічному виготовленні продукції в умовах серійного виробництва).

3. Поточне обслуговування за викликами з робочих місць (при дрібних обсягах і нерегулярному випуску продукції в умовах одиничного та дрібносерійного виробництв із збереженням планово-попереджувального ремонту).

Ефективність організації обслуговування може розраховуватися за формулою:

де – сумарний економічний ефект від упровадження заходів щодо поліпшення обслуговування обладнання і робочих місць;

– загальні затрати на впровадження системи обслуговування.

Коефіцієнт ефективності визначається зворотною величиною:

При оцінюванні ефективності організації обслуговування робочих місць і обладнання сумарний економічний ефект утворюється за рахунок скорочення втрат часу від простоїв або очікування обслуговування. Ефект може бути представлений у вигляді додатково виготовленої продукції, зниження її собівартості та іншими способами.

Удосконалення обслуговування робочих місць, поліпшення їх організації суттєво підвищує продуктивність праці й обладнання.

• ⇐ Назад
• 123
• Далее ⇒