Зовнішньоторговельні операції здійснюються на основі укладання угод. Міжнародна торгова угода є правовою формою, що опосередковує міжнародні комерційні операції.
Зовнішньоторговельні угоди з купівлі-продажу послуг
4. Зовнішньоторговельні угоди з купівлі-продажу об’єктів інтелектуальної власності
Міжнародна комерційна діяльність: поняття та класифікація зовнішньоторговельних угод
Міжнародна комерційна діяльністьявляє собою ряд взаємопов’язаних операцій, які обслуговують міжнародний обмін матеріальними цінностями і послугами. Для того, щоб здійснити такий обмін, необхідно:
- знайти покупця;
- укласти з ним договір, в якому оговорюються всі умови;
- виконати договір.
Такі дії носять комерційний характер, а коли угоду укладають з іноземними контрагентами, то вона розглядається якзовнішньоекономічна діяльність фірми.
Зовнішньоекономічний комплексбудь-якої країни складає сукупність галузей, підгалузей, об’днань, підприємств і організацій, які систематично виробляють і реалізують експортні ресурси всіх видів, і які споживають імпортні товари (послуги) і здіснюють всі види зовнішньогосподарської діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність реалізується на рівні як державних органів влади і управління, так і господарських організацій. В першому випадку вона спрямована на встановлення міждержавних основ співпраці, створення правових і торгово-політичних механізмів, стимулюючи розвиток і підвищення ефективності економічних зв’язків, в другому - проявляється в укладанні і виконанні контрактів та інших договорів в межах цивільного права.
Основними напрямкамизовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, техніко-економічна і науково-технічна співпраця.
Зовнішньоторговельна діяльність- це обмін товарами в матеріально-речовій формі та послугами, що пов’язані із здійсненням товарообігу.
Техніко-економічна співпраця включає допомогу в сфері промислового і громадського будівництва і надання послуг інженерно-технічного характеру.
Зовнішньоекономічна діяльність в сфері науково-технічної співпраці являє собою обмін досягненнями науки і техніки та спільне здійснення науково-технічних робіт.
Економічні зв’язки з закордонними фірмами та організаціями реалізуються через проведення комерційних операцій, тобто визначення технічних прийомів по підготовці і прведенню торговельної співпраці. У відповідності з основними напрямками зовнішньоекономічної діяльності можна виділити операції з купівлі-продажу товарів, з техніко-економічної і науково-технічної співпраці.
Зовнішньоторговельні операції здійснюються на основі укладання угод. Міжнародна торгова угода є правовою формою, що опосередковує міжнародні комерційні операції.
Під міжнародною торговою угодою розуміють договір між двома або декількома сторонами (комерційними підприємствами, фірмами), які знаходяться в різних країнах, в яких встановлюються узгоджені умови поставки встановленої кількості товарних одиниць або надання певних послуг. Іншими словами, угода вважається міжнародною, якщо в юридичній адресі партнерів за угодою вказані різні країни.
Договір купілі-продажу не вважається міжнародним, якщо укладений між країнами різної державної (національної приналежності), комерційні підприємства (фірми), яких знаходяться на території однієї країни (наприклад, між філіями і дочірніми компаніями фірм різних країн, які знаходяться на території однієї країни).
В той же час договір визнається міжнародним, якщо він укладений між сторонами однієї державної (національної) приналежності, комерційні підприємства яких знаходяться на території різних країн.
Таке трактування договору міститься в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція 1980р.) і в Гаазькій конвенції про право, яке використовується до договорів міжнародної купівлі-продажу (1985р.).
Вся різноманітність угод в міжнародній торгівлі класифікується в залежності від предмету (об’єкту) угоди:
- купівлі-продажу товарів;
- купівлі-продажу послуг;
- купівлі-продажу об’єктів інтелектуальної власності.
Класифікацію зовнішньоторговельних угод можна провести також в залежності від каналів збуту та характеру взаємовідносин між сторонами. В цьому випадку розрізняють угоди прямі, тобто між виробниками і споживачами товарів та послуг, та угоди не прямі, тобто з участю третьої особи - посередника.