Піддослідні тварини
Піддослідними можуть бути як лабораторні, так і сільськогосподарські тварини.
Дослідженняфункції нервової системи, системи травлення, залоз внутрішньої секреції, обміну речовин проводяться, в основному, на лабораторних тваринах: жабах, кроликах, морських свинках та ін. При вивченні розмноження та лактації, системи крові використовується велика рогата худоба, коні, свині.
У дослідах використовуються як інтактні тварини (що не використовувалися раніше), так і прооперовані. При цьому застосовується фістульний та інші оперативні методи з метою довготривалих експериментів. Метод короткочасних гострих дослідів (вівісекція) застосовується на жабах, морських свинках та інших лабораторних тваринах. Досліди на здорових тваринах, які утримуються у віварії фізіологічної лабораторії.
Контрольні питання.
1. Які джерела струму та прилади використовуються для подразнення тканин?
2. Як можна виміряти силу постійного струму?
3. Яка схема електроланцюга із застосуванням індукційного апарата?
4. Які перемикачі сітки електричного струму та принципи їх роботи?
5. Види електродів. Коли застосовуються неполяризовані електроди?
6. Які основні прилади та обладнання фізіологічної лабораторії?
ДЛЯ НОТАТОК
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РОЗДІЛ 2
Фізіологія крові
Кров – рідка біологічна сполучна тканина організму, червоного кольору, солонувата на смак. В’язкість крові в чотири-п’ять разів перевищує в’язкість води. Кров складається з рідкої фази (плазми) і формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів і кров’яних пластинок – тромбоцитів. Формені елементи становлять 40-45% об’єму крові, об’єм плазми – 55-60%. Кількість крові в організмі тварин і людини становить приблизно 7-8% живої маси. Кров виконує ряд важливих функцій.
Трофічна функція полягає в постачанні тканини поживними речовинами (білками, жирами, вуглеводами), мінеральними солями, вітамінами, ферментами, водою.
Видільна функція. Кров також виносить з організму кінцеві продукти обміну: сечовину, сечову кислоту та інші речовини, що виділяються з організму.
Терморегулююча функція. Кров, циркулюючи в організмі, вирівнює температуру тіла, віддаючи зайве тепло через легені і шкіру в зовнішнє середовище. Температурні зміни крові впливають на відповідний центр гіпоталамусу, який регулює утворення і віддачу тепла.
Захисна функція. У крові знаходяться різні антитіла, вони захищають організм від хвороботворних мікробів та токсинів. Захисну роль виконують і лейкоцити. Зсідання крові також відноситься до цієї функції.
Корелятивна функція полягає в постачанні тканин і органів гормонами й біологічно-активними речовинами, які регулюють їхню діяльність.
Дихальна функція. За допомогою крові здійснюється також обмін газів: клітини і тканини забезпечуються киснем, а вуглекислий газ виноситься з організму.
Кров разом з лімфою і тканинною рідиною утворює внутрішнє середовище організму (гомеостаз), сприятливе для життєдіяльності клітин, а також бере участь у підтримці постійного складу гомеостазу та фізико-хімічних властивостей організму.
Крім того, кров наповнює кавернозні (печеристі) тіла статевих органів самців і самок під час статевого збудження.
Робота 2.1. Взяття крові у тварин
Мета досліду. Ознайомити студентів з технікою взяття крові у великих і дрібних тварин.
Для роботи необхідні: тварини, ефір, спиртовий розчин йоду, розчин лимоннокислого натрію, спирт, штатив з пробірками, ножиці Купера, деревоподібний скальпель, голки для взяття крові, вата.
Хід роботи. При взятті крові тварин надійно фіксують, потім вистригають або вибривають шерсть і протирають шкіру спиртовим розчином ефіру. Стерильною голкою проколюють шкіру, стінку судини і набирають відповідну кількість крові в стерильну колбочку чи пробірку.
У коней, великої і дрібної рогатої худоби невелику кількість крові для морфологічного аналізу одержують з вушної вени, надрізаючи її або проколюючи голкою. Для одержання великої кількості крові у цих тварин роблять пункцію яремної вени на межі верхньої і середньої третини шиї. Після фіксації тварини великим пальцем лівої руки здавлюють вену нижче місця пункції, а потім проколюють кровопускаючою голкою шкіру і стінку вени. Голку вводять проти току крові під кутом 45°.
У свиней невелику кількість крові одержують, надрізаючи стерильним скальпелем велику вушну вену. Для одержання великої кількості крові відсікають гострими ножицями або скальпелем кінчик хвоста довжиною до 1,5 см. Кров беруть у стерильну пробірку. Рану дезинфікують 5%-вим спиртовим розчином йоду, а кінчик хвоста здавлюють резиновим кільцем або хірургічною петлею з шовку на добу.
У собак невелику кількість крові одержують, надрізаючи край вуха або проколюючи м’яку частин ступні. Велику кількість крові одержують пункцією передньо-зовнішньої плюсневої вени, розміщеної на зовнішній поверхні гомілки. Вену здавлюють нижче колінного суглобу. Голкою проколюють шкіру і стінку вени. Кров набирають у шприц.
У кроликів малу кількість крові беруть з вушної вени зовнішнього краю вуха. Кролика садять у спеціальний ящик з отвором для голови. Перед взяттям крові вухо протирають спиртовим розчином ефіру.
У морських свинок, щурів і мишей для одержання крові надсікають вухо або надрізають кінчик хвоста. При цьому вену вуха чи корінь хвоста здавлюють пальцями. У периферичну частину здавленої вени вводять тонку голку, і кров насмоктують ушприц. Місце проколу до і після взяття крові дезінфікують спиртовим розчином ефіру.
У курей та індиків невеликі порції крові одержують, надрізуючи гребінь або сережки; у гусей і качок проколюють м’якоть ступні. Велику кількість крові у птиціберуть із підшкірної підкрильцевої вени. При цьому пір’я вищипують, вену здавлюють пальцем в області ліктьового суглобу, прокол роблять під кутом ліктьового вигину.
У зв’язку з швидким зсіданням крові у птиці місце проколу вени протирають протизсідаючою рідиною (антикоагулянтом). Прицьому краплі крові, що виступили, переносять піпеткою у бюкс з антикоагулянтом. Після взяття крові місце пункції на декілька хвилин зажимають тампоном, змоченим дезінфікуючою рідиною.
У риб невеликі дози крові одержують із підшкірної або глибокої хвостової артерії. Легким поворотом піпетки навколо осі перерізають стінку артерії, і кров самопливом надходить у піпетку.
Кров у риб можнабрати із серця. Для цього ін’єкційну голку вводять за сагітальною лінією між грудними плавниками з легким нахилом у бік голови. Для видалення слизу на шкірі місце пункції протирають 70%-вим спиртом і просушують тампоном.
У жаби декілька крапель крові можна одержати шляхом ампутації ножицями пальців лапки або шляхом пункції шкірної вени, яка розміщена посередині живота (шкіру спочатку надрізають). Одержують кров також і пункцією оголеного серця.
ВИСНОВОК:________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________