Урок № 53
Тема: Інтонація речень зі звертаннями, вставними словами (словосполу ченнями, реченнями). Розділові знаки при звертаннях, вставних словах, словосполученнях, реченнях.
Мета:закріпити знання про звертання та вставні слова (словосполучення, речення), навички вживання розділових знаків у реченнях, ускладнених звертаннями та вставними словами, правильного інтонування таких речень; розвивати увагу, логічне й образне мислення, емоційну сферу.
Тип уроку:урок закріплення вивченого.
Хід уроку
І. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІ. Відтворення теоретичних відомостей.
*Бесіда.
· Що називається звертанням?
· У чому полягає різниця між звертаннями непоширеними й поширеними?
· Якими частинами мови можуть виражатися звертання?
· У формі яких відмінків стоять іменники, якими виражаються звертання?
· Які розділові знаки ставляться при звертанні?
· Як інтонуються речення зі звертаннями?
· Яка роль вставних слів і словосполучень? Вставних речень?
· Як інтонуються речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями?
ІІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.Визначити звертання, вставні слова пояснити розділові знаки при них.
І. О слово рідне! Ти стоїш на чаті передковічних пам’яток святині, як меч огненний в нашій Україні. (П.Куліш.) Здається, сотні змучених рабів звели до сонця стомлені правиці. (В.Симоненко.) О мово рідна! Їй гаряче віддав я серце недарма. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема. (В.Сосюра.) Квітни, мово, зірницями слова! Я – листок у твоєму саду. (П.Перебийніс.) Судьба моя, не обминай мене, бува, турботою. (А.Малишко.) В життєвому літі, в завої зими тепер я одне лиш прохаю: “Будь ласка, Тарасе, до себе візьми хоч підпаском!” (О.Лукашенко.)
ІІ. Кобзо! Ти наша одрада єдина... Поки із мертвих воскресне Вкраїна, поки дождеться живої весни, ти нам про нашу тісноту дзвони. (П.Куліш.) Може, клич мій, як віщая птиця, десь розбудить тебе, пробачай. (А.Малишко.) Добридень вам, дідусю та бабусю! Провиною душа болить мені. З великих міст ніяк я не проб’юся до вас у безнадійній метушні. (П.Перебийніс.) Колись і ти, сівачу правди й волі, на рідний степ повинен ще прийти. (Б.Грінченко.) А перший цар був скіфський Таргітай. І, як легенда каже прастара, він син Дажбога і дочки Дніпра. (Л.Костенко.) Універсал - це гетьманів урок. Та ні, це, мабуть, пральний порошок. (Д.Павличко.) Мабуть, безсмертні наклепи й гоніння. (О.Башкирова.)
* Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Вказати звертання поширені й непоширені. У вказаному вчителем реченні усно визначити члени речення.
І. Ти, Господи, путь праведную знаєш і бачиш добре путь ледачих лицемірів. (П.Куліш.) Єдиний Боже! Все обсіли хами. Веди мене шляхетними шляхами. (Л.Костенко.) О Господи, пошли нам просвітління, у черствих душах пам”ять розбуди. Де ж тих козацьких лицарів стремління, яким прийшло на зміну зубожіння, а ми ж в пошані на землі були! (В.Миколайчук.) Єдина і свята Пречиста Діво Мово, у полум’ї свічок прийди в пусті серця, навчи молитись нас блакитно й калиново, навчи чудових слів, яким нема кінця. (О.Галета.)
ІІ. Гірка та важка ти, хліборобська доле! Ранніми туманами вкрита, дрібними дощами полита, потом та кривавицею примочена! Податками тебе примучено, важкою працею прикручено, землею-матінкою обділено!
Панас Мирний.
* Переписати речення в такій послідовності: 1) речення зі вставними словами; 2) речення зі вставними словосполученнями.Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.
От, як бачиш, і в твоєму краї виріс сад між річкою і степом. (В.Швець.) Я ще, казати правду, не ввійшов ані словечком в тиш лабораторій. (А.Малишко.) Може, то тільки легенда – край той, осяяний сонцем? (Леся Українка.) І от мені здалося – дивна річ! – що десять років - лиш коротка ніч. (М.Рильський.) Але, звичайно, що ж то за роман, як люблячих не стрінуть перешкоди, наприклад, неуважність і зима? (М.Доленго.) Скарби були, звичайно, копійчані, та цінувався навіть олівець. (Л.Дмитерко.)
* Диктант із коментуванням.Вказати вставні речення, визначити їхню роль.
І. Ну а мама коли спати ляже? (Вже в людей не світиться давно...) Хуговиця тихо хай розкаже, що настирно б’ється у вікно. (М.Томенко.) Я досі батька виглядаю (портрет не знає сивини). (П.Перебийніс.) Мій дід і батько Омелян Луценко (належну шану хочу їм віддать) ішли у поле у дощі і спеку одвічну ниву щедро оброблять. (Д.Луценко.) Пригадую й суворі окуляри, нитками перев’язані сяк-так (подробицями красні мемуари!) (М.Рильський.) Старий, скажу вам, мав снаги кувать сокири чи плуги. (А.Малишко.)
ІІ. Я горів (чи так мені здавалось) на вершині світу, мов зоря. Від мойого серця відривалось пломенями слово Кобзаря. (Д.Павличко.) Промовляю рішучо і гордо (є багато для цього причин) імена чоловічого роду: Київ, Чуднів, Житомир, Тульчин. (П.Перебийніс.) Коли б земля – так думалось мені – була мов куля, та ще й оберталась, тоді б, напевне, кавуни з баштана наввипередки б врозтіч розкотились, а то – лежать... (Б.Олійник.) Ти згадай, друже мій (все знайоме тобі), був гарячий тут бій за присохлі степи. (П.Усенко.) А війни, вам скажу я, творяться без тями. (А.Кацнельсон.)
V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. П. 13, вправа 205.