ДЕФІЦИТ АКТИВНОСТІ піруваткінази
Успадковується аутосомно-рецесивно, проявляється хронічною гемолітичною (несфероцитарною) анемією, зустрічається з частотою 1:20 000 в популяції, спостерігається в усіх етнічних групах.
ПАТОГЕНЕЗ
Із-за дефіциту піруваткінази в еритроциті виникає блок гліколізу, що призводить до недостатності генерації аденозитрифосфорної кислоти (АТФ). В результаті зниження рівня АТФ в зрілому еритроциті порушується транспорт катіонів – втрата іонів К і відсутність збільшення концентрації іонів Na в еритроциті, внаслідок чого знижується концентрація одновалентних іонів і наступає дегідратація клітини.
КЛІНІКА
Захворювання може діагностуватись в будь-якому віці, але частіше всього проявляється в перші роки життя дитини. Гемолітичні кризи виникають спонтанно, або провокуються інфекційними захворюваннями, прийом ліків на підсилення гемолізу не впливає. Гемоліз локалізується внутрішньоклітинно в органах, які містять ретикулоендотеліальні клітини. У хворих спостерігається блідість шкіри, жовтяниця, спленомегалія.
ДІАГНОСТИКА
Гемограма – нормохромна гіперрегенераторна анемія різного ступеня, анізо-, пойкілоцитоз, поліхромазія, можлива наявність макроцитів, овалоцитозу, можуть бути поодинокі акантоцити або пікноцити. Сфероцитоз і тільця Гейнца в еритроциті відсутні.
Діагноз базується на визначенні активності піруваткінази в еритроцитах, яка є зниженою. Для підтвердження спадкової природи захворювання необхідно обстежити батьків і родичів хворих.
ДЕФІЦИТ АКТИВНОСТІ глюкозофосфатізомерази (ГФІ)
Захворювання розповсюджене рівномірно в усіх країнах світу. Успадкування – аутосомно-рецесивне, гемоліз внутрішньоклітинний.
ГФІ є одним з ключових ферментів в анаеробному шляху утилізації глюкози – фермент перетворює глюкозо-6-фосфат у фруктозо-6-фосфат.
КЛІНІКА.У гетерозиготів активність ГФІ в еритроцитах складає 40-60% від норми, хвороба перебігає безсимптомно. У гомозиготів активність ферменту складає 14-30% від норми, захворювання перебігає у вигляді гемолітичної анемії. Перші прояви хвороби можуть спостерігатись в неонатальному періоді: жовтяниця, анемія, спленомегалія. Гемолітичні кризи провокуються інтеркурентними захворюваннями. Оскільки ГФІ міститься і в інших тканинах, поряд з гемолітичною анемією можуть спостерігатись м’язова гіпотонія, затримка розумового розвитку.
ДІАГНОЗ базується на визначенні активності ГФІ в еритроцитах. Спадковий характер захворювання підтверджується обстеженням батьків і родичів хворого.
СПАДКОВІ ГЕМОЛІТИЧНІ АНЕМІЇ, ПОВ’ЗАНІ З ПОРУШЕННЯМ СТРУКТУРИ АБО СИНТЕЗУ ГЕМОГЛОБІНУ (гемоглобінопатії)
Гемоглобінопатії – це спадково обумовлені аномалії синтезу гемоглобінів людини, які проявляються або змінами первинної структури молекули гемоглобіну („якісні” гемоглобінопатії), або порушенням співвідношення або відсутністю синтезу одного з глобінових ланцюгів з незміненою первинною структурою („кількісні” гемоглобінопатії). Гемоглобінопатії успадковуються аутосомно-домінантно, клінічні прояви варіабельні – від безсимптомних форм (латентне носійство аномального гемоглобіну) до важких, з постійними ознаками гемолітичної анемії.
Клінічна класифікація гемоглобінопатій (Токарев Ю.Н., 1983)
1. Гемоглобінопатії, обумовлені аномалією первинної структури молекули Hb (якісні або структурні гемоглобінопатії):
- серповидно-клітинна хвороба, яка включає власне серповидно-клітинну анемію та її варіанти (гемоглобінопатія S-групи)
- гомозиготні гемоглобінопатії (СС, ЕЕ та ін.), які характеризуються відносно доброякісним перебігом
- гемоглобінопатії, при яких аномальні молекули ведуть до порушення здатності еритроцитів переносити кисень (захворювання, обумовлені наявністю гемоглобінів М-групи)
- вроджені (так звані несфероцитарні) гемолітичні анемії, обумовлені присутністю нестабільних гемоглобінів (Цюрих, Кельн)
- безсимптомні гемоглобінопатії (HbG, Дагестан та ін.)
2. Гемоглобінопатії, обумовлені зниженням синтезу поліпептидних ланцюгів, які входять в склад нормальних гемоглобінів (кількісні гемоглобінопатії або таласемії):
- обумовлені порушенням синтезу α-ланцюга: α-таласемія і захворювання, обумовлені наявністю гемоглобінів Н і Барта
- обумовлені порушенням синтезу β-ланцюга: β-таласемія
3. Гемоглобінопатії, обумовлені подвійними гетерозиготними станами (по гену таласемії і гену однієї з аномалій структури Hb) – гемоглобінопатії Eth, CTh та ін.
4. Аномалії Hb, які не супроводжуються розвитком захворювань:
- спадкове персистування фетального Hb
- інші види (пов’язані з хворомосомними порушеннями та ін.)