Аналіз навчальної програми з музики

 

Клас

I семестр. Які почуття передає, про що розповідає музика (16 год)

II семестр. Про що і як розповідає музика (18 год)

Клас

І семестр. Три типи музики — пісня, танець, марш (8 год) Про що говорить музика (8 год)

П семестр. Куди ведуть нас пісня, танець, марш (10 год) Що таке музична мова (8 год)

Теми програми — своєрідні етапи розвитку музично­го сприймання школярів. Тому й педагогічна діяльність

І учителя полягає у поступовому розкритті усе нових ґра-I ней життєвих зв'язків, що кристалізуються в темах. У свідомості вчителя всі теми повинні бути присутніми на І кожному уроці, пронизуючи його баченням перспективи навчально-виховного процесу. Лише у цьому разі виникає безперервна лінія розвитку тематичного змісту, 1 що забезпечує безперервність розвитку музичної культури учнів. Вузьке розуміння теми, підхід до неї виключно як до знання, хоча й "ключового", не дає бажаного г результату.

Тематична побудова програм сприяє досягненню І цілісності уроку, єдності його складових частин, оскільки І в основу цієї побудови покладені не різні види діяльності І учнів, а різні грані музики як єдиного цілого. Це дає змогу вносити в урок будь-які контрасти, необхідні для І підтримування уваги учнів, створювати атмосферу творчої зацікавленості.

Опора на три основні типи музики — пісню, танець, і марш — дає можливість поєднати велике музичне мистецтво з музичними заняттями в школі, забезпечити І тісний зв'язок цих занять із повсякденним життям школярів, зробити процес навчання емоційно привабливим і захоплюючим.

Робота з учнями щодо оволодіння вокальнохоровими, музично-ритмічними та іншими практичними навичками проводиться в тісному зв'язку із засвоєнням

конкретної теми.

Підпорядкування матеріалу уроку основній темі створює можливість для вчителя вільно замінювати один твір ішим з аналогічними художньо-педагогічними якостя­ми. Кожен твір, що звучить у класі, має бути художнім і І захоплюючим для дітей, педагогічно доцільним. Робота І над кожним твором має вводити школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: про добро і зло, прекрасне і потворне тощо.

Творчо підходячи до програм, все ж слід дотримуватися їх тематичної побудови. Можливість вільного маневрування при орієнтації на тематичний компас дає вчителю змогу узгодити матеріал програми з конкретними і умовами роботи, рівнем розвитку учнів, своїми можливостями.

Велике значення має правильне розуміння вчителем співвідношення музичного навчання і виховання. Якщо музичне навчання — це процес взаємодії вчителя й учнів з метою передачі одним і засвоєння іншими досвіду музичної діяльності, то музичне виховання — цілеспрямоване формування естетичного, ціннісного, особистісного ставлення до музичного мистецтва. На кожному уроці музики виникає багато ситуацій, коли на чільне місце ставиться завдання засвоєння музичних знань і формування виконавських навичок, і не менше ситуацій — коли на перший план виступають завдання формування емоційно-ціннісного ставлення до творів музичного мистецтва.

Наголосимо на необхідності нерозривної єдності музич­ного навчання-виховання як органічного зв'язку знань, умінь і навичок музичної діяльності, з одного боку, та осяг­нення естетичної суті музичного мистецтва — з іншого,

У програмах особливе місце відводиться хоровому співу, природному способові вираження естетичних по­чуттів, дійовому засобові активного залучення школярів до музики. Кожен клас — хор,— ось ідеал, до якого має прагнути вчитель.

Навчання співу має бути тісно пов'язане з розвитком музичного слуху і музичним розвитком особистості дитини. Весь процес навчання співу має сприяти актив­ному, зацікавленому й творчому ставленню учнів до музики.

Унаслідок акселерації формування дитячого голосу за­вершується в 11 — 12 років, після чого, як правило, наста­ють тривалі мутаційні зміни. Це зумовлює необхідність проведення основної роботи з формування вокально-хо­рових навичок у молодших класах для того, щоб у на­ступні роки зменшити навантаження на голосовий апарат школяра, широко використовуючи охоронну методику вокальної роботи.

Однією з форм виконавської діяльності учнів на уроці виступає гра на елементарних музичних інструментах (бу­бон, барабан, трикутник, металофон тощо). Це сприяє розвиткові музичного слуху, навичок звуковидобування, координації рухів; виробленню уміння розрізняти ритмічні, темброві та динамічні особливості звучання. Цікавою формою роботи є гра в чотири руки, що дає змо­гу залучити дітей до виконання в ансамблі з учителем не­складних творів на фортепіано.

Враховуючи національні традиції й досвід інструмен­тального музикування, програми пропонують включати до змісту уроків, починаючи з 2 класу, навчання гри на і сопілці — українському народному музичному інструменті. Це сприятиме залученню учнів до активних і за­хоплюючих форм музикування, розвитку музичного слу­ху, вихованню навичок ансамблевої гри, підготовці до двоголосного співу.

Важливе місце в програмах посідає ознайомлення учнів з інструментальною музичною творчістю українського народу, зокрема, з троїстими музиками — найпоширенішим у минулому в Україні типом народного інструментального ансамблю. У виконанні троїстих музик і учні слухають народні пісні й танці, визначають склад ан­самблю, характеризують звучання кожного інструмента окремо та всього ансамблю в цілому.

Слід дбати про розвиток музично-творчих здібностей дітей. Музично-творча діяльність дітей може виявлятися в імпровізації пісенних мелодій, придумуванні несклад­них мотивів, інсценуванні сюжетів пісень, складенні елементарних танців, створенні ігродраматизацій, темброворитмічних супроводів тощо. Важливим стимулом до творчості є створення на уроці пошукових ситуацій, і Це і впізнавання музичних жанрів за їх характерними ознаками, і впізнавання мелодій у різному тембровому звучанні, і знаходження виконавських засобів для втілення певного образу. Музична творчість активізує фантазію учнів, спонукає до самостійних пошуків форм утілення свого задуму, сприяє глибшому сприйманню музики.

Слід пам'ятати, що на музичний розвиток учнів благотворно діють два чинники: багатство музичних вражень, з одного боку, та повторність вражень — з другого.

Програмою передбачено виконання музично-ритмічних рухів, спрямованих на пластичне вираження особливостей музики (пластичне інтонування засобами вільного диригування, танцювальні рухи, крокування, гра на уявних музичних інструментах тощо). Передавання характеру музики в русі має розвивати природну музичність дітей, їхню здатність емоційно й свідомо і сприймати музику.

До програм включено багато творів, зручних для інсценування та створення танцювальних композицій. Проте вчитель не повинен відводити на них надто багато часу й руйнувати задум конкретного уроку, його цілісність.

Пластичне інтонування тільки тоді сприяє поглиблен­ню сприймання музики, коли поєднується з вокально-хо­ровою роботою, грою на елементарних музичних інстру­ментах тощо.

Треба заохочувати дітей до вільного вираження у співі та грі власних почуттів і уявлень, вчити стежити за роз­витком музики, обмінюватися враженнями, порівнювати твори. Важливо звільнити учнів від побоювань висловити неправильну думку, вчити їх мати власне судження і вміти аргументувати його.

Музична грамота розглядається як складова частина багатогранного поняття музична грамотність, під якою розуміється здатність сприймати музику як живе, образне мистецтво, породжене життям і нерозривно з ним пов'язане; здатність відчувати внутрішній зв'язок між ха­рактером музики і характером її виконання; здатність сприймати музику емоційно й осмислено, критично оцінюючи її, виявляючи добрий смак. Рівень музичної грамотності не перебуває у прямій залежності від ступеня засвоєння музичної (нотної) грамоти, хоча й передбачає її знання.

Включати в урок елементи теорії музики слід украй обережно і лише після того, як у дітей пробуджені інте­рес і любов до музики, сформовані початкові навички сприймання і виконання музики, накопичений певний слуховий досвід. Знання, уміння і навички мають сенс лише тоді, коли викликають у дітей потребу в музичному мистецтві.

Учням не слід пропонувати жодних відокремлених від живої музики правил і вправ, які вимагають заучу­вання і багаторазових повторень. Усі музично-теоре­тичні відомості повинні бути тісно пов'язані з музич­ною практикою дітей.

Програма визначає систему естетично спрямованих узагальнених знань про музичне мистецтво, втілених у їх тематичній побудові. Кожний навчальний семестр перед­бачає засвоєння ключових знань, набутих у результаті осягнення конкретних тем, та знань часткових, супутніх, які містять відомості про музичну мову, побудову творів, про композиторів і виконавців, історії написання творів, знання нотної грамоти тощо. Мистецтво вчителя полягає в тому, щоб від уроку до уроку вести учнів шляхом актив­ного осягнення різних граней теми і самостійного уза­гальнення набутих вражень і знань.

Основний шлях набуття музичних знань веде від по­ступового накопичення музично-слухових вражень і досвіду музичної діяльності — до їх узагальнення.

У програмі конкретизуються обсяг і послідовність розвитку ладового й ритмічного почуття учнів, оволодіння ними нотною грамотою. Враховуючи плідний досвід виховання ладового почуття школярів на релятивній основі, формування вмінь співати по нотах ре­комендується починати з використання елементів і прийомів релятивної сольмізації з паралельним переходом до абсолютної. Проте це не виключає використання, на розсуд учителя, абсолютної сольмізації з самого початку.

Вивчення нотної грамоти має підпорядковуватися орієнтації вчителя на поступове систематичне виховання слухових уявлень учнів, музично-ритмічного почуття, на­вичок співу по нотах. Зазначимо, що вивчення нотної грамоти не є самоціллю й органічно включається в урок під час розучування пісень та слухання музики.

Записувати мелодію або інтонацію на дошці слід лише тоді, коли потрібно підкреслити якісь особливості звуковисотної будови мелодичної лінії, ритмічного рисунка, почути відмінність між фразами, інтонаціями, або коли нотний запис допоможе швидше розучити пісню.

Потрібно пам'ятати, що в основі всіх форм залучення до музики лежить її емоційне сприймання. Музика може виконати свою естетичну, пізнавальну й виховну роль тільки тоді, коли учні навчаться по-справжньому чути її та розмірковувати про неї. Поза сприйманням музика як мистецтво не існує.

Поглиблення сприймання у власне музичну сферу ; відбувається у дітей природним шляхом — від комплексного жанрово-ситуативного враження до диференційованого сприймання музичних творів. Це визначає логіку педагогічних дій, спрямованих на розвиток цілісного му­зичного сприймання з1 поступовим виявленням найяскравіших музичних засобів, доступних розумінню дітей. ' Вирізнення окремих засобів виразності педагогічно ви­правдане лише в тих музичних творах, у яких ці засоби несуть провідне образне навантаження.

Аналіз музичних творів є невід'ємною частиною діяльності учнів на уроках музики, допомагаючи їм про­никнути в складний світ художніх образів. Саме на етапі , аналізу школярі набувають досвіду музично-творчої діяльності, оволодівають знаннями й уміннями, не­обхідними для повноцінного сприймання. Кожний сприйнятий і проаналізований твір — ще один крок у музичному розвитку дітей, який наближає їх до ово­лодіння музичною культурою.

Потрібно прагнути до того, щоб учні частіше самі відповідали на запитання, які виникають на уроці, не за­довольнялися засвоєнням готових знань. Цьому сприяти­муть точне формулювання вчителем завдання, йога по­ступове спільне вирішення, самостійно зроблений учнями висновок.

Учителю слід постійно співвідносити свої педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів. Ад­же те, що ними не сприйняте, не осмислене, не почуте і не засвоєне, нічого не додає до музичного розвитку дітей та ніскільки не наближає до музики. Ніщо не замінить учневі роботи його власної думки, тому слід довірливіше ставитися до його емоційних вражень, спиратися не тільки на музичні знання, а й на широкі життєві та ху­дожні асоціації. Нав'язування школярам певної інтерпре­тації музичного твору, нерідко чужої їм, призводить до зниження активності музичного слуху.

Музичне сприймання не може бути наслідком за­своєння певної суми знань, якогось алгоритму діяльності. Не можна нав'язати учневі конкретний образ, не пору­шивши законів художнього сприймання. Неможливо "вкласти" в учня особисте ставлення до музики, як не­можливо відчувати "за нього".

Музичне сприймання, будучи основою всіх інших видів музичної діяльності, у цій діяльності й розви­вається, забезпечуючи загальний музичний розвиток школярів.

Важливою умовою підвищення ефективності форму­вання музичної культури школярів є вдосконалення сис­теми оцінювання їх досягнень на уроках музики. Нові можливості для цього відкриває 12-бальна система оцінювання, в основі якої — оцінювання навчальних до­сягнень учня лише з позитивного боку.

Якщо розглядати освіту як процес і результат взаємодії між учителем і учнями, за яким останні оволодівають усіма компонентами змісту навчання, розвиваються і виховують­ся, а музику — як вид мистецтва, в якому пізнавальна, ви­ховна і розвивальна функції тісно пов'язані, то й досягнен­ня учнів на уроках музики є музично-освітніми.

Значна частина уроку проходить у колективній діяль­ності: колективний спів, колективне музикування і слу­хання музики. Тому оцінювати на уроці слід насамперед результати колективних форм занять ("клас — хор" і "клас — концертний зал"), а також індивідуальні якості й результати класних занять музикою кожного учня. Якщо оцінка за колективну діяльність однакова для всіх шко­лярів, то індивідуальна вносить будь-які корективи і впливає на підсумкову оцінку. Можна оцінювати успіхи учнів у окремих видах навчальної діяльності (спів, слу­хання музики, спів по нотах, імпровізація тощо), пам'ята­ючи при цьому, що ці види — не мета музичних занять, алише засіб оволодіння основами музичної культури. Оцінювання досягнень школярів має бути диференційо­ваним і враховувати початковий рівень музичного роз­витку кожного учня.

І найголовніше: не можна переносити на уроки музи­ки практику оцінювання учнів на уроках з точних наук. Адже в музиці точними й однозначними можуть бути лише найелементарніші відомості. Наприклад, правильною буде відповідь про те, що нота соль першої октави пи­шеться на другій лінійці, що крапка біля ноти подовжує її тривалість на половину, що пісню "Бабак" написав И.Бетховен тощо. Про музику як живе мистецтво пра­вильних відповідей учнів на одне й те ж запитання вчителя може виявитися багато. Адже вони випливають із безпосередніх вражень і переконань учнів, їх життєвого й художнього досвіду і самоцінці за своєю природою.

Унікальність, неповторність і самоцінність результатів дитячого музичного мислення й творчості дозволяють ставити знак рівності між виявами музичності кожної ди­вини. Відтак рівність між учнями на уроках музики має досягатися не за рахунок однаковості знань і вмінь, а завдяки виявленню унікальності кожної дитини.

Слід виважено підходити до виставлення низьких оцінок, які можуть викликати у дітей розчарування або невдоволення, що може переноситися на заняття музи­кою в цілому. Якщо й ставити низьку оцінку, то лише за відверте небажання учня працювати, розвивати свої музичні здібності.

Важливо створити умови для виникнення в учнів бажання виразити свої враження і переживання у процесі Виконавської діяльності, сприймання музики чи засвоєння музичних знань. Тут уміння вислухати учня, стати на його позицію, вважати її такою ж самоцінною, як і свою власну, є необхідною умовою занять музикою, ство­рення творчої атмосфери на уроці. Поза особистісним спілкуванням між учителем і учнями така атмосфера ви­никнути не може.

Хоча програма значною мірою конкретизована, вона водночас передбачає творчого вчителя, який за цією конкретикою побачить загальну ідею. І це зрозуміло: найпрогресивніша методика і програма не дадуть бажа­них результатів, якщо вони потраплять у руки педагога-консерватора.

Творчість учителя у межах певної теми пов'язана, на­самперед, з її реалізацією в конкретному змісті уроку. Як не буває двох однакових класів, умов, ситуацій, в яких працює вчитель, так не може бути й постійного, непо­рушного порядку ведення уроку, розкриття теми. Творчо підійти до уроку — означає виявити і розкрити власне ставлення до музики.

У центрі уваги вчителя має бути не стільки сам музич­ний твір, скільки результат його впливу, тобто ті духовні зміни, що виникають у дітей під дією музики. Ця тонка сфера духовного життя школярів — головне поле творчої діяльності вчителя музики.

Усі форми музичних занять із школярами мають спри­яти їхньому духовному розвитку, пізнанню світу, форму­ванню світогляду, вихованню моралі. На вирішення цьо­го завдання спрямовуються творча ініціатива вчителя, його знання і досвід, любов до дітей і до музики.

 

ПРОГРАМА

1 клас

Зацікавити, захопити дітей музикою — корінне пи­тання, яке вчитель мусить постійно вирішувати на уроці музики в 1 класі. Залучення першокласників до музики можна уподібнити до побудови фундаменту, на якому виростуть тематичні поверхи наступних класів. Тому важливим завданням уроків музики в 1 класі є послі­довне й систематичне збагачення музичного досвіду дітей, виховання в них навичок сприймання і виконан­ня музики.

Успіх музичного виховання першокласників залежить від урахування вчителем вікових особливостей дітей - шестиліток, володіння методикою роботи з ними.

Підготовленість першокласника до шкільного життя визначається культурним рівнем сім'ї, соціальним середовищем, розвитком масових засобів інформації. В цьому віці багатшим стає емоційне життя дітей, нагромаджується певний життєвий і художній досвід, значного і рівня досягає мовний розвиток. Діти спроможні роз­повісти про почуте і побачене, висловити свої враження від якоїсь події, викласти свої думки, відчути виразність епітетів і порівнянь.

Відносно добре розвинута наочно-образна пам'ять дітей: вони легко запам'ятовують те, що їх особливо вра­жає, що безпосередньо пов'язане з їхніми інтересами. Помітними стають вияви словесно-логічної пам'яті — діти краще запам'ятовують зрозумілий матеріал.

Водночас слід пам'ятати, що шестиліткам властива легка збудливість, ранимість -психіки, нестійкість ми­мовільної уваги й пам'яті, несформованість, тендітність усього організму, швидка стомлюваність, імпульсивна активність, прагнення до ігрової діяльності, яка для них ще залишається змістом життя. Ця особливість визначає необхідність урізноманітнення діяльності дитини, її постійної активізації шляхом постановки нових і цікавих завдань, чергування форм індивідуальної й колективної роботи тощо.

Спостерігаються значні відмінності в музичному розвитку дітей залежно від їхніх індивідуальних особливостей. Одні з них "музичні" за всіма показниками, інші І відрізняються своєрідним поєднанням окремих музичних здібностей. Так, здатність сприймати і переживати музику може поєднуватися з посередніми голосовими даними; і добрий розвиток музичного слуху не завжди супроводжується схильністю до творчості; одні діти можуть слухати музику не відволікаючись, інші не уявляють, що це таке — спеціально слухати музику тощо.

Водночас можна виокремити й загальні риси музичного розвитку, властиві першокласникам:

1. Діти мають певний досвід спілкування з музикою, різноманітнішою стає музична діяльність. Виконання пісень і танців, утілення музично-ігрових образів у русі І набуває виразності, що свідчить про змогу учнів передати своє ставлення до музики. У них з'являються улюблені пісні, танці, ігри, вони здатні навіть мотивувати свої му­зичні вподобання, оцінювати твори, виявляти художні інтереси.

У дітей помітними стають вияви музичних здібностей, особливо у сфері мелодійного слуху. Учні можуть пізнати знайому пісню, визначити характер музики, виділити найяскравіші засоби музичної виразності. У них поступо­во налагоджується вокально-слухова координація, дифе­ренціюються слухові відчуття — більшість дітей здатна розрізнити високі й низькі звуки в інтервалах квінти, кварти, терції.

2. У сфері сприймання музики можливості дітей до­сить широкі: їм доступні такі основні жанри, як пісня, та­нець і марш, близька музика зображального характеру. Через незначний обсяг довільної уваги першокласників, твори повинні бути невеликими за обсягом, з яскравим музичним образом.

3. У сфері співу можливості дітей залежать від попе­редньої музичної підготовки: їх співацький діапазон мо­же складатися від кількох звуків до октави і більше. Вод­ночас у всіх дітей голосовий апарат ще не сформувався, дуже тендітний, змикання складок крайове. Це вимагає обережного й послідовного розвитку діапазону голосу, обмеження сили звучання.

4. У сфері творчості можливості першокласників такі: вони легко відгукуються на різні творчі завдання, можуть імпровізувати на заданий образ, створювати ритмічні й мелодичні імпровізації на дитячих музичних інструмен­тах, інсценізувати знайому пісню або інструментальну п'єсу зображального характеру.

Підкреслимо, що в межах означених можливостей у першокласників спостерігаються значні індивідуальні відмінності, пов'язані з фізіологічними особливостями, станом здоров'я, умовами життя і діяльності. Відтак і го­товність дитини до навчання в школі може бути різною.

Особливості загального й музичного розвитку дітей шестилітнього віку визначають конкретний зміст та мето­дику навчання і виховання на уроках музики.

Для першокласників навчання є новим видом діяль­ності. Тому великого значення набуває адаптаційний період, який проходить повільно й нелегко. Вже з перших уроків слід привчати дітей до правил поведінки на уроці, до того, що під час звучання музики не можна займатися сторонніми справами, розмовляти. Коли в класі звучить і музика, ніхто не повинен піднімати руку, навіть коли він; готовий відповісти на поставлене вчителем запитання.

У навчанні першокласників важлива роль належить ігровим прийомам, змінам ситуацій, чергуванню слухових і моторно-рухових дій, використанню наочності, поєднанню живого виконання музики із записом.

Тематика програми 1 класу дає змогу залучати дітей до активної музичної діяльності, спрямовувати їхнє музично-естетичне виховання протягом навчального року і послідовність тем у програмі визначається завданням розвитку в дітей здатності до співпереживання тих по­чуттів і думок, які виражає музика, до осягнення худож­ньо-образної суті музичного мистецтва в найпростіших утіленнях; необхідністю засвоєння музичної мови.

Теми програми взаємопов'язані між собою й орієнтують учителя на формування музичного сприймання у процесі різноманітної музичної діяльності дітей: у співі, 1 слуханні музики, грі на дитячих музичних інструментах, і виконанні ритмічно-танцювальних рухів тощо. Саме різноманітність видів музичної діяльності на уроках ро­бить їх особливо привабливими, дає можливість усім дітям так чи інакше виразити своє ставлення до музики, активізує дитячу моторику.

Програма не вимагає, щоб першокласники оперували і спеціальними термінами, адже їм доступні лише початкові узагальнення. Тому знання про музику, які діти здо­бувають, повинні безпосередньо пов'язуватися з їхніми практичними діями.

Уроки музики будуються залежно від конкретного І змісту: як правило, діти на уроці слухають два—три твори, співають поспівки й пісні, виконують танцювальні І рухи й ведуть танки, беруть участь у музичній грі, в інсценуванні пісень. Вчитель повинен вести урок як живу, вільну імпровізацію (звичайно, ретельно підготовлену), і постійно пам'ятаючи про свій обов'язок — виховувати в дітей музичну культуру.

Доцільно починати урок з входу дітей до класу під звуки музики (маршу або танцю), що створює відповідний емоційний фон, націлює їх на уважне вслуховування в музику і вираження її характеру в рухах, виробляє навички координації найпростіших рухів рук і ніг під музику.

Навчаючи співу, прийомів музикування, слід спиратися на вроджену здатність дітей до наслідування. Однак наслідувальний спосіб навчання, якщо лише ним обме­житися, легко набуває бездумного характеру. Тому треба заохочувати дітей до вільного вираження у співі та грі власних почуттів і уявлень, вчити стежити за розвитком музики, обмінюватися враженнями, порівнювати твори, виражати їх зміст Пластичними рухами. Головне, не дава­ти дітям готових оцінок і суджень, які вони мають за­пам'ятати, а ставити їм запитання, на які б вони са­мостійно знаходили відповіді.

Вимоги вчителя щодо характеру звучання та інших практичних завдань будуть зрозумілішими дітям, якщо вони випливатимуть з художнього образу пісні чи поспівки. Слід частіше залучати дітей до оцінки якості співу (власного чи ровесників), прагнути до певної завер­шеності у виконанні. Це допоможе учням відчути насоло­ду від власного і колективного співу.

На уроках також розучуються танцювальні рухи, тан­ки, інсценізації, засвоюються прийоми гри на дитячих музичних інструментах, причому, основна увага спрямо­вується на те, щоб діти у своїх рухах виражали пластич­ний відгук на музику. Слід прагнути до невимушеності й виразності рухів, їх тісного зв'язку з музикою. Важливо заохочувати використання засвоєних раніше елементів танцю у музичних іграх, створення власних рухів, привча­ти дітей реагувати на зміну контрастних побудов, підкреслювати за допомогою рухів особливості фразуван­ня, динаміки, ритму. У цьому виявляється танцювальна творчість дітей.

Використання дитячих музичних інструментів вносить в урок цікавий елемент гри. Наприклад, весь клас може брати участь у виконанні українського народного танцю "Аркан", підкреслюючи грою на бубні початок фраз, ви­конуючи на "стукалочках" ритмічний рисунок, проплескуючи пульс танцю тощо.

При виборі музичних інструментів, визначенні ритму й характеру звучання акомпанементу завжди слід виходи­ти з особливостей конкретного твору.

Робота над поспівками й піснями включає в себе різноманітні завдання з розвитку музичного слуху, голо­су, музично-ритмічного почуття. Цьому сприяють музич­но-ритмічні вправи, які спираються на слухові відчуття в єдності із зоровими та моторними. Малюнки, жести, тан­цювальні рухи допомагають учням засвоїти поняття про високі й низькі, довгі й короткі звуки, визначити напрям і руху мелодії.

Виховуючи в учнів відчуття пульсації під час слухання І маршів, танців і пісень, корисно запропонувати їм виконання різноманітних рухів: крокування, плескання, відстукування, вільного диригування тощо. При виконанні пульсу дзвінкішим ударом виділяти сильну частку, глухішим — слабку.

Паралельно з вихованням відчуття метричної пульсації в дво-, тридольних розмірах слід розвивати вміння розрізняти на слух і в умовному графічному запису довгі й короткі звуки, їх найпростіші сполучення. Пояснення ритмічних одиниць доцільно розпочати з порівняння І пульсації й ритмічного рисунка пісні. Термінів чверть і восьма поки що слід уникати, користуючися назвами ритмічних складів та і ті-ті (дон, ді-лі).

З метою розвитку музичного слуху першокласників доцільніше використовувати елементи відносної сольмізації. Виховання дітей буде успішним лише у тому разі, коли вчитель свідомо працюватиме над розвитком, здібностей учнів, якщо його цікавитиме не сама по собі сольмізація і точне застосування ручних знаків, а ті можливості, які відкриває метод релятивної сольмізації.

Виховання мелодійного слуху рекомендується почина­ти з інтонації в двоступеневому звукоряді (малої терції ЗО — ВІ), потім переходити до трихордових (ЗО — ВІ — РА) і тетрахордових (ЗО — ВІ — РА — ЙО) інтонацій. Поспівки виконувати із самого початку в різних тональностях, із транспонуванням угору й униз, що сприятиме усвідомленню дітьми тотожності інтонацій незалежно від І висоти виконання.

Крім назв ритмічних складів, застосовуються також ручні знаки ладових ступенів, які дають змогу наочно зображати звуковисотний рух мелодії з переданням ритму й водночас виразного характеру руху (плавного або уривчастого, спокійного або енергійного).

Слід прагнути до того, щоб звучання певної мелодії асоціювалося у свідомості учнів із зовнішнім рисунком запису її на дошці — на нотному стані. Спів по нотах вимагає постійного настроювання слуху в ладі, темпі й розмірі.

Від якості музичних занять у 1 класі значною мірою і залежить музичний розвиток молодших школярів у наступних класах. При цьому вчитель не має прагнути до вирівнювання учнів у їх музичному вихованні, оскільки це неодмінно приведе до гальмування розвитку частини дітей. Приділяючи особливу увагу тим дітям, які менш обдаровані музично, він повинен всіляко сприяти роз­витку дітей обдарованих, ставити перед ними індивіду­альні завдання. Вимогливість до учнів відповідно до їх здібностей є однією з умов підтримки одних, і за­побіганням "зірковій хворобі" — інших, музично обдаро­ваних дітей.

Молодший шкільний вік багатий на приховані можли­вості розвитку, які важливо своєчасно помітити і підтри­мати. Однаково недопустимо вважати першокласників менш розвиненими, ніж вони є насправді, як і пе­ребільшувати їхні можливості. Вдумливе ставлення до вікових особливостей фізичного і психічного розвитку дітей дасть учителеві можливість цілеспрямовано, без шкоди для вихованців здійснювати їхнє музичне навчан­ня і виховання.

І СЕМЕСТР

Тема. Які почуття передає, про що розповідає музика (16 годин).

Основні завдання: навчити дітей відчувати емоційний зміст і характер музичних творів різних жанрів, розпізнавати життєвий зміст музики, виділяти оз­наки зображальності у творах, де вони яскраво виражені через залучення дітей до різноманітної музичної діяль­ності; закласти основи елементарних виконавських умінь і навичок.

Вокальні вправи

Поспівки "У школу", "Ходить квочка", "Тук, тук, чобіток", "Зозуле рябенька" .

Твори для хорового співу

М.Дремлюга."Ми йдемо сьогодні в клас"; В.Верховинець. "Печу, печу хлібчик"; українські народні пісні "Веселі гуси", "Ходить гарбуз по городу"; З.Левіна. "Що нам осінь прине­се?"; А.Філіпенко. "То сніжинки, мов пушинки"; українські щедрівки "Я маленький хлопчик", "Щедрівочка щедрувала"; В.Верменич. "Запросини Діда Мороза".

Твори для слухання

В.Подвала. Пісні-загадки "Білка", "Дятел", "їжачок"; Л.Бетховен. Екосез до мажор; П. Чайковський. "Хвороба ляльки", "Нова лялька"; Й.-С.Бах. "Волинка", Менует ре мінор; В.Косенко. "Пасторальна", "Дощик"; М.Парцхаладзе. "Осінній дощик"; В.Косенко. "Нехочуть купити ведмедика"; Р.Шуман. "Сміливий вершник", "Дід Мороз".

Твори для музикування, виконання в русі

Українські народні танці "Гопак", "Козачок", "Метелиця"

 

II СЕМЕСТР

Тема. Про що і як розповідає музика (18 год)

Основні завдання: ввести учнів у світ музичної мови, на доступних, яскравих і захоплюючих зразках І ознайомити із засобами музичної виразності (темп, динаміка, мелодія, метроритм, регістр, тембр тощо), дати уявлення про зв'язок характеру музики й засобів музичної виразності; розвивати виконавські вміння і навички учнів.

Вокальні вправи

Поспівки "Добрий день!", "Де ви були?", "Котилася І торба", дитяча забавлянка "Гойда-да, гойда-да".

Твори для хорового співу

Б.Фільц. "Морозець"; Я.Степовий. "Сніжинка"; Р.Скалецький. "Білочка"; О.Швець. "Пісня про матір"; українські і народні пісні в обробці Л.Ревуцького"Вийди, вийди, сонечко", "Ой єсть в лісі калина"; українська народна пісня "Подоляночка"; А.Філіпенко. "Зацвіла в долині"; українська веснянка "Ми кривого танцю йдемо".

Твори для слухання

П. Чайковський. "Танець феї Драже", "Баба Яга"; В.Косенко. "Не хочуть купити ведмедика", "Купили ведмедика"; С.Прокоф'єв. "Ходить місяць над лугами"; В.Сокальський. "Пташка"; Е.Гріг. "Пташка"; Р.Шуман. "Веселий селянин"; В.Барвінський. "Сонечко"; П. Чайковський. , "Пісня жайворонка".

Твори для музикування, виконання в русі

Українські народна танці "Метелиця", "Аркан"; українські троїсті музики (на вибір учителя).

Додатковий матеріал

Австрійська народна пісня "Зозуля"; білоруська народна пісня "Савка і Гришка "; І.Беркович. "Українська мелодія"; В.Верменич. "Веселі чобітки", "Іде весна", "Повертайся, ластівко"; В.Верховинець. "Біла квочка ", "Ведмедик лісові звірята ";. Е.Гріг. "Похід гномів"; П.Козицький. "А вже красне сонечко"; А.Кос-Анатольський. "Саночки-санчата"; В.Косенко. "За метеликом"; С.Майкапар. "У садоч ку"; М.Сільванський. "Сумна пісня", "Комарики"; Я.Сте повий. "Колискова"; К.Стеценко. "Вечірня пісня' українська колядка "Коляд, коляд, колядниця"; українська щедрівка "Щедрівочка щедрувала"; українсько-народні пісні "Іди, іди, дощику", "Сопілка", "Край долини мак", "Щебетала пташечка"; українські народні пісні обробці М.Леонтовича"Гра в зайчика", "Мак", "Женчичок-бренчичок"; українські народні пісні в оброби Я.Степового"Сорока-ворона", "Зайчик", "Господарство" українська народна пісня в обробці К.Стеценка"Ой н; горі жито"; українські троїсті музики; А.Філіпенко. "Но­ворічна ", "Берізонька".

2 клас

У 2 класі закріплюються, поглиблюються і розширю­ються музичні знання, вміння і навички, набуті у 1-му. За своїми фізіологічними і психологічними особливостями другокласники мало відрізняються від першокласників. Вони так само відчувають потребу в русі, мають обмеже­ний обсяг уваги. Але якщо в попередньому класі учні на­бували знання, уміння і навички в основному в процесі гри, то в 2 класі ця форма роботи поступово відходить на другий план. Накопичений вже досвід робить процес му­зичного навчання більш свідомим.

У цьому класі продовжується робота стосовно сприй­мання головних жанрів музичного мистецтва (пісні, тан­цю, маршу) у їх зв'язку з життям, у виразному і зобра­жальному значенні; сприймання музичних образів у їх взаємозв'язку, а музичної мови — як "будівельного ма­теріалу", з якого складається цілісний образ.

Тема першого семестру "Три типи музики — пісня, танець, марш" вводить учнів у світ найпоширеніших жанрів музичного мистецтва. Важливо, щоб учитель підходив до пісні, танцю й маршу не як до найпростіших та найдоступніших для дитячого сприймання жанрів, а як до основних сфер музичної образності, які пронизують усю класичну та сучасну симфонічну й камерну, вокаль­ну й інструментальну музику. Тому так важливо розгля­дати кожен твір, що прозвучить на уроці, не як конкрет­ний дидактичний матеріал, а як один із зразків музики, що звучить навколо нас.

Зміст теми "Про що говорить музика" поглиблює уявлення учнів про зв'язок музики з життям, допомагає їм : повніше пізнати внутрішній світ людини, відчути красу ' навколишнього світу. З перших уроків слід цілеспрямовано виховувати в школярів здатність сприймати музику як мистецтво, виразне за своєю природою.

Усвідомлення школярами виразних і зображальних можливостей музики відбувається на основі сприймання ними емоційного змісту трьох сфер музики — пісні, танцю, маршу, що сприяє закріпленню тем попереднього семестру й підготовці до засвоєння нової теми — "Куди ведуть нас пісня, танець, марш").

У другому семестрі пісня, танець і марш сприймаються на вищому рівні. Вони стають надійними провідниками у будь-який жанр музичного мистецтва. У цьому семестрі ставиться завдання на основі набутих уявлень про різні елементи музичної мови сприйняти й осягнути їхнє виразне значення. Вслухаючись у музичну мову, учні повинні визначати своєрідність змісту музичних образів. Чільне місце на уроках посідає аналіз музичних творів, у ході якого учні зіставлятимуть і порівнюватимуть різні І музичні твори, пов'язуватимуть музику з життєвими ситуаціями, намагатимуться з'ясувати, за якими ознаками вони розрізняють характерні особливості трьох сфер музики. Важливо, щоб осягнення художньої своєрідності музичних творів відбувалося в єдності їх змісту й форми.

Музичне сприймання другокласників майже не відрізняється від сприймання першокласників. Відмінності пов'язані насамперед зі збільшенням життєвого й музичного досвіду дітей. Нагадаємо, що до життєвого належить досвід мовний, моторний, емоційний, а також досвід зв'язку життєвих і музичних вражень. Музичний досвід набувається під час сприймання й осягнення музики, її виконання. Поглиблення сприймання у власне музичну сферу відбувається у дітей природним шляхом: від комплексного жанрово-ситуативного враження — до диференційованого сприймання музичних творів. При цілеспрямованому розвитку музичного сприймання учні набувають здатності до усвідомлення мелодизму музики, її ритмічної організації, емоційної узагальненості інтонаційного розвитку як найважливіших компонентів музичного мистецтва.

У музичному розвитку другокласників важливе місце посідає хоровий спів. Це не лише правильне емоційне і виразне виконання пісень, а й водночас активне за­своєння особливостей музичного мистецтва. Увесь про­цес навчання співу повинен сприяти активному, зацікав­леному і творчому ставленню учнів до музики.

Правильний і красивий спів залежить від оволодіння учнями вокальними навичками (дихання, звукоутворення, дикція), які тісно пов'язані між собою. Якщо у попе­редньому класі закладалися лише основи співацької культури, то в 2 класі вокально-хорові навички усклад­нюються: відбувається подальше їх формування і вдоско­налення.

З 2 класу слід розпочати підготовку учнів до двоголос­ного співу. Як відомо, основою двоголосся є наявність гармонічного слуху, розвиток якого розпочинається вже в 1 класі. Продовжується вироблення у дітей навички роз­поділу слухової уваги. Для цього слід частіше використо­вувати співацькі вправи і пісні з супроводом, що не дуб­лює мелодію.

Навичка виконання ритмічного двоголосся усклад­нюється введенням ритмічного рисунка, що не дублює ритм пісні. Діти вчаться виконувати такий ритмічний акомпанемент водночас зі співом, продовжують викону­вати вправи і пісні різними групами класу у вигляді пе­реклички.

Імпровізація як вид музичної діяльності у 2 класі на­буває більшого значення. Вокально-імпровізаційна творчість дітей грунтується на музичному сприйманні, умінні оперувати музично-слуховими уявленнями, творчій уяві, здатності комбінувати, змінювати, створю­вати щось нове на основі набутого музично-слухового досвіду. З огляду на введення нових ладових ступенів ЛЕ і НА, значно розширюються можливості імпровізування мелодій на засвоєних ладових ступенях (мажорна пента­тоніка). Доцільними будуть такі види вокальної імпровізації, як імпровізування мелодій без тексту в зада­ному характері й мелодизація поетичних текстів ("музич­на розмова", мелодекламація, імпровізування мелодій у характері пісні, танцю, маршу, доспівування початої ки­мось мелодії тощо).

Учні засвоюють знаки нотного запису, тривалості (чверть, восьма, половинна), паузи (чверть, восьма); по­няття про такт і тактову риску, дво- і тридольні розміри; вчаться розрізняти мажорний і мінорний лади, співати по нотах та за ручними знаками поспівки й пісні з використанням ступенів ЙО — ЛЕ — ВІ — НА — ЗО — РА ( І—II— III— IV — V — VI); співати за абсолютною нотацією поспівки, які включають мажорний трихорд (І — II — III)І з плавним рухом мелодії і з стрибком І — IIIі III— І; і відтворювати ритмічне двоголосся.

На музичних заняттях у 2 класі доцільно ввести гру на сопілці. Це сприятиме залученню учнів до активних і захоплюючих форм музикування, розвитку музичного слуху, вихованню навичок ансамблевої гри, підготовці до двоголосного співу, практичному засвоєнню нотної І грамоти.

Послідовність навчання гри на сопілці може бути такою:

• гра поспівок на одній висоті — сі, ля, соль, сі бе­моль. (Поспівки: "Тук, тук, чобіток", "Ходить квочка", "їхав лис", "Сів шпак на шпаківню", "Раз, два, три, чотири" тощо;

• гра поспівок у секундному співвідношенні. (Поспівки: "Тосі, тосі, тосяни", "Каркнув крук", "Печу, пе-і чу хлібчик", "Стоїть півень на току", "Ой весна, весна" тощо);

• гра поспівок у терцієвому співвідношенні. (Поспівки:"Кумо, кумо, що варила?", "Зозуля рябенька", "Ходить квочка", "Котилася торба", "Пускайте нас", "Коломийка", "Щедрик, щедрик, щедрівочка" тощо).

Накопичення музичних вражень пов'язане не лише з шкільними уроками музики, а й з позаурочною музично-виховною роботою. Враження ці підкріплюються численними контактами з музикою у домашній обстановці, на заняттях у гуртках художньої самодіяльності, дитячій музичній школі тощо. Необхідно всіляко використовувати спілкування дітей з музикою за межами школи, заохочувати їх до розповіді про свої враження на уроках. Можна використати таку, наприклад, форму домашнього завдання:слухати музику, де б вона не звучала, і розповісти про свої враження у класі. Доцільно рекомендувати учням слухати і дивитися протягом тижня певні радіо- і телепе­редачі.

І СЕМЕСТР

Тема: Три типи музики — пісня, танець, марш(8 год)

Основні завдання: спираючись на життєвий І досвід учнів, підвести їх до відчуття відмінностей у характері музики маршу, танцю і пісні, до осягнення виражально-зображальних можливостей кожного з означених типів музики; розвивати виконавські вміння і навички учнів.

Твори для хорового співу

В.Кондиба. "Дитяча молитва"; українська народна пісня "Як то красно дзвоник грає"; А.Загрудний. "Будем козаками"; А.Філіпенко. "Ой заграйте, дударики", "Весе­лий музикант".

Твори для слухання

Є.Адамцевич. "Запорозький марш"; М.Блантер. "Фут­больний марш"; П.Чайковський. "Марш дерев'яних сол­датиків", Вальс із балету "Спляча красуня", "Танець з кубками" з балету "Лебедине озеро"; Д.Кабалевський. "Три варіанти маршу"; українські народні пісні в об­робці Я.Степового"Дощик", "Лугом іду", "Гей, не ди­вуйте"; С.Рахманінов. "Італійська полька"; Л.Бетховен. "Бабак"; Г.Татарченко. "Гей ви, козаченьки"; Я.Степо­вий. "Колискова".

Тема: Про що говорить музика (8 год)

Основні завдання: підвести учнів до висновку, що музика виражає внутрішній світ людини (ії стани, настрій, почуття, думки, характер), а зображує різно­манітні рухи людини (кроки, танцювальні рухи тощо), певні життєві події, картини природи, звукові сигнали, шуми довкілля тощо; розвивати виконавські вміння і на­вички учнів.

Твори для хорового співу

Українські народні пісні "Дударик", "Бім, бом", "Я ко­за ярая"; білоруська народна пісня "Перепілонька"; ук­раїнська щедрівка "Ой сивая та і зозуленька".

Твори для слухання

Л.Бетховен."Весела. Сумна"; українська народна пісня в обробці М.Леонтовича"Дударик"; Д.Кабалевський. "Три подруги", "Впертий братик"; М.Римський-Корсаков. "Політ джмеля" з опери "Казка про царя Салтана"; Е.Гріг. "Ра­нок" із сюїти "Пер Гюнт".

 

II СЕМЕСТР

Тема: Куди ведуть нас пісня, танець, марш (10 год)

Основні завдання: сприяти засвоєнню ти­пових виразних засобів та інтонаційних комплексів пісні, танцю і маршу як провідників у світ музичної образності; підвести учнів до висновку, що той, хто навчився розрізняти у музиці пісню, танець і марш, може "увійти" до будь-якої "музичної країни" — опери, балету, симфонії, концерту; розвивати виконавські вміння і навички учнів.

Твори для хорового співу

М.Коваль.Хор "Семеро козенят", теми Топтушки, Бодайки, Всезнайки з опери "Вовк і семеро козенят"; І К.М'ясков. "Зимонька"; українська народна пісня в обробці Ф.Колесси"Козак"; російська народна пісня "Во по­ле береза стояла"; О.Колодуб. "Вишиванка".

Твори для слухання

Українські щедрівки і колядки у виконанні народних хорів України; П.Чайковський. "Танець маленьких ле­бедів" (фортепіанна п'єса), фрагмент із балету "Лебедине озеро", Четверта симфонія (фінал), Перший концерт для фортепіано з оркестром (фінал); І.Беркович. Другий кон­церт для фортепіано з оркестром (фінал); С.Прокоф'єв. Вальс із балету "Попелюшка" (фрагмент), сцена з бале­ту "Попелюшка"; український народний танок "Козачок"; невідомий автор першої половини XIX ст. "Сим­фонія" (козачок); українська веснянка "Вийди, вийди, Іванку"; М.Коваль. Сцена з другої дії опери "Вовк і семеро козенят".

 

Тема: Що таке музична мова (8 год)

Основні завдання: підвести учнів до осмислення виразного значення різних елементів музичної мови (мелодії, ритму, метру, ладу, темпу, тембру, динаміки, регістру, фактури, виконавських штрихів тощо) у їх взаємозв'язку і взаємозалежності; узагальнити музичнослуховий досвід та знання дітей; розвивати виконавські вміння учнів.

Твори для хорового співу

Українська народна пісня в обробці М.Дремлюги"Як діждемо літа"; українські веснянки "Розлилися води", "Вербовая дощечка"; В.Верменич. "Калинова пісня"; українська жартівлива народна пісня "А продай, бабусю, бичка".

Твори для слухання

Д.Кабалевський. "Зайчик дратує ведмедика"," Три подруга"; П.Чайковський. "Кіт у чоботях і Біла кицька" з балету "Спляча красуня"; С.Прокоф'єв.Симфонічна казка і "Петрик і Вовк", теми Петрика, Пташки, Качки, Кицьки, Вовка, Дідуся і Мисливців з симфонічної казки "Петя і Вовк".

Додатковий матеріал

В.Іванников. "Найкраща"; М.Лисенко. "Пісня Лисички", "Пісня Кози", хор "Ходім, братці, воювати" з опери "Ко-за-дереза"; В.Вермвнич. "Калинова пісня"; М.Завадський. "Українська шумка"; В.Косенко. "Поема-легенда"; М.Лисенко. "Враження від радісного дня"; М.Сільванський. "Пташка і кицька"; К.Стеценко. Опера "Лисичка, Котик і Півник"; українські веснянки "Кривий танець", "Ой ти рогуленько", "Просо", "Огірочки", "Катерина і Василь"; українські народні пісні "Журавель", "Три матусі", "Гей ви, дітки чорнобриві", "А ми просо сіяли", "Ми маленькі дударі"; українські народні пісні в обробці Я.Степового"Пчілка", "Ой ходила дівчина бережком", "Ягілочка", "Зи­ма і весна"; українська народна пісня в обробці Л.Ревуцького"Ягілочка"; П.Чайковський. Марш із балету "Лускунчик"; Р.Шуман. "Перша втрата".

 

З клас (35 год)

Уроки музики у 3 класі піднімають учнів на новий рівень осягнення особливостей музичного мистецтва.

Протягом вивчення першої теми семестру учні мають сприйняти й усвідомити пісенність, танцювальність і маршовість як найважливіші властивості музики, що виростають з пісні, танцю і маршу.

Тема "Інтонація"дає уявлення про зв'язки музики з мо­вою, про музику як мову, що виражає почуття людини. З інтонацій складається музика, тому наступна тема — "Розви­ток музики".Цей розвиток, у свою чергу, приводить до різної побудови музики, звідси тема останньої чверті — "Будова (форми) музики".

Засвоєння означених тем ґрунтується на набутих школя­рами знаннях і вміннях, виконавських навичках, на інто­наційно-слуховому досвіді дітей і передбачає постійне роз­криття життєвих зв'язків музики через зіставлення подібних і відмінних інтонацій і тем, елементів музичної мови, частин музичного твору, прийомів розвитку, жанрових особливостей тощо. Важливо, щоб музична мова твору ставала для учнів засобом сприймання й розуміння його образного змісту.

У 3 класі емоційність музичного сприймання поступово доповнюється прагненням учнів зрозуміти, що виражає му­зика, у чому її зміст. Школярі можуть досить повно визна­чити емоційний зміст музики, дати їй образне пояснення, а завдяки властивій спостережливості — почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання. Щоб допомогти учням глибше проникнути в суть музичного образу, в цьому класі слід приділити особливу увагу формуванню вмінь відчувати жанрові ознаки у більш розвинутих формах, виділяти інто­наційні зв'язки твору, стежити за розвитком основних інто­націй, виявляти змістовність функціонування використаних у творах засобів виразності.

Необхідно продовжувати привчати учнівобмінюватися враженнями, думками щодо прослуханого, роздумувати ра­зом з ними, порівнювати й оцінювати музику. Слід врахову­вати, що не можна змусити учня відчувати те, чого він з пев­них причин не схильний відчувати. Дійовими є лише обхідні шляхи, які наводять дітей на глибше сприймання музики.

Вокально-хорова робота спрямовується на подальший розвиток навичок дзвінкого, наспівного, легкого співу, по­ступове розширення співацького діапазону вгору і вниз. Щоб вокально-хорові навички виховувалися успішно, учні повинні усвідомлювати співацькі завдання і спосіб їх вико­нання. Це вимагає вмілого поєднання пояснень і практич­ного показу вчителя. Пояснення мають спиратися на співацький досвід учнів, на образні аналогії, порівняння з слуховими, зоровими, просторовими, руховими відчуттями.

До кінця навчального року, якщо робота вчителя буде правильною, яскраво виявлятимуться вікові особливості розвитку співацького голосу: з'явиться дзвінкість, посилить­ся звучання, збагатиться тембр, стане точнішою інтонація. Однак не треба поспішати з надмірним розширенням діапа­зону, оскільки це завдасть лише шкоди дітям. Співацький діапазон третьокласника на кінець навчального року має бу­ти в межах до першої — ре другої октави.

Особливу увагу слід приділити розвитку вокального слуху школярів, під яким розуміється здатність розрізняти якість звучання голосу, контролювати й оцінювати свій спів і спів товаришів. З цією метою необхідно частіше залучати учнів до оцінки якості співу, його діагностики, обговорення виконавсь­кої інтерпретації пісні. Головним критерієм правильного зву­чання має бути якість звука і невимушеність під час співу.

У цьому класі учні засвоюють елементарні правила нотопису, тривалості (чверть, восьма, половинна, шістнадцята, ціла) й відповідні їм паузи; дістають уявлення про тон і півтон, зна­ки альтерації, крапку біля ноти, стійкі та нестійкі ступені ладу; співають по нотах і за ручними знаками поспівки й пісні. Важ­ливо, щоб засвоєння нотної грамоти не стало самоціллю, а ор­ганічно пов'язувалося зі співом та грою на музичних інструмен­тах, було засобом розвитку музичної культури школярів.

І СЕМЕСТР

Тема. Пісня, танець, марш переростають у пісенність, танцювальність, маршовість(8 годин).

Основне завдання: підвести учнів до усвідо­млення пісенності, танцювальності й маршовості як найваж­ливіших властивостей музики, що виростають з пісні, танцю й маршу і роблять музику близькою, доступною й зро­зумілою людям.

Твори для хорового співу

Українська народна пісняВийшли в поле косарі .

Українська народна пісня в обробці В.КосенкаДівка Явдошка.

Українська народна пісняСе наша хата.

Я.Степовий. Літо минулося.

Українська народна пісня в обробці Я. СтеповогоГей, там на горі Січ іде.

Твори для слухання

Ж.Бізе. Увертюра до опери Кармен.

В.Заводський. Українська шумка.

Е.Гріг. Ранок із сюїти Пер Гюнт.

Невідомий автор першої половини XIX ст. Симфонія (козачок).

Ф.Шопен. Прелюдії №7, 20, Полонез Ля-мажор.

Тема. Інтонація(8 годин).

Основні завдання: сформувати в учнів уявлення про зв'язки музики з мовою, про музику як мову, що вира­жає почуття людини; про інтонацію як основу музики і носія її життєвого змісту; продовжувати розвивати інтонаційно-слуховий досвід дітей.

Твори для хорового співу

Д.Кабалевський. Хто чергові?

Українські щедрівкиЩедрик, Павочка ходить.

Українська колядкаОй хто, хто Миколая любить.

Твори для слухання

С.Прокоф'єв. Базіка. Д.Кабалевський. Три подружки.

Українська народна пісня в обробці М.ЛеонтовичаЩедрик. В.Кирейко. Награші Лукаша з опери Лісова пісня. Е.Гріг. Весільний день у Трольхаугені. ' В.Косенко. Гумореска. М.Римський-Корсаков. Політ джмеля.

Додатковий матеріал

Українські народні пісніКотився снопочок, Свято Мико­лая, Йордань.

Т.Попатенко. Щеня і кошеня.

П.Майборода. Новорічна нескінченна.

П. Чайковський. Танець із кубками з балету Лебедине озеро.

Р.Щедрін. Ніч, Золоті рибки, Цар Горох з балету Горбоконик.

В.Сокальський. Пташка.

Ф.Колесса. Тіштесь, діти.

 

II СЕМЕСТР

Тема. Розвиток музики(10 годин).

Основні завдання: сформувати в учнів уявлення про музику як мистецтво, зміст якого розгортається в звуко­вому потоці й розподіляється в часі; про розвиток музики як процес відображення почуттів, настроїв, думок людини в їх динаміці та якісному перетворенні; про інтонаційні та тема­тичні зміни як основу розвитку музики; про прийоми роз­витку музики (мелодійні, ладогармонійні, темпові, темброві, динамічні, жанрові, сюжетні, виконавські).

Твори для хорового співу

Л.Кніппер. Чому ведмідь взимку спить.

І.Асєєв. Гра в слова.

А.Кос-Анатольський. Голочка.

Українська народна пісняГрицю, Грицю, до роботи.

Українська, народна пісня в обробці Я. СтеповогоЯгілочка.

Українська веснянкаА Кривого танцю..

Твори для слухання

С.Прокоф'єв. Теми Петі, Пташки і Качки з симфонічної казки Петя і Вовк.

Е.Гріг. Навесні.

В.Сокальський. Симфонія соль мінор (третя частина).

М.Лисенко. Хор А вже весна з опери Зима і весна.

Е.Гріг. У печері гірського короля.

С.Гулак-Артемовський. Дует Одарки і Карася з опери За­порожець за Дунаєм.

Тема. Будова (форми) музики(9 годин).

Основні завдання: навчити учнів свідомо сприй­мати одно-, дво-, тричастинні форми, рондо й варіації в їх органічному зв'язку зі змістом музики; підвести до виснов­ку, що найважливішими засобами побудови музики є повто­рення (просте і варіативне) й контраст.

Твори для хорового співу

Французька народна пісняПастух.

Українська народна пісняСоловеєчку, сватку, сватку.

М.Катричко. Писанка.

Українська веснянкаВербовая дощечка.

Українська народна пісня в обробці К.СтеценкаОй на горі жито.

Твори для слухання

Е.Гріг. Пісня Сольвейг, Танець Анітри із сюїти Пер Гюнт.

М.Лисенко. Експромт ля мінор.

В.Моцарт. Рондо в турецькому стилі.

М.Різоль. Варіації на тему української народної пісні Ой на горі жито.

Додатковий матеріал

Я.Степовий. Щебетала пташечка.

М.Катричко. Подарунок мамі.

Українська народна пісня в обробці Я. СтеповогоОй весна.

Ю.Рожавська. Рукавички.

Б.Фільц. Жук-жученко.

Українська веснянкаЖучок.

Українська народна пісняОй на горі льон.

П. Чайк'овський. Шоста симфонія (маршовий епізод).

І.Левицький. Українська рапсодія.

Ф.Шуберт. Вальс ля бемоль мажор, Алегрето до мінор.