ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ

| 1. ЩО ТАКЕ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА | 3. ЕЛЕМЕНТИ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ | 5. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. | ||
Вважається, що вперше термін «політична культура» з’явився у працях Йоганна Ґотфріда Гердера (1744–1803). Феномен, який ми називаємо “політичною культурою” досліджувався Платоном, Арістотелем, Мак’явелі, Марксом та іншими.
«Політична культура є сукупністю індивідуальних позицій і орієнтацій учасників даної політичної системи. Це суб’єктивна сфера, що утворює основи політичних дій і придає їм значення» (Г. Алмонд).
2. ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ
КУЛЬТУРИ
| P пізнавальна орієнтація – істинні або хибні знання про політичні об'єкти та ідеї; P афективна орієнтація – емоції та почуттія зв'язку, заангажованості, протесту тощо;
P оцінкова орієнтація – судження і думки про політичні об'єкти, ідеї та події, які зазвичай передумовлюють використання оцінкових критеріїв.
P політичні вимоги;
P очікувані політичні рішеня;
P орієнтації на власне місце в політичній системі;
P орієнтації на власні можливості політичної участі (за Алмондом).
4. ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
j Приходська культура характеризується байдужим ставленням до політичної системи, відсутня реакція громадян на її рішення і дії, зацікавленість не стільки центральною владою, стільки владою місцевою.
k Залежна політична культура відзначається більшою зацікавленістю у діях і рішеннях влади, власними уявленнями про владу і про те, якою вона повинна бути. Однак громадяни залишаються покірними навіть коли влада діє негативно. Громадяни не вірять в те, що вони можуть щось змінити і являються лише пасивними спостерігачами.
lКультура участі характеризується активною участю громадян. Вони вважають, що впливати на владу можливо і потрібно через участь у виборах, партіях, громадських рухах, групах тиску тощо (за Алмондом і Вербою).
| Політична ідеологія – це система концептуально або теоретично оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя. |
| |
| Консерватизм (фр. conservatisme, від лат. conservo – «охороняю», «зберігаю») — політина ідеологія, що визнає головними у політиці традицію і спадкоємність, є зорієнтованою на істрично-перевірені та усталені форми політичного життя, скептично ставиться до ідей рівності, революцій, інновацій тощо. | |||
| Лібералізм (фр. libéralisme, від. лат. liberalis — вільний) – політична ідеологія яка вважає основою політики індивідуальну свободу, в межах закону і, найчастіше, держави. | |||
| Соціалізм (socies, societas – суспільство, суспільний) – політична ідеологія, яка вважає основою політики «соціальну справедливість» і рівність людей. | |||
| Анархізм (від давньогр. άν – «без», άρχή – «влада» політична ідеологія, що визнає можливість і необхідність побудови суспільства без державної влади і примусу. | |||
Вважається, що вперше термін «політична культура» з’явився у працях Йоганна Ґотфріда Гердера (1744–1803). Феномен, який ми називаємо “політичною культурою” досліджувався Платоном, Арістотелем, Мак’явелі, Марксом та іншими.
«Політична культура є сукупністю індивідуальних позицій і орієнтацій учасників даної політичної системи. Це суб’єктивна сфера, що утворює основи політичних дій і придає їм значення» (Г. Алмонд).
2. ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ
КУЛЬТУРИ
4. ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
j Приходська культура характеризується байдужим ставленням до політичної системи, відсутня реакція громадян на її рішення і дії, зацікавленість не стільки центральною владою, стільки владою місцевою.
k Залежна політична культура відзначається більшою зацікавленістю у діях і рішеннях влади, власними уявленнями про владу і про те, якою вона повинна бути. Однак громадяни залишаються покірними навіть коли влада діє негативно. Громадяни не вірять в те, що вони можуть щось змінити і являються лише пасивними спостерігачами.
lКультура участі характеризується активною участю громадян. Вони вважають, що впливати на владу можливо і потрібно через участь у виборах, партіях, громадських рухах, групах тиску тощо (за Алмондом і Вербою).