Тема 2. філософія стародавнього світу
Питання до самостійного опрацювання теми та семінарського заняття № 1
1. Особливості східної та західної моделі світосприйняття.
2. Світоглядна модель у духовній культурі Давньої Індії (буддизм, міманса, санкх’я, веданта, йога).
3. Особливості сприйняття світу в Китайській культурі та філософії (конфуціанство, даосизм, легізм).
4. Давньогрецька філософія як вираз західного світосприйняття:
а) періодизація античної філософії;
б) поняття: Космос, Хаос, архе та Лоґос;
в) онтологічна проблематика досократівської філософії.
Питання до самостійного опрацювання теми та семінарського заняття № 2
1. Моральна філософія Сократа та його метод.
2. Раціоналістичні та ірраціоналістичні ідеї Платона.
3. Основні ідеї раціоналістичної філософії Аристотеля.
4. Елліністична філософія (епікуреїзм, скептицизм, стоїцизм).
Ключові поняття
Веди, Упанішади, книги китайської освіченості, модель давньоіндійського світосприйняття, модель давньокитайського світосприйняття, дао, жень, Інь-Ян, модель світосприйняття в Західній культурі, Космос, Хаос, архе, Лоґос, апейрон, гомеомерія, атом, субстанція, буття, діалектика, маєвтика, ідея, матерія, форма, анамнезис, Деміург, Світова душа, Першорушій, атараксія.
Першоджерела
1. Антология мировой философии. – К., 1991. – Т. 1. – Ч. 1.
2. Голоси Стародавньої Індії: Антологія давньоіндійської літератури. – К., 1982.
3. Древнекитайская философия: Собр. текстов: В 2 т. – М.: Мысль, 1972 – 1973.
4. Читанка з історії філософії: У 6 кн. – Кн. 1: Філософія Стародавнього світу. – К., 1992.
5. Аристотель. Політика / Пер. з давньогр. О. Кислюка. – К., 2000.
6. Платон. Держава. – Львів, 2000.
7. Платон. Діалоги. – Львів, 1995.
8. Сенека Луцій Анней. Моральні листи до Луцілія. – К., 1996.
Література для самостійного опрацювання
1. Григорьева Т.П. Дао и Логос (встреча культур). – М., 1992.
2. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу. – М., 1972.
3. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. – Львів, 1993.
4. Мюллер М. Шесть систем индийской философии. – М., 1901.
5. Пролеев С. В. История античной философии. – К., 2001.
6. Радхакришнан С. Индийская философия: В 2 т. – М., 1989.
7. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.
8. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К., 2005.
Питання для самоконтролю
1. Проаналізуйте особливості східного та західного типів філософування.
2. Яка модель світосприйняття у людини Стародавньої Індії і чому вона саме така, а не інша?
3. Які принципи закладено Конфуцієм в основу китайської філософії?
4. Які принципові відмінності відрізняють філософію Стародавнього Сходу від західної системи мислення?
5. Який зміст має поняття «архе» у філософських школах досократівського періоду?
6. Що мали на увазі давньогрецькі філософи, трактуючи світ як Космос? У чому суть повороту в підході до предмета філософії, який здійснив Сократ?
7. Чому філософію Сократа називають моральною?
8. Чому, на думку Платона, пізнання – це пригадування?
9. Поясніть тезу Аристотеля: «Платон мені друг, проте істина дорожча».
10. Який зміст мають в Аристотеля поняття «форма», «матерія»?
11. Які першопочатки економічної науки знаходимо в Аристотеля?
Тестові завдання
1. Західна модель ставлення до світу передбачає:
а) активне перетворення природи, прагнення панувати над нею та збереження цінностей сім’ї, роду, спільноти, нації;
б) культивування дбайливого ставлення до природи і усього живого в ній;
в) розвиток техніки, технології і науки, корисливе ставлення до природи, шанування цінностей свободи, правової держави, суверенності особи;
г) раціонально-психологічний стиль мислення, схильність до чіткості, послідовності та розсудливості, а також містичне й інтуїтивне мислення.
2. В основі моделі східного світосприйняття лежить:
а) гармонійність і цілісність внутрішнього світу людини, глибинний взаємозв’язок з природою та шанування своєї культури;
б) панування людини над природою, ідеал прогресу, раціональність та прагматизм;
в)мислення інтуїтивне, містичне; розвиток опирається переважно на наукове знання і техніку.
3. Встановіть відповідність:
| А) Даосизм | а) існує Абсолют, що є єдиним об’єктивним законом, якому підкорені увесь світ, який є джерелом всього існуючого |
| Б) Буддизм | б) властиві соціально-етичні переконання |
| В) Конфуціанство | в) життя нерозривно пов’язане зі стражданням |
4. Кому належить теорія про те, що буття – це неподільні, вічні, найменші наповненості, названі філософом атомами:
а) Томі Аквінському;
б) Демокріту;
в) Анаксімандру;
г) Арістотелю.
5. У філософії даосизму центральне поняття «дао» це:
а) субстанція світу людей;
б) закон суспільного життя;
в) загальний універсальний закон світоладу;
г) закон людської долі;
ґ) всі вищезгадані варіанти відповідей вірні.
6. Поняття «архе» в філософії досократиків означає:
а) археологічний метод дослідження стародавніх пам’яток культури;
б) основа космічного порядку;
в) вихідне поняття філософії Піфагора;
г) основний принцип геометрії за Архімедом.
7. Представникам класичного періоду Античності є:
а) Піфагор;
б) Аристотель;
в) Сократ;
г) Демокріт;
ґ) Епікур;
д) Платон.
8. Започаткував філософію як «мистецтво жити»:
а) Зенон;
б) Сократ;
в) Платон;
г) Аристотель;
ґ) Парменід.
9. Речі за Платоном – це:
а) світ об’єктивної реальності;
б) ствердження їх матеріальності;
в) ілюзії розуму;
г) тіні ідей;
ґ) продукт людської свідомості.
10. До ірраціональних ідей Платона належать:
а) ідея двох світів;
б) ідея Деміурґа;
в) ідея Світової душі;
г) ідея матерії;
ґ) ідея безсмертя душі.
11. До причин всього існуючого Аристотель відносить:
а) космічну;
б) матеріальну;
в) формальну;
г) дієву;
ґ) спонтанну;
д) фінальну.
12. Три види знань за Платоном:
а) здогад (доксичне знання), знання приблизне, ймовірне, позаяк засноване на чуттєвому сприйнятті та уяві;
б) матеріально (раціональне), ідеальне знання, позаяк ґрунтується на істинному матеріальному пізнанні;
в) мудрість (софійне знання), є вищим діалектичним типом знання, позаяк спирається на цілісне осягнення світу;
г) наукове (епістемне знання), дискурсивне знання, більш досконале, позаяк ґрунтується на логічному міркуванні;
ґ) досвідне (емпіричне знання), яке є досконалим, позаяк перевіряється людиною на практиці.
13. Буття за Аристотелем
а) світ ідей;
б) форми в речах;
в) матеріальний субстрат речі;
г) єдність матерії і форми.
14. Центральною проблемою елліністичної філософії є
а) проблема субстанції світу;
б) проблема віднайдення людиною щастя;
в) проблема пізнаваності світу;
г) проблема перевтілення людини після смерті (реінкарнація).
Робота зі словником
Встановіть відповідність:
| Поняття | Зміст поняття | ||
| 1. Буття | а) в давньогрецькій філософії – закон, порядок, бог, знання. | ||
| 2. Архе | б) центральне поняття однієї з китайських шкіл; що є джерелом всього, воно вічне, незмінне, існує всюди, основа речей, загальний закон. | ||
| 3 Логос | в) загальна впорядкованість світу. | ||
| 4. Апейрон | г) термін в давньогрецькій філософії, для позначення основи впорядкованості світу, першопричина речей і явищ. | ||
| 5. Дао |
| ||
| 6. Космос | д) термін, запроваджений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення нескінченого першопочатку, що є основою руху і виявляється у формі протилежностей. | ||
| 7. Атараксія | е) в давньогрецькій філософії: мистецтво ведення бесіди, полеміки; логічний метод встановлення істини шляхом виявлення і подолання суперечностей у судженнях супротивника. | ||
| 8. Форма (за Арістотелем) | є) пізнавальний метод Сократа, який допомагає народженню істини так само, як повитуха допомагає народитись дитині. | ||
| 9. Анамнезис | ж) активна причина, субстанція речі, дієва сила змін. | ||
| 10. Діалетика | з) пасивний первинний матеріал, що дає можливість виникати і розвиватись речі. | ||
| 11. Маєвтика | и) незворушність, безпристрасність; душевний стан, до якого повинен спрямовувати своє самовдосконалення прихильник мудрості. | ||
| 12. Деміурґ | і) термін платонівської філософії (з гр. – пригадування), який означає стан людської душі, яка згадує про бачене нею у світі потойбічному. | ||
| 13. Матерія (за Арістотелем) | ї) в філософії Платона– творчий першопочаток світу. | ||
| 14 Світова душа. | й) позиція в філософії Сократа, згідно з якою моральність тотожна знанню. | ||
| 15. Першорушій | к) у філософії Платона, поняття, що виражає основоположний етап становлення світу речей. Світову душу формує Деміург з ідей та ніщо (матерії). | ||
| 16. Моральна філософія | л) у філософії Аристотеля, бог, що надав світові першого поштовху, є першою причиною руху. |
Творчі завдання
1. Чи можна стверджувати, що, згідно зі східним світосприйняттям, основним завданням людини є змінювати світ на засадах розуму, впорядковувати його?
2. Чи правильно стверджувати, що важливим завданням індійської філософії було осмислення соціального оточення з метою подальшого вдосконалення?
3. Яка філософія і з якою метою використовує терміни «Космос» і «Логос», що вони означають?
4. Кому з філософів належить вислів «В одну й ту саму річку двічі не ввійти». Що він означає?
5. Навіщо й хто в свою філософію вводить принцип «panta rei»?
7. Чи можна охарактеризувати філософію Сократа як космоцентризм?
8. Що таке філософський метод Сократа? Навіщо та як він його застосовує?
9. Що таке мораль для Сократа та яке її місце в його філософському вченні?
10. Який філософський зміст вислову: «Платон мій друг, проте істина дорожча»?
11. Що є сутністю буття за Аристотелем?
12. Чи є різниця в поясненні буття Платоном та Аристотелем? Поясніть.