Структура та перетворення сукупних доходів на сукупні витрати
Пояснення до схеми:
На схемі зображені структурні елементи сукупних доходів: заробітна плата, рента (Р4), процент, прибуток, амортизація (А7) та сукупні витрати: споживчі та державні витрати, інвестиції і чистий експорт. Доходи перетворюються у витрати в результаті їх особливого використання домогосподарствами, підприємцями і державою. Свій внесок у формування витрат роблять закордонні споживачі та виробники. Кожний із суб’єктів макроекономічних відносин має свої доходи і здійснює витрати в особливій, властивій лише йому формі.
Домогосподарства (Д13) отримують доходи у вигляді заробітної плати, ренти та процента. Частина цих доходів надходить державі у вигляді податків (П16), частина — у формі особистих заощаджень потрапляє до підприємницького сектора завдяки банкам (Б3) та іншим фінансово-кредитним установам. Нарешті, частина доходів, що залишилась, а також те, що домашні господарства отримують від держави у вигляді соціальної допомоги (соціальних трансфертів), використовується ними як споживчі витрати, тобто для придбання речей особистого вжитку та послуг.
Підприємці отримують дохід у вигляді прибутку, частина якого потрапляє у державний бюджет (Д4) як податки (П16). У підприємницький сектор надходять і амортизаційні відрахування. Амортизація — щорічні відрахування, які призначені для відшкодування спожитих засобів виробництва. До підприємців, як уже зазначалось, потрапляють особисті заощадження домогосподарств у вигляді кредитів банків та інших кредитних установ. Усі кошти підприємці використовують як інвестиційні витрати (інвестиції). Інвестиційні витрати призначені для придбання машин, устаткування та обладнання, для будівництва і формування виробничих запасів.
Держава отримує доходи у вигляді податків на прибуток підприємців і податків на доходи домогосподарств. Вона використовує їх у вигляді соціальних трансфертів, а також як державні витрати на придбання готової продукції та ресурсів для органів державної влади і підприємств державного сектора.
Закордон — іноземні споживачі та постачальники продукції на вітчизняний ринок — впливає на кругообіг у національній економіці двома шляхами: а) через експорт, тобто витрати закордонних споживачів на придбання вітчизняної продукції, б) через імпорт, тобто витрати домогосподарств, державного та підприємницького секторів на придбання іноземних товарів і послуг. Чистий експорт є різницею між експортом та імпортом, тобто між закордонними витратами на придбання продуктів національного виробництва і витратами власних споживачів на іноземну продукцію.
Економіка як ціле передбачає не лише відповідність сукупних доходів (С26) і витрат (С25), а й відповідність сукупних попиту та пропозиції.Від взаємодії останніх залежить загальний обсяг продукту, створюваного в економіці, та загальний рівень цін.
Сукупний попит— це готовність придбати створений в економіці продукт, яку виявляють домашні господарства, підприємці-інвестори, держава та закордонні споживачі.
Сукупна пропозиція— це готовність виробити, яку виявляють усі виробники країни.
Може виникнути запитання: як співвідносяться сукупні доходи і витрати, з одного боку, сукупні попит і пропозиція — з іншого. Для унаочнення відповіді скористаємося схемою, яку умовно можна назвати макроекономічним чотирикутником.
Схема 48