Законодавче регулювання державних соціальних стандартів і державних соціальних гарантій в Україні

 

Одним із основних законів, що визначає правові засади форму­вання та застосування державних соціальних стандартів і норма­тивів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та іншими законами основних соціальних гарантій в Україні, є Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прийнятий 5 жовтня 2000 р. Закон прийнято з метою визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб громадян у матеріальних і духовних благах, визначення механізму реалізації їхніх соціальних прав і державних соціальних гарантій, джерел фінансування соціального захисту населення.

У згаданому вище законі наведено категорії та поняття, що застосовуються для визначення соціальних стандартів і нормативів. Основними з них є: державні соціальні стандарти, державні соці­альні гарантії, прожитковий мінімум, соціальні норми і нормативи, нормативи витрат (фінансування).

Державні соціальні стандарти - це встановлені законами, ін­шими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних держав­них соціальних гарантій. Під останніми розуміють установлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пен­сійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збе­реження її здоров'я набору продуктів харчування, а також міні­мального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і куль­турних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається на основі соціальних норм і нормативів - показників необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і по­слуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальни­ми і соціально-культурними послугами.

Фінансування реалізації державних соціальних стандартів і га­рантій здійснюється на основі нормативів витрат (фінансуван­ня) - показників поточних і капітальних витрат із бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.

Основними принципами формування державних соціальних стандартів і нормативів в Україні є:

- забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав і державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;

- законодавче встановлення найважливіших державних соці­альних стандартів і нормативів;

- диференційований за соціально-демографічними ознаками підхід до визначення нормативів;

- наукова обґрунтованість норм споживання та забезпечення;

- соціальне партнерство;

- гласність і громадський контроль у їх визначенні та засто­суванні;

- урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту і трудових відносин.

Всі соціальні нормативи, які застосовуються в Україні, можна класифікувати за двома ознаками: за характером задоволення соціальних потреб і за рівнем задоволення соціальних потреб (табл. 5.5).

Нормативи споживання - це розміри споживання в натураль­ному виразі за певний період часу (за рік, за місяць, за день) про­дуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг.

Нормативи забезпечення — визначена кількість наявних в осо­бистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та жит­лово-комунальних послуг.

 

Таблиця 5.5

Класифікація соціальних нормативів в Україні

Класифікаційна ознака Види соціальних нормативів
За характером задоволення соціаль­них потреб Нормативи споживання Нормативи забезпечення Нормативи доходу
За рівнем задоволення соціальних потреб Нормативи раціонального спожи­вання Нормативи мінімального споживання Статистичні нормативи

Нормативи доходу — розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання і забезпечення.

Нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб.

Нормативи мінімального споживання — соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб.

Статистичні нормативи - нормативи, що визначаються на ос­нові показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мі­німум, установлений законом. На його основі встановлюються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів насе­лення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Згідно з Законом, державні соціальні гарантії поділяють на основ­ні - ті, що встановлюються законами з метою забезпечення конс­титуційного права громадян на достатній життєвий рівень, та інші державні соціальні гарантії - ті, що передбачають надання соці­альної підтримки населенню України в цілому та окремим катего­ріям громадян.

До основних державних соціальних гарантій відносять:

- мінімальний розмір заробітної плати;

- мінімальний розмір пенсії за віком;

- неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

- розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму. Інші державні соціальні гарантії забезпечують:

- рівень життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

- рівень оплати праці працівників різної кваліфікації в устано­вах та організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

- стипендії учням професійно-технічних і студентам вищих державних навчальних закладів;

- індексації доходів населення з метою підтримання достатньо­го життєвого рівня громадян і купівельної спроможності їхніх грошових доходів в умовах зростання цін;

- надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житло­во-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культу­ри і спорту, торгівлі й громадського харчування;

- забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Що стосується фінансування заходів соціальної підтримки насе­лення, то, згідно з законом, надання державних соціальних гарантій повинно здійснюватися за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності й цільового використання. Причому державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи повинні бути основою і пріоритетом для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів і соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розроблення загальнодержавних і місце­вих програм економічного і соціального розвитку.

Характеризуючи стан справ із додержанням державних соці­альних стандартів і наданням соціальних гарантій в Україні, мож­на констатувати як окремі позитивні, так і негативні моменти. До позитивних, безперечно, можна віднести той факт, що державні соціальні стандарти й гарантії проголошені та закріплені на зако­нодавчому рівні, а також те, що вони в основному виконуються - встановлюються прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата, пенсія, виплачуються грошові допомоги малозабезпеченим сім'ям тощо. Втім, багато в чому ще кризовий стан економіки, недостат­ність коштів для фінансування соціальних програм не дозволяють вивести основні державні соціальні гарантії на рівень, достатній для забезпечення гідного життя населення України, розміри і про­житкового мінімуму, і мінімальної заробітної плати, і мінімальної пенсії та інших соціальних гарантій залишаються вкрай низькими. Проте, з виходом економіки з кризи, фінансовим зміцненням усіх суб'єктів господарювання розмір державних соціальних стандартів і гарантій зростатиме, поліпшуватиметься соціальна підтримка населення.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. АдамчукВ. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социо­логия труда: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1999. - Гл. 17.

2. Доклад о развитии человека за 2002 год. Углубление демократиза­ции в разобщенном мире. - Нью-Йорк; Оксфорд, 2002.

3. Лібанова Е. М. Подолання бідності: погляд науковця // Україна: аспекти праці. – 2003. - № 7. - С 26-32.

4. Горелов Н. А. Политика доходов и качество жизни населения: Учеб. пособие. - СПб., 2003.

5. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», 5 жовтня 2000 р.

6. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г. Г. Меликьяна, Р. П. Колосовой. - М.: Изд-во ЧеРо, 1996. - Гл. 8.

7. Основи економічної теорії / За ред. С. В. Мочерного. - К.: ВЦ «Академія», 1997.

8. Еременко В. О справедливости социальной // Зеркало недели. - № 8. -2001. -21 февраля.

9. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. HAH України В. М. Гейця. - К.: Ін-т екон. прогнозування Фенікс, 2003. - Розд. 3.