Міжнародні валютні системи
Міжнародні валютні системи -це сукупність правил і механізмів, що складаються на основі інтернаціоналізації господарських зв 'язків і повинні забезпечувати співвідношення різних валют у міжнародних відносинах. Тобто валютні системи покликані встановлювати "правила гри" для всіх країн, економіка яких є відкритою.
На сучасному етапі держави організовують у певних правових формах і залежно від складу країн-учасниць такі види валютних систем,як національні, регіональні та міжнародну.
До елементів міжнародної валютної системи належать:
- одна або кілька резервних національних чи колективних валют; - міжнародні платіжні засоби та активи; - режим конвертації валют (валютні паритети, валютні курси); - механізм і форми міжнародних розрахунків; - міжнародні ринки та ринки золота; - регламентація й уніфікація законодавства, яке забезпечує функціонування міжнародних валютних систем;- статус міждержавних організацій та інститутів, які регулюють валютні відносини, а також банківських установ, які здійснюють міжнародні розрахунки й валютно-кредитні операції.
Еволюція розвитку міжнародної валютної системи
Перший етап - біметалізм ХУІ-ХУШ ст. Подвійний золото-срібний стандарт.
Основні ознаки: - роль загального еквівалента закріплюється за двома металами; - необмежений обіг монет; - вільне карбування монет; - Недоліком системи було законодавче закріплення за обома металами ролі грошей, що суперечить самій природі грошей - єдиного товару еквіваленту.
Другий етап - розвиток золотого монометалізму. Цей етап має три періоди.
I. Золотомонетний стандарт. Паризька конференція 1867 р. Основні ознаки:
- єдиним мірилом світових грошей є золото; - фіксований золотий вміст у валютах і валютні курси; - золото виконує всі функції грошей- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золото.
II. Золотозливковий стандарт. Генуезька конференція 1922 р. Основні ознаки: - національні кредитні гроші використовують як міжнародні платіжні засоби; - в обігу відсутні золоті монети;- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золоті зливки.
III. Золотодевізний стандарт. Бреттон-Вудська конференція 1944 р. Основні ознаки: - збереження ролі золота як одиниці розрахунків у міжнародному обігу;
девіз - валюти вільно розмінюються на іншу валюту, розмінну на золото;
- долар у режимі золотого стандарту прирівнювався до золота. Недоліком стандарту була жорстока система валютних нормативів.
Причинами відміни були припинення конвертованості долара на золото, нестабільність внутрішньоекономічної ситуації у США, загострення світового економічного суперництва.
Третій етап - повна демонетизація золота 1976-1978 рр. Паперово-валютний стандарт. Ямайська конференція.
Основні ознаки:
- повна демонетизація золота;
- відміна фіксації золотого вмісту у валютах і валютних курсів;
- відміна фіксації валютних курсів та заміна їх плаваючими валютними курсами;
- впровадження стандарту спеціалізованих прав запозичення (СПЗ) - як головного резервного активу та засобу розрахунку.
Недоліками стандарту є встановлення курсу валют на основі споживчого кошика, що спричиняє певні похибки, пов' язані з неоднаковою цінністю товарів у різних країнах.
Основними питаннями, які розв' язує та чи інша валютна система, є такі: який механізм курсоутворення, який фінансовий актив прийнятий за резервний, якими методами відновлюється рівновага платіжних балансів. Залежно від того, як і якими методами будуть вирішені ці питання, існує п'ять типів валютних системи:
1. Система "вільного плавання".
2. Система фіксованого стандарту.
3. Система одновалютного стандарту.
4. Керована міжнародна система.
5. Система єдиної валюти.