Закони, категорії соціології

Основою вивчення соціальних відносин, тобто зведення індивідуального до соціального, може стати дослідження об'єктивно сформованої структури соціальних зв'язків і фактів, що включає зв'язки, їх типи тощо. В суспільстві є безкінечно багато різноманітних соціальних систем. Значна частина таких зв'язків має випадковий і тимчасовий характер. Особливість соціології як науки полягає в тому, що соціальні зв'язки і відносини вивчаються на рівні соціальних законів і закономірностей.

Соціальні закони — більш або менш повне відображення явищ, властивих оточуючому світу. Соціальний закон — це відображення суттєвих загальних і необхідних зв'язків соціальних явищ і процесів, насамперед, зв'язків соціальної діяльності людей або їх власних соці­альних дій. Соціальні закони формуються в різноманітних сферах діяльності людини, насамперед, в сфері матеріальної діяльності і здій­снюються через посередництво діяльності людей. Існують спільні, загальні та специфічні закони в соціології. Загальні закони соціології — предмет вивчення філософії. Специфічні закони соціології — вив­чаються саме соціологією і становлять її методологічну основу. Але тут варто відзначити, що ставлення соціологів до соціальних за­кономірностей і законів дещо змінилось. Якщо раніше дослідники вважали, що соціологія — наука про закони розвитку та функціо­нування суспільства, а соціальний закон — це незалежний від суб'єк­ту типовий зв'язок, що повторюється, характер якого визначається змістом та напрямком соціального зв'язку та розвитку на будь-яко­му рівні соціальної організації, то тепер соціологи схильні тверди­ти, що закони історії, закони природи не існують. Те, що назива­лось раніше законами, насправді ж, лише опис вигідних тенденцій розвитку. Загальний соціальний закон раніше вважався всеосяжним, повторюваним і односпрямованим і надавав суспільству приховану містичну суть. Колишні уявлення соціологи про те, що суспільство розвивається на основі раз і назавжди встановлених законів, не витримали перевірки. Якщо ж спостерігається щось, що проявля­ється як історична тенденція або напрям, то не можна знати напе­ред заздалегідь, чи проявиться воно в майбутньому. Безумовно, в суспільстві існують найсильніші визначення, що зумовлюють жит­тя суспільства: влада, ідеологія, економіка. Та жодну з них не можна назвати провідною або вирішальною тенденцією розвитку. Лише у взаємодії вони формують тенденцію еволюції людства. Об'єктив­ність соціального закону в тому, що нові покоління застають готові відносини, зв'язки, тенденції, що склалися без їх участі. Об'єктив­ність соціального закону — це сукупність дій мільйонів людей.

 

В соціології виділяється п'ять категорій соціальних законів:

- закони, що констатують співіснування соціальних явищ. За таки­ми законами, якщо є явище одне, то має бути і інше явище. Так, індустріалізація і урбанізація в суспільстві визначають скорочення зайнятого в сільському господарстві населення;

- закони, що встановлюють тенденції розвитку, обумовлюють зміни структури соціального об'єкту, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого. Зміни характеру продуктивних сил вимагають зміни відносин виробництва;

— закони, що встановлюють зв'язок між соціальними явищами. За­кони функціональні. Ці закони виражають зв'язок між основними елементами соціального об'єкту, що визначає характер його функці­онування;

— закони, що фіксують причинний зв'язок між соціальними явища­ми. Важливішою і необхідною умовою соціальної інтеграції виступає раціональне поєднання суспільних і особистих інтересів;

— закони, що стверджують можливість або вірогідність зв'язків між соціальними явищами. Рівень шлюбних розлучень в різних країнах підвищується і хитається разом з економічними циклами.

 

Соціальні закони або тенденції проявляються не взагалі, а в кон­кретній формі — в діяльності окремої людини. Людина діє в конкрет­ній обстановці, умовах суспільства. Соціологія досліджує відносини соціальних спільностей, верств, що дозволяє не лише виявити форми прояву соціальних тенденцій у різних сферах суспільства, дисфункціональні елементи в соціальному механізмі, але й їх усувати.

 

Функції соціології

Соціологія як самостійна галузь знань реалізує всі властиві суспільній науці функції: теоретико-пізнавальну критичну, описову, прогностичну, інфор­маційну світоглядницьку. Взагалі функції гуманітарних наук прий­нято ділити на дві групи: гносеологічні, тобто пізнавальні, і власне соціальні. Гносеологічні функції соціології проявляються в найповні­шому й конкретному пізнанні тих чи інших боків соціального життя. Соціальні функції розкривають шляхи і способи їх оптимізації. Ос­кільки соціологія дає вихідні уявлення про суспільство як цілісну систему, частина її пізнавальних функцій має характер методології. Соціологічні дослідження впливають ідеологічно, привертають увагу до реальних суперечностей, активізують діяльність, сприяють формуванню соціального мислення, свідомості. І якщо ідеологія—система ідей, що відображають і захищають інтереси соціальних спільностей, соціальних верств, груп, що дають уявлення про суспільство через призму інтересів соціальних спільностей, то соціологія — наука, що розкриває закономірності та механізми розвитку суспільства. Якщо ж ідеологія зорієнтована на соціальний інтерес, то соціологія - на реальне, справжнє відображення соціальних інтересів.

Основна ж пізнавальна функція соціології — теоретико-пізнавальна, критична. Мова йде про оцінку світу, що пізнається, з позицій інтересів особи, людини. Реалізуючи критичну функцію, соціологія диференційовано підходить до дійсності, з одного боку, показує, що можна і треба зберегти, зміцнити, розвинути —адже не все треба зміцнювати, перебудувати тощо. З другого боку виявляє те, що справді вимагає радикальних перетворень. Теоретико-пізнавальна, критична функція, природно, полягає втому, що соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, прагне сформувати найновішу картину відносин і процесів в сучасному світі. До теоретико-пізнавальної функції соціології належать об'єктивні знання про основні соціальні проблеми сучасного суспільства. Що ж стосується прикладної соціології, то вона покликана забезпечити надійну інформацію про різно­манітні процеси, що відбуваються в різних соціальних сферах сус­пільства, а саме, про зміни соціальної структури, про зміни сім'ї, національних відносин та ін. Очевидно, що без конкретних знань про процеси, що відбуваються в середині окремих соціальних спільностей, забезпечити ефективне соціальне управління неможли­во. Ступінь системності і конкретності знань соціології визначає ефек­тивність реалізації її соціальної функції.

Описова і інформаційно-діагностична функція соціології—це сис­тематизація інформації, опис досліджень у вигляді аналітичних за­писок, різноманітних наукових звітів, статей, книжок та ш. В них є спроби відтворити ідеальну картину соціального об'єкту, його дії, взаємозв'язки тощо. Дослідження соціального об'єкту вимагають ви­сокої моральної чистоти і порядності вченого, тому що на основі даних, фактів і документів робляться практичні висновки і прийма­ються управлінські рішення. Ці матеріали є точкою відліку, дже­релом порівняння для майбутніх поколінь. Соціологія не лише пізнає світ, а й дозволяє людині внести в пізнаний, усвідомлений світ свої корективи тощо. Та людина має завжди пам'ятати, що перетворення суспільства — не самоціль. І перетворення потрібні лише тоді, коли відповідають потребам і цінностям людей. Якби не була добре аргумен­тована інформація, одержана соціологами, вона автоматично не пе­ретворюється у рішення, рекомендації, прогнози. Пізнавальна фун­кція соціології знаходить продовження в прогнозах та перетворюю­чій функції.

Прогностична функція соціології — це формування соціальних прогнозів. Звичайно, соціологічні дослідження завершуються створен­ням короткострокового або довготривалого прогнозу для розвитку то­го чи іншого об'єкту, що досліджується. Короткостроковий прогноз спирається на виявлену тенденцію розвитку соціального явища, а та­кож на зафіксовану закономірність у відкритті фактора, що вирішаль­но впливає на об'єкт, що прогнозується. Виявлення такого фактора — складний вид наукового дослідження. Тому в соціологічній практиці частіше використовуються короткострокові прогнози. В сучасних умовах розвитку України, коли науковому обґрунтуванню соціальних проблем надається величезне значення, соціальний прогноз займає важливе місце в дослідженнях про розвиток соціального об'єкту. Ко­ли соціолог вивчає реальну проблему і прагне виявити оптимальні шляхи її вирішення, природно, охоплений бажанням показати пер­спективу і кінцевий результат, що стоїть за нею. Отже, так чи інакше прогнозується розвиток соціального процесу.

Суть перетворюючої функції соціології в тому, що висновки, ре­комендації, пропозиції соціолога, його оцінки стану соціологічного об'єкту служать основною для вироблення і прийняття певних рі­шень. Уже всім ясно, що реалізація великих інженерних проектів вимагає не лише техніко-економічне, а й соціально-економічне обґрунтування. Ось тут-то і згадають про процеси. Але соціологія нау­ка і її одна з важливих функцій — розробка практичних рекоменда­цій. Що ж стосується їх впровадження в практику, реалізацію — це прерогатива органів управління, конкретних керівників. Саме так і пояснюється та обставина, що багато дуже цінних і корисних реко­мендацій по перетворенню суспільства, розроблених соціологами, так і не знайшли реалізації на практиці, більш того, нерідко органи уп­равління роблять всупереч рекомендаціям учених, що веде до тяж­ких наслідків розвитку суспільства. Всебічне й глибоке розкриття основних напрямків становлення суспільства і дає можливість вия­вити відхилення від загальноцивілізованого розвитку.

Суть реформування в Україні, а точніше трансформація сус­пільства полягає в створенні умов та можливостей для свідомої, ці­леспрямованої діяльності особи, соціальних спільностей. Проблема полягає в подоланні відчуження людини від раціональної діяльності, в оптимізації та якісному підвищенні її ефективності. Завдання соці­ології — теоретично забезпечити успішний процес реформації і де­мократизації суспільного життя України. Процес трансформації сус­пільства йде від одного якісного стану до іншого якраз у зв'язку з свідомим перетворенням мети в результат, а результатів в передумо­ви, умови та засоби розгортання свідомої діяльності, демократизації суспільства. Інформаційна функція соціології становить збір, систе­матизацію і нагромадження інформації, одержаної в процесі дослід­жень. По суті це функція практична. Соціологія дає уявлення про стан і дію соціальних процесів. Соціологічна інформація — найоперативніший вид соціальної інформації, що нагромаджуючись дає можливість прогнозувати тенденції дальшого розвитку. У великих со­ціологічних центрах інформація концентрується в пам'яті електронно-обчислювальних машин, комп'ютерах. її можна використати при визначенні оптимального шляху вирішення практичних проблем, виробити методи, способи управлінських рішень, тобто розробити соціаль­ну технологію. Специфіка функцій соціології тісно зв'язана з теорією і практикою соціального управління суспільством.

Світоглядна функція соціології випливає з того, що об'єктивно бере участь в соціально-політичному житті суспільства і своїми дослідженнями сприяє прогресу суспільства. Світоглядна функція виявляється у використанні справді конкретних вивірених кількісних даних, фактів, що тільки і здатні в чомусь переконати сучасну людину. Адже що таке ідеологія? Ідеологія — це система поглядів, ідей, що наражають та захищають інтереси соціальних спільностей, соціальних піп, дають уявлення про суспільство через призму соціальних інтересів. І, якщо ідеологія орієнтована на соціальний інтерес, то соціологія — на справжнє відбиття соціальних процесів. Ідеологія це один з рівнів суспільної свідомості, система поглядів, що відображають ставлення до дійсності, виражають інтереси, світогляд якоїсь соціальної спільності, верств. історія свідчить, що в більшості соціальних революцій, реформ та реконструкцій, трансформацій саме соціологічі теорії, концепції того чи іншого виду виступали провідними в суспільному розвитку. Соціологічні погляди Джона Локка відіграли важливу роль в революції 1688 року при встановленні ліберально-демократичного режиму в Англії, твори Франсуа Вольтера, Жан Жака Руссо та інших енциклопедистів відіграли перетворюючу роль у Франції та ін. Тривалий період ідеологія марксизму виступає провідним інтелектуальним напрямком в суспільно-політичному житті. Расистська ідеологія стала основою расистського путчу і третього рейху в Німеччині тощо.

Отже, основні функції соціології визначають не тільки завдання, мету, а й місце соціології в системі суспільних наук.