АНАЛІЗ СПРИЙНЯТТЯ РОЗПІЗНАННЯ
ПРОГНОЗУВАННЯ ОЦІНКА
ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ БАЖАННЯ як ПЛАНУВАННЯ
принцип і мотив дії
РІШЕННЯ
ВИКОНАННЯ ДІЇ
ОЦІНКА
результатів за
збігом з метою
Рис. 5. Схема еволюції педагогічної дії.
На підставі цієї схеми, яка може проілюструвати й процес педагогічноі дії, неважко встановити, що для виконання тих чи тих функцій дії необхідні певні здібності. Наприклад, об'єкт установлюється переважно за допомоги гностичнихздібностей. Аналізування відбувається переважно за рахунок гностичнихі проективнихздібностей. Гностичніі конструктивніякості необхідні для сприйняття й розпізнання. Прогнозування здебільшого спирається на проективніздібності. Оцінка здійснюється за допомоги гностичнихздібностей, цілепокладання —за допомоги проективнихі конструктивних.Бажання формується на грунті конструктивнихможливостей педагога. Планування, у свою чергу, виходить із проектування.Прийняття рішення здійснюється на підставі гностичнихі конструктивнихздібностей вчителя. Виконання дії базується на організаторськихі комунікативнихздібностях. І, нарешті, оцінка результатів за збігом з метою робиться за допомоги гностичнихздібностей педагога.
Опустимо "оцінку результатів за збігом з метою", оскільки вона перебуває в іншій царині досліджень, і зупинимося на "виконанні дії", яке характеризується такими ознаками, як:
— цілеспрямованість;
— послідовність;
— неперервність;
— продуктивність;
— доцільність та ін.
_______________________________РОЗДІЛ 3______________________________
Крім цього, дія має такі головні категорії:
— вольове походження;
— наявність мети.
Деякі західні дослідники науки стверджують, що дії людини визначаються такими потребами:
1) власність (багатство, бідність, жадібність, голод);
2) безпека (почуття страху або спокій за умови безпеки);
3) сімейні потреби й відповідні почуття (сексуальність, любов до дітей та ін.);
4) лідерство — підпорядкованість (почуття від пригнічення іншого та від підпорядкування пригніченню, агресивність);
5) альтруїзм (співпереживання), егоїзм (замкненість), спілкування (самотність);
6) інтерес (цікавість, задоволення від діяльності, відсутність інформації — нудьга);
7) стомлення від напруженої праці, задоволення від відпочинку та розваг.
Отже, "нас зараз цікавить питання, якою мірою те, що робить будь-який вчитель у класі, можна вважати педагогічним процесом. Щось у класі, звичайно, завжди відбувається. Але дослідження й реальний педагогічний досвід дають підстави стверджувати, що сам факт перебування вчителя у класі й роботи з учнями ще не свідчить, що тут у наявності педагогічний процес. Можна вважати, що справжній педагогічний процес виникає у той момент, коли створюються ситуація педагогічної взаємодії та ситуація педагогічного перетворення людини. Якщо реальної взаємодії та реального перетворення немає, то немає й самого педагогічного процесу"1.
Тому мета дії полягає у прагненні змінити явище або предмет, на який вона спрямована. Будь-яка дія — це психофізичний акт для боротьби з пропонованими обставинами, для досягнення мети, виражений у часі й просторі. Дія має два боки — фізичний та психічний. Фізичними називаються такі дії, які мають на меті внести ту чи ту зміну в довколишнє матеріальне середовище. Психічні дії впливають на психіку, тобто на почуття, свідомість
Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. — М., 1990. С.21.
ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОГО ВМІННЯ...
та волю. Об'єктом впливу в цьому разі може бути не тільки свідомість іншої людини, але й власна свідомість того, хто діє. Залежно від об'єкта впливу всі психічні дії можна поділити на внутрішні та зовнішні. Зовнішніми можуть бути названі дії, спрямовані на зовнішній об'єкт, тобто на свідомість того, хто навчається, з метою її зміни. Внутрішні дії — це дії, які можуть змінювати власне свідомість того, хто діє. Перш ніж почати будь-яку дію, психічну чи фізичну, педагог повинен зорієнтуватися в обстановці й прийняти рішення, як здійснити цю дію. Розв'язуючи шерег педагогічних завдань, здійснюючи таким чином вплив на тих, хто навчається, педагог і сам зазнає впливу з їх боку. В результаті виникає взаємодія, боротьба, де елементарною ланкою є проста фізична дія. Як у найпростіший клітині органічного буття людини, в дії прихована творча продуктивність і пізнавальна сила системи — як щодо методу пластичного пізнання та естетичного принципу, так і щодо існування й формування свідомості.
На думку В.А.Кан-Каліка, логіку педагогічного впливу, а точніше взаємодії, можна побудувати у такий спосіб1:
Педагогічне Система ме- Система комуні- Педагогічний завдання та тодів педаго- кативних завдань, вплив та його розв'я- гічного впли- розв'язання яких взаємодія зання ву, обраних необхідне для реа-
для втілення лізації методики
рішення впливу
Проте для реалізації будь-якого із зазначених у дослідника завдань необхідно розвинути вказані вище педагогічні комунікативні здібності та вміння, передусім цілеспрямовану й зосереджену увагу, позаяк процес взаємодії безпосередньо пов'язаний зі здатністю до зосередженої та цілеспрямованої уваги. Мало дивитися на учня — треба його бачити, мало слухати учня — треба його чути, мало бачити й чути — необхідно розуміти, мало розуміти — необхідно відчувати. Врешті-решт не так важливо, що відбувається в душах педагога та учня, натомість важливо, що
Див.: Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987. — С.19.
_______________________________РОЗДІЛ 3______________________________
відбувається між ними. Процес спілкування, у свою чергу, містить такі стадії:
— орієнтування в довколишніх умовах, вибір об'єкта;
— привертання уваги до себе за допомоги дії;
— підготовка об'єкта для сприйняття думок, почуттів, бачень;
— передача своїх думок, почуттів, бачень за допомоги мовлення, міміки та інших засобів виразності з метою змусити об'єкт зрозуміти, побачити або почути трансльоване;
— момент відгуку об'єкта.
Підтвердження цих тез знаходимо у В.А.Кан-Каліка, котрий писав: "перш ніж безпосередньо задати запитання про потрібне, ви намагаєтеся створити таку ситуацію попередньо, яка забезпечила б вам успіх. Ви створюєте певну комунікативну й відповідно психологічну атмосферу, здійснюєте так зване комунікативне завоювання об'єкта спілкування, а відтак уже організовуєте безпосередній вплив"1.
Слід особливо відзначити найважливіші умови, без яких процес спілкування неможливий:
1) надзавдання (те, чого я хочу досягти в результаті спілкування);
2) дія (те, що я роблю для досягнення мети);
3) інструментарій (тобто спосіб досягнення мети (надзавдання) або як, яким чином я ці дії виконую).
Поряд з цим слід підкреслити, що вчені розрізняють три рівні спілкування2. До першого рівня вони відносять функціонально-діловий рівень, який є найбільш примітивним і має місце, як правило, на початку спілкування, коли кожна із сторін (учитель та учні) змушена грати відведені соціальні ролі й виконувати приписані обов'язки.
Другий рівень народжується внаслідок першого й є його безпосереднім продовженням, він має назву "впливовий". На цьому рівні складаються стосунки наступного, вищого порядку. На цьому етапі педагог "завойовує" ставлення до себе тих, хто на-
Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987. — С.21.
Див.: Якобсон П.М. Общение как социально-психологическая проблема. — М., 1973. - 32 с
ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОГО ВМІННЯ...
вчається. Необхідно відзначити, що на другому рівні в руках учителя є тільки інтелектуальні нитки керівництва учнями.
Наступний рівень спілкування має ще більшу міру взаємозалежності "учень — учитель" та "учитель — учень". Цей рівень називається "емоційний". На цьому рівні спілкування в руках учителя не тільки інтелектуальна сфера діяльності, але й емоційний бік особистості тих, хто навчається. Цей рівень відкриває можливість співпереживання. Його педагогічна сутність полягає в тому, що на ньому формується "внутрішня готовність людини не тільки пізнати світ почуттів іншої людини, але у певному розумінні й "прийняти" його"1.
Тому пропоновані ніжче вправи й завдання сприяють у першу чергу розвиткові зазначених умінь і навичок для педагогічної дії (взаємодії), яка виражається в емоційному спілкуванні. Якщо розглянути процес спілкування послідовно, умовно поділяючи його на етапи, як наведено вище, з'ясується, що для орієнтування в довколишніх умовах і вибору об'єкта необхідно мати розвинену увагу. З іншого боку, щоб привернути увагу до себе, необхідна психофізична свобода. Підготовка об'єкта для сприйняття своїх почуттів, думок і бачень здійснюється на фунті уяви та фантазії, не виключаючи перших двох елементів — уваги й психофізичної свободи. Далі йде етап передачі інформації, здійснюваний за рахунок зазначених елементів. І останній етап — момент відгуку об'єкта — реалізується за допомоги уваги. Схематично це зображене на рисунку 6.
Отже, ключовими моментами на кожному з етапів спілкування мають стати орієнтування, привертання, підготовка, передача, відгук.
Перш ніж навести необхідні для розвитку педагогічної дії й спілкування вправи, ми зробимо деякі рекомендації майбутньому вчителю щодо спілкування, дотримуючися яких він зможе уникнути найбільш типових для педагогів-початківців помилок. На думку В.А.Кан-Каліка, яку ми поділяємо, до головних ускладнень педагогічного спілкування можна віднести: "невміння налагодити контакт; нерозуміння внутрішньої психологічної позиції учня; складності в управлінні спілкуванням на уроці; невміння
Там же. — С.22.
РОЗДІЛ 3
1-й етап
Орієнтування в довколишніх умовах, вибір об'єкта Увага
2-й етап
Привертання уваги на себе за допомоги дії
Увага Психофізична свобода
3-й етап
Підготовка об'єкта для сприйняття думок, почуттів, бачень
Увага Психофізична свобода Уява Фантазія
4-й етап
Передача своїх думок, почуттів, бачень за допомоги
мовлення, міміки та інших засобів виразності з метою
змусити об'єкт відчути або сприйняти трансльоване
Увага Психофізична свобода Уява Фантазія
5-й етап
Відгук об'єкта
Увага Психофізична свобода Уява Фантазія Дія
Рис. 6. Схема етапів процесу спілкування.
будувати стосунки й перебудовувати їх залежно від педагогічних завдань; ускладнення в мовному спілкуванні й трансляції власного емоційного ставлення до матеріалу; складності в управлінні власним психічним станом у спілкуванні"1. Ці найбільш типові ускладнення необхідно мати на увазі в процесі виховання головних елементів дії та спілкування. Далі, мірою розвитку нави-
Кан-Калик В.А. Техника педагогического общения // Учителю о педагогической технике. — М., 1987. — С. 16.
ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОГО ВМІННЯ...
чок та вмінь, ті, хто навчається, зможуть самі додати до наведених нижче рекомендацій свої спостереження й доповнення.