Праця Юркевича «Серце та його значення в духовному житті людини»

Памфіл Юркевич – укр. філософ і педагог. Народився на Полтавщині в ро­дині священика. У праці "Серце..." П. Юркевич розвиває християнське вчення про серце як основу людської істоти і духовно-моральне джерело душевної діяльності. Не в розумі, мисленні, а в житті сер­ця — переживаннях, почуттях і реакціях — вира­жається індивідуальність особистості. Вихідною думкою П. Юркевича є його поси­лання на священні книги. П. Юркевич виділяє такі основні, на його думку, функції серця: серце є хранителем і носієм усіх тілесних сил людини; серце є осереддям душевного і духовного життя людини; серце є містилищем всіх пізнавальних дій душі; оскільки слово є вираженням думки, то й воно виходить із серця; серце є осереддям багатоманітних душевних почувань, хвилювань і пристрастей; серце є осереддям морального життя людини. Ці положення П. Юркевич підтверджує числен­ними посиланнями на священні книги, а потім висловлює свої доведення. Якщо серце людини поєднує в собі всі тілесні сили, є їх "скарбником і носієм", то воно має бути визнаним найближчим органом душевного життя. Серце є джерелом рішучості людини в певних випадках, різноманітних намірів і бажань, воно — місце волі та бажань людини. Серце є також центром морального життя, в ньому "поєднуються всі моральні стани людини". Воно є "вихідним пунктом усього доброго й злого в словах, думках і вчинках людини". Серце є також центром релігійних переживань людини. П. Юркевич розглядає проблему пізнання. Знання, як вважає він, народжується внаслі­док діяльності душі, пов'язане з духовно-мораль­ним устремлінням. Знання може бути засвоєне лише проникаючи в серце. Серце є центром в усіх пізнавальних діях душі. Не мислення формує сутність люди­ни, а життя її серця, безпосередні та глибокі пере­живання, які походять від серця. Якщо розум — це світло, то духовне життя виникає навіть рані­ше від цього світла, у пітьмі людської душі. Ро­зум — вершина, а не корінь душевного життя. Істинні знання лише тоді стануть корисними, коли знайдуть своє місце в серці. П. Юркевич вважає, що саме вчення про серце відображає основи релігійної свідомості людства.

Форма руху матерії

Енгельса вважав, що існують такі форми руху матерії: меха­нічна; фізична; хімічна; біологічна; соціальна. Але класифікація Ф. Енгельса значною мірою застаріла, адже відкрит­тя мікросвіту, освоєння макрокосмоса та інші наукові досягнення дали змогу дати більш точну редакцію цієї частини вчення Ф. Енгельса про рух. Тому три основні групи форм руху необхідно характеризувати в неорганічній, органічній та соціальній природі. Матерія і рух нерозривно пов'язані одне з одним. Рух внутрішньо притаманний матерії і невідривний від неї. Рух є єдністю змінності і стійкості, динаміки і статики. Рух — суперечливе явище. Щось рухається лише тоді, коли воно знаходиться в даному місці і одночасно в ньому не знаходиться. По суті, рух — це сама існуюча суперечність (Гегель). Рух не лише переміщення, котре можна спостерігати візуально, а й внутрішня, невидима зміна.

У філософії розрізняють п'ять основних форм руху матерії: механічна форма руху (дія — протидія; притягання — відштовхування тощо); фізична форма руху (наприклад, позитивна — негативна електрика, симетрія — анти симетрія; хімічна форма руху (розкладання — з'єднання; асоціація — дисоціація); біологічна форма руху (асиміляція — дисиміляція; спадковість — мінливість); соціальна форма руху (соціальні суперечності; соціальні конфлікти, антагонізми; боротьба інтересів різних соціальних груп тощо. Рух матерії відбувається у певному просторі і часі. Простір — форма існування матерії, яка характеризується принаймні, двома суттєвими моментами, а саме: протяжністю матеріальних об'єктів та їх взаємодією. Тобто, простір існує лише тоді і в тому зв'язку, коли є матеріальні об'єкти. Без них це поняття є безпредметним. Особливістю простору як філософської категорії є його трьохмірність, бо такі виміри мають матеріальні об'єкти (ширина, висота, довжина). Час — теж форма існування матерії. Категорія «час» відображає тривалість існування матеріальних об'єктів і послідовність їх зміни. Так само, як і простір, час, без матеріальних об'єктів не існує. Особливістю часу є те, що він незворотний. Час повернути назад неможливо.

Спільними моментами для простору і часу, як філософських категорій, є те, що вони:

· об'єктивні (існують незалежно від людини, її свідомості);

· пізнаванні (є об'єктами вивчення).

3. а)незалежно, б)на механічній

 

Білет № 5