Взаємодія попиту і пропозиції

На кожному ринку існує велика кількість продавців і покупців, які планують свої дії незалежно від інших учасників ринку. Коли ж вони зустрічаються для здійснення операції купівлі-продажу виникає процес формування ринкової ціни, яка задовольняє одночасно і продавця, і покупця.

Ринкова ціна – характеризує ситуацію, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються, а обсяг благ, які бажають купити споживачі, дорівнює обсягу благ, якої мають намір запропонувати продавці.

В узагальненому вигляді інтереси учасників ринку представлені ринковим попитом та ринковою пропозицію, тобто взаємодією попиту і пропозиції.

 


Аналіз взаємодії попиту і пропозиції (рис. 5.5) показує, що на ринку можуть виникнути наступні ситуації:

1. Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропозиції збігаються. Криві попиту і пропозиції перетинаються в точці Е. Стану рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни – Р0 та рівноважного обсягу продаж – Q0.

Отже, умова рівноваги ринку – Q0 = QS = QD, тобто сумарна кількість запропонованого товару відповідає сумарному попиту на цей товар. За таких умов ринок збалансований і ні у споживачів, ні у виробників немає стимулів для її порушення. За ціни рівноваги не існує причин для її зміни.

2. Дефіцит блага – ситуація, коли ринкова ціна установлюється нижче від рівноважної ціни, а обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції, тобто бажання покупців перевищують кількість запропонованого товару, споживачам треба міняти свої плани.

На рис. 5.5 дефіцит утворюється при ціні Р1, яка менш рівноважної Р0, а обсяг попиту Q1D більш обсягу пропозиції Q1S.

3. Надлишок блага – ситуація, коли ринкова ціна установлюється вище від рівноважної ціни, а обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту, за таких умов продавці мають змінювати свої плани

За умови відхилення ринковий ціни від рівноважної у ринкових суб’єктів з’являються стимули до змінювання ситуації. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну. Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги, тобто коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи: наявність дефіциту товару підвищує ціну, а наявність надлишок – знижує ціну.

Рівновага окремого ринку певного товару називається частковою рівновагою, а точка ринкової рівноваги стійка. Але, рівновага може змінитися під впливом будь-якої з нецінових детермінант. Зміна під впливом нецінових детермінант попиту чи пропозиції призводить до виникнення нового стану рівноваги (рис. 5.6). При цьому нові рівноважні ціна і обсяг можуть як зростати, так і зменшуватися в одному чи в протилежних напрямках, точка рівноваги переміщується в нове положення, а ринкова система набуває нової рівноваги з іншими параметрами P0* та Q0*.

Якщо одночасно зростають (скорочуються) і попит, і пропозиція, рівноважний обсяг продукції зросте (скоротиться), але вплив на рівноважну ціну є невизначеним, він залежить від ступеня взаємних змін попиту та пропозиції. Рівноважна ціна зменшиться, якщо попит зросте в меншій мірі, ніж пропонування, і зросте, якщо попит зростає в більшій мірі, ніж пропонування.

Пристосування ринку до змінювань у попиті демонструє рис. 5.6, пропозиція незмінна.

 


Пристосування ринку до змінювань у пропозиції демонструє рис. 5.7, попит незмінний.

 


У всіх випадках, коли попит чи пропозиція змінюються на абсолютну величину, відбувається паралельне зміщення відповідних кривих.

Ринковий механізм є саморегульованим, відновлення ринкової рівноваги відбувається автоматично без будь-якого зовнішнього для системи втручання. Разом з тим, в реальному житті у функціонування ринкового механізму іноді втручається держава і вводить контроль за цінами шляхом встановлення урядом фіксованих цін на більш низькому (максимальні ціни) або на більш високому мінімальні ціни) рівні ніж рівноважний, що склався на певний момент.

У першому випадку переслідується мета зробити певний продукт доступним для ширшого кола споживачів, які не мають можливості придбати його за цінами рівноваги. Обсяг попит у даному випадку зростає, однак обсяг пропозиції зменшується, в наслідок чого виникає дефіцит товару на ринку (ціна Р1 на рис. 5.5). Це призводить до виникнення «чорного» ринку, знижує ініціативу продавців збільшувати у майбутньому пропозицію товару, капітал поступово починає переміщуватися у інші сфери діяльності. Тому уряд повинен взяти на себе упорядкування споживання наявної кількості блага, тобто створення певної системи нормування чи розподілу блага, також необхідна підтримка виробника.

У випадку підтримки цін, коли уряд фіксує якийсь мінімальний рівень ціни, який знаходиться вище ціни рівноваги, виникає постійний надлишок – (ціна Р2 на рис. 5.5) – у цьому випадку обсяг пропозиції буде стійко перевищувати обсяг попиту. Для його ліквідації уряд повинен або розробити та застосувати програму скорочення пропозиції (наприклад нормування земельної площі для сільськогосподарського виробництва), або викупляти надлишок, тобто застосовувати міри адміністративного впливу на економічні процеси. Встановлення мінімальних цін здійснюється з метою підтримки вітчизняних виробників деяких галузей, наприклад сільське господарство.

Отже, таке втручання розбалансовує ринок, ціна втрачає свою роль регулятора, ринкова система втрачає здатність до саморегулювання.

Втручання держави у функціонування ринкового механізму також може відбуватись шляхом встановлення податків і надання субсидії.

Метою встановлення та зміни податків є одержання податкових надходжень до державного чи місцевих бюджетів. Податком можуть обкладатися як покупці, так і продавці. Прямі прибуткові податки скорочують доходи споживачів, їхня зміна зміщує криву попиту праворуч-вниз (рис. 5.6.б). Непрямі податки (акциз, мито) зменшують прибутковість продавців оскільки виробники розглядають податки як збільшення витрат виробництва, внаслідок чого крива пропозиції зміщується ліворуч-вгору. Характер зміщення кривих залежить не тільки від величини податку, але й від способу його стягнення.

Податок може стягуватись як певна сума з одиниці товару або як відсоток до ціни товару.

Введенняподатку з одиниці товару, який сплачує виробник, графічно можна показати зрушенням ліворуч-верх кривої пропозиції до положення S1 (рис. 5.7), де Т – величина податку на одиницю товару. Початкова рівновага порушена.

P0*;Q0* – параметри нової рівноваги ринку.

P0* – ціна, яку сплачує споживач, вона буде більшою ніж до введення податку: P0* > P0;

РS – ціна, за якої продавець може запропонувати на продаж новий рівноважний обсяг Q0* відповідно до закону пропозиції.

Різниця між ціною, яку сплачує споживач, та ціною, яку отримує продавець, і буде величиною податку: Т= P0* – РS

Введення товарного податку викликає скорочення рівноважного обсягу, підвищення ціни, яку фактично сплачує споживач, і зменшення ціни, яку реально отримує продавець. Тобто, введення податку зменшує як виробництво, так і споживання.

Субсидії вважаються «податком навпаки», вони відшкодовують частину витрат виробника і дають змогу збільшити пропозицію, тому крива пропозиції буде зміщуватись праворуч-вниз на величину наданої субсидії по вертикалі (див. рис. 5.8.). У точці нової рівноваги ціна пропозиції РS відрізняється від рівноважної ціни попиту P0*, яку сплачує споживач, на величину субсидії: Sub = РS - P0*.

З наданням субсидії виробникам рівноважна ціна знизиться, а рівноважний обсяг продукції зросте.

Q0 Q0* Q
Отже, запровадження податків чи надання субсидій ведуть до зміни параметрів рівноваги ринку.