Пропорційна варіація факторів виробництва
У довгостроковому періоді всі ресурсі змінні. Якщо фірма збільшує використанні всіх вхідних ресурсів, відбувається зміна масштабу виробництва. Фірма переходить на нові обсяги виробництва у довгостроковому періоді. При цьому спостерігається різна віддача (ефект) від зміни масштабу виробництва. Можливі три випадки.
1. Зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва – ситуація, коли обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів.
|
Зростаючий ефект масштабу виробництва може досягти завдяки впливу таких факторів:
а) поділ праці (спеціалізація, що призводить до підвищення продуктивності праці і зниження витрат);
б) поліпшення управління (на підприємствах виділяють спеціалістів, які безпосередньо займаються маркетингом, рекламою, постачанням, науково-технічною роботою, це дає змогу збільшити ефективність діяльності підприємства);
в) збільшення масштабів виробництва не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів (збільшення вдвічі кількості всіх ресурсів на заводі не вимагає такого ж збільшення механіків, електриків, охоронців, бухгалтерів і т.д.)
2. Постійний (сталий) ефект масштабу виробництва –ситуація, коли приріст обсягу виробництва відповідає приросту витрат факторів виробництва.
Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів виробництва призводить до подвоєння обсягів випуску продукції (див. рис. 7.4).
3. Спадна віддача від масштабу виробництва – ситуація, коли зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва.
|
| |
1. Значна інерція великих систем, втрата ними гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку.
2. Вихід підприємства за межі порога керованості (великі розміри підприємства створюють громіздку систему управління, затрудняється координація проміжних ланок, обмін інформацією, а це приводить до зниження ефективності управлінських рішень.
Оптимум виробника
Випуск одного і того ж обсягу продукції технологічно ефективно можна забезпечити різними сполученнями факторів виробництва. Але з економічної точки зору кожна комбінація ресурсів обумовить для фірми різні витрати. Тому виникає проблема вибору економічно ефективної структури факторів, яка забезпечила б виробництво даного обсягу з мінімальними витратами.
Для кожного періоду функціонування фірма має визначений обмежений розмір фінансових засобів, які може витратити на вдосконалення виробництва. Залежність між обсягами виробництва продукції та можливими витратами, необхідними для його отримання, характеризується функцією витрат:
,
де L, К – затрати праці та капіталу;
– ціни відповідних ресурсів.
Тоді сукупні витрати (ТС) на виробництво продукції можна розрахувати як суму витрат на придбання кожного фактора – рівняння ізокости :
TC = РL×L + РК×K.
При фіксованих цінах на ресурси можна знайти різні набори капіталу та праці, які можна придбати за однакові витрати. Графічне зображення цих наборів називають ізокостою.
Ізокоста – це лінія, що характеризує комбінації витрат капіталу та праці, за яких витрати виробництва залишаються незмінними (рис. 7.6).
Кожен фіксований рівень витрат зображає інша ізокоста.
Карта ізокост – це множина ізокост, які ілюструють різні рівні сукупних витрат (рис. 7.6.б).