ІДЕЇ ВИХОВАННЯ Й НАВЧАННЯ У ПЕДАГОГІЦІ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ

На рубежі ХІХ-ХХ століть традиції гуманістичного виховання підтримали і розвинули численні представники реформаторської педагогіки і, передусім, засновники педагогічної течії педоцентри-зму О.Декролі, Р.Кузіне, Дж.Дьюї. Методологічною основою су­часних неогуманістичних педагогічних концепцій є персоналісти-чні філософські, соціологічні та психологічні ідеї, серед яких про­відну роль відіграють екзистенціалізм, гуманістична психологічна школа та соціально-критична франкфуртська школа.

На думку представників соціально-критичної франкфуртської школи (Т.Адорно, Г.Маркузе та ін.), в сучасному технократичному суспільстві людина все більше відчужується, знеособлюється, втрачає своє "Я", все більше усвідомлює, що її життя спрямовуєть­ся сторонніми для неї силами, знеособленими соціальними інсти­тутами, як то засоби масової інформації, реклама тощо. Саме вони формують смаки людей. Їх потреби, життєві цінності, стосунки. В уніфікованому суспільстві виникає уніфікована або "одномірна", за Маркузе, людина.

Питання про те, як повернути людині її істинну людську сут­ність, як зробити її вільною особистістю становить центр уваги філософії екзистенціалізму. Її представники (Ж.-П.Сартр, К.Ясперс та Ін.) вважають, що людина повинна творити себе сама, вірити у себе, у свої власні сили. Своєрідним гаслом стали для прихильників цієї філософської течії слова Ж.-П.Сартра "людина є не що інше як те, якою вона творить себе". Таке "творіння себе" відбувається у життєвих ситуаціях, коли людині доводиться роби­ти вибір, приймати рішення, керуючись такими загальнолюдськи­ми моральними категоріями, як доброта, довіра, терпимість, любов, вдячність, допомога.

Близькими до екзистенціалістських концепцій "олюднення" людини є і погляди представників "третьої сили" - неогуманісти-чної психологічної школи. Лідером цієї школи є найвидатніший американський психолог XX століття, батьки якого були вихідця­ми з України,А.Маслоу. У його оригінальній концепції особисто­сті йде мова про те, що сутність людини є апріорно заданою, ви­значеною, закладеною з моменту народження у "згорнутому" ви­гляді. Людина залежить від своєї внутрішньо закладеної сутності, тому не може мати повної свободи волі, як це стверджував Ж.-П.Сартр. Головним призначенням людини, за Маслоу, є "відкриття своєї ідентичності, свого справжнього "Я".

 

ПРОВІДНІ ТЕЧІЇ ТА ПРЕДСТАВНИКИ РЕФОРМА ГОРСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ

Соціальна педа­       Педологія       Експеримента­  
Гогіка       Комплекс       льна педагогіка  
"Індивідуальна       психологічних,       Наукове обгрун­  
Соціалізація" особис­       біологічних та       тування принципу  
Тості шляхом її при­       соціальних знань       природовідповідно-  
Єднання до "колекти­       про розвиток ди­       сті на основі ви­  
Вних уявлень" (сус­       тини у їх цілісно­       вчення анатомії,  
Пільно-моральних       сті       фізіології та психо­  
Цінностей)       (Е, Мейман,       логії дитинства  
(П. Нарорп, Е.       Е. Торндайк,       (Е. Мейман, В.  
Дюркгейм, В. Діль-       С. Холл, А.       А. Лай, А. Біне, Е.  
Тєй, Б. Рассел.Р.       Біне)       Торндайк)  
Зейдель)                  

 

Трудова педаго­       Теорія віль­       Прагматична  
Гіка       ного       педагогіка  
Праця як навча­       виховання       Навчання як на­  
Льний предмет і го­       Принцип пе-       буття особистого  
Ловний принцип дія­       доцентризму,       досвіду розв'язання  
Льності школи, що       який передбачає       життєвих проблем;  
Готує до професійної       свободу вибору       "навчання через ді­  
Діяльності та вико­       дитиною діяль­       яльність".  
Нання громадських       ності, її вільну       (Дж. Дьюї, Е.  
Обов'язків       творчість як ос­       Паркхерст, У. Кіл-  
(Г. Кершенштей-       нову розвитку       патрік)  
нер)       (Е. Кей, Л.          
        Гурлітт, М. Мо-       .  
        нтессорі)       \  

 


Педагогіка твор­чості

Розвиток вільної особистості переду­сім засобами худож­ньо-естетичної твор­чості (Е. Зальвюрк, Л. Ліхтварк)


 

Школа дії

Практична діяльність у різ­номанітних фор­мах як обов'зкова умова її розвитку (А. Лай)


 

Педагогіка

Особистості

Виховання віль­ної особистості шляхом стимулю­вання її творчого саморозвитку (Г. Шаррельман, Г. Гаудіг, Е. Ве­бер)


Нова педагогіка

Творче поєднання у педагогічній практиці досягнень різних напрямів реформаторської педагогіки наоснові принципів педо-центризму, вільного вибору дитиною форм діяльності, диференці­ації навчання, творчої рівноправної взаємодії між учителем та уч­нями

(Е. Клипаред, А. Фер'єр, С. Френч)