ХАРАКТЕРИСТИКА ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ У НІМЕЧЧИНІ

За Конституцією ФРН держава має право загального контро­лю над системою освіти в країні. У кожній землі (області ФРН) існує Міністерство культів, що відає всіма питаннями освіти. Ко­ординація та співробітництво центральних та земельних органів освіти здійснюється через Постійну конференцію міністрів куль­тів земель. У 1965-1970 рр. створені нові державні органи керів­ництва: Міністерство науки та освіти. Комітет з наукових дослі­джень та питань освіти. Наукова рада. Рада з питань освіти.

Сучасна система освіти ФРН являє собою єдину структуру від дошкільних закладів до освіти дорослих. Вона включає такі лан­ки:

• дошкільне виховання (елементарний ступінь), що здійсню­ється у дитячих садках (переважно приватних), нульових класах та шкільних дитячих садках. До останнього часу ця освітня ланка була розвинута недостатньо. Її відвідувало близько 75 % дітей;

• початкова освіта, що надається у 4-річних початкових школах;

• перша ступінь середньої освіти - неповна середня освіта (5-10 класи) - включає різні типи шкіл: основну школу (5-9 кла­си), реальну школу (5-10 класи), гімназію (5-Ю класи), загальну школу (5-10 класи) та профшколи нижчої ланки;

• другий ступінь середньої освіти - повна середня освіта:

11-13 класи гімназій різних типів, профшколи підвищеного типу, ПТУ, що готують до вступу у вуз з певної спеціальності;

• освіта дорослих;

• вища освіта.

Навчання у початковій школі починається з б років. Після її закінчення учні отримують направлення-рекомендацію до певно­го типу середньої школи, де містяться відомості про фізичний та психічний розвиток дитини, її успішність, поведінку та здібності, схильність до практичних або теоретичних занять.

Гімназія дає найбільш повноцінну, фундаментальну середню освіту. Існують різні спеціалізовані типи гімназій: класичні, при­родничо-математичні, соціально-економічні, музичні, педагогіч­ні, музично-педагогічні,. спортивні, сучасних мов та жіночі гімна­зії. У всіх зазначених типах гімназій учні обов'язково вивчають німецьку мову, історію, географію, соціологію, релігію, фізику, біологію, хімію, першу іноземну мову - латину або німецьку, другу - англійську, третю - одну з скандинавських або російську;

у класичних гімназіях вивчають ще грецьку або давньоєврейську.

Диференціація навчання починається з 5 класу, найбільш ін­тенсивно вона здійснюється у старших класах: на профілюючі предмети відводиться третина навчального часу. 311 класу гім­назисти мають право вільного вибору форм та змісту навчання.

Основна школа дає неповну середню освіту. Її випускники пі­сля закінчення обов'язкового 9 класу (існує ще 10-й - необов'язковий) переходять, як правило, до системи професійної осві­ти. Відмінна успішність в основній школі дозволяє після закін­чення 10 класу перейти до старшого ступеня гімназії. Однак такі випадки є дуже рідкими у зв'язку з низьким рівнем підготовки, який отримують у таких школах.

Реальна школа дає загальну освіту (5-6-річну) та робітничу професію найвищої кваліфікації. Навчання диференціюється за професійною ознакою. Існують такі профілі: природничо-математичний, іноземних мов, соціально-історичний, домашньо­го господарства, музичний.

На особливу увагу заслуговують нові типи середніх шкіл -т Реальна школа, яка до 1985 р. називалась експериментальною. У таких школах активно застосовують нові, прогресивні методики навчання та виховання, що сприяють максимальному розвитку здібностей учнів. В цілому, існування власної оригінальної педа­гогічної концепції, яка реалізується шляхом творчих зусиль усьо­го педагогічного колективу, є характерною рисою діяльності зна­чної кількості німецьких шкіл.

Однак <, існує кілька типів середніх шкіл, розбіжності між якими досить розмиті: є багато варіантів переходу з одного типу школи до іншого.

Вища освіта. Перший німецький університет був заснований у 1386 р. у Гейдельберзі. У період середньовіччя на території Ге­рманії університетів було більше, ніж у всіх інших країнах Євро­пи разом узятих.

Концепція традиційного німецького університету базується на неогуманістичній теорії В.Гумбольдта, згідно з якою універ­ситет є центром розвитку та пропаганди знань, підготовки висо­кокваліфікованих спеціалістів. Його головна мета - сприяти гар­монійному розвитку особистості, забезпечувати на високому рів­ні загальнонаукову освіту.

На сучасному етапі до вищих навчальних закладів ФРН при­ймають всіх, хто успішно склав екзамени на атестат зрілості. Традиційною особливістю організації навчального процесу є ака­демічна свобода: студент самостійно визначає для себе зміст освіти та тривалість навчання. Результатом такої свободи часто стає подовження строків навчання ( як правило університетський курс розрахований на 4 роки), часта зміна спеціальностей, вели­кий відсів студентів (до 25%), що приносить державі великі збит­

ки. Саме тому обговорюється пропозиція ввести чітко визначені строки навчання для всіх спеціальностей. Важлива роль нале­жить індивідуалізації навчання. Від 50 до 70% обсягу навчальної роботи відводиться на самостійну роботу студентів.