Алгебраїчне виведення кривої грошового ринку. 6 страница
3. Манків Н. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. — К.:
Основи, 2000. — Розд. 10.
4. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Буда-
говської. — К.: Основи, 1998. — Ч. 2. — Т. 5.
5. Семюелъсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи,
1997.— Розд. 7, 9.
6. Internet: www.bank.gov.ua/Macro
Розділ 7 ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
7.1. Держава в системі макроекономічного регулювання
До основних функцій держави відносять політичну, соціальну, економічну та міжнародну функції.
Економічна функція державиполягає в регулюванні кількості грошей в економіці; формуванні правових основ функціонування економіки; усуненні вад ринкового саморегулювання; перерозподілі доходів.
Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізми бюджетно-податкової, грошово-кредитної, соціальної, зовнішньоекономічної політики тощо.
Методи державного регулювання економіки— це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомер-ційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування.
За формами впливу методи державного регулювання економіки поділяються на прямі та непрямі. Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб'єктів ринку за допомогою знарядь адміністративно-правового характеру: нормативно-правових актів, цільових комплексних програм, державних замовлень, ліцензій, квот.
Методи непрямого регулювання діють опосередковано. Держава спонукає суб'єктів ринку до діяльності у напрямку державних пріоритетів. Для цього застосовуються знаряддя фіскальної, грошово-кредитної, інвестиційної та інших напрямів економічної політики, а також методи морального переконування.
Фіскальна,або бюджетно-податкова, політика держави — це політика використання державних податків та витрат (видатків) з метою впливу на соціально-економічний розвиток країни. Засоби фіскальної політики — державні витрати та податки — використовуються для забезпечення повної зайнятості і стримування темпів інфляції.
Податки є основним джерелом доходів держави.
Державні видатки за напрямом використання поділяються на чотири види: 1) споживчі витрати держави, пов'язані з національною обороною, енергетикою, освітою, медичним обслуговуванням, науково-технічними розробками; 2) державні інвестиції: капітальні витрати на будівництво доріг, портів, житла; 3) соціальні трансферти приватним особам, що являють собою допомогу пенсіонерам, безробітним, непрацездатним та малозабезпеченим; 4) відсотки за державними боргами, пов'язані з позичками (боргом) держави у зв'язку з перевищенням у попередньому періоді витрат над надходженнями.
7.2. Податкова політика держави
За економічним змістом податкивідображають фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів.
За механізмом формування податки поділяють на прямі та непрямі. Прямі податкивилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. Непрямі податкивилучаються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. Прямі податки можуть через зростання цін також перекладатися на споживача.
Податкова ставка — це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Гранична податкова ставка — це відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу. Середня податкова ставка — це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується.
За ознакою співвідношення між ставкою податку та доходом розрізняють податки прогресивні, регресивні та пропорційні. Прогресивний податок— це середня ставка, яка підвищується із зростанням доходу. Регресивний податок— середня ставка, яка знижується із зростанням доходу. Пропорційний податок— середня ставка, що залишається незмінною незалежно від зміни доходу.
Податкова система є прогресивною, якщо після виплати податків майнова нерівність у суспільстві зменшується або якщо багатий платить податками більшу частку своїх доходів, ніж це робить бідний. Прогресивні податки зменшують нерівність у доходах.
Податкова система є регресивною, якщо після виплати податків нерівність зростає.
Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.
Крива Лафферапоказує зв'язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень і виявляє таку податкову ставку (від 0 до 100 %), за якої податкові надходження досягають максимуму (рис. 7.1).
|
| Податкова ставка, t |
Податкові надходження, Т
Рис. 7.1. Крива Лаффера
Тгшх — максимальні податкові надходження; tmax — податкова ставка, за якої податкові надходження є максимальними.
З подальшим підвищенням ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, скорочуються обсяги виробництва і зменшуються податкові відрахування. За кривою Лаффера, зниження податкової ставки до оптимального рівня сприятиме економічному зростанню.
7.3. Кейнсіанська модель товарного ринку з участю держави
Розгляньмо рівноважну модель товарного ринку з участю держави.
За кейнсіанською моделлю, держава провадить фіскальну політику. Зауважимо, що для класичної моделі це є неможливим, оскільки вона грунтується виключно на ідеї саморегулювання економіки.
Припустімо, держава збирає податки Г та здійснює витрати на придбання товарів нарівні з домогосподарствами та підприємствами G.
Модель має такий вигляд:
| 7 = | AD; | ||
| AD | = C | + , | t+G; |
| C = | ll + | c' | (7-7); |
| G = | const' | ||
| 7 = | c' | (7-7) |
Розрізняють дискреційну та недискреційну (автоматичну) фіскальну політику.
Дискреційна фіскальна політика— це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами на підставі державних рішень з метою цілеспрямованого впливу на сукупний попит і реальний ВВП.Здійснюється двома шляхами: державними закупівлями (збільшення або зменшення); стягненням чистих податків (через податкові ставки і трансферти) (рис. 7.2).
Із зростанням державних закупівель сукупні витрати збільшуються.
| Сукупні витрати, Е |
| Дохід, випуск, Y |
E=C +
Рис. 7.2. Вплив державних закупівель на рівноважний ВВП (за моделлю "витрати — випуск")
Мультиплікатор державних витратдорівнює:
∆Y 1
т =-s ∆− GMPC
де МРС — частина приросту доходу, що її домогосподарства спрямовують на споживання.
Якщо планові витрати враховують вплив податкових надходжень Г = t • Y, мультиплікатор державних витрат (складний мультиплікатор) відображує залежність автоматичних податкових вилучень від зміни ВВПі має вигляд:
m =
1)−−MPCt
де t — гранична ставка оподаткування.
Зменшення податків на АГ (рис. 7.3) збільшує використовуваний дохід Y'= У- Г на величину АГ і споживання на величину МРС • AT. Сукупні витрати зростуть. Пряма планових витрат переміститься вгору на МРС • AT, рівновага переміститься з точки А у точку В.
Зменшення податків також створює мультиплікативний ефект на дохід. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорівнює:
AY = mt- AT,
AY МРС
де m=— =------------------- мультиплікатор податків.
' АГ І-МРС
Аналіз мультиплікаторів державних витрат та податків дає можливість сформулювати такі теореми.
1. Якщо державні витрати і податкові надходження змінюються на одну й ту саму величину, то й рівноважний рівень виробництва змінюється на ту саму величину.
Цей мультиплікатор називають мультиплікатором збалансованого бюджетуі дорівнює він одиниці:
mb= 1.
Сукупні витрати, Е
Дохід, випуск, Y
Рис. 7.3.Вплив податків на рівноважний ВВП (за моделлю "витрати — випуск")
Наприклад, AG = 20 млрд евро, АГ = 20 млрд евро.
АГ = rrigAG + mtAT= 20 (mg + mt) = 20 • 1 = 20 млрд евро;
| m+m, =- |
MPC
11−−MPC MPC
2. Ефект мультиплікатора від скорочення податків слабший, ніж при збільшенні державних витрат:
1МРС
'■---------------- , Щ =------------ , т„ > т,.
І-МРС MPS g
Отже, державні витрати відчутніше впливають на величину доходу і споживання порівняно зі зміною податків. Ця різниця і визначає вибір заходів у бюджетно-податковій політиці.
Фіскальна політика держави використовує заходи, які стосуються державних закупок G і чистих податків Т.
Але практично чисті податки можуть змінюватись автоматично, без спеціальних державних рішень. Це пояснюється тим, що більшість податків залежать від доходу і тому змінюються пропорційно до зміни ВВП. Наприклад, прибутковий податок з громадян, податок на
прибутки підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, відрахування у фонди.
Чисті податки, які змінюються автоматично залежно від зміни ВВП, називають автоматичними чистими податками.
Автоматична фіскальна політика— це фіскальна політика, за якої бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів. Автоматичний ("вбудований стабілізатор") — механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики.
Якщо податкові надходження коливаються у тому самому напрямку, що й ВВП, то дефіцити, які зазвичай автоматично з'являються під час спадів, допомагають подолати спад. І навпаки — бюджетні надлишки, які мають тенденцію автоматично з'являтися під час економічного піднесення, сприятимуть подоланню можливої інфляції.
Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. У період піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.
Економічний цикл можна характеризувати двома типами фіскальної політики: стимулюючою та стримуючою.
Стимулююча фіскальна політика— це бюджетно-податкова політика, спрямована на збільшення державних витрат та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці у період спаду.
Стримуюча фіскальна політика— це бюджетно-податкова політика, що має на меті скорочення державних видатків та збільшення податків для стабілізації економіки в умовах інфляційного надлишкового сукупного попиту в період пожвавлення.
7.4. Бюджетна політика держави
Бюджет— це грошове вираження збалансованого кошторису доходів та видатків за певний період.
Фактичний бюджет— реальні видатки, надходження і дефіцити за певний період.
Структурний бюджет(бюджет повної зайнятості) відображає, якими мають бути урядові видатки, надходження і дефіцити, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва.
Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскальна політика впливатиме на зміну сукупного попиту в економіці.
Циклічний бюджет— це фактичний бюджет за відрахуванням структурного бюджету.
Циклічний бюджет відображає вплив економічного циклу на державний бюджет, тобто показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету.
Держбюджет може бути нормальним, коли видатки дорівнюють надходженням, та дефіцитним, коли видатки перевищують доходи. Дефіцит вважається безпечним для економіки, якщо він перебуває на рівні 2-3 % від ВВП.
Зменшити дефіцит бюджету можна такими заходами: 1) переходом від фінансування до кредитування; 2) зниженням витрат на управління державою; 3) зміною системи оподаткування; 4) ліквідацією дотацій збитковим підприємствам; 5) конверсією; 6) підвищенням ролі місцевих бюджетів.
Державний боргє нагромадженою сумою позичених урядом коштів для фінансування дефіцитів. Збільшення державного боргу протягом певного року дорівнює дефіциту бюджету.
Внутрішній державний борг — це заборгованість держави перед громадянами.
Зовнішній борг — заборгованість держави перед громадянами та організаціями інших країн.
Управління державним боргом здійснюється через сукупність заходів держави, пов'язаних із вивченням кон'юнктури ринку позичкових капіталів, випуском нових позик, з виплатою відсотків по позиках, проведенням конверсій та консолідацій позик, погашенням раніше випущених позик, термін дії яких закінчився.
Основні терміни
економічна функція держави
методи державного регулювання економіки
фіскальна політика
прогресивні, регресивні, пропорційні податки
крива Лаффера
дискреційна та недискреційна фіскальна політика мультиплікатор державних витрат мультиплікатор податків мультиплікатор збалансованого бюджету стимулююча та стримуюча фіскальна політика фактичний, структурний та циклічний бюджети внутрішній та зовнішній державний борг
Тести
1. Відповісти "так" чи "ні".
Стимулююча фіскальна політика спрямована на зростання державних витрат.
2. До економічних функцій держави не належить:
а) перерозподіл доходів;
б) регулювання кількості грошей в економіці;
в) підтримка розвитку духовної сфери;
г) формування нормативно-правових актів регулювання еконо
міки.
3. Бюджетно-податкова політика, спрямована на скорочення дер
жавних видатків та збільшення податків з метою стабілізації еко
номіки в період піднесення, — це:
а) стимулююча фіскальна політика;
б) недискреційна фіскальна політика;
в) стримуюча фіскальна політика;
г) монетарна політика.
4. Фіскальна політика, яка не потребує спеціальних рішень уряду, —
це:
а) активна фіскальна політика;
б) монетарна політика;
в) недискреційна фіскальна політика;
г) антиінфляційна фіскальна політика.
5. Податкова система є прогресивною, якщо:
а) після виплати податків нерівність у суспільстві зростає;
б) після виплати податків нерівність у суспільстві зменшується;
в) багатий платить податками меншу частку своїх доходів, ніж це
робить бідний;
г) зростає нерівність у доходах.
6. Крива Лаффера:
а) знаходить мінімальну податкову ставку;
б) показує зв'язок між податковими ставками та обсягом подат
кових надходжень;
в) обчислює середні податкові надходження;
г) обчислює середню податкову ставку.
7. Бюджет — це грошове вираження збалансованого кошторису.
а) доходів держави та доходів домогосподарств;
б) витрат держави та витрат домогосподарств;
в) доходів та видатків держави;
г) доходів та податків держави.
8. У період економічного спаду уряд:
а) створює профіцит державного бюджету;
б) створює дефіцит державного бюджету;
в) збільшує податки;
г) зменшує державні витрати.
9. Відмова держави виплачувати відсотки та погашати свої зобов'язан
ня перед внутрішніми або зовнішніми інвесторами — це:
а) зовнішній борг;
б) автоматична фіскальна політика;
в) рефінансування боргу;
г) суверенний дефолт.
10. Із монетизацією дефіциту державного бюджету держава одержує:
а) профіцитний бюджет;
б) сеньйораж;
в) зростання ВВП;
г) мінімальну інфляцію.
Приклади розв'язування задач
1. Економіка країни характеризується такими даними. Фактичний ВВП дорівнює 75 млрд гр. од., МРС — 0,8, рівноважний ВВП —
80 млрд гр. од. Як повинні змінитися податкові надходження (за інших рівних умов), щоб економіка досягла рівноважного стану?
Розв 'язок. Зміна доходу становить ЛУ=У*-У,-= 80-75 = 5 млрд гр. од.
Мультиплікатор податків mt = — МРС / (1 - МРС) = - 0,8 / 0,2 = - 4.
Зміна податків становить: AT' = AYІ т{ = 5 / (- 4) = - 1,25.
Відповідь. Податкові надходження повинні зменшитись на 1,25 млрд гр. од.
2. Гранична схильність до споживання с' = 0,75. Податки зросли з 50 до 60 млн гр. од. Як і на скільки зміниться сукупний дохід? Розв'язок.
AY = тЛТ =------ ^2L. . ю = -^21.10 = -3 • 10 = -30.
1-0,75 0,25
Відповідь. Сукупний дохід зменшиться на 30 млн гр. од.
3. Гранична схильність до споживання МРС = 0,8. Як зміниться
рівноважний дохід при зменшенні податків на 1 млрд гр. од.?
Розв 'язок. Мультиплікатор податків визначається за формулою
mt = - МРС І (1 - МРС) = - 0,8 / 0,2 = - 4.
Відповідь. Із зменшенням податків на 1 млрд гр. од. рівноважний рівень доходу зросте на 4 млрд гр. од.
4. Фактичний дохід дорівнює 120 млрд гр. од. Рівноважний дохід
дорівнює 140 млрд гр. од. Гранична схильність до споживання МРС =
= 0,875. Як повинна змінитися величина державних видатків (за інших
рівних умов) для того, щоб економіка досягла рівноважного стану?
Розв'язок. Зміна доходу становить: AY = Y* - Yr= 140 - 120 = = 20 млрд гр. од.
Мультиплікатор державних витрат m = 1 / (1 - МРС) = 1 / (1 --0,875) = 1/0,125 = 8.
Зміна державних витрат становить: AG = ЛУ/«?=20/8 = 2,5.
Відповідь. Державні витрати повинні збільшитися на 2,5 млрд гр. од.
5. За даними таблиці визначити, як і на скільки зміниться рівно
важний дохід, якщо податки зростуть на 3 млрд гр. од., а державні
закупівлі зменшаться на 2 млрд гр. од. Який тип фіскальної політики
був застосований?
| Дохід 220 240 | |||||
| Витрати | |||||
Розв 'язок. З таблиці знаходимо значення граничної схильності до споживання як відношення зміни сукупних витрат до зміни доходу:
МРС = (215 - 200) / (240- 220) = 15 / 20 = 0,75.
За допомогою МРС знаходимо значення мультиплікаторів державних видатків та податків:
т = 1 / (1 - МРС) = 1 / (1 - 0,75) = 4, mt = - МРС І (1 - МРС) = - 0,75 / (1 - 0,75) = - 3.
Загальна зміна доходу складе величину:
AY = mgAG + mtAY = 4 • (- 2) + (- 3) • 3 = - 17.
Відповідь. У результаті проведення стримуючої фіскальної політики рівноважний дохід зменшиться на 17 млрд гр. од.
6. Економіка країни характеризується такими рівняннями:
функція споживання С = 18 + 0,8 (7- Т+ TR),
інвестиції / = 20, податки Т= 15, трансферти TR = 10, державні видатки G = 18.
Розрахувати рівноважний рівень доходу.
Розв'язок. Рівноважний рівень доходу визначаємо за основною мак-роекономічною тотожністю: Y= C + 1+ G для закритої економіки.
7=18 + 0,8 (Y- 15 + 10) + 20 + 18 = 56 + 0,8(7- 25) =
= 56 + 0,87-20 = 36 + 0,87. 7-0,87=36,0,27=36, 7= 180.
Відповідь. Рівноважний рівень доходу дорівнює 180 млрд гр. од.
Задачі для самостійної роботи
1. Економіка країни характеризується такими даними. Фактичний ВВП = 80 млрд гр. од. Гранична схильність до споживання МРС = 0,8. Рівноважний ВВП = 84 млрд гр. од. Як повинні
змінитися урядові видатки (за інших рівних умов), щоб економіка досягла рівноважного стану?
2. Гранична схильність до споживання с' = 0,75. Податки зросли з
80 до 100 млн евро. Як і на скшьки зміниться дохід?
3. Гранична схильність до споживання МРС = 0,825. Обчислити
податковий мультиплікатор.
4. Економіка країни характеризується рівняннями:
С =32+ 0,75 (7- Т+ ТК),І= 10, Т= 14, TR = 8, G = 17.
Визначити рівноважний рівень доходу.
5. Гранична схильність до споживання МРС = 0,775. Чому дорів
нює мультиплікатор державних витрат?
6. За даними таблиці визначити, як і на скільки зміниться рівно
важний ВВП, якщо податки зростуть на 8 млрд евро, а державні за
купівлі зменшаться на 10 млрд евро? Який тип фіскальної політики
застосований?
| Дохід | |||||
| Витрати |
7. Як і на скшьки зміниться рівноважний ВВП, якщо податки зменшаться на 12 млрд гр. од., а державні закупівлі зростуть на 20 млрд гр. од? Гранична схильність до заощадження MPS = 0,2. Який тип фіскальної політики застосований?
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика: Учебник / Под
общ. ред. А. В. Сидоровича. — М.: Дело и сервис, 2000. — Гл. 6.
2. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С. М. Чистов,
А. Є. Никифоров та ін. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000.
3. Дзюбик С. Фіскальна політика. — К.: УАДУ, 1998.
4. Долан Э. Док., Линдсей Д. Макроэкономика. — СПб.: Литера-
плюс, 1994. — Гл. 7.
5. Курс экономической теории: Учебник / Под общ. ред. М. Н. Чепу-
рина. — Киров: АСА, 1999. — Гл. 22.
6. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика: Підруч
ник. — К.: Таксон, 1996. — Розд. 3.
7. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономі
ка. — К.: Либідь, 1999. — Гл. 8.
8. Internet: www.bank.gov.ua/Macro
Розділ 8 МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА
8.1. Грошова маса та її структура
Гроші — засіб платежу, який приймається в обмін на товари та послуги.
Грошова маса— це сукупність готівкових та безготівкових грошей, які забезпечують оборотність товарів та послуг в економіці.
У сучасних умовах на ринку грошовий оборот забезпечується готівковими та безготівковими грошима. Пропозиція грошей представлена грошовою масою і складається з таких грошових агрегатів:
Мо — готівка, або гроші поза банками (паперові та металеві гроші, що перебувають в обігу). Металеві гроші становлять приблизно 2-3 % загальної пропозиції, вони є зручними для здійснення дрібних покупок.
Готівка запроваджується в обіг Національним банком, який здійснює їх емісію.
Мх — гроші для операцій, які відповідають базовому визначенню грошей і являють собою пропозицію грошей у вузькому розумінні: Mj = готівка + чекові вклади, або Mj = С + D. Готівка — Cash, чекові депозити — Checkable deposits.
Чекові вклади — це запаси на банківських рахунках і вклади в комерційних банках та ощадкасах. На ці вклади можуть бути виписані чеки. В сучасних умовах величезна кількість операцій з купівлі-про-дажу товарів здійснюється без участі готівкових грошей.
М2 — гроші у широкому розумінні:
М2 = Mj + безчекові ощадні рахунки + дрібні строкові вклади (не більш як 100 тис. дол.).
До М2 належать:
1) гроші, які перебувають на безчекових ощадних рахунках у бан
ках або ощадних установах. Причому можна одержати готівкові гро
ші з цих рахунків або переказати їх на поточний рахунок;
2) строкові вклади, які стають досяжними лише після певного стро
ку. Строкові вклади мають меншу ліквідність, ніж безчекові ощадні
рахунки. Ліквідність — це легкість, з якою той чи інший вид активів
може бути перетворений на засіб платежу.
M3 — великі строкові вклади (понад 100 тис. дол.) у формі депозитних сертифікатів підприємств: М3 = М2 + великі строкові вклади.
8.2. Рівновага на грошовому ринку
За кейнсіанцями, визначальним у теорії грошей є попит, за класиками — пропозиція грошей.
Кейнс вирізняв три мотиви, згідно з якими породжується попит на гроші: трансакційний мотив (мотив попиту на гроші для угод); 2) мотив застережливості; 3) спекулятивний мотив.
1. Попит на гроші для угод (трансакційний попит — Transaction demand, transaction — операція, трансакція, угода). Трансакційний попит на гроші показує, скільки грошей економічний агент бажає тримати на руках для того, щоб здійснювати повсякденні трансак-ційні угоди.
Кількість грошей, яка необхідна для укладання угод, визначається за допомогою рівняння кількісної теорії грошей,яке має вигляд:
MV=PY,
де М— кількість грошей в обігу, V— швидкість обороту грошей, Р — рівень цін, Y — обсяг випуску у реальному вираженні. Рівняння показує зв'язок між сумою грошей та загальним обсягом операцій в економіці. PY— номінальний ВВП. MV— кількість грошей, які мають бути сплачені при закупівлі виробленої продукції. Функція трансакційного попиту на гроші має вигляд:
Mt = k(PY),
де А: — кембриджський коефіцієнт, обернено пропорційний швидкості обороту грошей.
Реальна величина трансакційного попиту виражається такою функцією:
M/P=Lt = kY.
Графік функції подано на рис. 8.1.
Кут нахилу лінії трансакційного попиту завжди менший за 45°, оскільки величина k на практиці набуває значення від 1/4 до 1/5.
О 150 Y, млрд гр. од.
Рис. 8.1. Функція трансакційного попиту на гроші
У стабільній ринковій економіці, за результатами емпіричних досліджень, швидкість обороту грошової маси на рік становить від 4 до 5 оборотів.
2. Мотив застережливості. Попит на гроші, за цим мотивом, пока
зує, яку кількість грошей економічний агент бажає тримати в разі не
передбачених обставин. Із зростанням доходу сума відкладених гро
шей збільшується. Отже, попит на гроші, за мотивом застережли
вості, включається у рівняння трансакційного попиту на гроші,
оскільки він також залежить від доходу. Відмінність між першим та
другим мотивами полягає в тому, що попит на гроші, за трансакцій-
ним мотивом, пов'язаний із плановими витратами, а за мотивом зас
тережливості — з неплановими.
3. Спекулятивний мотив (попит на гроші як на майно) пов'яза
ний з тим, що для економічних суб'єктів існує невизначеність у
майбутньому щодо цін активів. У домогосподарств виникає пи
тання: у якій формі тримати своє багатство — у грошах чи цінних
паперах? Кейнс доводить це, ґрунтуючись на таких положеннях:
1) існує обернена залежність між ціною цінних паперів та відсот
ковими ставками; 2) вибір між цінними паперами та спекулятив
ними грошима залежить від очікувань домогосподарств щодо
майбутніх змін відсоткової ставки; 3) кожне домогосподарство має
власні очікування щодо змін.
Загальний попит на гроші визначається зміщенням по горизонтальній осі прямої попиту на гроші з боку активів (рис. 8.2, 6) на величину, що дорівнює попиту на гроші для угод (рис. 8.2, а).