Взаємодія політики з іншими суспільними сферами
Питання модульного контролю
Сутність та основні концепції політики.
Термін “політика” походить від давньогрецьких слів:
Polis – місто-держава
Polites – громадяни
Politike – мистецтво управління державою
Підходи до розуміння політики
n Директивний: політика – це боротьба за владу і мистецтво володарювання
n Функціональний: політика – це розподіл обов’язків і повноважень у цілісному суспільному організмі за умови їх узгодження
n Комунікативний: політика – це специфічний засіб взаємодії, за допомогою якого з’ясовується мета, інтереси спільноти, розробляються правила поведінки
n Формально-правовий: політика – це насамперед діяльність і вплив офіційних установ та впроваджених державою правових норм
Політика – це суспільна діяльність, що передбачає суперництво і співробітництво при здобутті і здійсненні влади, прийняття і виконання владних рішень щодо різних суспільних груп і суспільства загалом
Основні концепції політики:
Теологічна концепція (І тис. до Р.Х.)
Основним джерелом і регулятором політики вважається Бог, людина – лише виконавець Божої волі, тому не повинна втручатися в політичний процес.
Натуралістичні концепції (XVIII-XIX ст., географічні, біологічні, психологічні)
Політика залежить від географічних чинників, біологічних даних або психологічних якостей індивідів. Сьогодні існують у формі геополітики, теорій расизму тощо.
Соціальні концепції(XVIII-XX ст., соціально-економічні, правові, демократичні, культуро-антропологічні тощо)
Розвиток політики залежить від економіки, права, народу чи окремих індивідів.
Суб’єкт політики – все те і ті, хто здійснює свідому і активну політичну діяльність
Об’єкт – все те і ті, на кого спрямована діяльність суб’єкта
Різновиди політики
n за сферами суспільного життя – економічна, соціальна, національна, культурна тощо;
n за орієнтацією – внутрішня, зовнішня;
n за носіями і суб’єктами – політика держави, партії, руху тощо;
n за терміном дії.
Взаємодія політики з іншими суспільними сферами.
Політична сфера - це галузь політики, політичного життя суспільства, межі поширення безпосередніх дій політиків і політичних організацій, вплив політичних ідей.
У соціологічній теорії ствердився підхід, згідно з яким суспільство можна уявити у вигляді комплексу взаємопов'язаних, але все ж самостійних сфер (підсистем):
· господарсько-економічна сфера забезпечує всю матеріальну інфраструктуру і включає в себе відносини з приводу виробництва і розподілення матеріальних благ;
· соціальна сфера розвивається на основі між особистісних і групових відносин з урахуванням соціологічного статусу кожного індивіда, в тому числі з урахуванням спільності і відмінності громадян за типом занять, розміром доходів, престижу, - а також за етнічною, демографічною, соціально-територіальною та іншою приналежністю. До соціальних відносять коло проблем, пов'язаних з організацією праці і побуту, здоров'я, добробуту і захисту;
· політична сфера складається з приводу влади і участі в державному управлінні;
· духовна сфера включає в себе виробництво духовних цінностей, світогляду, науки, а також відносин з приводу вжитку духовних благ.
Взаємозв'язок політики з іншими суспільними сферами проявляється в двох аспектах. З одного боку, політика детермінована економічними, духовними факторами, соціальною структурою суспільства, зокрема статусними характеристиками соціальних груп, рівнем соціального розшарування суспільства, етнічною і конфесійною структурою. З іншого - сама політика здатна впливати на ці сфери, проникати в них.
Це пов'язано з такими сутнісними проявами політики:
· політика покликана забезпечити умови, при яких створення і присвоєння суспільних цінностей, вироблених у матеріальній і духовній сферах, відповідало б інтересам тих чи інших соціальних груп; ця особливість політики відображена в широко виражених визначеннях влади як інструменту розподілення цінностей у суспільстві;
· політика присутня у всіх суспільних сферах через властиві їй регулюючі функції. На раціоналізацію відносин між людьми в цих сферах, а також більш раціональне використання суспільних цінностей направлені такі види державної політики, як економічна, воєнна, науково-технічна, соціальна, культурна, екологічна тощо.
у політики є межі здійснення впливу на суспільні відносини. В іншому випадку суспільство стикається зі штучною політизацією. Політизація означає посилення впливу політики на інші сфери життя; надання скільки-небудь значним питанням суспільного життя політичного звучання; підвищення ролі держави в суспільстві. Крайніми проявами політизації є практика контролю тоталітарної держави за всіма сторонами життя, включаючи особисте життя людини, заміна механізму економічного саморегулювання політичним, в основі якого лежать ідеологічні стереотипи, наприклад: ринок - "погано", планування - "добре". Позитивною стороною політизації є активне залучення населення до участі в політиці, яке безпосередньо передує падінню тоталітарних і авторитарних режимів.
Мораль і право. Політика взаємодіє з такими соціальними регуляторами, як мораль і право.
Потреба у взаємо доповненні визначається й іншими відмінностями моралі і політики. Якщо мораль спирається на силу суспільної думки і переконання, совість, то політика може використовувати як переконання, так і примус, включаючи силу держави. Для моралі насильство неприйнятне. Розрізняються і критерії оцінки суспільних процесів і поведінки. Мораль виходить з категорій добра і зла, а політика такими засадами вважає користь або шкоду.
Політика і право. В буденній свідомості політику і право інколи ототожнюють. Хоч і вони взаємообумовлені, але все ж є різними формами регуляції.
Автономність політики і права є відносною. Право має політичний зміст. Воно використовується як для оформлення загальнозначущих політичних відносин, інститутів і цінностей, так і для закріплення планування певних соціальних груп і класів. У той же час право виступає важливішим джерелом легітимації політичної влади, обмежує політичну активність певною мірою.