Шлюбні відносини регулюються

юридичними (воло­діння майном; взаємні матеріальні обов'язки членів подружжя, а також обов'язки стосовно дітей; мінімаль­ний вік вступу в шлюб; розірвання шлюбу та ін.) і

куль­турними (залицяння, шлюбний вибір, дошлюбна і піс­ляшлюбна поведінка) нормами.

Сучасні вчені сумніваються, що первісні люди накла­ли табу на інбридинг через страх фізичного виродження, хоч донедавна наука пояснювала це саме так. Заборона кровозмішення спричинена намаганнями уникнути внутрісімейних конфліктів, запобігти змішуванню ро­лей.

А пошук шлюбного партнера з іншого роду розви­вав міжобщинні зв'язки.

Заборона кровозмішення вва­жається першою соціальною нормою, яка регламентува­ла відносини статей.

Табу на інцест (статевий зв'язок між близькими родичами) є історичною межею між дошлюбним станом суспільства, коли статеве життя ре­гулювалося тільки інстинктами, і шлюбом як соціально врегульованими відносинами між чоловіком і жінкою.

 

В міцній, дружній, згуртованій і здоровій сім'ї заінтересоване суспіль­ство, держава, хоча утворення сім'ї, вступ у шлюб чоловіка і жінки регулюється правом, все ж провідне місце тут належить моралі. Та багато деталей шлюбу контролюється тільки совістю тих, хто всту­пає в шлюб.

Щасливий лише розумний шлюб, захоплюючий — лише безрозсудливий. Будь-який інший шлюб побудований на підлому розрахунку.

Шлюб — це традиційний засіб формування сім'ї і сус­пільного контролю за нею, одне з знарядь, шляхів, засобів самозбе­реження і розвитку суспільства.

 

Своєрідним соціальним орієнтиром для совісті тих, хто вступає в шлюб, є моральні норми, узагальнені у практиці сучасної сім'ї:

по-перше, реєстра­ція шлюбу відповідними державними органами є не тільки юридичний акт, але й форма прийняття моральних обов'язків, що випливають з шлюбу.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Так, в Конституції України зазначається, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка і що кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнс­тво і батьківство охороняються державою (ст. 50).

Правда, в Україні, як і в інших країнах, є сотні тисяч сімей, не зареєстрованих шлюбів. Ніхто ж не примушує до укладення і реєстрації шлюбу, але всякий має підкорятися законам шлюбу.

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а та­кож від того, народилися вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

По-друге, мо­рально виправданий лише той шлюб, який укладається на взаємній любові. Адже прислів'я каже: «Без сонечка неможна пробути, без любові не можна прожити».

По-третє, рішення про укладення шлюбу має належати лише тим, хто вступає в шлюб, поради батьків і друзів можуть буги враховані, але не мають вирішального значення.

Потрібно бути соціально і психологічно під­готовленими до вступу в шлюб (готовність до корисної праці, до виховання дітей і самообслуговування). Одружитися — це наполовину зменшити права і удвічі збільшити обов'язки.

Морально регулюється не тільки вступ в шлюб, але й розлучення.

Якщо між подружжям зникли взаємна повага, дружба, любов, і сім'я не може більше вирішувати свої функції, то розірвання шлю­бу є моральним.

Тут розлучення лише офіційно фіксує те, що уже сталося — розпад сім'ї.

 

Розглянемо спочатку два найголовніші об'єкти, які вивчає соціологія: шлюбі сім'ю. Шлюб і сім'я - історично змінні соціальні явища.

Їх соціальний зміст визначає те, що властиве їм як різновиду соціальних інститутів та соціальних відносин, які перебувають у складній взаємодії суспільних умов із природньо-біологічною інстинктивною природою статевих потреб людини.

 

У сімейному кодексі України (ст. 21) зазначається, що шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державному органі регістрації актів громадського стану, проживання однією сім'єю жінки і чоловіка без шлюбу не є основою для виникнення у них прав і обов'язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу не є основою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов'язків подружжя.

Шлюбний вік для жінки встановлюється в 17 років, а для чоловіків - у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюб засновується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примус жінки і чоловіка до шлюбу не допускається.

Як до реєстрації, так і після реєстрації шлюбу подружжя може заключити шлюбний договір.

 

Шлюб майже завжди об'єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких культурах допускаються різні види гомосексуального шлюбу.

 

Швець