Сім'я як соціальний інститут

Сім'я є одним із фундаментальних інститутів сус­пільства, які забезпечують його стабільність, і малою соціальною групою одночасно. Інститут сім'ї охоплює інститут шлюбу, інститут родинності, інститут батьківства, інститут соціального захисту дитинства та ін.

Сім'я— група людей, що складається з чоловіка і жінки, дітей і» інших родичів, які живуть разом.

У синонімічному значенні вживається слово «родина».

З інституціонального погляду формування сім'ї відбувається як довготривалий процес засвоєння соціальних норм, ролей, стандартів, які регулюють залицяння, вибір шлюбного партнера, стабілізацію сім'ї, сексуальну поведінку в ній тощо.

Історичний аспект інституту сім'ї вивчають історія, етнографія, антропологія, стараннями представник і м яких було розроблено типологію шлюбу, родини і родинності.

Сім'я як інститут, точніше, як сукупність інститутів, є соціологічною категорією, що відображає звичні, закони і правила поведінки, які закріплюють відносини родинності між людьми. У цьому сенсі вона відрізняється від сім'ї як первинної групи, оскільки група складається з людей, які виконують певні ролі і пов'язані і безпосередніми особистісними відносинами. Зазвичай вона охоплює представників двох поколінь.

Отже, сім'я є соціальним інститутом і малою соціальною групою, індивіди якої пов'язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю. Соціальними особливостями її є соціально-історична зумовленість сімейної організації; зумовленість об'єктивними потребами у продовженні роду та відтворенні життя; наявність специфічних соціальних особливостей (ступінь родинності, спільність побуту та ін.).

 

Соціологія класифікує сім'ї за такими критеріями;

— за походженням: батьківські (проживання одру жених дітей з батьками) і прокреаційні (створені дорослими дітьми, які відокремилися від батьків);

— за кількістю поколінь у родині: розширені (троє і більше поколінь) і нуклеарні (два покоління). Нуклеарна сім'я може бути незалежною або підпорядкованої" великій родинній групі, в якій вона втрачає свою незалежність. Залежна нуклеарна сім'я характерна для традиційного суспільства, незалежна — для індустріального. Формування незалежного сімейного осередку є наслідком посилення індивідуалістичної етики, ролі приватної власності. Розширена родина складається з батьківської і новоствореної родин. Реальна розширена родина включає кілька поколінь, які спільно проживають. Спільне проживання вважається вирішальною ознакою такої сім'ї. Не менш суттєвою її ознакою є економічна кооперація, спільне ведення домашнього господарства і спільне володіння сімейною власністю. Батьківська і новостворена сім'ї можуть жити в одно­му домі, але господарювати окремо, однак таку розши­рену сім'ю не можна вважати реальною. Номінальна розширена сім'я — співтовариство родичів, які нале­жать до різних поколінь і проживають у різних місцях, ведуть незалежне господарство, але відчувають взаємну психологічну прихильність, тобто включені у внутрісімейну солідарність, виявляють один одному соціальну підтримку й економічну допомогу;

— за наявністю батьків: повні (двоє батьків) і непов­ні (один з батьків);

— за кількістю дітей: бездітні, однодітні, багатодіт­ні (троє і більше дітей). За даними перепису населення України 2001 р., 66,8% сімей з дітьми мають одну дити­ну, тобто Україна є країною однодітної сім'ї;

—за ієрархією влади: патріархальні (влада чоловіків), матріархальні (влада жінок), егалітарні (розподіл влади між чоловіком і жінкою).

 

Найдемократичнішою вважа­ється егалітарна сім'я, в якій чоловік, дружина і навіть ді­ти беруть участь у виробленні й ухваленні рішень.

За даними останнього перепису населення, у країні переважають сім'ї, що складаються з однієї шлюбної пари з дітьми і без дітей.

 

У соціологічному сенсі сім'я виникає з моменту утворення подружньої пари (з оформленням шлюбу чи без його офіційного оформлення), а припиняє існування після оформлення розлучення. Життєвий цикл сім'ї охоплює послідовність її соціальних і демографічних стадій з утворення до припинення існування. За твер­дженнями Дж. Бернарда і Л. Томпсона, такими стадія­ми є: початок сім'ї (заміжня пара без дітей); народжен­ня дітей і догляд за ними; сім'я з дітьми-дошкільнята-ми (до 6 років); сім'я з дітьми-школярами (6—13 років); сім'я з підлітками; сім'я-осередок, який починають залишати діти; сім'я на середині шляху («порожнє гніз­до»); літня сім'я (від виходу на пенсію до моменту смер­ті обох членів подружжя).

 

За іншим підходом життєвий цикл сім'ї поділяють на 5 стадій: 1) пристосовування пари до сімейного ста ну; 2) народження дітей; 3) виховання дітей; 4) підготовка дітей до самостійного дорослого життя; 5) старіння. Своїх прихильників має підхід, за яким виокремлюють чотири стадії життєвого циклу сім'ї: 1) «ріст» сім'ї (від моменту вступу в шлюб до народження останньої дитини); 2) стабільність сім'ї (від моменту народження останньої дитини до залишення родини одним з дорослих дітей); 3) «зрілість» сім'ї (час виходу дітей із сім'ї); 4) «загасання» (від виходу із сім'ї останньої дорослої дитини до смерті подружжя). Загальноприйнятої градації стадій не існує, оскільки їхнє виокремлення залежить від завдань дослідження.

Протягом життєвого циклу змінюються сімейні ро­лі: одні зникають, інші з'являються, переходять від одного члена сім'ї до іншого. Багато сімейних ролей зберігаються протягом усього життєвого циклу, але змінюються їхній зміст і зовнішні прояви.

Універсальність сім'ї як соціального інституту роз­кривається в її функціях (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Основні функції сучасної сім'ї

Сфера сімейної діяльності Суспільні функції Індивідуальні функції
Репродук­тивна Біологічне відтворення суспільства Задоволення потреби в дітях
Виховна Соціалізація дітей і молоді, підтримання безперервності функціо­нування суспільства Задоволення потреби в контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях
Соціально-статусна Передавання певного соціального статусу членам сім'ї, відтворення соціальної структури суспільства Задоволення потреб у соціальному просуванні
Первинного соціального контролю Відповідальність та обов'язки батьків щодо поведінки дітей, моральна регламентація поведінки членів сім'ї Формування та підтримання моральних санкцій за порушення норм взаємин між членами сім'ї
Сексуальна Контроль статевої поведінки членів суспільства Задоволення статевих потреб
Духовного спілкування Розвиток членів сім'ї як особистостей Духовне взаємозба­гачення членів сім'ї
Емоційна Емоційна стабілізація членів суспільства Емоційна підтримка, задоволення потреб в особистому щасті членів сім'ї
Матеріаль­ного забезпечення Матеріальна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства Надання матеріальних коштів одними членами сім'ї іншим
Господар­сько-побутова Підтримання соціального здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми Надання господарсько-побутових послуг одними членами сім'ї іншим
Організації дозвілля Організація дозвілля членів суспільства Задоволення потреб у спільному відпочинку

 

Сім'я впорядковує статеві відносини, вона є інституціалізованим засобом поповнення суспільства нови­ми поколіннями. У ній батьки передають дітям свій життєвий досвід, моральні установки, прищеплюють манери, навчають ремеслам, відкривають шлях до тео­ретичних знань, закладають основи володіння мовою, контролюють дії дітей. Сім'я забезпечує своїм членам опіку, захист, соціальну безпеку, емоційну підтрим­ку. Завдяки їй людина одержує прізвище, ім'я і по батькові, право розпоряджатися спадщиною і жит­лом, приналежність до того класу, раси, етносу, релі­гійної групи, що і батьківська родина. У розвинутих суспільствах головними її функціями є народження і соціалізація дітей, психологічний захист і взаємопідтримка.

В Україні найважливішою є господарсько-економічна функція сім'ї.