Моніторинг навколишнього природного середовища

 

З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища.

Зазначені підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали своїх спостережень.

Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноважені державні органи разом з відповідними науковими установами забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні програм та заходів щодо економічного та соціального розвитку республіки, в тому числі щодо охорони навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Спеціально уповноважених органи державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів також створюють і забезпечують роботу мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

 

33_Кадастр, моніторинг природних об’єктів.

 

Для обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання ведуться державні кадастри природних ресурсів.

Об’єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

Постановою КМУ від 28.12.2001 р. затверджено Положення про регіональні кадастри природних ресурсів, тобто систематизовані зведені відомості про якіс­ні, кількісні та інші характеристики усіх природних ресурсів (лісових, земельних, водних тощо) на території АРК, облас­тей, м. Києва і Севастополя, обсяг, режим і характер їх вико­ристання.

Ведення кадастрів природних ресурсів передбачає збір і систематизацію відомостей про кількісний та якісний стан при­родних об'єктів, їх інші характеристики, режим використання.

Відомості, які містяться в кадастрах природних ресурсів, з одного боку, визначають правовий режим природного об'єкта, стан якого встановлений кадастровими оцінками, а з іншого — сприяють прийняттю обґрунтованих управлінських рішень.

Кадастри ведуться стосовно всіх природних об'єктів, зокрема:

— державний земельний кадастр (регулюється постановою КМУ від 12.01.1993 р. «Про порядок ве­дення державного земельного кадастру»1), який включає дані реєстрації права власності, права користування землею та дого­ворів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, боніту­вання ґрунтів, зонування територій населених пунктів, еконо­мічної та грошової оцінки земель;

— державний водний кадастр, що включає відомості про по­верхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне мо­ре; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (постанова КМУ від 8.04.1996 р. «Про Порядок ведення державного водного кадастру»2.);

— державний лісовий кадастр, який включає систему відо­мостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до кате­горій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якіс­ний стан та економічну оцінку лісового фонду (постанова КМУ від 27.09.1995 р. «Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру»3.);

— державний кадастр рослинного світу, який ведеться з ме­тою визначення кількісних, якісних та інших характеристик при родних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх ви­користання, а також здійснення систематичного контролю за кількісними та якісними змінами в рослинному світі і забезпе­чення органів виконавчої влади та органів місцевого самовря­дування, власників або користувачів (у тому числі орендарів) земельних ділянок відомостями про стан рослинного світу (по­станова КМУ від 22.02.2006 р. «Про за­твердження Порядку ведення державного обліку і кадастру рос­линного світу»);

— державний кадастр родовищ корисних копалин (ст. 43 Ко­дексу України про надра);

— державний кадастр тваринного світу (постанова КМУ від 15.11.1994 р. «Про Порядок ведення дер­жавного кадастру тваринного світу»);

— державний кадастр територій та об'єктів природно-за­повідного фонду (статті 55—59 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Інструкція про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів приро­дно-заповідного фонду України, затверджена наказом Мінпри­роди України 16.02.2005 р.);

— державний кадастр природних лікувальних ресурсів (по­станова КМУ від 26.07.2001 р. «Про за­твердження Порядку створення і ведення державного кадастру природних лікувальних ресурсів»).

Постановою КМУ від 28.12.2001 р. затверджено Положення про регіональні кадастри природних ресурсів, тобто систематизовані зведені відомості про якіс­ні, кількісні та інші характеристики усіх природних ресурсів (лісових, земельних, водних тощо) на території АРК, облас­тей, м. Києва і Севастополя, обсяг, режим і характер їх вико­ристання.

 

Відомості, які містяться в кадастрах природних ресурсів, з одного боку, визначають правовий режим природного об'єкта, стан якого встановлений кадастровими оцінками, а з іншого — сприяють прийняттю обґрунтованих управлінських рішень (на­приклад, наявність даних про стан родючості земель в даному районі допоможе правильно визначити, які ділянки доцільно пе­редати під забудови, а які — для сільського господарства). На відміну від даних системи моніторингу, відомості кадастрів не містять прогнозів змін стану природних ресурсів. При цьому кадастрові системи функціонують в режимі періодичної безпе­рервності, оскільки природні ресурси піддаються змінам у ре­зультаті господарської діяльності, інших факторів і відповідно інформація, зібрана кілька років тому, нині вже застаріла.