Поняття права лісокористування

 

Стаття 7 ЛК, відображаючи відповідну норму Конституції України, закріплює, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Разом з тим ця ж стаття передбачає можливість передачі лісів в державну, комунальну і приватну власність.

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власностіперебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

У комунальній власностіперебувають ліси в межах населе­них пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або при­ватній власності.

Відповідно до статей 10, 12 Лісового кодексу України суб'єк­тами права приватної власностіна ліси є громадяни та юридич­ні особи, які, зокрема, можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших го­сподарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкуван­ня лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

Лісовим кодексом України введене також нове поняття — право користування лісами. При аналізі норм глави 2 щодо пра­ва користування лісами можна прослідкувати різний режим ко­ристування лісами в залежності від мети використання, а саме:

— для ведення лісового господарства;

— для потреб мисливського господарства;

— для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, ту­ристичних і освітньо-виховних цілей;

— для проведення науково-дослідних робіт;

— для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лі­сокористувань та інших потреб.

Суб’єкти та об’єкти права лісокористування.

Суб'єкти лісокористування – постійні, тимчасовілісокористувачі.

Постійне користування лісами(ст. 17, 18 ЛК) здійснюється на землях державної та комунальної власнос­ті для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованими державними чи комунальними лісогосподар­ськими підприємствами, іншими державними чи комунальни­ми підприємствами, установами чи організаціями, у яких ство­рені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, і посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Тимчасове користування (довгострокове (від одного до п'ятдесяти років) або короткострокове (до одного року)), об'єктом якого можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності здійснюється на мовах платності підприємствами, установами, організаціями, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, іноземними юридичним особам.

Об'єкти права лісокористування - ділянки лісового фонду, ділянки лісів, що не входять до складу лісового фонду

Лісова ділянка — ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до ЛК для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара та земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

До лісового фонду України не належать:

-зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

-окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Землі лісового фонду поділяють на:

Лісові землі

-вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослин­ністю;

-не вкриті лісовою рослин­ністю, які підлягають залі­сенню (зруби, згаригца, рідколісся, пустирі тощо), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожеж­ними розривами тощо.

Нелісові землі

-зайняті спорудами, пов'я­заними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продукто-проводів і підземними ко­мунікаціями тощо

-зайняті сільськогосподар­ськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, нада­ні для потреб лісового господарства).

-зайняті болотами і водо­ймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісо­вого господарства.

Ліс — тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України за екологічним і господарським значенням поділяють на:

ліси І групи - водоохоронні захисні, полезахисні лісо­ві смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобі­льних дорігсанітарно гігієнічні та оздоровчі

ліси на територіях при­родно-заповідного фонду, лісоплодові насадження і субальпійські деревні та чагарникові угрупування;

ліси II групи -ліси, що поряд з екологі­чним мають експлуата­ційне значення і для збе­реження захисних функ­цій, безперервності та невиснажливості викори­стання яких встановлю­ється режим обмеженого лісовикористання.