Змістовий модуль 4. Фізичні методи розділення

4.1. Під процесом фільтрації розуміють розділення:
a) гетерогенних сумішей; b) гомогенних сумішей;
c) істинних розчинів; d) колоїдних розчинів.
4.2. Ступінь розділення частинок при фільтруванні буде залежати:
a) від найбільших пор фільтра; b) від найменших пор фільтра;
c) від розподілу пор за розмірами; d) від щільності пор фільтра.
4.3. Питома продуктивність фільтра визначається:
a) від найменших пор фільтра; b) від найбільших пор фільтра;
c) від розподілу пор за розмірами; d) від щільності пор фільтра.
4.4. Для розділення грубокристалічних осадів використовують паперові фільтри марки:
a) “Біла стрічка”; b) “Червона стрічка”;
c) “Синя стрічка”; d) “Жовта стрічка”.
4.5. Для розділення аморфних осадів використовують паперові фільтри марки:
a) “Червона стрічка”; b) “Біла стрічка”;
c) “Синя стрічка”; d) “Жовта стрічка”.
4.6. Для розділення дрібнокристалічних осадів використовують паперові фільтри марки:
a) “Синя стрічка”; b) “Біла стрічка”;
c) “Червона стрічка”; d) “Жовта стрічка”.
4.7. Для розділення грубокристалічних осадів використовують нутч-фільтри:
a) № 2; b) № 1;
c) № 3; d) № 4.
4.8. Для розділення дрібнокристалічних осадів використовують нутч-фільтри:
a) № 3; b) № 2;
c) № 1; d) № 4.
4.9. Рівняння Дарсі, що описує процес фільтрації, має вигляд:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.10. Питома продуктивність фільтра описується рівнянням:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.11. Процес дифузії речовин при тривалому діалізі описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.12. Методом центрифугування розділяють:
a) гетерогенні системи; b) гомогенні системи;
c) c) істинні розчини.  
4.13. Методом центрифугування розділити неможливо:
a) істинні розчини; b) емульсії;
c) суспензії; d) колоїдні розчини.
4.14. Рух частинок дисперсної фази при центрифугуванні зумовлений:
a) відцентровим прискоренням; b) доцентровим прискоренням;
c) прискоренням вільного падіння; d) усі відповіді правильні.
4.15. Рух частинок дисперсної фази при седиментації зумовлений:
a) прискоренням вільного падіння; b) відцентровим прискоренням;
c) доцентровим прискоренням; d) усі відповіді правильні.
4.16. Швидкісні центрифуги розвивають кутову швидкість до:
a) 25000 об./хв.; b) 6000 об./хв.;
c) 1000 об./хв.; d) 75000 об./хв.
4.17. Ультрацентрифуги розвивають кутову швидкість до:
a) 75000 об./хв. b) 6000 об./хв.;
c) 25000 об./хв.; d) 1000 об./хв.;
4.18. Центрифуги загального призначення розвивають кутову швидкість до:
a) 6000 об./хв.; b) 1000 об./хв.;
c) 25000 об./хв.; d) 75000 об./хв.
4.19. Швидкість руху частинки при седиментації описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.20. Швидкість руху частинки при центрифугуванні описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.21. Константу седиментації обчислюють за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.22. Час центрифугування, який необхідний щоб частинка осіла в центрифужній пробірці на відстань Δх = х2-х1, обчислюють за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.23. Швидкість осідання частинки при центрифугуванні буде залежати від:
a) радіуса частинки; b) радіуса пробірки;
c) часу центрифугування; d) довжини пробірки.
4.24. Швидкісні центрифуги можуть створювати відцентрове прискорення до:
a) 90000 g; b) 10000 g;
c) 6000 g; d) 500000 g.
4.25. Ультрацентрифуги можуть створювати відцентрове прискорення до:
a) 500000 g; b) 10000 g;
c) 90000 g; d) 6000 g.
4.26. Аналітичні центрифуги можуть створювати відцентрове прискорення до:
a) 500000 g; b) 10000 g;
c) 90000 g; d) 6000 g.
4.27. Метод диференційного центрифугування базується на різних швидкостях осідання частинок, які відрізняються:
a) усі відповіді правильні; b) густиною;
c) розмірами. d)
4.28. При зонально-швидкісному центрифугуванні у центрифужних пробірках створюють середовище:
a) з градієнтом густини; b) з градієнтом в’язкості;
c) з градієнтом температури; d) з градієнтом мутності.
4.29. Коефіцієнт розподілу речовини залежить:
a) усі відповіді правильні; b) від природи розчинників;
c) від температури; d) від природи речовини.
4.30. Хроматографічна система складається з двох фаз, які можуть бути:
a) одна рухома, друга нерухома; b) обидві нерухомі;
c) обидві рухомі; d) усі відповіді правильні.
4.31. При газорідинній розподільній хроматографії розділення речовин визначають:
a) процеси розчинення; b) процеси сорбції;
c) процеси іонного обміну; d) процеси комплексоутворення.
4.32. При рідинній розподільній хроматографії розділення речовин визначають:
a) процеси іонного обміну; b) процеси розчинення;
c) процеси сорбції; d) процеси комплексоутворення.
4.33. При іонообмінній хроматографії розділення речовин визначають:
a) процеси взаємодії іонів з твердою фазою; b) процеси взаємодії іонів з розчинником;
c) процеси взаємодії іонів між собою; d) процеси комплексоутворення.
4.34. При лігандообмінній хроматографії розділення речовин визначають:
a) процеси комплексоутворення; b) процеси розчинення;
c) процеси іонного обміну; d) процеси сорбції.
4.35. Компонентом суміші, яку розділяють, є:
a) адсорбат; b) елюент;
c) сорбент; d) елюат.
4.36. Нерухомою фазою хроматографічної системи є:
a) сорбент; b) елюент;
c) адсорбат; d) елюат.
4.37. Розчинником, який постійно подають у хроматографічну колонку, є:
a) елюент; b) сорбент;  
c) адсорбат; d) елюат.  
4.38. Розчином, який виходить із хроматографічної колонки, є:
a) елюат; b) елюент;  
c) адсорбат; d) сорбент.  
4.39. Основне рівняння рівноважної хроматографії має вигляд:
a) ; b) ;  
c) ; d) .  
4.40. При хроматографічному розділенні час затримки описується формулою:
a) ; b) ;  
c) ; d) .  
4.41. При хроматографічному розділенні константа розділення речовин описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.42. При хроматографічному розділенні ступінь розділення речовин описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.43. При хроматографічному розділенні коефіцієнт ефективності розділення речовин описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.44. На скляних пластинах проводять:
a) адсорбційну хроматографію; b) газорозподільну хроматографію;
c) лігандообмінну хроматографію; d) афінну хроматографію.
4.45. Іонообмінну хроматографію проводять:
a) усі відповіді правильні; b) на папері;
c) на пластинах; d) на колонках.
4.46. Рідинно-розподільну хроматографію проводять:
a) усі відповіді правильні; b) на папері;
c) на пластинах; d) на колонках.
4.47. Газорідинну хроматографію проводять:
a) на колонках; b) на папері;
c) на пластинах; d) усі відповіді правильні.
4.48. Газоадсорбційну хроматографію проводять:
a) на колонках; b) на папері;
c) на пластинах; d) усі відповіді правильні.
4.49. Для хроматографічного розділення іонів металів використовують:
a) катіоніти; b) аніоніти;
c) амфоліти; d) усі відповіді правильні.
4.50. Для хроматографічного розділення органічних кислот використовують:
a) аніоніти; b) катіоніти;
c) амфоліти; d) усі відповіді правильні.
4.51. Для хроматографічного розділення амінокислот білків використовують:
a) амфоліти; b) аніоніти;
c) катіоніти; d) усі відповіді правильні.
4.52. При електродіалізі використовують діалізні мембрани товщиною:
a) 10-1000 нм; b) 2000-3000 нм;
c) 0,1-10 нм; d) усі відповіді правильні.
4.53. Розділення речовин методом екстракції базується:
a) на різній розчинності речовин у фазах; b) на різній адсорбційній здатності фаз;
c) на різній проникності речовин між фазами; d) усі відповіді правильні.
4.54. Процес екстракції є неможливий:
a) між двома твердими фазами; b) між двома рідкими фазами;
c) між двома газоподібними фазами; d) між твердою та рідкою фазами.
4.55. Ступінь виділення речовини при екстракції вказує:
a) на частку екстрагованої речовини фазою відносно до загальної кількості речовини в системі; b) на частку екстрагованої речовини другою фазою відносно до кількості речовини в першій фазі;
c) на частку екстрагованої речовини першою фазою відносно до кількості речовини в другій фазі; d) на співвідношення концентрацій речовини у фазах.
4.56. Коефіцієнт розподілу речовини при екстракції вказує:
a) на співвідношення концентрацій речовини у фазах; b) на частку екстрагованої речовини другою фазою відносно до кількості речовини в першій фазі;
c) на частку екстрагованої речовини фазою відносно до загальної кількості речовини в системі; d) на частку екстрагованої речовини першою фазою відносно до кількості речовини в другій фазі.
4.57. Ступінь виділення речовини при екстракції описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.58. Кількість екстрагованої речовини за одну екстракцію визначається за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.59. Кількість речовини екстрагованої за n-у кількість екстракцій визначається за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.60. У лабораторних умовах екстрагування речовин із твердої фази водою проводять за допомогою:
a) перкулятора; b) горизонтального барабанного екстрактора;
c) інжекторної екстракційної колони; d) екстрактора з механічним перемішуванням.
4.61. Гаряче екстрагування речовин із твердої фази органічними розчинниками проводять за допомогою:
a) апарата Сокслєта; b) горизонтального барабанного екстрактора;
c) інжекторної екстракційної колони; d) екстрактора з механічним перемішуванням.
4.62. Що не входить до складу перкулятора:
a) зворотний холодильник; b) лійка для води;
c) фільтр; d) колба для екстракту.
4.63. Що не входить до складу апарата Сосклєта:
a) бюретка; b) зворотний холодильник;
c) сифонна трубка; d) фільтр.
4.64. У промислових умовах екстракцію речовин із твердих сумішей проводять за допомогою:
a) вертикальної екстракційної колони; b) перкулятора;
c) апарата Сосклєта; d) інжекторної екстракційної колони.
4.65. У промислових умовах для безперервного процесу екстракції речовин із крупнодисперсної суміші застосовують:
a) горизонтальний барабанний екстрактор; b) перкулятор;
c) інжекторну екстракційну колону; d) екстрактор з механічним перемішуванням.
4.66. Що не входить до складу екстрактора для холодного рідинного екстрагування:
a) зворотний холодильник; b) бюретка;
c) внутрішня трубка з пористою пластиною; d) відвідна трубка.
4.67. Гарячу рідинну екстракцію у лабораторних умовах проводять за допомогою:
a) видозміненого апарата Сокслєта; b) перкулятора;
c) інжекторної екстракційної колони; d) горизонтального барабанного екстрактора.
4.68. Гарячу рідинну екстракцію у промислових умовах проводять за допомогою:
a) інжекторної екстракційної колони; b) видозміненого апарата Сокслєта;
c) перкулятора; d) горизонтального барабанного екстрактора.
4.69. Що не входить до складу промислового екстрактора з механічним перемішуванням:
a) інжектор; b) камера відстоювання;
c) мішалка; d) змішувальна камера.
4.70. Що входить до складу інжекторної екстракційної колони для рідинного екстрагування:
a) інжектор; b) камера відстоювання;
c) мішалка; d) змішувальна камера.
4.71. Швидкість руху частинок при електрофорезі буде залежати:
a) від величини заряду частинок; b) від густини частинок;
c) від маси частинок; d) усі відповіді правильні.
4.72. Електрофоретично можна розділити:
a) усі відповіді правильні; b) емульсії;
c) колоїдні розчини; d) суспензії.
4.73. На електрофоретичну рухливість дисперсних частинок не впливають:
a) густина частинок; b) заряд частинок;
c) розміри частинок; d) форма частинок.
4.74. Низьковольтний електрофорез проводять при напругах:
a) 100-500 В; b) 100-200 В;
c) 10-20 В; d) 500-1000 В.
4.75. Високовольтний електрофорез проводять при напругах:
a) 500-1000 В; b) 100-200 В;
c) 100-500 В; d) 10-20 В.
4.76. Збільшення рН електрофоретичної системи, в якій проводять розділення органічних молекул з кислими групами, призводить до:
a) збільшення електрофоретичної рухливості молекул; b) зменшення електрофоретичної рухливості молекул;
c) збереження електрофоретичної рухливості.  
4.77. Збільшення рН електрофоретичної системи, в якій проводять розділення органічних молекул з основними групами, призводить до:
a) зменшення електрофоретичної рухливості молекул; b) збільшення електрофоретичної рухливості молекул;
c) збереження електрофоретичної рухливості.  
4.78. В електрофоретичній системі носій є:
a) нерухомою фазою; b) рухомою фазою;
c) розчинником; d) провідником.
4.79. Величина електрокінетичного потенціалу описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.80. Швидкість руху дисперсної частинки при електрофорезі дорівнюватиме:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.81. Електрокінетична рухливість дисперсних частинок описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.82. Розчинність солей із підвищенням температури може:
a) усі відповіді правильні; b) зменшуватись;
c) не змінюватись; d) збільшуватись.
4.83. Мольна розчинність вказує на:
a) кількість молів розчиненої речовини в 1 літрі розчину; b) кількість молів розчиненої речовини в 1 кг розчину;
c) кількість молів розчиненої речовини в 1 кг розчинника; d) кількість молів розчиненої речовини в 1 літрі розчинника.
4.84. Питома розчинність вказує на:
a) кількість грамів розчиненої речовини в 100 мл розчину; b) кількість грамів розчиненої речовини в 100 г розчину;
c) кількість грамів розчиненої речовини в 100 г розчинника; d) кількість грамів розчиненої речовини в 100 мл розчиника.
4.85. Повна зміна енергії Гіббса при утворенні мікрокристалу зародка дорівнює:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.86. Ступінь пересичення метастабільного розчину описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.87. Мікрокристали зародків будуть розчинятись, якщо пересичення розчину γ:
a) γ < γкр; b) γ > γкр;
c) γ = γкр; d) усі відповіді правильні.
4.88. Мікрокристали зародків будуть рости, якщо пересичення розчину γ:
a) γ > γкр; b) γ < γкр;
c) γ = γкр; d) усі відповіді правильні.
4.89. Розчинність твердої фази в даному розчиннику залежить:
a) усі відповіді правильні; b) від ступеня пересичення розчину;
c) від дисперсності твердої фази; d) від хімічної природи речовини твердої фази.
4.90. Розчинність речовини твердої фази залежить:
a) усі відповіді правильні; b) від хімічної природи розчинника;
c) від концентрації розчиненої речовини в розчині; d) від хімічної природи речовини, що розчиняється.
4.91. Вкажіть формулу, за якою визначається поверхнева енергія твердої фази:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.92. Хімічний потенціал розчиненої речовини в розчині через її концентрацію визначається за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.93. Зміна енергії Гіббса пересиченого розчину при виникненні кристалічного зародка сферичної форми визначається за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.94. Залежність величини критичного радіуса зародка нової фази від ступеня пересичення описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.95. Рівняння Кельвіна має вигляд:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.96. При невеликих пересиченнях системи:
a) швидкість утворення зародків буде меншою від швидкості їх росту; b) швидкість утворення зародків буде більшою від швидкості їх росту;
c) швидкість утворення зародків буде рівною швидкості їх росту; d) швидкість утворення зародків не залежить від пересичення системи.
4.97. При великих пересиченнях системи:
a) швидкість утворення зародків буде більшою від швидкості їх росту; b) швидкість утворення зародків буде меншою від швидкості їх росту;
c) швидкість утворення зародків буде рівною швидкості їх росту; d) швидкість утворення зародків не залежить від пересичення системи.
4.98. Вихід безводних кристалів твердої фази при ізогідричній кристалізації обчислюють за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.99. Вихід кристалогідрату твердої фази при ізогідричній кристалізації обчислюють за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.100. Вихід безводних кристалів твердої фази при ізотермічній кристалізації обчислюють за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.101. Вихід кристалогідрату твердої фази при ізотермічній кристалізації обчислюють за формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.102. Розділення речовин перегонкою базується на:
a) різній леткості компонентів суміші; b) однаковій леткості компонентів суміші;
c) різниці коефіцієнтів розподілу речовин між фазами; d) різній кількості компонентів суміші.
4.103. При перегонці рідину, отриману внаслідок конденсації пари, називають:
a) дистилятом; b) елюентом;
c) кубовою рідиною; d) сорбентом.
4.104. При перегонці суміш, яка не випарувалася і є збагаченою ВК компонентом, називають:
a) кубовою рідиною; b) дистилятом;
c) елюентом; d) сорбентом.
4.105. При перегонці у процесі випаровування газоподібна фаза порівняно з рідкою фазою збагачується:
a) НК компонентом; b) ВК компонентом;
c) ВК і НК компонентами в однакових кількостях; d) усі відповіді правильні.
4.106. При перегонці кубова рідина порівняно з дистилятом є збагаченою:
a) ВК компонентом; b) НК компонентом;
c) ВК і НК компонентами в однакових кількостях; d) усі відповіді правильні.
4.107. З підвищенням температури леткість компонентів ідеального розчину:
a) збільшується; b) зменшується;
c) не змінюється; d) прямує до нуля.
4.108. Співвідношення між мольними частками речовини В у газовій та рідкій фазах при перегонці ідеальної бінарної суміші описується формулою:
a) ; b) ;
c) ; d) .
4.109. Якщо компоненти суміші мають однакові фугітивності = , то:
a) і ; b) і ;
c) і ; d) і .
4.110. Якщо компоненти суміші мають різні фугітивності < , то:
a) і ; b) і ;
c) і ; d) і .
4.111. Криву на фазових діаграмах, яка описує залежність температури кипіння розчину від його складу, називають кривою:
a) рідини; b) пари;
c) ліквідус; d) солідус.
4.112. Криву на фазових діаграмах, яка описує залежність температури конденсації пари від його складу, називають кривою:
a) пари; b) рідини;
c) ліквідус; d) солідус.
4.113. Відхилення від властивостей ідеальних розчинів визначаються:
a) усі відповіді правильні; b) процесами асоціації молекул компонентів суміші;
c) процесами дисоціації молекул компонентів суміші; d) енергією взаємодії молекул у леткій суміші.
4.114. Від’ємні відхилення від закону ідеальних розчинів спостерігаються, якщо енергії взаємодії між молекулами різних компонентів суміші:
a) більші, ніж між молекулами чистих компонентів; b) менші, ніж між молекулами чистих компонентів;
c) рівні енергіям взаємодії між молекулами чистих компонентів; d) усі відповіді правильні.
4.115. Додатні відхилення від закону ідеальних розчинів спостерігаються, якщо енергії взаємодії між молекулами різних компонентів суміші:
a) менші, ніж між молекулами чистих компонентів; b) більші, ніж між молекулами чистих компонентів;
c) рівні енергіям взаємодії між молекулами чистих компонентів; d) усі відповіді правильні.
4.116. Утворення молекулами компонентів суміші асоційованих комплексів викликає:
a) від’ємні відхилення від закону ідеальних розчинів; b) додатні відхилення від закону ідеальних розчинів;
c) значні відхилення від закону ідеальних розчинів; d) усі відповіді правильні.
4.117. Процеси дисоціації молекул компонентів суміші спричиняють:
a) додатні відхилення від закону ідеальних розчинів; b) від’ємні відхилення від закону ідеальних розчинів;
c) значні відхилення від закону ідеальних розчинів; d) усі відповіді правильні.
4.118. Утворення летких сумішей з від’ємним відхиленням від закону ідеальних розчинів проходить:
a) з виділенням теплоти; b) з поглинанням теплоти;
c) без енергозатрат; d) усі відповіді правильні.
4.119. Утворення розчинів з додатним відхиленням від закону ідеальних розчинів проходить:
a) з поглинанням теплоти; b) з виділенням теплоти;
c) без енергозатрат; d) усі відповіді правильні.
4.120. В азеотропній точці на діаграмі “відносний склад – температура кипіння” бінарної азеотропної системи:
a) криві рідини і пари зливаються; b) склад рідкої та газової фаз однаковий;
c) система є двофазною; d) усі відповіді правильні.
4.121. При перегонці азеотропної суміші з мінімумом температури кипіння розчин, у якому вміст НК компонента менший, ніж у розчині з азеотропним складом (N < Nf ), можна розділити на:
a) чистий ВК компонент і конденсат азеотропного складу; b) чистий НК компонент і конденсат азеотропного складу;
c) чисті ВК і НК компоненти; d) усі відповіді правильні.
4.122. При перегонці леткої азеотропної суміші з мінімумом температури кипіння розчин, у якому вміст НК компонента більший, ніж у розчині з азеотропним складом (N > Nf ), можна розділити на:
a) чистий НК компонент і конденсат азеотропного складу; b) чистий ВК компонент і конденсат азеотропного складу;
c) чисті ВК і НК компоненти; d) усі відповіді правильні.
4.123. При перегонці леткої азеотропної суміші з максимумом температури кипіння розчин, у якому вміст НК компонента менший, ніж у розчині з азеотропним складом (N < Nf ), можна розділити на:
a) чистий НК компонент і конденсат азеотропного складу; b) чистий ВК компонент і конденсат азеотропного складу;
c) чисті ВК і НК компоненти; d) усі відповіді правильні.
4.124. При перегонці леткої азеотропної суміші з максимумом температури кипіння розчин, у якому вміст НК компонента більший, ніж у розчині з азеотропним складом (N > Nf ), можна розділити на:
a) чистий ВК компонент і конденсат азеотропного складу; b) чистий НК компонент і конденсат азеотропного складу;
c) чисті ВК і НК компоненти; d) усі відповіді правильні.
4.125. При тривалому кип’ятінні леткої суміші з обмеженою розчинністю компонентів без азеотропа в кубовій рідині залишиться:
a) практично чистий ВК компонент; b) практично чистий НК компонент;
c) практично чисті ВК і НК компоненти; d) усі відповіді правильні.
4.126. При багаторазовій повторній перегонці дистиляту леткої суміші з обмеженою розчинністю компонентів без азеотропа можна отримати:
a) практично чистий НК компонент; b) практично чистий ВК компонент;
c) практично чисті ВК і НК компоненти; d) усі відповіді правильні.
4.127. У гетероазеотропній точці на діаграмі “відносний склад – температура кипіння” бінарної азеотропної системи з обмеженою розчинністю компонентів:
a) криві рідини і пари зливаються; b) склад рідкої та газової фаз однаковий;
c) система є трифазною; d) усі відповіді правильні.
4.128. Обмежено розчинні леткі суміші з азеотропом перегонкою можна розділити на:
a) чистий ВК компонент і гетероазеотроп; b) чистий ВН компонент і гетероазеотроп;
c) чисті ВК і НК компоненти; d) усі відповіді правильні.