Використання добрив при вирощуванні багаторічних трав
(Джерело: Агрохімія. - 2-е изд., Перераб. і доп. під ред. Смирнов П.М., Муравін Е.А.)
У польових і прифермських (кормових) сівозмінах Нечорноземної зони, а також у зволожених районах Чорноземної зони поширені посіви конюшини червоної (одного або спільно з тимофіївкою), що дозволяє отримувати високопоживний білковий корм для тварин і сприяє підвищенню родючості грунту в результаті накопичення азоту в пожнивних і кореневих залишках конюшини. Багаторічні трави - хороший попередник для озимих хлібів, льону та інших культур.
На кислих грунтах при вирощуванні конюшини і конюшини з тимофіївкою необхідно вапнування. При внесенні вапна підвищується урожай трав і зростає частка конюшини в травостої.
На кислих грунтах конюшина пригнічується і випадає, в травостої починають переважати тимофіївка та різнотрав'я, при цьому урожай і якість кормів знижуються, падає накопичення азоту за рахунок азотфіксації.
Добриво багаторічних трав у сівозміні починається з добрива покривної культури. Внесення гною під покривну озиму культуру на дерново-підзолистих грунтах і на чорноземах забезпечує збільшення продуктивності всієї ланки сівозміни - підвищується урожай зерна, трав до оброблюваної по пласту культури. Під ярі покривні культури передбачається внесення до посіву підвищених норм фосфорно-калійних добрив. Закладені під оранку фосфорно-калійні добрива служать хорошим джерелом елементів живлення для конюшини після збирання покривної культури і в наступний період. Якщо під покривну культуру не було можливості застосовувати добрива, то їх можна вносити в підгодівлю після збирання покривної культури або рано навесні по травам першого року користування. Ефективність фосфору і калію при поверхневому внесенні до підживлення нижче, ніж при глибокій закладенні в грунт перед посівом покривної культури, особливо в умовах недостатньої вологозабезпеченості.
Урожай сіна і насіння конюшини можна значно підвищити внесенням борних і молібденових добрив. На малородючих дерново-підзолистих грунтах доцільна підживлення травостою з переважанням тимофіївки невеликими дозами азотних добрив в періоди швидкого відростання трав. Внесення азотних добрив у підвищених кількостях сприятливо позначається на рості і розвитку тимофіївки і різнотрав'я, однак при цьому в складі травостою зменшується частка конюшини, знижуються розміри накопичення ним азоту з атмосфери.
8.3.Рекомендований перелік сортів та гібридів для вирощування основних сільськогосподарських культур в СВК «Трубайцівський»
Господарсько-біологічна характеристика сортів озимої м’якої пшениці селекції ПДАА:
Лівобережний лісостеп України, що є основним виробником продовольчого зерна озимої пшениці, характеризується континентальним кліматом частіше з суворими зимами, затримкою настання весни, літніми засухами і в цілому крайньою нестабільністю погодних умов у різні роки. Тому виробництво зерна озимої пшениці у великій мірі варіює по роках, а в окремі роки (1997, 2000, 2003, 2010,2011) його виробництво скорочується у декілька разів, в основному, через слабку зимостійкість більшості районованих сортів та їх недостатню стійкість до інших абіотичних і біотичних чинників середовища.
У зоні Лівобережного Лісостепу, зокрема, на Полтавщині, вирощується цілий ряд сортів селекції різних селекційних установ України і Росії частково, багато з яких виділяються високою інтенсивністю і врожайністю.
Проектом рекомендовано впровадження сортів селекційного центру ПДАА, наприклад, Сагайдак і Вільшана, які мають рівень врожайності: 63,0 ц/га та 80 ц/га відповідно. Перелік високоадаптованих сортів озимої пшениці селекційного центру ПДАА, їх характеристика та якісні показники наведені нижче:
Озима пшениця. Селекційна робота по озимій пшениці розгорнута починаючи з 1972 року. За останній період створено 8 сортів озимої пшениці Диканька, Левада, Сагайдак, Вільшана, Коломак 3, Коломак 5, Українка полтавська,які внесені до Державного реєстру сортів рослин та 8 сортів передано до Державного сортовипробування – Говтва (Лорд), Сидор Ковпак, (2008 р.); Лютенька, Оржиця, Царичанка (2009 р.); Кармелюк, Соната (2010 р.), Зелений гай, Радивонівка, Аріївка (2012) (автори сортів Тищенко В.М. та ін.).
Сорти характеризуються високою морозозимостійкістю, високим врожаєм (7,0-12,0 т/га), якістю зерна та стійкістю до хвороб та шкідників, і в даний час користуються на Полтавщині і в інших зонах виробництва зерна великим попитом. Наприклад, нові сорти інтенсивного типу Левада та Диканька за даними Державного сортовипробування віднесені до групи кращих сортів по урожаю, зимостійкості та якості зерна в усіх грунтово-кліматичних зонах України.
Сорт Л Е В А Д А