Аксіома про потенційну небезпеку

Ідентифікація, номенклатура та таксономія небезпек. Джерела небезпек та їх класифікація.

! Номенклатура, тобто перелік можливих небезпек, налічує понад 150 найменувань.

! Під час виконання конкретних досліджень складається номенклатура небезпек для окремих об’єктів (виробництв, цехів, робочих місць, процесів, професій тощо)

! Корисність номенклатури полягає в тому, що вони містять повний перелік потенційних небезпек та полегшують процес ідентифікації. Процедура складання номенклатури має профілактичне спрямування.

! Таксономія (від грец. taxis - розташування в порядку і nomos - закон), або систематика - наука про класифікацію складних явищ, понять, об'єктів.

!Оскільки небезпека - явище складне, то припустиме введення поняття таксономія небезпек.

!Таксономія небезпек цілком не розроблена, тому що розвиток науки і техніки постійно приносять у життя людини всі нові види небезпек. В даний час прийнято таксономирування небезпек за наступними ознаками:

!За походженням небезпеки підрозділяються на природні, техногенні, екологічні і змішані.

!За часом прояву: імпульсні, тобто такі, що проявляються миттєво і кумулятивні небезпечні впливи, що реалізуються поступово в міру нагромадження.

!По локалізації в геосфері розрізняють: литосферні, гідросферні, атмосферні і космічні небезпеки.

!По викликаних наслідках розрізняють: негативні впливи, що визивають стомлення, захворювання, травми, смерть, що викликають аварії, пожежі і т.д.

!За джерелами походження небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

– Природні джерела небезпеки– це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, тощо).

– Техногенні джерела небезпеки – це передусім небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів.

– До соціальних джерел небезпек належать небезпеки: викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, п'янство, алкоголізм, злочинність тощо.

– Джерелами політичних небезпек є: конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

І все ж більшість джерел небезпек мають комбінований характер.

Аксіома про потенційну небезпеку

! Кожний об'єкт матеріального світу, що містить енергетичні, хімічні чи біологічні активні компоненти характеризується тим чи іншим ступенем небезпеки. Таким чином, ця характеристика є невід'ємною формою їхнього існування. Виходячи з цього, формується аксіома про потенційну небезпеку:

!Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу.

!Аксіома про потенційну небезпеку визначає, що всі дії людини й усі компоненти середовища існування (насамперед технічні і технологічні) крім позитивних властивостей і результатів мають здатність генерувати негативні фактори. Причому, будь-яка нова позитивна дія чи результат предметної діяльності людини неминуче супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек.

!Справедливість аксіоми потенційної небезпеки підтверджена аналізом системи «людина – середовище існування» на всіх етапах її розвитку.

!У процесі розвитку системи «людина – середовище існування» до природних небезпек додалися численні небезпеки техногенного походження – вібрація, шум, електромагнітні поля, висока напруга в електричній мережі, збільшення концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді, ґрунті і т.п.

! Звідси випливає наступні поняття:

!Аварія — це раптовий вихід із ладу машин і механізмів, їх пошкодження, руйнування, нещасний випадок.

!Ситуація, в якій можливе виникнення нещасного випадку, називаються аварією, а коли загинули люди — катастрофою.

!Окрім небезпечних ситуацій існують екстремальні ситуації.

!Екстремальною – називається ситуація в процесі діяльності, коли у людини психофізіологічні навантаження досягають такої межі, при якій вона може втратити здатність до раціональних вчинків і діяти адекватно до обставин, що склалися.