Транспортна мережа населених пунктів

Використання того або іншого виду транспорту для перевезення пасажирів в населених пунктах визначається основними факторами :

1. Особливості планування населених пунктів

2. Численність мешканців

3. Природно-кліматичні умови

4. Економічний чинник

5. Рівень розвитку транспортної системи

Транспортна схема населеного пункту – це сукупність доріг для транспортних переміщень в межах населеного пункту.

Комплексна транспортна схема розглядається як елементи генерального плану населеного пункту.

Генеральні плани населеного пункту – це проектний документ, що визначає комплексне рішення функціональних елементів населеного пункту і перспектив його розвитку, що включає систему транспортного обслуговування.

Для організації комплексного транспортного обслуговування населення, підприємств, організацій, вся територія населеного пункту поділяється на транспортні райони.

Транспортні райони - це елементи території населеного пункту, що утворюються центрами масового при тяжіння вантажів і пасажирів : адміністративні, торгові, культурні центри міста, промислові і житлові райони, вокзали, парки,стадіони та інше.

Транспортні райони населеного пункту зв’язуються між собою магістральними вулицями, які мають високу пропускну здатність і розвинутою транспортною інфраструктурою для різних видів міського транспорту. Магістральні вулиці повинні проходити через центри транспортних районів.

Основними принципами поділу території населеного пункту на транспортні райони є:

1. Транспортний район утворюється центром при тяжінні і повинен містити зв’язки по магістральним вулицям з другими транспортними районами населеного пункту.

2. Межі між транспортними районами – «нейтральні лінії», що відділяють зони притяжіння від магістралей.

3. Транспортний район повинен бути, по можливості. Однорідним за своїм функціоналами призначенням.

4. В кожному транспортному районі необхідно виокремити центр притяжіння, який буде геометричним центром району, що зміщений в сторону основних пунктів при тяжіння. В промислових районах даний центр зміщується в бік розташування прохідних, в жилих районах – в бік багатоповерхових забудов.

Формування транспортної схеми населеного пункту і поділ його території на райони є основою для формування транспортної мережі.

Транспортна мережа – це сукупність магістральних вулиць, що зв’язують транспортні райони населеного пункту.

При проектуванні транспортної мережі необхідно дотримуватись наступних принципів :

1. Транспортні мережа повинна по найкоротшим відстаням з’єднувати всі основні транспортні райони.

2. Довжина транспортної мережі повинна бути мінімальною за умов максимального транспортного обслуговування території населеного пункту

3. Основні транспортні райони повинні бути зв’язаним маршрутами без пересадок з центром населеного пункту, і по можливості, між собою.

4. Щільність транспортної мережі центральної частини населеного пункту повинна бути більшою ніж на периферії.

5. Відстань від найбільш віддаленої точки жилої забудови до магістральної вулиці не повинно перевищувати 500 м в центральній частині населеного пункту і в зонах багатоповерхових забудови; 750м – в периферійних зонах і в районах малоповерхової забудови.

Ступінь насищення району, що обслуговується транспортною мережею оцінюється показником щільності.

Щільність транспортної мережі – це довжина лінії магістральних вулиць, по яким може здійснювати рух маршрутного пасажирського транспорту, що припадає на заселеної площі населеного пункту :

Де: - довжина транспортної мережі, км

- площа населеного пункту,

Рекомендуються наступні значення ∂ :

- В центральній зоні : 3,5…4,2

- В середній зоні : 2,2…3,0

- В периферійній зоні : 1,0…1,2

Пасажиропотоки.

Пасажиропотік - це матеріальний потік , елементом якого є пасажир, що рухається по визначеному відрізку транспортної мережі.

Він характеризується параметрами :

1. Напрямок :

1.1 прямий

1.2 зворотній

1.3 транзитний, якщо пасажири рухаються в один із районів через проміжні райони.

2. Обсяг – кількість пасажирів, що рухаються за певним напрямком транспортної мережі.

3. Інтенсивність – кількість пасажирів, що рухаються певним напрямком транспортної мережі за одиницю часу.

4. Ціна елемента потоку – сума, яка витрачається пасажиром, коли він рухається за певним напрямком від і до визначених пунктів.

Додатковий параметр :

1. Пасажирообмін пункту зупинки – це сумарна кількість пасажирів , що підходять на пункт зупинки і сідають в транспортний засіб, і що, виходять з салону пасажирського транспортного засобу на даній зупинці в одиницю часу.

Інтенсивність пасажиропотоку і пасажирообміну пункту зупинки вимірюється в пасажирах за год,хв.,добу, рік. Наприклад, інтенсивність пасажиропотоку між двома пунктами зупинки маршрута складає 250 пасажирів за годину, а пасажирообмін пункту зупинки «Кінотеатр» 57 пасажирів за годину.

2. Пасажирооберт – це добуток обсягу перевезень на відстань поїздки пасажирів (пас*км).

Графічно пасажиропотоки зображуються у вигляді епюр і картограм (рис. 7.1…7.3)

обсяг пасажирообороту

			напрям руху







						відстань

А	Б	Г		Д	Е

А…Е – пункти зупинок

Рис. 7.1 Епюра пасажиропотока за певним напрямом у визначений період часу

обсяг пассажиропотоку









								час

Рис. 7.2 Епюра пасажиропотоку по певному пункту зупинки.

А…Л – пункти зупинки

- напрям руху

Рис. 7.3 Картограма пасажиропотоків на маршрутах : АБВ; ВГД; ДЕК; КЛА у визначений період часу

Нерівномірність пасажиропотоку визначаються як відношення максимального значення обсягу пасажиропотоку до його середнього або мінімального значення за визначений період часу, напрямку або конкретного пункту маршруту.

Доречним вважається встановлення середнього значення пасажиропотоку, яке визначається як середньоарифметичне значення відповідних пасажиропотоків.

Пригородні та міжнародні маршрути мають свої закономірності розподілу пасажиропотоків по ділянках маршруту. Для пригородних маршрутів характерно, в залежності від напрямку руху відносно міста, поступове наростання або зменшення пасажиропотоку.

Для міжнародних маршрутів пасажиропоток по ділянках маршруту практично не мають коливань.