Кримінологічна характеристика злочин­ності неповнолітніх

Злочинна поведінка неповнолітніх та молоді має свої особливості, які виявляються у рівні, структурі, динаміці цієї злочинності, у причинах, умовах, мотивації злочинів. Ці особливості обумовлені певними рисами особи непов­нолітніх і їх правовим статусом у суспільстві. Саме цим визначається і специфіка організації системи профілактики злочинної поведінки неповнолітніх та молоді. Організація надійної системи профілактики злочинних проявів непов­нолітніх є одним з пріоритетних напрямків боротьби зі злочинністю практично у всіх країнах світу. Таке особливе ставлення до злочинної поведінки неповнолітніх з боку гро­мадських організацій і державних служб обумовлено низ­кою обставин.

1. Йдеться про злочинну поведінку членів суспільства, які перебувають на стадії формування особистості, життє­ вої позиції, переходу від життя під опікою сім'ї і школи до самостійного життя, усвідомлення соціальних цінностей суспільства і виконання своїх особистих функцій у ньому.

2. Несформованість емоційної сфери і морально-пси­ хологічних настанов на різноманітні життєві ситуації обу­ мовлює неадекватну реакцію на'них.

3. Злочинність серед неповнолітніх є резервом дорос­ лої злочинності. Кримінологічні дослідження свідчать, що свій перший злочин рецидивісти вчиняють, як правило, у неповнолітньому віці.

4. Є певна специфіка у проявах злочинності непов­ нолітніх, особливостях дозлочинної поведінки, структурі, динаміці, причинах, умовах, мотивах, цілях злочинів і захо­ дах по їх попередженню.

5. Злочинні прояви неповнолітніх чутливіші до заходів протидії їм, тому неповнолітні злочинці більш піддаються профілактичному впливу, ніж дорослі злочинці.

6. Організація ефективної системи профілактики зло­ чинів серед неповнолітніх забезпечує зниження злочинності серед дорослих осіб у майбутньому і зміцнення правопоряд­ ку в суспільстві у цілому.

Перелічені обставини і обумовлюють підвищену увагу суспільства до злочинності серед неповнолітніх.

При проведенні кримінологічного аналізу злочинності неповнолітніх слід враховувати її особливості.

Необхідно мати на увазі юридичну умовність встановле­них законодавством вікових меж, які включають чотири вікові групи неповнолітніх: 14-15 років, 15-16років, 16-17 і 17-18 років. Однак багато чинників, що впливають на злочинність неповнолітніх перелічених груп, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10-13 років), а також у осіб молодіжного віку (18-21 та 22-25 років), що важливо враховувати при розробці профілактичних заходів. Законодавство деяких країн, наприклад Великої Британії, Індії, деяких штатів США, встановлює верхню межу неповнолітнього віку до 21 року. Є розбіжності і при визначенні нижньої межі.

Зазначене створює певні труднощі при аналізі процесів і обставин, що впливають на злочинну поведінку непов­нолітніх, виявлення тенденцій і закономірностей цієї злочинності. Тому вивчення тенденцій у злочинності не­повнолітніх, розробка заходів її профілактики повинні ве­стись з урахуванням даних про правопорушення серед дітей і підлітків (вікова група від 10 до 14 років) і осіб молодіжного віку (18-21 рік).

Специфічні труднощі аналізу злочинності неповнолітніх пов'язані також з. відносно високим рівнем латентності злочинів, які найбільше поширені у їх середовищі, та знач­ною кількістю кримінальних справ, що припиняються у

процесі проведення дізнання чи попереднього слідства з різноманітних нереабілітуючих обставин. На практиці при­близно чотири з кожних п'яти вчинених підлітками злочинів не становлять значної суспільної небезпеки. Особливо це стосується крадіжок у друзів, в учбових закладах, від­бирання невеликих грошових сум у молодших підлітків, хуліганських проявів, бійок між групами підлітків тощо.

І, нарешті, слід враховувати, що на стан, рівень, струк­туру, динаміку злочинності неповнолітніх специфічно впли­вають соціально-економічні, демографічні, психолого-побутові характеристики регіонів їх життєдіяльності (на­приклад, кількість неповнолітніх у регіоні, кількість неповних і неблагополучних сімей, число дітей у сім'ї, умо­ви проведення дозвілля тощо).

Характерною особливістю злочинності неповнолітніх в останні 25 років (1972-1998) є тенденція до її зростання при досить значному скороченні рівня народжуваності. В цілому процент приросту злочинності серед неповнолітніх в 3-4 рази перевищує процент приросту неповнолітнього населення України за цей період. Стійке зростання рівня злочинності неповнолітніх спостерігається не лише у великих містах, а й у цілому по країні. Так, якщо у 1972 році неповнолітніми та з їх участю було вчинено 10 066 злочинів, то у 1997 році кількість злочинів зросла до 40051, а у 1998 році склала 39076 злочинів. Кількість осіб неповнолітнього віку, що брали участь у злочинах, 1972 року склала 11 758 осіб, у 1997 році — 29 790, у 1998 — 28 270 осіб. Таким чином, за даними офіційної кримінальної статистики кількість лише за­реєстрованих злочинів зросла за вказаний період у чотири рази, кількість неповнолітніх злочинців — майже у три рази.

Аналіз динаміки цієї злочинності показує неухильну тенденцію до зростання при незначному зменшенні в окремі роки. Це підтверджується не тільки абсолютними показни­ками, а й середніми, розрахованими по п'ятирічках. Темпи зростання злочинності неповнолітніх майже втричі переви­щували темпи зростання загальної злочинності.

Можна виділити такі структурні характеристики злочинності неповнолітніх:

1) частка неповнолітніх у загальній злочинності від­ носно невелика і у більшості регіонів складає від 8 до 13 %, а у середньому по країні за вказаний період — 11 %;

2) злочинність неповнолітніх порівняно зі злочинністю дорослих відрізняється менш тяжким характером, однак загальна кількість злочинів неповнолітніх має тенденцію до зростання. Кожен п'ятий злочин, вчинений неповнолітніми, належить до категорії тяжких;

3) структура злочинності неповнолітніх по видах і гру­ пах злочинів мало чим відрізняється від структури всієї злочинності: крадіжки майна усіх форм власності, пограбу­ вання, розбої, угони автотранспорту, хуліганство, нанесен­ ня тілесних ушкоджень. Так, наприклад, за даними МВС України у загальній структурі злочинності 1996 року непов­ нолітніми було вчинено: крадіжок приватного майна — 20,0 %, крадіжок державного майна — 14,3 %, розбоїв і пограбувань — 22,8 %, злочинів проти особи — 7,0 %, хуліганств — 7,9 %, інших злочинів — 28 %. Таким чином, можна зробити висновок, що у структурі злочинності непов­ нолітніх переважають злочини корисливої і корисливо-на­ сильницької спрямованості, а коло цих діянь вужче, ніж у злочинності дорослих;

4) інтенсивність злочинності неповнолітніх у містах набагато більша, ніж у сільській місцевості, не лише за за­ гальною кількістю, а і за тяжкістю й складає відповідно 77 % і 23 %. Певні сезонні коливання пов'язані з процеса­ ми міграції у літній період;

5) за даними вибіркових досліджень близько 80 % зло­ чинів неповнолітніх вчинені за місцем проживання, навчан­ ня або роботи, більше половини — після 20 години;

6) злочини неповнолітніх мають переважно груповий характер. Якщо загальний статистичний показник групової злочинності дорівнює близько 25 %, то для неповнолітніх — більше 60 %. Однак ці групи невеликі за своїм складом (2-3 особи), не мають чіткої організаційної структури, не­ тривалим є і час їх існування (2-3 місяці);

7) рецидивна злочинність серед неповнолітніх складає 15-18 %, серед дорослих — 25-30 %. І хоча кількість непов-

нолітніх у загальній структурі злочинності є значно мен­шою, цей показник слід визнати досить високим;

8) серед неповнолітніх досить високий відсоток осіб, які вчинили злочин у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. До 90 % насильницьких злочинів і до 70 % корис­ ливих злочинів, за даними вибіркових досліджень, було вчи­ нено у такому стані;

9) в останні роки відбулися суттєві зміни у мотивації злочинної поведінки неповнолітніх. Так, якщо раніше лише 25-30 % крадіжок вчинялося з корисливих мотивів, а в інших випадках це були мотиви солідарності з друзями, бажання самоствердження тощо, то зараз корислива мотивація є домінуючою фактично у всіх складах злочинів. Корислива мотивація виявляється в тому, що крадіжки, погра­ бування, розбійні напади вчиняються не для задоволення необхідних життєвих потреб, а для придбання престижних речей. Предметами посягання стають різноманітні цінні речі: хутряні, шкіряні вироби, аудіо-, відеотехніка, цінні папери і гроші, золото, зброя. Все частіше при цьому стала застосо­ вуватися вогнепальна та холодна зброя, наркотики, усипляючі речовини. Але відомі й випадки крадіжок з життєвої потре­ би. В минулі роки такі злочини були поодинокими;

10) для насильницької злочинності останнім часом характерні елементи жорстокості, знущання над жертвою, прояви цинізму, імпульсивність дій.

Злочинна активність серед різних вікових груп непов­нолітніх значно відрізняється. Найбільшу питому вагу скла­дають підлітки віком 16-17 років. Питома вага осіб чоловічої статі складає 90-95 %, жіночої — 5-10 %, причо­му кількість осіб чоловічої статі у структурі населення краї­ни значно менша, ніж жіночої. Питома вага осіб жіночої статі у злочинності неповнолітніх у 3—4 рази менша від цього показника дорослої злочинності. Злочини дівчат мають більш прихований характер, менш небезпечні. У них й інша видова структура. Найбільш часто вони вчиняють крадіжки грошей, цінностей, одягу, інших речей. Однак в останні роки спостерігається і зростання пограбувань. За соціаль­ною приналежністю, як і у дорослих, передує група тих, хто

не працює і не вчиться. Далі — група учнів ПТУ і різ­номанітних курсів, робітники, ті, хто навчається у тех­нікумах, працює в агропромисловому комплексі. В останній час помітно зростання злочинності серед школярів, які мо­жуть стати другою групою серед неповнолітніх злочинців. За сімейним станом серед неповнолітніх злочинців в 1,5-2 рази вищий рівень тих, хто виховувався у неповних або в неблагополучних сім'ях.

Для всіх або майже всіх неповнолітніх злочинців вибір такого варіанту поведінки був пов'язаний з глибокими осо­бистими деформаціями. Аналіз культурно-освітнього рівня неповнолітніх злочинців показує їх стійке відставання від однолітків на 1-2 роки, серед них багато осіб, які покину­ли школу, втратили інтерес до навчання, зневажливо стави­лися до вимог навчальних закладів.

Реальний культурно-освітній рівень більшості непов­нолітніх злочинців досить низький порівняно з однолітками. Для них характерно: обмежене використання каналів культур­ної інформації та ставлення до неї лише як до одного із засобів заповнення вільного часу, а не як до джерела культур­но значущої інформації. Причому найбільшу зацікавленість викликають низькосортні, порнографічні фільми, бойовики. Книжки читають не більше 10-20 % обстежених підлітків. Перевага віддається своїм каналам інформації, яка отримуєть­ся при спілкуванні у групах з асоціальною спрямованістю.

Вивчення морально-психологічної і емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочинців свідчить, що для них харак­терне послаблене почуття сорому, бездушне ставлення до почуттів інших осіб, нестриманість, грубість, брехливість, відсутність самокритичності та жалю. Виражене послаблен­ня вольових якостей зафіксоване у 15-25 % випадків. Тому чинники їх асоціальної поведінки не у слабовіллі, а у нега­тивній вольовій спрямованості особи.

Переважна частина неповнолітніх злочинців не має явно виражених фізичних або психічних дефектів. Однак порівняно з дорослою злочинністю осіб з психічними ано­маліями серед неповнолітніх значно більше, ніж серед до­рослих. Важливою є і та обставина, що психопатологічні

риси неповнолітніх злочинців у більшості випадків не пов'язані зі спадковістю. У 80-85 % випадків вони отримані внаслідок несприятливих умов життя і виховання.

Як соціальне обтяжуючі дефекти психофізіологічного та інтелектуального розвитку і стану неповнолітніх зло­чинців кримінологами зафіксовані: -

— різні порушення психофізіологічного розвитку, які відбулися у період внутрішньоутробного розвитку, пологів у ранньому дитячому віці (зловживання матір'ю спиртними напоями, наркотиками в період вагітності; черепно-мозкові травми у дитинстві; загальносоматичні та інфекційні захво­ рювання);

— явно виражені, починаючи з дитячого віку, нервово- патологічні риси характеру і патохарактерологічні реакції (крикливість, плаксивість, підвищена образливість, роз­ дратованість, афектність, імпульсивність тощо);

— рання алкогольна неврастенія;

— фізичний і соціальний інфантилізм;

— виражене відставання у фізичному розвитку, вклю­ чаючи дефекти зовнішнього вигляду, які компенсуються агресивною поведінкою;

— знижений рівень інтелектуального розвитку, що ус­ кладнює сприйняття соціальної інформації та створює труднощі у спілкуванні з однолітками.

Однак за вибірковими даними лише 4 % засуджених підлітків мали явно виражені психічні відхилення, що співпадає із поширенням подібних порушень не лише серед підлітків, а й серед дорослих осіб.

У переважній більшості випадків неповнолітні злочинці -— це особи з антисоціальною спрямованістю і схильністю до стійких стереотипів антисуспільної поведінки. Випадко­во вчиняють злочини лише одиниці з них.

Для більшості неповнолітніх злочинців характерні такі риси:

— демонстрація протягом тривалого періоду своєї зне­ ваги до морально-правових підвалин суспільства і до со- Ціально-позитивного оточення;

— прояви вандалізму до матеріальних і культурних цінностей суспільства (написи на пам'ятниках, їх руйнуван­ ня, пошкодження державного і колективного майна тощо);

— пристрасть до спиртних напоїв та наркотиків, азар­ тних ігор;

— пропуски занять у школі, втечі з дому, навчально- виховних закладів, бродяжництво, жебракування, а то й

вимагання;

— потяг до ранніх статевих зв'язків і виявлення стате­ вої деморалізації;

— прояв навіть у безконфліктних ситуаціях агресивної

поведінки;

— тероризування батьків та інших членів родини, про­ вокація конфліктних ситуацій і сварок у родині у разі обме­ ження їх антисуспільної поведінки;

— прояв агресії щодо законослухняних неповнолітніх, участь у бійках з іншими групами неповнолітніх за «воло­ діння» територією свого місцепроживання;

— потяг до задоволення матеріальних потреб шляхом вилучення матеріальних благ у більш слабких однолітків, які не здатні чинити належного опору.

Всі ці особливості дозлочинної поведінки неповно­літніх повинні бути досконало з'ясовані у процесі дізнання, попереднього розслідування і судового розгляду кримі­нальних справ про злочини неповнолітніх.

Аналіз особливостей особи неповнолітніх злочинців дозволяє констатувати, що криміногенні властивості особи розвинуті не у всіх неповнолітніх правопорушників однако­во, і тут можна говорити про чотири основних типи непов­нолітніх злочинців:

а) ті, що вчинили злочин внаслідок випадкового збігу обставин і наперекір загальній позитивній спрямованості особи, — так звані випадкові злочинці;

б) ті, що вчинили злочин, потрапивши у певну життєву ситуацію, яка викликала реалізацію нестійкої загальної спрямованості особи, — «ситуаційні злочинці»;

в) ті, що вчинили злочин внаслідок домінуючої негатив­ ної спрямованості особи, — ті, хто раніше вчиняв різного

роду правопорушення, перебував на обліку в органах і служ­бах у справах неповнолітніх;

г) ті, що вчинили злочин внаслідок сформованої стійкої антисуспільної спрямованості особи, яка обумовлює всю систему поведінки підлітка і є виявом його ставлення до соціальних цінностей.

Така типологія дозволяє виділити не лише основні варіанти поведінки і спрямованості особи неповнолітніх злочинців, але і вирішувати питання їх покарання і прове­дення індивідуальної профілактичної роботи з урахуванням особистих характеристик.

У цій класифікації можна виділити й інші категорії неповнолітніх правопорушників залежно від найрізноманіт­ніших критеріїв, але головним критерієм з позицій кримі­нології та кримінальної юрисдикції є ступінь суспільної небезпеки особи.