Транспортна система Словаччини

⇐ Назад

Аеропорти: 9

Автошляхи: Загалом: 17 919 км, з них: швидкісні автошляхи 334 км, автошляхи І категорії – 3 341 км, автошляхи ІІ категорії – 3 733 км, автошляхи ІІІ категорії – 10 511 км (дані 2008 р.).

Залізниця: Загальна протяжність: 3 699 км, широка колія – 88 км, вузька колія – 3 611 км (дані 2008 р.).

Водні шляхи: 172 км (на Дунаї), з них 22 км – територією СР, 150 км – спільні водні сполучення з Угорщиною та Австрією (дані 2007 р.).

Трубопроводи: Протяжність газотранспортної системи СР складає 2274 км (дані 2008 р.), нафтотранспортної системи – 511 км (дані 2008 р.), з них: нафтопровід "Дружба" – 502,5 км, нафтопровід "Адрія" – 8,5 км.

Білет № 5

Автомобі́льний тра́нспорт — вид транспорту, що здійснює перевезення вантажів і пасажирів автомобілями безрейковими шляхами.

Історія

Автомобільний транспорт зародився в кінці 19 століття. Перші автомобілі:

Паровий візок Жозефа Кюньо 1770 рік.

Автомобіль Бенца 1885 рік.

Автомобіль Даймлера 1889 р.

Автомобіль «Форд-Т» 1908 р.

Укравтогаз 1947, завідує бензиновими станціями.

В 1900 в усьому світі нараховувалось 11 тис. автомобілів, в 1921 — 10 922 тис. в 1950 — 70 388 тис. на початку 1957—102 827 тис.

Бурхливому розвитку автомобільного транспорту сприяли його висока прохідність і маневреність, порівняно висока швидкість перевозок, можливість доставки вантажів без перевантаження, відносно невелика вартість перевозок, можливість спеціалізації автомобілів для перевозки однотипних вантажів, простота керування і догляду за автомобілями.

Автомобільний транспорт найбільш розвинутий в США, де на початок 1957 було 64 601 тис. автомобілів, у Великобританії — 5 421 тис, Франції — 5 002 тис, Канаді — 4 323 тис. автомобілів.

Трубопровідний транспорт

Це транспорт, що передає на відстань рідкі, газоподібні або тверді продукти по трубопроводах. У нашій країні щороку будуються десятки, сотні, навіть тисячі кілометрів нових трубопроводів. Влаштований кожен такий трубопровід відносно просто. У землю закладають найчастіше металеві труби потрібного діаметра, зварюючи їх в єдину нитку, через певні відстані будують насосні станції, які підтримують у трубопроводі необхідний тиск, «підштовхують» з пункту А в пункт Б газ, воду чи нафту.Трубопроводи - дуже дешевий вид транспорту. Витрати на транспортування тонни нафти по трубі в кілька разів менше, ніж на перевезення автомобільним або залізничним транспортом. І тому трубопроводи в наші дні перетинають річки і болота, гірські хребти, пустелі, лягають на морське дно, проходять там, де ніколи не було і не буде доріг.Найдорожчі «деталі» цієї споруди - труби. На них припадає половина вартості будівництва. Оскільки площа перетину труби зростає пропорційно квадрату діаметра, а витрати металу на виготовлення труби - лише в прямій пропорції, трубопроводи вигідніше будувати з труб великого діаметру. Тому в останні роки, після того як на заводах була освоєна гнучка й зварювання труб зі сталевого листа, їх діаметр став досягати 1 м і більше.

Транспортна система БілорусіЇ представлена залізницями, автомобільними шляхами, трубопроводами, авіалініями. Переважає широтний напрям перевезення вантажів. На крайньому заході країни знаходиться потужний транспортний вузол - Брест. Зовнішньоекономічна діяльність Білорусі за наявністю розвинутої транспортної системи дає змогу сполучати пострадянські країни із центральне - та західноєвропейськими державами

Білет № 6

Залізниці з'явилися на початку 19 століття. Зародження проходило в жорстокій боротьбі із землевласниками і власниками поштових карет і суден (через конкуренцію). У цих важких умовах почали своє життя залізні дороги і сьогодні важко знайти людину, яка б не користувався залізничним транспортом.

Потяг, парово́з або паротя́г — локомотив, що використовує парову машину як двигун. Перший подібний локомотив збудував Річард Тревітік в 1804 році. Але першим локомотивом, на який схожі всі наступні паровози, став локомотив «Ракета», збудований Джорджем Стефенсоном в 1829 році.

Паровози були переважним видом тяги на залізницях до 60-х років XX сторіччя, коли їм на заміну прийшли більш економічні типи локомотивів — тепловози та електровози.

Завдяки паровозу з'явився залізничний транспорт, і паровози виконували основний обсяг перевезень в XIX століття і першій половині XX ст, зігравши колосальну роль у піднесенні економіки цілого ряду країн

Теплово́з— автономний локомотив, первинним двигуном якого є двигун внутрішнього згорання, найчастіше дизельний.

З середини 40-х років XX сторіччя тепловози набувають широкого розповсюдження в США, з 50-х — в Великобританії, Німеччині та колишньому СРСР.

Електровоз — локомотив, що приводиться в рух тяговими електродвигунами, які живляться електричним струмом від контактної мережі.

Кана́тна доро́га — транспортна установка для перевезення вантажів у підвісних вагонетках, а також пасажирів у підвісних вагонах і кріслах по натягнутому між кінцевими станціями і проміжними опорами сталевому канату.

К.д. будують в гірській, перетнутій і важкопрохідній місцевості, а також в містах і робочих селищах для створення найбільш економічних, найкоротших транспортних зв'язків.

Класифікація

За призначенням розрізняють :

вантажні;

пасажирські;

вантажопасажирські.

За будовою — двоканатні і одноканатні.

К.д. бувають з кільцевим рухом, при якому вагони переміщаються двома паралельними лініями завжди в одному напрямі, і з маятниковим — на кожному шляху підвішено по одному вагону, який здійснює зворотно-поступальний рух між кінцевими станціями. Довжина вантажних К.д. практично необмежена, напр., К.д. «Крістенберг Буліден» (Швеція) для транспортування руди має довжину 96 км. Продуктивність вантажних К.д. досягає 650 т/год і більше. Швидкість руху вагонеток до 5 м/сек, ємкість до 3 т.

Канатна дорога наґрунтова — транспортний пристрій, призначений для транспортування допоміжних матеріалів, обладнання, гірничої маси і людей дільничними гірничими виробками, що мають змінний профіль рейкових колій з похилом до 20о в яких утруднена або неможлива локомотивна відкатка і відкатка кінцевим канатом.

Транспортна система Республіки Білорусії представлена залізницями, автомобільними шляхами, трубопроводами, авіалініями. Переважає широтний напрям перевезення вантажів. На крайньому заході країни знаходиться потужний транспортний вузол - Брест. Зовнішньоекономічна діяльність Білорусі за наявністю розвинутої транспортної системи дає змогу сполучати пострадянські країни із центральне - та західноєвропейськими державами.

Білет № 7

Водний транспорт

Водний транспорт — найдавніший вид транспорту. Щонайменше до появи трансконтинентальних залізниць (друга половина 19 століття) залишався найважливішим видом транспорту. Навіть найпримітивніше парусне судно за добу долало у чотири-п'ять разів більшу відстань, ніж караван. Вантаж, що перевозився, був більшим, витрати на експлуатацію — менші.

Водний транспорт до наших днів зберігає важливу роль. Завдяки своїм перевагам (водний транспорт — найдешевший після трубопровідного), водний транспорт зараз охоплює 60-67% всього світового вантажообігу. По внутрішнім водним шляхам перевозять в основному масові вантажі — будівельні матеріали, вугілля, руду — перевезення яких не потребує високої швидкості (тут позначається конкуренція з швидшим автомобільним та залізничним транспортом). На перевезеннях через моря та океани у водного транспорту конкурентів немає (авіаперевезення дуже дорогі, їхня сумарна частка у вантажоперевезеннях низька), тому морські судна перевозять найрізноманітніші види товарів, однак більшу частку вантажів складають нафта та нафтопродукти, зріджений газ, вугілля, руда.

Круїзне судно

Роль водного транспорту у пасажирських перевезення значно знизилася, що пов'язано з його низькими швидкостями. Виняток — швидкісні судна на підводних крилах (що іноді беруть на себе функцію міжміських автобусів-експресів) та судна на повітряній подушці. Також велика роль поромів та круїзних лайнерів

Транспортні засоби: судна

Шляхи сполучення: водна гладінь морів і океанів, канали, шлюзи

Сигналізація та керування: маяки, буї

Транспортні вузли: морські та річні порти та вокзали

Транспортна система розвинена, густа, комплексна і максимально модернізована. Вона забезпечує не тільки внутрішні перевезення, а й транзитні, оскільки країна знаходиться в центрі Європи. Німеччина бере участь у створенні Європейської системи автострад і транс'європейських швидкісних залізниць.

У ФРН розвинуті всі види транспорту, але провідна роль у перевезенні пасажирів та вантажів належить автомобільному й залізничному транспорту. Залізниця вважається найбільш екологічно чистим засобом перевезення вантажів великих обсягів. Основу транспортної системи складають залізниці, що перевозять на рік близько 2 млрд пасажирів. Головними залізничними вузлами в країні є Гамбург, Кельн, Берлін, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг, Мюнхен. Їхня довжина - понад 39 тис. км. Вантажооборот залізничного транспорту, станом на 2010 рік, становив 107317 млн. тонно - кілометрів, а пасажирооборот - 82837 млн. пасажиро - кілометрів. Деякі дороги пристосовані для руху високошвидкісних поїздів Intercity-Express. 16 тис.км залізниць електрифіковані. Залізниці розділені між німецькою федеральною залізницею і німецькою імперською залізницею.

Морський транспорт обслуговує, головним чином, зовнішньоторговельні перевезення країни. ФРН має потужний морський флот, який обслуговує частину зовнішньої торгівлі і налічує понад 2200 суден загальним тоннажем біля 7 млн.

Авіаційний транспорт, як і морський, відіграє важливішу роль у зовнішніх сполученнях, ніж у внутрішніх. Частка авіаційного транспорту в забезпеченні зовнішньоторговельних перевезень Німеччині становить за вагою лише 0,1%, але за вартістю - близько 10%. Всі найбільші ярмаркові центри мають у своєму розпорядженні поблизу аеропорти.

У Німеччині добре розвинутий трубопровідний транспорт. Близько 3540 км трубопроводів транспортують сиру нафту, 25293 км - природний газ.

Білет № 8

ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ

Створення і розвиток повітряного транспорту в найбільшій мірі відповідає функціонуванню господарського і суспільного життя в окремих країнах, регіонах і світі загалом. Він взяв на себе найважливіші завдання інтернаціоналізації і глобалізації всіх сторін людської діяльності у другій половині XX ст. Головна перевага повітряного транспорту — швидкість сполучення, охоплення його діяльністю практично всієї території земної кулі. Це зближує функції повітряного транспорту і телекомунікацій, де головне — доставка інформації або її творця — людини. Разом з тим авіаперевезення забезпечують переміщення тільки найцінніших або термінових вантажів — продукції найбільш кваліфікованої діяльності науки і промисловості.

Повітряний транспорт до останнього часу розвивався переважно як спеціалізований засіб пасажирських перевезень. Частка повітряного транспорту у світовому вантажообігу всіх видів транспорту дуже мала і складає менше відсотка. Однак його роль у доставці термінових вантажів поза конкуренцією, а в умовах глибокого міжнародного розподілу праці це має велике значення. Він все більше освоює великі переміщення вантажів; наприклад, важкий транспортний літак «Мрія» виконує завдання різного характеру: наукові, природоохоронні, протипожежні, рятувальні, монтажні, поліцейські і т.п. Вони будуть розширюватися із створенням нових типів і поколінь літаків і вертольотів, інших видів повітряних засобів. Усе це розширює перспективи зростання повітряного транспорту. У наш час йде процес формування персональних літальних засобів, що нараховують сотні тисяч одиниць. У структурі пасажирських авіаперевезень переважають внутрішні рейси, на яких у 1995 р. було перевезено 71 % пасажирів, а на міжнародних — 29 % усієї їх кількості. Повітряний транспорт значною мірою монополізований. У світі нараховується бл. 1,5 тис. авіакомпаній, однак у 1995 р. на частку найбільших з них припадало бл. 54 % світових перевезень пасажирів і 61 % пасажирообігу. Переважали компанії Північної Америки (8), Європи (6), Японії (3). У діяльності авіакомпаній відбуваються складні процеси конкуренції, які змушують їх прагнути до інтеграції і кооперації. Це посилює їхню роль в концентрації авіаперевезень. Тільки за 1980— 1995 pp. частка найбільших авіакомпаній у світовому пасажирообігу збільшилася з 50 до 60 %. Вони контролюють практично усі регулярні пасажирські авіаперевезення. Розвиток повітряного транспорту у другій половині XX ст. змінив роль окремих регіонів в пасажирообігу. Авіаційний пасажирський транспорт виявив усі свої переваги на далеких і супердалеких маршрутах і в подоланні великих водних і арктичних просторів. Показником цього є зростання міжнародного пасажирообігу, що у 1995 р. становив 56 % всіх авіаперевезень. Він дуже розрізнюється по регіонах світу: Західна Європа, Африка і Океанія — 80—90 %; Північна Америка — всього 30 %. Провідна роль Північної Америки в авіаперевезеннях пасажирів значно змінилася, але поки що регіон залишається їх лідером, особливо США (у 1995 р. — понад 38 % пасажирообігу у світі). Дуже зросла частка Азії як за рахунок Японії (6 % у світі), так і КНР (до 10 %). Західна Європа, як і раніше, залишається на другому місці в авіаперевезеннях: найбільший пасажирообігу Великобританії (бл. 7 %). Розукрупнення однієї з найбільших у світі авіакомпаній — радянського «Аерофлоту» — на 380 дрібних компаній дозволило йому в 1995 р. зайняти тільки 25-е місце серед усіх авіакомпаній світу.

Повітряний транспорт для своєї стійкої і безпечної роботи потребує дуже складної інфраструктури. У наш час у світі нараховується більше 5 тис. аеропортів. Через кожний найбільший аеропорт світу (наприклад, в США — в Чікаго, Атланті, Далласі, Лос-Анджелесі, в Великобританії — в Лондоні) щорічно проходить від 50 до 70 млн пасажирів — населення цілої великої країни. Це зумовлює жорсткі вимоги не тільки до безпеки польотів, але й до прийому пасажирів, організації їх обслуговування. Сучасні аеропорти світового значення — це найскладніші інженерно-технічні споруди, насичені найсучаснішими видами обладнання. Насамперед це стосується могутніх систем радіолокації і телекомунікацій, що дозволяють безперервно контролювати і регулювати зліт і посадку літаків, підтримувати зв'язок з авіалайнерами в зоні обслуговування аеропортів.

потяг на магнітній підвісці, що приводиться в рух та керується магнітними силами.

Він, на відміну від традиційних поїздів, у процесі руху не торкається поверхні рейки. Так як між потягом і поверхнею руху існує зазор, тертя виключається, і єдиною гальмівною силою є сила аеродинамічного опору. Німецький маглев Трансрапід належить до монорейкового транспорту.

Швидкість, яку досягає маглев, порівняна зі швидкістю літака та дозволяє скласти конкуренцію повітряному сполученню на малих (для авіації) відстанях (до 1000 км). Хоча сама ідея такого транспорту не нова, економічні та технічні обмеження не дозволили їй розвернутися в повній мірі: для публічного використання технологія представлялась всього кілька разів. В даний час, маглев не може використовувати існуючу транспортну інфраструктуру, хоча є проекти з розташуванням елементів магнітної дороги між рейок звичайної залізниці або під полотном автотраси.

Транспортна система Франції є однією з найбільш щільних і найефективніших у світі. Щільність автомобільних доріг становить 146 км, залізниць - 6.2 км на 100 км ².

Основна стаття: Залізничний транспорт Франції

Велике значення має залізничний транспорт, особливо електрифікований і високошвидкісний, а також автодорожній. Обсяг вантажообігу залізниць перевищує 40 млрд т-км. Успішно впроваджується на залізницях швидкісний транспорт. Франція - лідер серед країн ЄС у цій сфері. Вона бере участь у низці проектів у Європі, а також в США. Більше 50 великих міст пов'язані між собою високошвидкісними залізничними лініями.

Швидко розвивається авіаційний транспорт. Найбільша авіаційна компанія - «Air France».

Морський транспорт має невелике значення. [Джерело не вказано 1277 днів] Франція володіє 89 морськими портами, але вантажообіг найбільшого з них - Марселя - складає лише 50 млн т. [джерело не вказано 1277 днів]

Під Ла-Маншем між Францією і Великобританією в 1994 році було споруджено залізничний тунель. У 2010 році тунель був закритий на 2:00 у зв'язку з аварією.

Білет № 9

Трубопровідний транспорт

Метрополіте́н (скорочено: метро́) — вид міського громадського транспорту, фактично варіант залізниці. Лінії метро, на відміну від трамвая, завжди прокладають окремо від вуличного транспорту і зазвичай — в тунелях, або рідше — на естакадах.

Поїзд метро складається із кількох вагонів, які більші за трамвайні, але менші за залізничні. Ширина колії метрополітену неоднакова в різних країнах: звичайно відповідає прийнятій ширині колії залізниці. Як правило, поїзди метро живляться електричним струмом від третьої рейки.

Будівництво метрополітену вимагає великих капіталовкладень — і економічно виправдане лише в містах із населенням, що перевищує мільйон осіб.

У містах з історичною забудовою лінії метро, зазвичай, прокладені під землею і лише інколи виходять на поверхню або на естакади. Габарити і маса рухомого складу можуть досягати залізничних стандартів, хоча, зазвичай, поступаються їм. Поїзди налічують, як правило, 4—8 вагонів. Діаметр тунелів досягає 5—6 метрів (але в багатьох системах зустрічаються і вужчі тунелі, наприклад в Берліні ширина вузькопрофільних тунелів — всього 2,3 метра), граничні нахили більші, ніж на залізницях загального призначення, але менші, ніж на трамваї, мінімальні радіуси закруглення значно більше трамвайних. Платформи на станціях зазвичай мають довжину 100—160 м і ширину 5—20 м. Лінії метрополітену зазвичай проходять уздовж містостворюючих осей і є каркасом міської транспортної системи. Вартість спорудження метрополітену вельми залежить від умов будівництва; типова вартість кілометру підземної лінії дрібного закладення — порядку 30 мільйонів доларів США (без врахування станцій).

Фунікуле́р — рейковий транспортний засіб з канатною тягою для перевезення людей або вантажів по крутій трасі.

Фунікулер є спеціалізованим транспортом, що використовується в умовах складного рельєфу місцевості.

Перший фунікулер в Україні був споруджений в Одесі в 1902 році.

Існує кілька типів фунікулерів.

Найпоширенішою є схема з двома вагонами, жорстко з'єднаними канатом, перекинутим через двигун, розміщений на верхній станції. У такій схемі двигун розташований не на самому вагоні, а на спеціальній станції. Двигун приводить в рух перекинутий через нього і покладений між опорними рейками канат, на кінцях якого жорстко закріплені вагони. Вагони, таким чином, роз'їжджаються в середині лінії. Прикладом є київський фунікулер.

Існують і інші схеми пристрою фунікулера.

Для фунікулерів типовими є відносно короткі (декілька сотень метрів) траси з дуже крутим ухилом, що досягає в середньому 70% (35°). Рекордсменом є розташований неподалік від австралійського міста Катумба фунікулер, ухил траси якого досягає 122% (50,7°). Ухил на трасі зазвичай постійний, але іноді несуттєво варіюється на різних ділянках.

Фунікулери зазвичай мають тільки дві станції (верхню і нижню). В цьому випадку вагон рухається по трасі без зупинки від початку до кінця. При наявності у фунікулера проміжних станцій зупинка вагончика у проміжній станції може бути передбачена графіком руху (Празький фунікулер) або робитися по додатковій заявці пасажирів (Карловарський фунікулер «Діана»).

Вагони фунікулера проектуються індивідуально під кожну трасу, з урахуванням її кута нахилу. Таким чином, будучи поставлені на горизонтальну поверхню, вони виглядали б «скособочено».

Фунікулери досить поширені в Європі (маються в Парижі, Барселоні, Празі, Києві та інших містах). Лінії фунікулера, виконуючи транспортну роботу, одночасно часто стають атракціоном, предметом уваги туристів.

Великобританія- острівна держава, всі її зовнішні перевезення і торгівля пов'язані з морським і повітряним транспортом. Усі райони Великобританії безпосередньо пов'язані з морськими портами, які є основними транспортними вузлами. З континентом Великобританія зв'язана тунелем під протокою Ла-Манш, двома залізничними поромами і численними морськими автомобільними і пасажирськими поромами. У внутрішніх перевезеннях найбільшу роль грає автомобільний транспорт. У Лондоні і Глазго є метрополітен. Гостро стоїть проблема громадського транспорту у віддалених сільських районах. Скорочується залізнична мережа, але швидко розвивається авіаційний транспорт. З 1980-х рр.. авіаперевезення пасажирів та вантажів зросли більш ніж утричі. British Airways провідна міжнародна авіакомпанія. У країні налічується близько 450 цивільних аеропортів - найбільший з них «Хітроу».

Білет № 10

Трамва́й— наземний рейковий вид міського транспорту, переважно вуличний. Вагон чи поїзд з кількох вагонів цього виду транспорту, в одному з яких (здебільшого) чи в кількох є двигуни, що живляться від підвісної контактної мережі.

Трамваї виникли в першій половині XIX століття, електричні — наприкінці XIX століття. Після розквіту, що припав на період між світовими війнами, стався занепад трамваїв, однак із кінця XX століття у західних країнах спостерігається значне зростання популярності трамваїв.

Більшість трамваїв використовують електричний струм, що надходить через повітряну контактну мережу за допомогою струмоприймачів, однак існують також трамваї із живленням від третьої рейки, а також акумуляторні трамваї.

Крім електричних, існують ще кінні (конки), кабельні (канатні) й дизельні трамваї. У минулому існували пневматичні, парові й бензомоторні трамваї, а також трамваї на муловій і зебровій тязі.

Автобус — вид комерційного транспорту з кількістю місць для сидіння (більше дев'яти з місцем водія включно), який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.

Троле́йбус — безрейковий механічний транспортний засіб (переважно пасажирський, хоча зустрічаються тролейбуси вантажні і спеціального призначення) контактного типу з електричним приводом, що одержує електричний струм від зовнішнього джерела живлення (від центральних електричних станцій) через двохдротову контактну мережу за допомогою штангового струмоприймача і поєднує в собі переваги трамвая та автобусу.

Головну роль у транспортній системі Румунії відіграє залізничний транспорт. Найнапруженішою є лінія Бухарест - Плоєшті - Брашов - Клуж-Напока. Значною є мережа нафто- і газопроводів. Автомобільний транспорт розвинений слабо. Так точно і внутрішній водний. Дунай і Прут - переважно прикордонні, а річки, які стікають з Карпат, непридатні для судноплавства. Найважливішим для Румунії є 150-кілометровий відрізок Дунаю від гирла до портів Галац і Бреїла. Втім, значення Дунаю як міжнародної транспортної водної артерії для Румунії велике. Завершення будівництва каналів Дунай - Майн - Рейн (на території Німеччини) і Дунай - Чорне море в Румунії сприятиме збільшенню транзитних потоків вантажів і пасажирів, зокрема туристів. Головним транспортним вузлом країни є Бухарест, дунайськими і одночасно морськими портами - Галац і Бреїла, чорноморським портом - Констанца.

Білет № 11

Шумове́ забру́днення атмосфери — одна з форм хвильового, фізичного забруднення, адаптація організму до нього є неможливою.

Шум — це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних). Інтенсивність шумового забруднення (тиску) вимірюється в децибелах (дБ). Шуми інтенсивністю 30-80 дБ не наносять шкоди людському організму. Водночас шуми інтенсивністю 85 дБ і більше призводять до фізіологічних і психологічних негативних наслідків на нервову систему, сон, емоції, працездатність. На сьогодні проблема шумового забруднення є дуже актуальною, оскільки воно зростає з часом все більше. Особливо у містах.

Шумове завжди вважалося менш небезпечною формою забруднення, ніж інші види екологічного забруднення, а люди практично не хвилюються про те, як шум впливає на їх здоров'я. Проте дані Бюро національної статистики Великобританії показують, що кількість скарг на шум в країні в останні 20 років зросла в 5 разів. Виходить, що таким чином шум дійсно стає для людей все серйознішою загрозою, повідомляє УНІАН.

Основні джерела шумового забруднення

У зв’язку із зростанням кількості автомашин (які є найпоширенішим джерелом шуму), індустріалізацією міст, зростанням транспортної рухливості населення, ростом технічного оснащення міського господарства розширюються контакти між техногенним середовищем міста і природного середовища. Сільські ландшафти і приміські території зазнають активного впливу шосейних доріг і залізниць, аеродромів та річкових портів. До цих джерел шуму відносяться також залізничні вузли і станції, великі автовокзали і автогосподарства, мотелі і кемпінги, трейлерні парки, промислові об’єкти і великі бази будівельної індустрії, енергетичні установки. Спричинювати додакове шумове навантаження може також недосконале планування міст, розміщення в їх межах джерел сильного шуму, наприклад, аеропортів, автомагістралей, підприємств. Джерелами шумів є також гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи. Для багатьох великих міст джерелом значного шуму є залізничні підприємства, відкриті ділянки метрополітену і міські трамваї.

Італія - одна з найбільш економічно благополучних країн Європи. І це видно не тільки за рівнем добробуту її жителів, але і за якістю транспортного сполучення всередині країни, яке є необхідним фактором для розвитку бізнесу і туризму. Мережа автомобільних доріг в Італії прекрасно розвинена і рівномірно розташована по всій країні, хоча і є деяка перевага доріг на півночі Італії в порівнянні з півднем. Однак це анітрохи не позначається на якості автомобільних перевезень. Завдяки густий мережі доріг, 80% вантажоперевезень і 90% пасажирських перевезень здійснюються саме автомобілями. Якщо говорити про зовнішніх перевезеннях, то тут переважає морський транспорт. Судів в Італії більше тисячі і вони чудово справляються з найбільшими вантажами і далекими відстанями. Великий попит і на залізничні перевезення. Густа мережа залізниць зв'язує великі і малі міста Італії. Як і автомобільні, багато залізні дороги були прокладені прямо на схилах гір. Це пояснює велику кількість мостів і тунелів, які є на будь-якій дорозі у всіх частинах країни. Сьогодні італійська влада приділяють залізничному транспорту особливу увагу, модернізуючи його й вкладаючи великі кошти в ремонт існуючих складів. Не тільки технічне оснащення залізниць зазнає змін і поліпшення, але збільшується і їх загальна кількість. Це вже сьогодні дає можливість швидко і без проблем потрапити в будь-яке місто Італії.Морський транспорт також відіграє велику роль у зовнішніх та внутрішніх перевезеннях країни. Це пояснюється значною протяжність берегової лінії, загальним становищем Італії на морському шляху, а також наявністю островів, що входять до складу країни. 144 порту - стільки їх налічується на берегах Італії. Найбільшим є порт Генуя, який відомий у всьому світі. Цей порт є "морськими воротами" для судів Північно-заходу Італії та Швейцарії. Другим по вантажообігу портом після Генуї є Трієст. Він відправляє суду в країни Близького Сходу, Східної Азії та Африки. Завдяки розвитку в останні роки нафтохімічної та нафтопереробної промисловості Італії, значно зріс вантажообіг і ще двох великих портів країни - Таранто і Аугусто. Найбільшим пасажирським портом Італії є Неаполь, що є центром зв'язків з Сардинією, Сицилією та іншими островами. Через відсутність великих річок в Італії річковий транспорт тут розвинений слабко. Цього не можна сказати про цивільну авіацію. З Італії щодня здійснюються безліч рейсів в самі різні країни світу. Найбільшими аеропортами країни є римський "Леонардо да Вінчі" (L'aeroporto di Roma Fiumicino), міланські "Лінате" та "Мальпенса". Для Італії дуже важливо, щоб всі торгові шляхи постійно функціонували і були в найкращому стані, оскільки від цього багато в чому залежать зовнішньоекономічні зв'язки країни. Що ж імпортує Італія? Перш за все, продукцію машинобудівних галузей, сільськогосподарські товари, взуття, одяг, промислове обладнання та сировина для різних виробництв. Найактивніша зовнішня торгівля йде у Італії з Німеччиною і Францією. Готельний бізнес цієї країни обслуговує більше 50 мільйонів туристів з усього світу за рік, вся інфраструктура Італії готова працювати на гостей, тому вона займає перше місце в західній Європі за кількістю місць в готелях.

Білет № 12

Контрейлер- контейнер, забезпечений колесами з пневматичними балонами автомобільного типу, призначений для комбінованих перевезень вантажів - автомобільно-водних , автомобільно-залізничних або змішаних автомобільно-залізнично-водних. Зазвичай являє собою автомобільний напівпричіп з відкритим чи закритим кузовом. Вантажопідйомність контрейлер, як правило, становить від 6 до 20 тонн, місткість - близько 15 м ³. Ходова частина контрейлерів може бути постійною і підкат ний , а також різнитися за кількістю осей - одноосьова, двохосьова і трьохосьова. При залізничної транспортуванні контрейлерів з постійною ходовою частиною потрібні спеціальні пристрої для їх кріплення на платформ і. Транспортування контрейлерів проводиться автотягачами сідельного типу, також з їх допомогою виробляється зняття і установка контрейлерів на спеціальні судна та залізничні платформи.

Роудрейлери- це залізничні вагони з комбінованими ходовими частинами. Вони мають постійні або знімні взаємозамінні ходові частини і призначені для руху по залізних і автомобільних дорогах. Вантажі в роудрейлерах перевозяться в Англії, США, Німеччини. Роудрейлери мають встановлені на рамі кузова: закриті, відкриті - з відкидними бортами, з перекидаючим пристроєм і т. д. Під рамою спереду розташовані опорні катки, а ззаду - ходова частина. Роудрейлери мають пристрої для зчіпки з автомобілями-тягачами. Склади з роудрейлеров формуються і розформовуються на спеціально обладнаних шляхах залізничних станцій. При формуванні складів передня частина роудрейлера зчіплюється з задньою частиною попереднього. Перший роудрейлер подається заднім ходом автомобілем-тягачем на залізничні колії, потім опускаються опорні катки і з-під «його виїжджає автомобіль-тягач. Потім подав другий роудрейлер, третій і т. д. Після формування складу подається локомотив, до якого причеплено спеціальний візок, встановлювана під передню частину роудрейлера, що знаходиться в голові состава, і опорні катки піднімаються. При розформуванні составів операції проводяться в зворотному порядку. Кузова контрейлерів і роудрейлеров виконують з різних сплавів, алюмінію, листового заліза, що забезпечують невелику власну масу контрейлерів і роудрейлеров. Застосування контрейлерів має деякі переваги перед контейнерами. Кількість вантажно-розвантажувальних операцій при перевезеннях у змішаному сполученні зменшується в 2 рази. Якщо контейнери при перевезеннях в змішаному залізнично-автомобільному сполученні мінімум 4 рази піддаються навантаженню-розвантаженню (одна погрузка, дві перевантаження при передачі з одного виду транспорту на інший і одна розвантаження), то при контрейлерних перевезеннях вантажно-розвантажувальні операції на залізничних станціях зводяться до установки напівпричепів «а залізничні платформи в пункті відправлення і зняття їх з платформ в пункті призначення. Для цих операцій потрібні більш прості і дешеві стаціонарні механізми. Завантаження та розвантаження залізничних платформ при контрейлерних способі може бути здійснена за 8-10 хв, тоді як при використанні універсальних контейнерів цей час становить 30-40 хв. Таким чином, застосування контрейлерів забезпечує зниження собівартості перевантажувальних робіт. Контрейлер в порівнянні з контейнерами мають більш низький коефіцієнт тари, що становить у кращих зразків зарубіжних контрейлерів 0,24, але вони дорожчі в експлуатації і мають більш високу початкову вартість. Тому при вирішенні питання про застосування контрейлерів необхідно попередньо шляхом економічних розрахунків визначити, при якому вантажообігу і яких відстанях перевезень доцільний контрейлерний спосіб перевезення вантажу.

Провідну роль у транспортній системі Болгарії відіграють залізниці. Автомобільні дороги на 3/4 не мають твердого покриття. Через територію Болгарії проходить прокладена ще напередодні першої світової вгини міжнародна залізниця Берлін – Белград – Стамбул – Багдад. Паралельно до неї побудовано міжнародне шосе Європа – Мала Азія. Головним транспортним центром є Софія. Русе – порт на Дунаї і залізничний вузол. Біля нього в 1954 р. було побудовано єдиний у Болгарії міст через Дунай, який з'єднує її з Румунією і відкриває для неї наземні (залізничний і автомобільний) міжнародні шляхи у північному напрямку. Варна та Бургас – морські порти. В 1987 р. почала діяти поромна переправа між Варною та Іллічівськом (Україна). Відстань між ними морем (440 км) вдвічі коротша, ніж суходолом через Русе і Ясси.

Білет № 13

Залізнична колія— комплекс інженерних споруд та пристроїв, що утворюють дорогу із рейковою колією, призначених пропускати залізничний рухомий склад із установленою швидкістю[1]. Основні елементи залізничної колії: верхня будова — рейки із скріпленнями, стрілочні переводи, шпали, баластний шар; нижня будова — земляне полотно, мости, естакади, тунелі, труби і спеціальні споруди для пропуску води, підпірні стіни, укріплювальні і захисні споруди. Ширина широкої колії в Україні 1520 мм (за кордоном найчастіше 1435 мм), вузької — переважно 600 і 900 мм.

При експлуатації З.к. виникають локальні просадки, перекоси, нерівності, які ліквідуються спеціальною операцією виправки З.к. Це одна з важких і трудомістких операцій по поточному підтриманню З.к. в робочому стані.

Виправка З.к. включає піднімання рейко-шпальної решітки на певну висоту, баластування та підбивку баласту під шпали. На кар'єрах для виконання цих робіт застосовуються гідравлічні домкрати, здатні піднімати колію на висоту 200 мм, підіймально-розпушуючі пристрої (висота підйому колії — до 400 мм), шляхоремонтні, виправно-підбивні, шляхопересувні та ін. машини циклічної дії.

Туреччина має досить розвиту транспортну систему. У цій галузі зайнято 3% населення країни.

Домінуюче положення в системі перевезень займає автомобільний транспорт. У 1993 р. на його частку приходилося 93,2 % внутрішніх перевезень і 70,7 % внутрішнього вантажообігу. Число автотранспортних засобів швидко росту. Довжина шосейних і групових доріг державного і районного значення склала 109,4 тис. км (державні значення 58,7 тис. км).

Велике значення для розвитку автомобільного транспорту Туреччини має введення в експлуатацію іншого підвісного моста через Босфор. Він дозволивши збільшити потік транзитних вантажів через Туреччину, що є джерелом надходження валюти.

Залізничний транспорт

Загальна довжина залізниць 10 390 км. Через пережитий у 80-х р.р. кризи залізниця одержує повільний розвиток.

Повітряний транспорт

До 1987 р. у Туреччині існувала одна авіакомпанія - державна, котра здійснювала перевезення пасажирів, як на внутрішніх, так і на закордонних авіалініях. (Тюрк Хава йоллари - ТХЙ). Пізніше з'явилося кілька приватних авіаліній, що здійснювала перевезення авіапасажирів на місцевих лініях на невелике відстані літаками малої авіації.

Усе більше значення набуває трубопровідний транспорт. Нафтопровід (Туреччина - Іран) Газопровід (Туреччина - Росія) 9,5 % усього вантажообігу.

Білет № 14

Залізнична колія — комплекс інженерних споруд та пристроїв, що утворюють дорогу із рейковою колією, призначених пропускати залізничний рухомий склад із установленою швидкістю[1]. Основні елементи залізничної колії: верхня будова — рейки із скріпленнями, стрілочні переводи, шпали, баластний шар; нижня будова — земляне полотно, мости, естакади, тунелі, труби і спеціальні споруди для пропуску води, підпірні стіни, укріплювальні і захисні споруди. Ширина широкої колії в Україні 1520 мм (за кордоном найчастіше 1435 мм), вузької — переважно 600 і 900 мм.

Туреччина має досить розвиту транспортну систему. У цій галузі зайнято 3% населення країни.

Залізничний транспорт

Загальна довжина залізниць 10 390 км. Через пережитий у 80-х р.р. кризи залізниця одержує повільний розвиток.

Повітряний транспорт

Білет № 15

Актуальність проблеми. Головним джерелом забруднення атмосферного повiтря i (70%) є автомобiльний транспорт. Науковими дослідниками виявлено, що вiтчизнянi автомобiлi екологiчно “бруднiшi” вiд захiдних моделей. Втiм не є таємницею, багато iномарок, мають спрацьовані двигуни й тому сильно забруднюють повiтря. До цього часу в якості палива використовується переважно вкрай шкiдливий етильований бензин, складовою якого є свинець. Зазвичай, двигуни авто бувають погано вiдрегульованими, тому в їхнiх газових викидах мiститься значна кількість вуглекислого газу, сажi. Наприклад: пiдраховано, якби всi труби для викиду відпрацьованих газів автомобiлiв, котрi “бiгають” вулицями м. Києва, з'єднати в одну, то утворився б жахливий кратер дiаметром у 25 метрiв, з якого викидається близько 110 тис.тонн шкiдливих газiв на рiк.

Таким чином, розвиток цивілізації супроводжується значними змінами стану навколишнього природного середовища. Зокрема одним із чинників, що негативно впливають на якість повітряного середовища справедливо вважають автомобільний транспорт. У цьому ракурсі варто розглядати проблему використання (можливо заміни) палива, мастил, інших матеріалів, здійснювати пошукові роботи конструкторського напряму, удосконалення системи управління авто тощо. Важливо, що всі пошукові роботи мають обов'язково ґрунтуватися на екологічній основі.

Природоохоронною діяльністю на залізничному транспортізаймається відділ безпеки руху й охорони праці. Засобу, зв'язані з поліпшенням екологічної ситуації, безпосередньо зв'язані з модернізацією залізничного транспорту. Особливо важливий тут перехід залізничного транспорту на екологічно чисту електричну тягу. Зараз вже експлуатаційна довжина електрифікованих залізниць складає 40% (більше 9 тис.км). Оздоровленню навколишнього середовища буде сприяти культура вантажних перевезень, тобто перехід на контейнерні перевезення й інші види прогресивних методів доставки продукції. Сущим нещастям для екології є аварії на вантажних потягах. Безаварійність перевезень головна задача залізничного транспорту.

Транспортна система Азербайджана… Протяжність залізниць - 2125 км, причому більше половини з них електрифікована. Дві залізничні магістралі, якими здійснюються основні вантажні та пасажирські перевезення, з'єднують Азербайджан з сусідніми державами - Росією і Грузією: Баку - Махачкала (Дагестан) і Баку - Тбілісі (Грузія). Менш завантажені залізні дороги між Баку і Нахічеванською Республікою, а також між Баку . Залізничне сполучення з Єреваном та Іраном припинено. Приблизно третина залізничних шляхів сильно зношена і потребує реконструкції, тому на багатьох ділянках швидкість руху поїздів обмежена (шлях до Тбілісі займає 20 годин).

Білет № 16

На початку 90-х років світові автовиробники неохоче вкладали гроші в Східну Європу, вважаючи такі інвестиції надто ризикованими. Але зі зростанням політичної стабільності в регіоні автокомпанії стали уважніше придивлятися до довгострокових вкладень у країни Східної Європи, в тому числі – в Україну.

Спочатку автокомпанії інвестували в регіон з великою обережністю, створюючи спільні підприємства, які займалися складанням авто, – передусім для підвищення популярності марки. Так, Rover інвестував у Болгарію, Adam Opel (німецький підрозділ американського автогіганта General Motors) – в Угорщину й Польщу, Ford і Peugeot Citroen – у Польщу.

Тепер світових автовиробників цікавить уже не просто доступ на ринок, а інтеграція інвестицій у Східну Європу у глобальну схему розвитку компаній. Польське підприємство Fiat, наприклад, активно обмінюється комплектуючими з заводами у Південній Америці й Туреччині. А деталі, що випускаються румунським заводом Dacia, що його нещодавно купив Renault, поставляються на ринки Китаю, Індії і ПАР. Деякі компанії навіть наважуються робити певні моделі авто тільки в країнах Східної Європи.

Fiat робить міні-автомобіль Seicento тільки у Польщі, там же Opel виготовляє модель Agila.

Німецький концерн BMW планує робити свою нову модель міні-автомобіля або в Чехії, або в Угорщині.

Тепер в Угорщині, де при соціалізмі взагалі не було легкової автопромисловості, щороку продукується 150 тисяч авто, тоді як у Росії протягом року збирається не більше 5 тисяч іноземних автомобілів.

Найбільш активно інвестували в Східну Європу Volkswagen і Daewoo. Зокрема, Volkswagen купив чеську Skoda, відкрив заводи в Угорщині, Польщі, Словаччині та Боснії. Німецький гігант планує перевести в східноєвропейські країни до половини свого виробництва двигунів. Популярне спортивне купе Audi TT виготовляється тільки в Угорщині, а новий позашляховик виготовлятиметься у Словаччині.

Daewoo інвестувала в Чехію, Польщу, Румунію й Україну, компанія навіть у якісь моменти складала серйозну конкуренцію у регіоні Volkswagen. Проте банкрутство південнокорейської автокомпанії зупинило її плани подальших інвестицій у Східну Європу. Доля існуючих проектів теж дотепер не вирішена.

Основними водними шляхами є європейські річки; це зумовлено зручністю комунікацій і високою густотою населення в Європі. Рейн, Дунай і Волга використовуються вже багато сторіч. У низинній смузі Центральної Європи по річках і каналах перевозять більше вантажів, ніж автомобільним і залізничним транспортом. Розгалужена мережа каналів об'єднує тут річки в єдину водну транспортну систему. Побудовано канали, які дозволяють океанським суднам заходити в такі порти, як Антверпен і Роттердам. У Європі водним шляхом перевозять головним чином великі партії важкої і об'ємистої сировини.

До важливих водних шляхів в інших частинах світу відносяться річки Амазонка в Південній Америці, Ніл в Африці, Янцзи в Азії. США мають у своєму розпорядженні широку річкову мережу, яка забезпечує багато судноплавних маршрутів. США і Канада мають на Великих озерах найбільше у світі судноплавство. Від Нової Англії до Флориди pp. Коннектікут, Гудзон, Делавер, Потомак, Джеме, Савана, а також затоки Делавер, Чесапік та інші забезпечують річкову і прибережну навігацію. На Тихоокеанському узбережжі сучасні порти обладнані в затоці Сан-Франциско, а також на річках Сакраменто, Колумбія і Уілламетт, у затоці П'юджет-Саунд і його річкових бухтах. Проте більше половини вантажообігу по внутрішніх водних маршрутах США припадає на басейн Міссісіпі і Великі озера. Значення Великих озер для транспорту зросло після завершення будівництва в 1959 р. морських судноплавних шляхів по р. Св.Лаврентія, що дозволило великим суднам виходити з озер в Атлантичний океан. Мережа каналів у штатах Нью-Йорк та Іллінойс, а також Береговий канал, що йде паралельно узбережжю Атлантичного океану і Мексиканської затоки, істотно збільшують довжину американських водних шляхів.

Транспортна система Вірменії складається з залізничного транспорту, протяжність залізниць - 830 км і 90% залізничних колій електрифіковані. Автобусна мережа найбільш розвинена і з'єднує між собою практично всі міста в країні. У Єревані система громадського транспорту складається з однієї лінії метрополітену, автобусів, трамваїв, тролейбусів, канатної дороги і таксі.

Білет № 17

Транспорт є важливим елементом у розвитку економіки області. Його діяльність нерозривно пов'язана зі зміною обсягів випущеної промислової і сільськогосподарської продукції, товарообігу споживчих товарів.

У Казахстані транспортний комплекс представлений такими видами транспорту, як автомобільний, залізничний, міський електричний, повітряний і внутрішній водний. Основним перевізником, як вантажів, так і пасажирів є автомобільний транспорт. У таблицях представлено розподіл обсягів вантажних і пасажирських перевезень підприємств і фізичних осіб за видами транспорту.

Білет № 18

Транспорт Туркменістану є складовою економіки та відіграє винятково важливу роль е народному господарстві республіки. Майже 4/5 території республіки зайнято пустелями. Тому транспортне обслуговування багатьох районів представляє складну технічну проблему і вимагає значних витрат за створити мережу шляхів і її експлуатацію. Зовнішні міжреспубліканські транспортно-економічні зв'язку здійснюють залізниці, морські і річкові порти, трубопроводи і повітряний транспорт (переважно у пасажирських перевезеннях), внутриреспубликанские — в основному залізничний, автомобільний і .воздушный^табл. 19). Залізничний транспорт посідає чільне місце у місцем єдиній транспортній системі Туркменської РСР.

Білет № 19

Гелікоптер — літальний апарат, важчий за повітря. Підйом і переміщення в повітрі забезпечується гвинтом, що обертається в горизонтальній площині. Переміщення забезпечується нахилом у відповідному напрямку несного гвинта.

Оскільки гвинт, що обертається, створює значний обертальний момент, цей момент необхідно компенсувати.

Переважно використовується дві схеми компенсування обертального моменту — два горизонтальні співвісні гвинти однакового розміру, які обертаються у протилежних напрямках, та схема, де обертальний момент великого горизонтального несного гвинта компенсується меншим вертикально розміщеним гвинтом.

АК1-3

КТ-112-Кадет

Дирижабль— літальний апарат легший за повітря, аеростат із двигуном, завдяки якому дирижабль може рухатися незалежно від напряму повітряних потоків. Має обтічний еліптичний корпус (повітряну кулю), пропелери та одну або кілька гондол для команди, пасажирів чи вантажу.

Повітряна куля заповнюється газом легшим за повітря, переважно гелієм. До гелію використовувався легкозаймистий водень. Форма дирижабля підтримується за допомогою внутрішнього тиску.

Будували дирижаблі рамкового типу (із металевим каркасом), так звані «цепеліни». Цей тип літальних апаратів використовувався для транспортування пасажирів, подорожей до полюса, воєнних дій, розваг і реклами.

Екранольоти- літальний апарат, так само, як і екраноплан, що використовує екранний ефект для польоту, але має можливість відірватися від «екрану» і летіти на великих висотах аналогічно літаку.

Відмінною особливістю екранольоти повинна бути його здатність літати на різних висотах (від декількох метрів до декількох тисяч метрів) при однаковому навантаженні при дальності порядку тисячі кілометрів. Але самі розробники екранопланів іноді називають «класичні» екраноплани екранольоти.

Вимоги до екранольоти для різних режимів польоту прямо протилежні: для екраноплана потрібно широке крило особливого профілю і плоский широкий корпус, для літака вузьке крило і вузький корпус, тому самі розробники апаратів пишуть: «Справа в тому, що зробити машину літаючу не гірше хорошого літака да ще й вміє літати на екрані нікому ще не вдавалося.

Транспортна система Росії характеризується розвиненою транспортною мережею, що включає в себе 87 тис. км залізниць, більш 745 тис. км автомобільних доріг з твердим покриттям, понад 600 тис. км повітряних ліній, 70 тис. км магістральних нафто - і продуктопроводів, понад 140 тис. км магістральних газопроводів, 115 тис. км річкових судноплавних шляхів і безліч морських трас. У ній зайнято понад 3,2 млн чоловік, що становить 4,6% працюючого населення.

Величезні простори і суворий клімат зумовили першорядне значення для Росії всепогодних видів наземного транспорту - залізничний і трубопровідний. На них падає основний обсяг вантажної роботи. Водний транспорт грає в Росії значно меншу роль через коротке навігаційного періоду. Роль автомобільного транспорту в загальному вантажообігу у зв'язку з украй незначними середніми відстанями перевезень (у межах міст і передмість, в кар'єрах відкритих розробок корисних копалин, на лісовозних дорогах в районах лісозаготівель і т. д.) також невелика, незважаючи на те, що їм перевозиться більше половини вантажів. Важливою особливістю транспортної системи Росії є її тісний взаємозв'язок з виробництвом.

Сучасний стан транспортної системи характеризується низьким технічним рівнем виробничої бази більшості підприємств і зносом переважної більшості транспортних засобів, що призводить до зниження безпеки їх роботи, а також відсутністю інвестицій для подолання даних проблем . Важливою характеристикою транспортної системи Росії є той факт, що, за даними Росстату, за станом на 2011 рік у міжсезоння 10% населення країни фактично відрізані від решти території країни (не має доступу до мережі цілий рік експлуатованих автодоріг і / або не має доступу до залізничних станцій і аеродромах) . Середня рухливість населення Росії (на 2011 рік) - близько 6300 км на душу населення в рік (у країнах Західної Європи - 15-20 тис. км, в США, Канаді - 25-30 тис. км на рік) . Істотним чинником, що обумовлює територіальну роз'єднаність країни, є побудова її транспортної системи по зіркоподібній принципом з центром у столиці .

Білет № 20

Підвісні пасажирські канатні дороги (ППКД) належать до споруд підвищеної небезпеки. Поломки тут у більшості випадків спричиняють загрози життю й здоров'ю пасажирів. Під час обстежень багатьох ППКД у різних регіонах України часто-густо на жаль, виявляється легковажне ставлення власників і персоналу до своїх обов'язків.

Білет № 21

Географія транспорту займає важливе місце серед системи географічних наук. Проте останнім часом спостерігається значне зниження інтересу науковців до цієї галузі знань. Головна причина полягає в тому, що багато проблем, якими вона займалася і які вважалися її монополією, такі як розміщення транспортних шляхів, стиковка різних видів транспорту, раціоналізація і оптимізація перевезень, регіональний баланс транспортно-економічних зв'язків та інші, зараз успішно вирішуються технічними, економічними і іншими дисциплінами .

Загальноприйнятим об'єктом вивчення географії транспорту є та частина господарства країни, яка забезпечує процес транспортування. Іншими словами, як об’єкт виступає одна з галузей господарського комплексу країни, для якої властива єдність продуктивних сил і виробничих відносин у всьому їх різноманітті. Хоча транспорт – об’єкт міждисциплінарний, проте не рідко ця галузь господарства вважається предметом географії транспорту.

Крім зазначеного вище, виділення географії транспорту в окрему галузь знань зумовлюють її зв’язки з суміжними дисциплінами: фізичною і соціально-економічною (суспільною) географією, економікою транспорту

Автомобільний транспорт

Перший автомобіль з паровим двигуном побудував у 1769 р. французький інженер Н. Кюньо. Рухався він зі швидкістю 4 км/год. Автомобіль з двигуном внутрішнього згорання створили в 1885-1887 pp. у Німеччині конструктори Г. Даймлер (1834-1900) і К. Бенц (1844-1929). Кожен з них до створення автомобіля йшов своїм шляхом.

Автомобільна промисловість виникла наприкінці XIX ст. у Франції, Німеччині, США, Великобританії. У 1903 р. на американських підприємствах компанії "Форд мотор" почали масово (на конвеєрі) випускати автомобіль "Форд" моделі "Т".

Нині загальна довжина світових автомобільних доріг з твердим покриттям становить понад 20 млн км, найгустіша їх мережа у Західній Європі. У світі налічується понад 600 млн автомобілів і щороку ця цифра збільшується. Близько 80 % їх кількості зосереджено у США, Японії та Західній Європі. 50 відсотків жителів цих країн мають автомобілі. У країнах, що розвиваються, цей показник значно менший і в середньому становить один відсоток. Навіть у таких відносно розвинених країнах, як Мексика і Бразилія, зазначений показник не перевищує 6 %.

У розрахунку на 1000 жителів найбільша кількість автомобілів припадає на США, ФРН, Нову Зеландію, Канаду, Австралію, Швейцарію, Швецію, Італію, Францію. Сучасний автомобільний транспорт постійно технічно переоснащується і вдосконалюється, у результаті чого з'являються потужніші, швидкісніші, комфортабельніші й ефективніші автомобілі

Транспортна система Польщі Країна має всі види транспорту. Довжина залізниць - понад 25 тис. км, автошляхів - 353,1 тис. км, внутрішніх водних шляхів - 3,9 тис. км. Тоннаж морського торговельного флоту - близько 4 млн. брутто-реєстрових тонн. Головні морські порти - Щецин, Гдиня, Гданськ. Міжнародний аеропорт у столиці. Транспортна система Польщі склалася як частина єдиної транспортної системи соціалістичних країн, тому переважають напрямки транспортних магістралей Захід-Схід. Залізниці перевищують автошляхи за протяжністю та можливостями вантажоперевезень. Оскільки більшу частину в транзиті в минулому становив реекспорт радянської сировини, частина залізниць нині не завантажена. Найбільш завантаженими сьогодні є дороги Верхньосілезького району, по яких перевозиться вітчизняне вугілля. Останнім часом автомобільні вантажоперевезення перевищують залізничні. Особливо густа мережа автошляхів історично склалася на заході, південному заході та в центрі. Річкові перевезення здійснюються по річках одра, Вісла та каналами. Важливим є напрямок Верхнесилезский район - Балтика. Морські порти - це Щецин, Гданськ Гдиня. Новим видом транспорту є трубопровідний, що має східно-західний напрям, в результаті орієнтації на транзит радянської нафти до Західної Європи. Зараз будується мережа трубопроводів меридіонального напрямку для закупівлі північноєвропейської та близькосхідної нафти.

Білет № 22

2) Залізничний транспорт був одночасно і продуктом, і мотором промислової революції. Виникнувши на початку XIX століття (перший паровоз був побудований у 1804 році), до середини того ж століття він став найважливішим транспортом промислових країн того часу. До кінця XIX століття сумарна довжина залізниць перевалила за мільйон кілометрів. Залізниці зв'язали внутрішні промислові райони з морськими портами. Уздовж залізниць зростали нові промислові міста. Проте після Другої світової війни залізниця почала втрачати своє значення. На вантажних перевезеннях вона не витримувала конкуренції автомобільного транспорту, на пасажирських — літаків (на великих відстанях) і особистого автомобіля (на коротких відстанях). Проте колапсу залізниць, як передбачав багато хто в п'ятидесятих-шестидесятих роках, не відбулося. Залізниці мають багато переваг — високу вантажопідйомність, надійність, порівняно високу швидкість. Тепер залізницями перевозять найрізноманітніші вантажі, але в основному — масові, такі як сировина, сільгосппродукція. Уведення контейнерів, що полегшують перевантаження, також підвищило конкурентоспроможність залізниць.

Більш того, починаючи з останнього десятиліття XX століття залізниці переживають своєрідний ренесанс. Спочатку в Японії, а зараз і в Європі була створена система швидкісних залізниць, що допускають рух з швидкостями до трьохсот кілометрів на годину. Такі залізниці стали серйозним конкурентом авіаліній на невеликих відстанях. Як і раніше, висока роль приміських залізниць і метрополітенів. Електрифіковані залізниці (а дотепер більшість залізниць з інтенсивним рухом електрифікована) набагато екологічніші автомобільного транспорту.

Транспортна система в Чеській Республіці являє собою розгалужену мережу, яка повністю задовольняє потреби населення в пересуванні по країні і за її межами.

Залізниця, повітряний транспорт, автобуси, трамваї, тролейбуси і празький метро складають транспортну інфраструктуру країни. Незважаючи на те, що Чехія позбавлена виходу до моря, на території країни знаходяться головні вододіли, що розділяють басейни Балтійського, Північного і Чорного морів. Річкова система Чехії складається з наступних річок: Влтава, Лабі, Морава, Дие, Опава і Одра. По річках плавають кораблі, пароплави, які здійснюють пасажирські та вантажні перевезення.

⇐ Назад

Далее ⇒