Виділення об’єктів для випробування
Успішність проведення випробувань здебільшого залежить від вибору комплексу попередніх досліджень, види і кількість яких, повинні бути достатніми для одержання найповнішої характеристики розрізу свердловини. Результати таких досліджень служать підставою для виділення в розрізі свердловини об’єктів, які підлягають випробуванню. Великий вплив на результати випробувань має проникнення фільтрату промивальної рідини в пласт та час, протягом якого цей пласт піддається дії промивальної рідини, тобто час від початку розкриття до початку випробування. За даними [4] при дії промивальної рідини пласт більш трьох діб якість робіт понижується у 2 рази.
Наявність у розрізі свердловини пластів, насичених нафтою чи газом, у процесі буріння може бути встановлена:
1) за нафтогазопроявами, що спостерігаються на усті свердловини під час буріння;
2) за насиченістю вуглеводнями зразків порід, піднятих з вибою або шламу;
3) за наявністю вуглеводневих газів у шламі або у промивальній рідині, що циркулює у свердловині;
4) за результатами люмінесцентно-бітумінологічного аналізу промивальної рідини чи шламу.
Нафтогазопрояви, які пов’язані з процесом буріння свердловини, можуть бути різними. У деяких випадках ознаками наявності у розрізі нафтогазоносного пласта може служити поява у промивальній рідині пухирців газу, плівки нафти. Інтенсивність цих проявів буває різною і залежить від багатьох факторів, основним з яких є величина репресії. У випадку, коли величина репресії перевищує допустимі межі, навіть достатньо насичені нафтогазоносні пласти можуть не проявити флюїд у свердловину.
Розкриття водоносних пластів можна виявити за розрідженням промивальної рідини, що супроводжується пониженням в’язкості та густини, збільшенням об’єму її у приймальних ємностях без помітного виділення газу. Керн і шлам вважається основним фактичним матеріалом, що дає уяву про нафтогазонасиченість, літологічну та стратиграфічну характеристику гірських порід. При пошуковому та розвідувальному бурінні за даними кернового та шламового матеріалу в першу чергу визначають вид флюїду, що насичує даний пласт.
Відсутність ознак нафти чи газу в керні і шламі не завжди може служити підставою для негативної оцінки нафтогазоносності пласта, оскільки взірець гірської породи міг знаходитись нижче водонафтового контакту або у частині пласта, що заповнена підошвенною водою. За аналізом шламу уточнюють типи гірських порід, але для точної прив’язки їх до глибини слід враховувати час на підіймання шламу по стволу свердловини. Для детальної характеристики розрізу, особливо в умовах частого чередування порід, шлам необхідно відбирати через кожні 1-2 м проходки.
Важливе значення для вибору об’єктів, що являють цікавість для випробування, має газовий каротаж, оскільки він дозволяє не тільки виявити нафтогазоносні пласти, але й встановити точну глибину їх залягання. Виділення нафтогазоносних пластів методом газового каротажу проводиться за даними комплексного вивчення вмісту вуглеводневих газів у промивальній рідині, шламі та керні. Однак, застосування цього методу обмежено у тих випадках, коли до промивальних рідин добавляють сиру нафту, оскільки це може створити хибну уяву про справжню нафтогазонасиченість.
Люмінесцентно-бітумінологічний аналіз полягає у вивченні нафтоносності за даними люмінесцентних досліджень промивальної рідини та шламу. При такому аналізі вивчають колір та інтенсивність свічення нафтонасиченого шламу чи промивальної рідини під час опромінення їх ультрафіолетовими променями. Перевага такого методу в тому, що він дозволяє виявити навіть незначні сліди вуглеводнів у гірській породі.
Окрім перелічених вище досліджень рекомендується, проводити також електричний, механічний, діелектричний, радіоактивний, акустичний, фільтраційний та гідродинамічний каротажі, кавернометрію, профілеметрію. Перевага геофізичних методів досліджень свердловини полягає в тому, що дані про насиченість і характер гірських порід отримують безпосередньо в процесі буріння свердловини. Разом з тим, якими б широкими можливостями не володіли геофізичні методи, вони є непрямими і тому потребують уточнення шляхом проведення безпосередніх досліджень у свердловині та вивчення пластових флюїдів.
Випробуванню підлягають всі пласти, які на основі аналізу геофізичних досліджень оцінюються як продуктивні чи потенційно продуктивні, а також ті об’єкти, характер насичення яких попередніми дослідженнями однозначно не встановлений.
Випробування рекомендуються проводити відразу після повного розкриття продуктивного пласта, коли пристінна зона не заповнена фільтратом промивальної рідини, твердими частинками і у свердловині ще не утворились багато чисельні каверни чи жолоби за рахунок СПО.
Якщо у свердловині після геофізичних досліджень і випробувань продуктивні пласти не виявлені, то вона рекомендується до ліквідації без спуску експлуатаційної колони. Відповідні служби бурових підприємств при виданні рекомендацій про спуск експлуатаційної колони чи ліквідацію свердловини повинні враховувати всі результати проведених досліджень, з тим, щоб виключити імовірність пропуску продуктивних пластів і видачу рекомендацій про спуск колони для продовження тривалих та дорогих випробувань у колоні.
Правильно проведені дослідження дозволяють отримати однозначну якісну та кількісну оцінку випробовуваного інтервалу, що в цілому буде сприяти технологічному процесу у загальному циклі спорудження свердловини.