Кейс 3.3. Китай – майбутній світовий лідер інновацій

На карті сучасного світу є країни, які тепер потрапляють у пряму торгову залежність від Китаю. Частина з них давно стала традиційною зоною економічного впливу Пекіна. Є й такі країни, які були під впливом США, а тепер раптом опинилися під китайським впливом: це Японія, Південна Корея, Тайвань, Австралія, Нова Зеландія.

Китай сьогодні - це не тільки «сірі пуховики», жителів країни тепер не влаштовує роль всесвітнього промислового гіганта. У країни нове завдання - домогтися науково-технологічної переваги.

Інший Китай – це країна новітніх технологій і амбіційних проектів, донедавна прихованих за стінами лабораторій і дослідницьких центрів. Майбутнє китайської науки формується в так званих технопарках - особливих районах, які, як гриби після дощу, виростають навколо великих міст.

Для вчорашніх студентів шлях у велику науку становить не більше ста метрів: від університетських воріт до відомого на всю країну інкубатора інноваційних технологій, де знаходиться величезний комбінат по виробництву ідей. Чим більш нестандартні ці ідеї, тим більше вони мають шансів на втілення.

При такому підході інноваційним можна вважати весь шлях Китаю за три останніх десятиліття. Прокладаючи його, китайські реформатори знаходили свої оригінальні способи інституційного розвитку. Нові інституції не повторювали які-небудь відомі. Вони, з одного боку, повністю відповідали національній та соціально-економічній специфіці та вимогам часу, з іншого - дозволяли відносно плавно переходити від старих, звичних порядків до нових, нехай, як правило, не досконалих, наділених потенціалом для розвитку аж до повної трансформації. Економічна модель, яка забезпечувала і продовжує забезпечувати економічне зростання в Китаї не є інноваційною. Її наріжні камені - це інвестиції та експорт, а інновації, в першу чергу власні, вітчизняні, донедавна грали другорядну, несистемну роль.

Вперше завдання побудови в Китаї інноваційної економіки було поставлено на початку 2006 р Інноваційний курс оголошений новою національною стратегією. Частку витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) у ВВП передбачається підняти до 2,5% у 2020 році (у 2005 р вона становила 1,34%), а внесок науково-технічного прогресу в економічний розвиток - більш ніж удвічі, до рівня вище 60%. Залежність від імпортних технологій знизиться до 30%. З такою динаміко Китай має всі шанси увійти до першої п'ятірки країн за кількістю видаваних патентів та по числу посилань на наукові публікації зайняти лідируюче положення в науці і техніці.

За останні десятиліття Китай домігся певних успіхів в освоєнні сучасних технологій. Якщо в 1985 р, згідно з даними ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), країна за експортом високотехнологічних товарів не входила навіть до числа перших 25-ти у світі, то в 1998 р вона піднялася на 11-е місце. У 2004. експорт таких товарів перевищив імпорт.

В останні роки випуск високотехнологічної продукції став зростати з особливою швидкістю, випереджаючи середньорічні темпи збільшення ВВП у кілька разів. Експорт зростав ще швидше - сьогодні більше половини такої продукції йде за кордон.

До недавніх часів, китайські експерти навіть не бачили необхідності в розгортанні власних досліджень, вважаючи більш доцільним і економічним використовувати чужі досягнення. Такий підхід базувався на концепції переваг пізнього розвитку, за якою країни, які вступили на шлях розвитку пізніше передових, мають можливість використовувати досвід і досягнення останніх, що дозволяє уникнути багатьох помилок і ризиків, заощадити чималі кошти. В результаті такої позиції НДДКР і, насамперед, фундаментальні дослідження фінансувалися недостатньо, а темпи розвитку власних інновацій відставали від темпів економічного зростання.

Однак в останні роки ситуація почала швидко змінюватися. Влада усвідомила, що запозичені технології не можуть забезпечити стабільного зростання конкурентоспроможності Китаю, не кажучи вже про перетворення його в провідну світову державу. За основними параметрами, які характеризують розвиток науки і техніки, країна стала висуватися на лідируючі позиції.

Значно збільшилися вкладення в НДДКР: у 2008 р вони досягли 57700000000 дол., що ставить Китай за цим параметром на п'яте місце у світі. Надшвидкими темпами створюються технопарки і бізнес-інкубатори. По числу останніх Китай сьогодні поступається тільки США. Для залучення іноземних вчених створюються китайські технопарки за кордоном.

Про успіхи інноваційної політики можна судити по спроможності підприємств, як головних суб'єктів ринку, впроваджувати і виробляти інновації.

У Китаї значно більше, ніж у Бразилії, Росії та Індії, великих успішних компаній, що використовують інновації. Виросли вони в основному з державних науково-дослідних інститутів.

Швидко розвиваються малі (до 300 працівників) технологічні фірми. Свого часу більшість з них були утворені в рамках технопарків та бізнес-інкубаторів, в які держава вклала значні кошти. Але й сьогодні ці фірми в тій чи іншій формі продовжують отримувати державну підтримку.

Додатковий доступ до західних технологій забезпечує швидко зростаючий експорт китайського капіталу, що супроводжується зовнішніми злиттями й поглинаннями іноземних компаній.

Багатообіцяючі перспективи відкриває широка інтеграція провідних науково-дослідних установ і вузів з найбільшими промисловими підприємствами. При всьому тому, в Китаї досі відчувається брак технологічних ресурсів, відсутність досвіду і механізмів впровадження інноваційних технологій.

Слід зазначити, що Китай вже випередив Японію за рівнем технологічного розвитку, а за обсягами наукових досліджень він стрімко наздоганяє Америку. Туманні обриси китайських технопарків, кожен з яких за площею і населенням не поступається невеликому європейському місту, навіть у похмуру погоду добре видно з каліфорнійської Силіконової долини. Це наочний доказ того, що «одно полярний» світ може скоро стати минулим.

Розвиток китайської науки випереджає всі прогнози, Китай прагне до створення та впровадження новітніх інноваційних технологій у всіх сферах промисловості. Безсумнівно, в сучасних умовах фінансової кризи, коли всі розвинені країни скорочують витрати на наукові дослідження, порівняно недорогі китайські технології мають всі шанси на успіх. Можна припустити, що в майбутньому китайські технології, розвиваючись такими темпами, зможуть зайняти лідируючі позиції і зрости у вартості.

Джерело:

http://old.creativeconomy.ru/articles/2332/

Питання:

1. Що краще: наслідувати чи розробляти інновації?

2. Чи є закономірністю те, що Китай став на шлях розвитку власної інноваційності?

3. Якими методами/інструментами держава може стимулювати розвиток інновацій?

4. Чи можливо поєднувати процеси запозичення технологій із власними розробками, що може простимулювати компанії не використовувати франшизу, а виводити власний товар на ринок?