Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та від професійного захворювання
Страхування від нещасного випадку на виробництві та від професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її законодавча, нормативна, методична, організаційна та економічна база.
Особливістю страхового ризику в соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві є те, що він пов'язаний виключно з трудовою діяльністю застрахованого.
На ступінь страхових ризиків цього виду соціального страхування впливають різні об'єктивні та суб'єктивні чинники:
• специфіка технологічних процесів;
• ступінь зносу основних фондів на підприємствах та в галузях загалом;
• стан умов та безпеки праці;
• забезпечення працівників засобами захисту від шкідливого впливу виробничого середовища та дотримання вимог охорони праці на підприємстві тощо.
Управління цими чинниками повинно здійснюватися як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.
Тягар страхових внесків покладено на роботодавців, що встановлено національним законодавством відповідно до міжнародних норм. Обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві формується за рахунок страхових внесків страхувальників. Проте не виключається також можливість забезпечення додаткового захисту від цього виду ризиків шляхом добровільного страхування (за умови адекватного рівня доходів населення) за рахунок застрахованих або страхувальників-роботодавців.
Існує диференціація тарифів страхових внесків для різних галузей та груп галузей економіки, що відображає об'єктивну складову страхового ризику в цьому виді соціального страхування. Ступінь вини потерпілого, що призвела до нещасного випадку (недотримання правил техніки безпеки тощо), як один із суб'єктивних чинників страхового ризику враховується на стадії призначення страхових виплат.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що надбавка страхового внеску страхувальника — це знижка або надбавка за рівень травматизму, професійної захворюваності та стан охорони праці на підприємстві. Можливість впливу підприємства на ці показники є мікроекономічною складовою впливу на страховий ризик загалом. Отже, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань містить економічний механізм впливу на стан охорони праці на підприємствах.
Введення в дію соціального страхування від нещасних ви-падків на виробництві повинно стимулювати розкриття об'єктивної картини з виробничим травматизмом, що склалася в країні. Особливо яскраво це можна продемонструвати на прикладі порівняння рівнів загального та смертельного травматизму в різних країнах світу (табл. 6.1).
В середньому в усьому світі на один смертельний випадок припадає 230 нещасних випадків, а в Україні — 30, тобто у 10— 30 разів менше.
Це свідчить про те, що в Україні нещасні випадки із невеликою кількістю днів втрати працездатності приховуються від розслідування та обліку. Про це свідчить і коефіцієнт важкості травми (кількість втрачених робочих днів на одну травму), який по окремих галузях економіки перевищує 50.
Такий стан обліку виробничого травматизму пов'язаний із введенням у дію соціального страхування. Власник не несе прямої матеріальної відповідальності, пов'язаної з відшкодуванням збитків.
При прийнятті Закону була введена норма щодо перших п'яти днів, які повинні оплачуватись за рахунок роботодавця. Залишились і штрафи за нещасний випадок, які дорівнюють розміру виплачених сум по листку непрацездатності та половині сум, виплачених по одноразовій допомозі. Враховуючи те, що ці штрафи платяться при наявності вини підприємства, то починається боротьба власника за те, щоб звинуватити потерпілого у причинах нещасного випадку і зняти з себе провину, або якщо провина є, приховати цей випадок від розслідування та обліку.
Якщо в разі стійкої втрати працездатності одноразова допомога може бути зменшена до 50%, то у разі смерті виплата одноразової допомоги та щомісячні виплати не залежать від наявності вини працівника. Таким чином, коли роботодавець доводить, що його вини немає, він штраф не сплачує, а потерпілі мають право на отримання страхових виплат.
Але і тут виникають причини, які не спонукають власника об'єктивно підходити до класифікації нещасного випадку, пов'язуючи його з виробництвом.
В разі прийняття рішення про те, що нещасний випадок не пов'язаний із виробництвом:
1. Роботодавець звільняється від кримінальної відповідальності за порушення тих чи інших норм охорони праці, особливо якщо це смертельний нещасний випадок;
2. Фонд не несе матеріальних витрат по відшкодуванню шкоди;
3. Органи державного нагляду за охороною праці не включають його до статистичного показника, який є одним із вирішальних при оцінці їхньої роботи.
Приховуванню нещасних випадків від розслідування та обліку сприяє норма Закону, згідно з якою підприємство має право за низьких рівнів травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці на знижку до 50% від розміру страхового тарифу, а в разі підвищення рівня виробничого травматизму Фонд має право встановити йому надбавку у такому ж розмірі.
Система економічного впливу на створення безпечних та нешкідливих умов праці включає, перш за все, знижки чи надбавки до страхових тарифів. Вони надаються у випадку, коли показник по підприємству
п = вш/св
менший або більший порівняно з аналогічним показником із відповідного класу професійного ризику виробництва, де: П — питома вага Фонду на відшкодування збитків потерпілим на виробництві у минулому календарному році; ВШ — сума витрат Фонду на відшкодування збитків потерпілим у минулому календарному році; СВ —- сума страхового внеску.
Витрати Фонду на відшкодування збитків потерпілим включають у себе не тільки виплати особам, які потерпіли у минулому році, але й виплати всім іншим потерпілим на цьому підприємстві особам, які стоять на обліку у Фонді.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва (додаток В), до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності, належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).
Страхові тарифи, диференційовані за групами галузей економіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань Фонду; резерви коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних зі здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:
а) для роботодавців — у відсотках від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
б) для добровільно застрахованих осіб — у відсотках від мінімальної заробітної плати.
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку та в строки, які визначаються страховиком.
Залишки сум від можливого перевищення доходів над витрата-ми Фонду за підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення) суми внесків страхувальників. Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.
Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються страхувальником із суми прибутку, а при відсутності прибутку відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій — із коштів на утримання страхувальника.
Приклад
На підприємстві „Солярис", яке віднесено до 15 класу професійного ризику, річний розмір страхового внеску за минулий рік становив 500 тис. грн.
Річні витрати Фонду за цей період з відшкодування збитків потерпілим на виробництві (як безпосередньо самим Фондом, так і підприємствами в рахунок страхових внесків) становили 300 тис. грн. З них 250 тис. грн витрачено на щомісячні страхові виплати та надання соціальних послуг потерпілим минулих років, а 50 тис. грн — потерпілим у цьому році.
Страховий тариф для 15 класу професійного ризику (додаток В) становить 2,55% від фонду оплати праці.
Річний страховий внесок за 15 класом професійного ризику виробництва по всій країні становив минулого періоду 83 млн грн. Річні витрати Фонду на відшкодування збитків потерпілим за цим класом професійного ризику — 63 млн грн.
Розрахувати розмір страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків.
Розв 'язок.
1. Розрахунок знижки чи надбавки:
Ппідпр = 300:500 = 0,6; П^ = 63 000 : 83 000 = 0,76.
2. Питома вага витрат підприємства менша від питомої ваги витрат за 15 класом професійного ризику на:
100 - (0,6 х 100 : 0,76) = 100 - 78,9 = 21,1%.
Отже, підприємство має право на знижку на 10% (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. № 1423, за умови, що показник Ппідп нижчий від показника Пона20-39,9%, знижкинадаютьсяна 10%).
3. Страховий тариф:
2,55-(2,55x0,1) = 2,295.
4. Розрахунок страхового платежу:
Фонд оплати праці становив 19,6 млн грн, підприємство у поточному році буде сплачувати на 50 тис. грн менше.
500 - (19 600 : 100 х 2,295) = 500 - 450 = 50 тис. грн.
Примітка: в разі приховування нещасних випадків від розслідування та обліку Фонд має право відмовити у наданні знижки.
Таким чином, можна визначити важливі особливості соціального страхування від нещасних випадків:
• диференційовані страхові тарифи зумовлені об'єктивною різницею у ступенях страхового ризику для різних галузей економіки (видів економічної діяльності);
* змінні розміри страхових внесків дають можливість для урахування впливу страхувальників на страховий ризик.
Страхування від нещасного випадку на виробництві як невід'ємна складова системи соціального страхування повинна забезпечувати соціальний захист населення у різних випадках.