Поняття, ознаки і види правовідносин
Правовідносини –це виникаючий на основі норм права суспільний зв'язок, учасники якого мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, забезпечені державою.
До ознак правовідносин можна віднести наступні:
1. Правовідносини – це відносини суспільні.
2. Правовідносини існують у нерозривному зв'язку з юридичними нормами, що виступають нормативною базою їх виникнення, зміни і припинення.
3. Учасники правовідносин зв'язані взаємними юридичними правами й обов'язками, що виникають у суб'єктів права при настанні певних юридичних фактів.
4. Для правовідносин властива визначеність, індивідуалізованість.
5. Правовідносини носять вольовий характер.
6. Правовідносини охороняються державою.
Правовідносини класифікуються по-різному:
I. За галузями права.
1. Конституційні.
2. Цивільно-правові.
3. Адміністративні.
4. Кримінальні.
5. Трудові.
6. Сімейні.
7. Правовідносини інших галузей права.
II. За змістом.
1. Регулятивні – правовідносини, що регулюються регулятивними нормами (трудові права й обов'язки за договором).
2. Охоронні – правовідносини, що регулюються охоронними нормами права (кримінальна відповідальність за злочин).
III. За ступенем індивідуалізації.
1. Відносні – поіменно визначені всі учасники правовідносин (правовідносини купівлі-продажу).
2. Абсолютні – визначена лише одна сторона (правовідносини власності).
IV. За характером обов'язку.
1. Пасивного типу – виникають на основі забороняючих норм, що виражають статичну, закріпляючу функцію права (правовідносини власності).
2. Активного типу – виникають на основі зобов'язальних та управомочуючих норм і виражають динамічну функцію права (податкові правовідносини – обов'язок сплатити конкретну суму податку).
Загальна характеристика суб’єктів права
Поняття, характеристика і види суб'єктів права
Суб'єктами правовідносинабо суб'єктами праває індивіди або організації, що, на підставі юридичних норм, можуть бути учасниками правовідносин, тобто носіями суб'єктивних прав і обов'язків.
Основною характеристикою суб’єктів права є їх правосуб'єктність,тобто передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. Вона складається з двох елементів:
1. Правоздатність –здатність мати права й обов'язки (з'являється в момент народження і припиняється в момент смерті).
2. Дієздатність –здатність своїми діями здійснювати права й обов'язки. Виділяється два види дієздатності:
а) Угодоздатність –здатність укладати цивільно-правові угоди.
б) Деліктоздатність –здатність відповідати за свої вчинки.
Залежно від віку розрізняють наступні види дієздатності:
1. Недієздатність –суб’єкти права можуть укладати лише дрібні побутові угоди (до 15 років).
2. Відносна дієздатність –суб’єкти права можуть мати свої кошти, але розпоряджаються ними за згодою батьків або опікунів (від 15 до 18 років).
3. Повна дієздатність –суб’єкти права самостійно здійснюють всі угоди (з 18 років).
Крім того, у певних випадках дієздатність може бути обмежена в судовому порядку (для психічних хворих або осіб, що страждають від алкогольної або наркотичної залежності).
Розрізняються наступні категорії суб'єктів правовідносин:
I. Індивіди.
1. Громадяни держави.
2. Іноземні громадяни.
3. Особи без громадянства (апатриди).
4. Особи з подвійним громадянством (біпатриди).
II. Організації.
1. Державні організації.
а) Державні органи.
б) Державні установи і підприємства.
в) Держава.
2. Недержавні організації.
а) Громадські організації.
б) Господарські організації.
в) Релігійні організації.
III. Соціальні спільноти і інститути.
1. Народ.
2. Нація.
3. Населення регіону.
4. Трудовий колектив.
5. Родина.
Правовий статус особи.
Категорія особи(мається на увазі так звана “фізична особа”) виявляється потрійно: як людина, як громадянин і як особистість.
Людина –продукт природи, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.
Громадянин –людина, що відноситься до населення конкретної держави і наділена нею юридичним статусом.
Особистість –індивід як продукт суспільства, що має стійку систему соціально значимих рис.
Крім того, існує ще категорія юридичних осіб, тобто організацій, “які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді”. 67
Говорячи про правовий статус особи, слід мати на увазі, що в його структуру входять такі елементи, як основні права, свободи, обов’язки тощо.
Основне право –користування конкретними соціальними благами (право на освіту).
Свобода –абстрактна ступінь володіння і вибору поведінки (свобода пересування).
Основний обов'язок –установлена Конституцією для задоволення життєвих інтересів усіх членів суспільства необхідність, що наказує кожній особі певний вид і міру належної поведінки, і відповідальність у випадку її невиконання.
Види прав, свобод та обов’язків:
I. Особисті права і свободи.
II. Політичні права і свободи.
III. Громадянські права і свободи.
1. Соціально-економічні права і свободи.
2. Культурні права і свободи.
IV. Обов'язки.
Таким чином, правовий статус особи –це юридично закріплений стан особи в суспільстві, що виражається у певній системі її прав, обов'язків та відповідальності.