Прокурорський нагляд за дотриманням законів при проведенні органами внутрішніх справ оперативно-розшукових заходів щодо розшуку безвісно зниклих осіб
Нагляд за дотриманням законів при проведенні органами внутрішніх справ оперативно-розшукових заходів відповідно до вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" покладено на прокуратуру.
При проведенні перевірок дотримання законності органами внутрішніх справ при вирішенні заяв та повідомлень прокурор повинен пам’ятати:
1. Заяви і повідомлення про безвісне зникнення громадян, що надходять в органи внутрішніх справ і прокуратури, реєструються в книгах обліку заяв і повідомлень про злочини і розглядаються в порядку ст.97 КПК України (заява (повідомлення) про зникнення людини розглядається особисто начальником органу внутрішніх справ і за нею приймається рішення згідно зі ст.97 КПК України).
2. При наявності достатніх даних, що вказують на ознаки злочинів, негайно порушуються кримінальні справи по відповідним статтях Кримінального кодексу України і проводиться ретельне розслідування.
3. При невстановленні у визначений законом термін особи, що пропала безвісті, і відсутності ознак злочину, орган дізнання виносить постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю до того підстав відповідно до ч.1 ст.99 КПК України і продовжує розшук.
4. Ознаками, що дають підстава для вирішення питання про порушення кримінальної справи необхідно вважати такі, які прямо, побічно, чи окремо в сукупності вказують, що безвісті зникла особа стала жертвою злочину:
4.1. Малолітній та престарілий вік зниклого;
4.2. Відсутність даних про намір особи виїхати, причин для приховання від близьких свого від'їзду або покидання будинку на тривалий час;
4.3. Відсутність захворювання, що може обумовити раптову смерть, утрату пам'яті, орієнтування в часі і просторі;
4.4. Наявність за місцем проживання чи роботи зниклого особистих документів і в першу чергу паспорта, військового квитка, посвідчень особи й інших документів;
4.5. Наявність особистих носильних речей, гігієнічних приналежностей, без яких людина не може обійтися у випадку тривалої відсутності;
4.6. Наявність одягу, у якій зникле особа повинна було знаходитися;
4.7. Відсутність даних про виписку за місцем проживання, звільнення чи перевід на роботу в іншу місцевість, зняття з військового обліку, переводу пенсійного забезпечення з місця прописки чи постійного проживання;
4.8. Наявність тривалих конфліктів у родині;
4.9. Наявність злочинних зв'язків, погроз на адресу зниклого особи, суперечливі пояснення та аналогічне поводження тих, хто контактував з безвісті зниклим перед зникненням;
4.10. Наявність слідів, що свідчать про здійснення злочину, у приміщенні, салоні автомобіля чи в іншому місці останнього перебування особи, що пропала безвісті;
4.11. Коли з пояснень опитаних осіб убачаються конкретні підозрювані в здійсненні злочину;
4.12. Зникнення з автотранспортом чи великою сумою грошей, цінностей.
5. Керівники міськрайорганів внутрішніх справ про кожну заяву про зникнення громадян та заведення оперативно-розшукової справи про безвісне зникнення особи повинні письмово інформувати прокурора. Розглядати заяви про це, як правило, лише в день їхнього надходження.
6. Прокурор зобов'язаний посилити нагляд за дотриманням законності при розгляді заяв і повідомлень про безвісне зникнення осіб своєчасним порушенням кримінальних справ. Не рідше одного разу на місяць перевіряти виконання вимог закону про прийом, реєстрацію і вирішення таких заяв і повідомлень. Заводити наглядові провадження по кожній розшуковій справі про безвісне зникнення осіб.
7. До питань, що підлягають з'ясуванню в ході перевірки виконання законності при вирішенні заяв і повідомлень про факти безвісного зникнення людей (перевіряються книга обліку заяв і повідомлень, пошукові і кримінальні справи) відносяться:
7.1. Яка оперативність реагування на всі заяви і повідомлення про факти безвісного зникнення громадян;
7.2. Ефективність здійснення першочергових розшукових, слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, виїзд опергрупи;
7.3. Чи використовувався весь комплекс обліків державних органів і установ, сил пошуково-рятувальних служб, громадськості, а також засобів масової інформації;
7.4. Своєчасність інформування особового складу, у тому числі сусідніх територіальних і транспортних органів внутрішніх справ;
7.5. Планування розшукових і слідчих дій, а також пошуково-рятувальних заходів, планування і перевірка версій про здійснення у відношенні зниклого злочину;
7.6. Чи даються письмові вказівки по ОРС керівниками МВ(РВ)ВКР, як вони виконуються і контролюються.
7.7. Інтенсивність і повнота проведення розшукових заходів щодо встановлення зниклих осіб (опитуються родичі чи знайомі, товариші по службі, чи проводиться огляд житла, або останнього місця перебування зниклого, а також його особистих речей).
7.8. Ознайомитися зі статистичними даними про кількість осіб безвісно зниклих за період, що перевіряється. Яке число їх розшукане, вірогідність цих зведень.
7.9. Чи порушувались кримінальні справи по фактах безвісного зникнення громадян, своєчасність і обґрунтованість порушення цих справ, повнота проведеного розслідування.
7.10. Кількість і характер скарг громадян по вищевказаних питаннях, результати їхнього розгляду.
8. Найбільш істотними порушеннями і недоліками при здійсненні розшуку безвісно зниклих громадян є наступні:
8.1. Необґрунтовані відмови в прийомі заяв про безвісне зникнення громадян (навмисне укриття від обліку заяв про безвісне зникнення особи). Приводи для відмовлення можуть бути найрізноманітніші;
8.2.Направлення заяв в інші служби й органи внутрішніх справ без здійснення заходів для розшуку зниклих у місцях їхнього зникнення (МВС України установлений порядок, відповідно до якого розшук безвісно зниклого громадянина повинний здійснюватися апаратами карного розшуку по місцю останнього перебування розшукуваного. Передача заяв про зникнення громадян для перевірки в інші служби органів внутрішніх справ, крім слідчого, не допускається);
8.3. Недостатньо повне використання інформаційних банків даних системи органів внутрішніх справ і обліків медичних установ;
8.4. Необґрунтованість припинення розшуку безвісно зниклих громадян за матеріалами списаних в архів, з порушенням вимог ст.97 КПК України.
Перевіряючи питання дотримання законності в діяльності органів внутрішніх справ по заявах про безвісне зникнення громадян, необхідно перевіряти і стан роботи з встановлення особистості непізнаних трупів:
1. Скільки зареєстровано непізнаних трупів громадян, особистість скількох їх не встановлена.
2. Особливу увагу звернути на те, яка кількість трупів має тілесні ушкодження і якої тяжкості. Чи ведеться облік таких трупів в органах внутрішніх справ (залучити до зазначеної роботи судово-медичних експертів, що мають можливість по журналах обліку розкриття трупів зробити такі виписки).
3. Скільки порушено кримінальних справ по фактах виявлення невпізнаних трупів. Виділити при цьому кількість трупів з наявними тілесними ушкодженнями, що свідчать про насильницьку смерть. З урахуванням отриманих даних звернути увагу на повноту обліку вбивств.
4. Чи у всіх випадках при виїзді на місце події по непізнаних трупах складаються протоколи огляду, їхня повнота, застосування фотозйомки і дактилоскопірування, чи відображаються родові й індивідуальні ознаки одягу і т.д.
5. Чи у всіх випадках після відмови в порушенні кримінальної справи матеріали передаються для організації подальшої роботи з встановлення особистості померлого.
6. Чи у всіх випадках працівники РВ (МВ) у 3-х денних термін витребують у судово-медичних експертів бланк запиту ідентифікаційних даних; чи своєчасно заводять ОРДС і здійснюють постановку трупів на централізований облік.
7. Чи у всіх випадках судово-медичні експерти одержують письмові дозволи слідчих на видачу і поховання непізнаних трупів (перевірити СМЭ). При цьому слід пам’ятати, що поховання невпізнаних трупів узгоджується з прокуратурою і здійснюється відповідно до вимог спільної інструкції Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 16.08.94 № 7/2-1614. Кремація невпізнаних трупів заборонена.
8. Чи мають факти неінформування лікувальними установами органів міліції (письмово) про осіб, що надійшли на лікування без документів, і які не можуть повідомити про себе ніяких даних, а також про факти смерті невідомих громадян.
8. Оформлення та реалізація результатів перевірки:
За наявності підстав за результатами перевірки вживаються заходи прокурорського реагування щодо усунення виявлених порушень законності, причин та умов, що їм сприяють, скасуванню незаконних рішень, а у необхідних випадках (наприклад, при розшуку безвісно зниклих осіб) - щодо активізації оперативно-розшукової діяльності.
Повноваження прокурора на цьому напрямку наглядової роботи визначені статті 14 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”. Заходи реагування вживаються відповідно до вимог Закону України „Про прокуратуру” - шляхом внесення подання, порушення дисциплінарного провадження і т. ін.
При цьому слід мати на увазі, що заборона на втручання прокурора саме у методи і тактичні прийоми оперативно-розшукової діяльності вимагає досить виваженого підходу щодо реагування на певні випадки виявлених порушень законності. Зокрема, якщо під час вивчення ОРС встановлено факт бездіяльності оперативного підрозділу, невиконання плану ОРЗ та ін. прокурор не вправі надавати вказівки щодо проведення тих або інших ОРЗ (як це робиться, наприклад, по кримінальних справах згідно зі ст. 227 КПК України).
Тому вважається за доцільне використовувати повноваження передбачені ст. 30 Закону України „Про прокуратуру” та пунктом 3 ст. 14 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” щодо надання доручень керівництву оперативного підрозділу про проведення в підпорядкованих їм підрозділах відповідних перевірок та вжиття відповідних заходів реагування.
При необхідності, наслідки перевірок можливо обговорювати на оперативних нарадах керівників підрозділу органу, що перевірявся, за участю уповноважених працівників прокуратури.