Сутність та форми страхових послуг на кредитному ринку
Будь-який бізнес, і зокрема банківський, прагне захистити себе від небезпек, що йому загрожують. Існує чимало форм захисту. Щодо банківської діяльності особливої уваги заслуговує одна з них — це страхування, без якого на розвинутих фінансових ринках неможливо гарантувати повноцінну безпеку фінансово-кредитних установ. З розвитком сучасного фінансового ринку представники банківської та страхової діяльності все більше схиляються до думки про однакову значущість цих сегментів ринку.
Початок співпраці між банками і страховими компаніями має давню історію. Зокрема, в Україні така взаємодія розпочалася ще у 1841 p., коли крайовими органами влади Галичини було прийнято рішення про запровадження страхування будинків від вогню, спираючись на мережу територіальних органів Галицького крайового кредитного товариства, яке мало створитися. Хоч задум не був втілений у життя, але ця ідея існувала й у подальшому була реалізована [9, с. 75—76]. Таке об'єднання почало формуватися у Львові: до нього входило Товариство взаємного страхування від вогню, засноване у 1892 р., та однойменний дочірній банк "Товариство взаємного кредиту", заснований з ініціативи та на кошти страхової компанії в 1895 р. у Львові. Значно пізніше, у 20—30-х роках XX ст. у Західній Україні діяло більше 20-ти страхових компаній, які були пов'язані з банківськими установами.
У сучасних умовах форми співпраці банку та страхової компанії є такими:
Форма клієнтської співпраці, яка є початковою і обмежується наданням страховою компанією послуг банку як її клієнту. Страхова компанія пропонує як традиційні, так і додаткові страхові послуги, що враховують специфіку роботи банку.
Форма агентських відносин, яка припускає розповсюдження страхових послуг на основі агентської угоди з банком. Чинне законодавство дозволяє співпрацювати банкам та страховикам на підставі спільної агентської угоди. Ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" забороняє банкам безпосередню діяльність у сфері страхування, але дозволяє виконувати їм функції страхового посередництва [5]. Одні банки укладають агентські угоди з одною-двома, інші — співпрацюють з багатьма страховими компаніями.
Форма кооперації, при якій партнери — банк і страхова компанія — утворюють договірний альянс.
Форма контролю передбачає застосування контролю аж до злиття і поглинання. Досить часто за такої форми взаємодії банк повністю чи частково купує або засновує страхову компанію.
Основою співпраці банків і страхових компаній є страхування кредитних ризиків, яке дає можливість банку пропонувати умови кредитування "очищення від ризику неповернення". Позичальник зобов'язаний повернути отриманий кредит, а банк має право вимагати його отримання у попередньо узгоджених обсязі та строках. Невиконання домовленостей між банком і позичальником загрожує кредиторові фінансовими збитками, які є об'єктом страхування. Згідно із законодавством, страхування кредитів — один з видів добровільного страхування, що пропонується страховими компаніями.
Ризик кредитного договору дещо відрізняється від типових ризиків, які є основою майнового страхування і тому суть страхування кредитів також дещо відрізняється від інших видів страхування і виявляється у двох формах:
1. Делькредерна форма організації (рис. 10.1): страхувальником є банк, який, крім того, є і застрахованим, безпосередньо захищає свій інтерес за допомогою страхування. Виникає "власне страхування фінансового ризику". Відносини формуються лише між страховою компанією та банком. Банк:
отримує страхове відшкодування у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань;
залишає частину ризику на свою відповідальність;
— інформує страхову компанію про зміни у кредитному договорі.
Страхова компанія:
приймає рішення щодо страхування запропонованих ризиків;
переймає від банку право подання регресного позову до позичальника;
вживає санкції щодо банку при порушенні ним взятих зобов'язань.
Страхування ризику неповернення кредиту належить до цієї форми організації страхового захисту.
2. Заставна (гарантійна) форма організацій позичальник, страхуючи свою платоспроможність, захищає інтереси кредитора. Страхова компанія виступає гарантом оплати заборгованості позичальника у визначених строках на користь застрахованого. Тобто позичальник виступає у ролі страхувальника, а банк — застрахованим (рис. 10.2).
Отже, сторонами у заставному страхуванні є:
банк, який є застрахованим і на користь якого має бути виконане зобов'язання;
позичальник, який є страхувальником і який зобов'язаний повернути кредит і відсотки за нього;
страхова компанія, яка є гарантом виконання зобов'язань.
Гарантійне страхування може здійснюватися у двох варіантах: перший — застосування страхового захисту до окремого кредитного договору; другий — застосування страхового захисту до певної кількості кредитних договорів одного позичальника.
Принципова відмінність між формами організації страхування кредитів полягає у тому, хто виконує роль страхувальника. Зауважимо, що при делькредерній формі страхування банк виступає страхувальником, а при заставній — страховим агентом. Спільною рисою двох форм організації страхового захисту банківських кредитів є покриття негативного результату, який банки отримують через неплатоспроможність своїх позичальників.
Нині банки більшою мірою надають перевагу заставному страхуванню. Це пов'язано перш за все з тим, що при використанні делькредерного страхування банку доводиться залишати частину ризику неповернення кредиту на своєму утриманні відповідно до
загальноприйнятих умов договору страхування (тобто застосовується франшиза). Крім того, банк сплачує значні страхові платежі, що знижує прибутковість кредитних операцій.
Залежно від цільового призначення кредиту пропонуються різні страхові послуги. Так, отримання кредиту на купівлю нерухомості може передбачати страхування нерухомості за класичними ризиками майнового страхування, страхування життя і здоров'я позичальника, страхування ризику втрати права власності на майно.
Отже, у банківському бізнесі страхування використовується вже тривалий час, набуло певних ознак й особливостей. Представляє великий інтерес страхування ризику непогашення кредиту та страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту.