Страхові послуги у майновому секторі підприємства
Діяльність підприємства пов'язана з численними ризиками. Рівень їх впливу збільшується за ринкових умов. Підприємницьким ризиком є ризик, який виникає при будь-якій підприємницькій діяльності та пов'язаний з виробництвом та реалізацією продукції, товарів і послуг, товарно-грошовими й фінансовими операціями тощо. Тому ризики підприємницької діяльності потребують страхового захисту. Страхування підприємницьких ризиків спрямоване на захист підприємців від можливих непередбачуваних негативних обставин та чинників, які заважають досягненню поставлених цілей та отриманню прибутку.
Підприємствам для покриття їхніх ризиків страхові компанії пропонують такі послуги:
страхування майна та фінансових ризиків: страхування від вогню і стихійних лих, страхування устаткування та машин від поломок, страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування шкоди, завданої перервами у виробництві, страхування від втрат прибутку тощо;
страхування відповідальності: страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції, страхування відповідальності роботодавця, страхування професійної відповідальності тощо;
особисте страхування: страхування персоналу від нещасних випадків, медичне страхування тощо.
В Україні стає поширеною серед підприємств саме корпоративна програма страхування, яка охоплює страхуванням не лише майнові інтереси підприємства, але й інтереси її працівників. Програма може включати комплексне страхування майна та відповідальності підприємства, страхування різних категорій працівників підприємства, а також бонус-про-грами страхування для персоналу. Корпоративна програма формується для кожного окремого підприємства — клієнта страхової компанії залежно від того, якою діяльністю воно займається.
Найактивнішими вітчизняними підприємствами, які використовують страховий захист, є підприємства з іноземними інвесторами чи західним менеджментом. Друге місце за активністю посідають підприємства, які купують договір страхування, спричинений умовами кредитування (наприклад, страхування предметів застави), вимогами законодавства чи вимогами партнерів за бізнесом.
Найменш активна група страхувальників — підприємства державної форми власності та підприємства, в яких акції не належать стратегічному інвесторові. Більшість керівників державних підприємств не вважають потрібним витрачати кошти на страхування, оскільки у разі виникнення непередбачуваних подій держава покриває всі збитки. В Україні при страхуванні ризиків державного підприємства ще жодного разу страхова компанія, з якою укладався договір на страхування, не визначалася на відкритих конкурсних засадах [13, с. 46].
У сучасних умовах багато вітчизняних підприємств значною мірою не розуміють, які послуги отримають від страхових компаній. Хоча певні стимули та пільги чинним законодавством передбачено. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п. 5.4.6), передбачено включення витрат зі страхування до валових витрат підприємства (рис. 9.1) [8].
Таким чином, витрати зі страхування основних фондів, товарів, готової продукції, сировини тощо підприємство має право відобразити у валових витратах. Окрім цього, законом дозволено зачисляти до складу валових витрат підприємства витрати зі страхування (за винятком витрат з медичного, пенсійного страхування і за обов'язковими видами страхування) в розмірі, що не перевищує 5 % валових витрат за звітний податковий період. Тобто, якщо страхування майна здійснюється на добровільних засадах, то валові витрати обмежені п'ятивідсотковим лімітом.
П'ятивідсоткове обмеження не поширюється щодо обов'язкових видів страхування майна, що зазначені у Законі України "Про страхування" (ст. 7).
Витрати з обов'язкових видів страхування майна у повній сумі зараховуються до валових витрат підприємства.
Розглянемо детальніше основні умови укладання договору страхування майна юридичних осіб. Для підприємств залежно від кількості та характеру ризиків пропонують:
чисте страхування від вогню (стандартний поліс): передбачає захист від пожежі, удару блискавки, вибуху газу;
комплексне страхування або розширене страхування від вогню й інших небезпек: крім вищезазначених ризиків, передбачає захист від стихійних лих, навмисних дій третіх осіб, крадіжки зі зломом і пограбування тощо. Воно більш поширене в Україні.
З підприємствами страхові компанії можуть укладати:
основний договір — договір страхування всього майна, що належить підприємству;
додатковий договір — договір страхування майна, одержаного підприємством згідно з договором найму (оренди, лізингу, прокату);
договір вибіркового страхування — договір страхування окремого виду майна підприємства чи окремого об'єкта страхування;
спеціальний договір страхування — договір страхування майна на час проведення експериментальних чи дослідницьких робіт.
Рис. 9.1. Витрати підприємства на страхування.
Об'єктами страхування є майнові інтереси, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням підприємством такими видами майна: будівлями, виробничими спорудами, устаткуванням, інвентарем; товарно-матеріальними цінностями; готовою продукцією, сировиною та матеріалами; об'єктами незавершеного та капітального будівництва, що належать підприємству та відображені у балансі; майном, отриманим за договором лізингу, оренди (якщо воно не застраховане в орендодавця); майном, придбаним у кредит.
Страхова компанія перш ніж укласти договір страхування здійснює огляд майна, що страхується, та проводить експертизу щодо оцінки ризику настання страхового випадку, а також отримує від страхувальника всю необхідну інформацію про майно. Страхувальник несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. У разі виявлення неправдивих даних страхова компанія має право відмовити у виплаті всього або частини страхового відшкодування. Оцінка майна і ризиків підприємства здійснюється переважно від одного до трьох місяців. В окремих випадках — може тривати до півроку.
Оцінку майна, що підлягає страхуванню, страхові компанії можуть проводити по-різному:
Для оцінки використовуються таблиці класифікації технічного стану конструкцій будинку й інженерних мереж та дані візуального огляду. Якщо об'єкт за своїм технічним станом нормальний (або задовільний), то за участю страхувальника заповнюється анкета, на основі якої страхова компанія має отримати об'єктивні дані щодо технічного стану споруди й виробничої Діяльності страхувальника, на цій основі розрахувати розмір страхового тарифу. Анкета для виробничих приміщень за своїм змістом дещо відрізняється від анкети для офісних приміщень.
Оцінку великих майнових комплексів, як правило, здійснюють сюрвейєри, яких залучають страхові компанії. На підставі висновку сюрвейера страховик розраховує страховий тариф, приймає рішення про укладання договору страхування майна підприємства.
Досить часто вітчизняні страховики здійснюють оцінку майна за балансовою вартістю майна за вирахуванням амортизації. У межах страхової оцінки визначається сума, на яку може бути застраховане майно, — страхова сума.
Страхова вартість майна підприємства визначається залежно від виду майна: основні фонди, товарно-матеріальні цінності, продукція у процесі виробництва тощо. Для оцінювання основних фондів застосовується їх повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу. Товарно-матеріальні цінності як власного виробництва, так і придбані підприємством оцінюються за розміром фактичної собівартості або за цінами, що діяли на день укладання договору з вирахуванням зносу; об'єкти в стадії незавершеного будівництва — за розміром матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку; продукція в процесі виробництва або оброблення — за вартістю витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці; для майна, отриманого за договорами оренди, лізингу — дійсна (балансова) вартість за даними бухгалтерського обліку підприємства, якому належить це майно, але не більше суми, в межах якої страхувальник несе відповідальність перед власником.
Якщо певна частина майна належить державному підприємству, то до оцінки можуть залучатися представники Фонду державного майна.
Договір страхування може укладатися на строк до одного року, на один рік або на більший строк. В останньому випадку страхові компанії щорічно переглядають страхову оцінку майна та регулюють розмір страхової суми. Підставою для укладення договору страхування є заява встановленого зразка, підписана керівником підприємства чи його заступником та головним бухгалтером. Заява обов'язково скріплюється печаткою. До заяви додається опис майна, що розглядається як об'єкт страхування. Опис підписується керівником підприємства та головним бухгалтером, також скріплюється печаткою.
Розмір страхової премії залежатиме від низки чинників, а саме: виду майна та умов його зберігання, технічного стану підприємства, виду виробництва, строку страхування, здійснення превентивних заходів тощо. Окремі страхові компанії визначають шкалу тарифів за галузевою ознакою.
На основі Закону України "Про страхування" у договорі страхування визначено коло обов'язків суб'єктів страхових відносин. Окремі вимоги страхова компанія для конкретного підприємства може подавати і зазначати у договорі страхування.
При настанні страхового випадку страхувальник має повідомити у визначені строки страхову компанію. Страхувальник не повинен проводити ніяких відновлювальних робіт на місці страхового випадку до прибуття представника страхової компанії, якому надати можливість провести огляд пошкодженого застрахованого майна для визначення причин і розміру збитків. Для підтвердження факту настання страхового випадку страхувальник формує пакет відповідних документів: документи компетентних органів за встановленою формою та інші необхідні документи відповідно до вимог страховика.
Страхове відшкодування за умовами договору страхування майна підприємств у більшості випадків базується на системі пропорційної відповідальності, тобто страхове відшкодування визначається в такій пропорції, в якій майно було застраховане, але не вище страхової суми. Страхове відшкодування виплачується:
у разі повного знищення майна — у розмірі дійсної вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатного для подальшого використання, але в межах страхової суми;
у разі часткового пошкодження майна — у розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання.
Таким чином, при підписанні договору страхування майна підприємства необхідно звертати увагу на таке: укладання договору страхування великого майнового комплексу не може бути швидким; з'ясувати, як буде здійснюватися оцінка майна; страхові тарифи за такими договорами не можуть бути низькими, бо це пояснюється низьким рівнем страхового захисту чи низьким рейтингом страхової компанії на ринку.