Види, форми організації, методи контролю

Важливим фактором у навчальному процесі є. контроль знань учнівської молоді. ЩО відіграє важливу роль у забезпеченні ви­конання навчальних програм. Він сприяє забезпеченню ефек­тивності навчання, бажанню краще засвоїти знання, важливі для подальшої практичної діяльності. Структура контролю знань складається з їх перевірки, оцінки та обліку (рис. 8.7).

Функції контролю знань поділяють на специфічні та за­гальні. Специфічні полягають у виявленні, вимірюванні та оцінюванні знань. До загальних відносимо стимулюючу, діа­гности чи у. и рогности ч н у.

Стимулююча функція полягає п тому, іцо контроль сію нукає уч&ІВСЬНу молодь до самостійної праці, заохочус до якісної підготовки до кожного із занять, дає змогу заяаити справою про свої навики і вміння, довести про справжній рі вснь знань. Діагностична визначне якість та рівень знань, виявляє в них прогалини, що сприяє поліпшенню роботи пе­дагогів. Прогностична передбачає наслідки діяльності иеда гогівта учнівської молоді, орієнтує на передбачувані резуль­тати і наслідки.

Принципи контролю знань це об'єктивність і регуляр­ність. Об'єктивність полягає в оцінюванні знань за відповід­ними критеріями. Принцип регулярності означає забезпечен­ня контролю на кожному етані їх набуття.

До основних видів контролю знань належать: попередній КОНТРОЛЬ, поточний, тематичний, періодичний, підсумковий та самоконтроль (рис. 8.8).

Попередній контроль забезпечує діагностичну функцію. Він зазвичай проводиться на початку |кжу або семестру для виявлення попередніх знань з дисципліни чи ряду дисциплін з метою диференційованого підходу до подальшої роботи пе­дагогів з учнівською молоддю.

Поточний ПРОВОДИТЬСЯ регулярно, на всіх етапах процесу навчання. Головна його мета — одержання постійної інформа­ції про забезпечення якості знань. За його допомогою нагро­маджується фонд оцінок, які сприяють правильному Підсум­ковому оцінюванню.

Тематичний контроль оцінювання знань учнівської молоді після вивчення певної теми конкретної дисципліни.

Періодичний контроль найчастіше здійснюється у формі ректорської чи директорської або інспекторської перевірки. Він мас значення для координування і підвищення якості на­вчання в навчальному закладі.

Підсумковий контроль - це контроль. ЯКИЙ забезпечує всебічну перевірку звань (екзамени, заліки).

Самоконтроль дає змогу кожному правильно оцінити свої дії, внести необхідні зміни у їх зміст, передбачити наслідки власної навчальної діяльності.

Методи контролю знань це способи виявлення та оціню­вання знань і фіксація їх результатів. Основними методами контролю є: спостереження за навчальною діяльністю учнів­ської молоді, усне опитування, письмова перевірка знань, графічна перевірка, перевірка практикою, тестова перевірка.

Спостереження за навчальною діяльністю метод, який супроводжує інші методи контролю і виконує допоміжну функцію, оскільки допомагає педагогові зробити певні виснов­ки про якість навчальної діяльності його підопічних.

Усне опитування спринс посиленню в учнівської мололі навиків та вмінь грамотно, логічно правильно висловлювати свої думки, аргументувати відповідь, підтверджувати П фак­тами, прикладами, відстоювати власні погляди. Цей метод досить складний, оскільки вимагає ретельної підготовки не тільки учнів, а й педагога, який мас ставити питання таким чином, щоб воно впливало на бажання давати обґрунтовану відповідь.

Письмова перевірка знань метод, який УМОЖЛИВЛЮЄ глибокий і всебічний аналіз педагогом матеріалу, викладено­го в письмовій формі. Відомі такі види письмового контролю, як диктанти, перекази, твори, складання тез, анотацій тощо.

Грифі чий перевірка знань поширена на заняттях з гсоме трії, креслення, тригонометрії, географії, історії та ія, Вона включає складання таблиць, діаграм, графіків, схематичних зображень, таблиць. Цей метод сприяє прискоренню виявлен­ня знань учнівської молоді, їх умінь абстрактно мислити, узагальнювати.

Перевірка знань практикою сприяє виявленню умінь та навиків учнівської молоді у процесі трудової діяльності в ла­бораторіях, майстернях, від час екскурсій, змагань тощо. Найчастіше така перевірка застосовується при вивченні дис­циплін ориродничо-математичкого циклу.

Тестова перевірка знань це продуманий перелік запи­тань і завдань, який може бути запропонований для виконан­ня за варіантами після вивчення конкретних тем з дисципліни або дисципліни в цілому. Здебільшого тести бувають вибірко­вими (учень вибирає правильну відповідь)та конструйованими (учень самостійно конструює свою відповідь).

На рис. 8.9 наведено вимоги до контролю знань.

Оцінка знань учнівської молоді — показник якості резуль­татів їх нанчальяо-иізнавальної діяльності, міра навченості. Оцінювання знань у процесі навчання відбувається система­тично і водночас разово. Саме оцінка викликає задоволення від результатів своєї праці чи незадоволення нею, стимулює просування вперед у здобутті знань. Вона впливає на емоції, бажання і прагнення нових досягнень.

Принципи виховання

ІНШИЙ принцип принцип сдності вимог та поваги до особистості вихованця. У НЬОМУ закладено ідею позитивного вплину на ЛЮДИНУ через повагу до неї. шанування, прихильне ставлення та одночасне підвищення вимог педагога, щостиму­

люс цілеспрямований розвиток і дієвість вихованця, викли­кає його бажання жити в атмосфері творчості і здійснювати підтримку інших. У давнину наші предки, слідуатчи цьому принципу, були небайдужими до рівня набуття молодою лю­диною життєвого досвіду, враховуючи при цьому її ПОГЛЯДИ та переконання, сприяли покращанню долі, піклувались про правильну поведінку в соціумі і рівень життя. У їх виховній практиці повага і вимога до особистості були першочергови­ми мотивами.

Принцип, етнілацїі виховання мне орієнтувати на враху­вання у виховному НРОЦОСІ ідей формування особистості, на­працьованих у межах кожного етносу для збереження його своєрідності, специфічності і підтримки ліпших надбань прадідів та актуалізації їх, донесення до нащадків. Він за­стосовується з метою кращого розуміння життєвих позицій студентів. їх релігійних переконань, політичної орієнтації, потреб і запитів. Завдяки дотриманню цього принципу клас­ний керівник/куратор може регулювати взаємостосунки у студентському колективі, вести пояснювальну роботу щодо їх взаємодії,

Припщіп народності полягає у використанні з виховною метою ідей єдності загальнолюдського і національного, що сприяє формуванню національної спрямованості виховання, любові до иершобатькіїицинн і її народу, шанобливого став­лення до його культурної спадщини, народних традицій та звичаїв, національно-етнічної обрядовості людей, що насели-к>ть нашу країну.

Принцип природовідповідності виховання вимагає вра хування різнобічної і цілісної природи особистості та рідного їй краю. Він базується не ТІЛЬКИ на її фізичних, психічних, ПСИХОЛОГІЧНИХ, анатомічних, вікових особливостях, а й на

етнічних, регіональних, статевих, оскільки нехтування їх зна­ченням у процесі виховного ВПЛИВУ призводить до різних на слідків для ЦІЛІСНОГО розвитку. Слідуючи цьому принципові, педагог може впливати на «кюбистіеть вихованця з огляду на його життєвий досвід, рівень орієнтації у суспільному ЖИТТІ, уміння застосовувати наявну тільки в нього інформацію сто

Розділ /

соямо розвитку різнобічного наукового знання в окремому регіоні, області, краї тощо.

Принцип культуровідповідності виховання означає здій снення виховного процесу нз народознавчій основі з урахував ним мови народу, його мистецтва, ремесел і промислів, кулі, турних здобутків протягом багатовікової історії, оскільки вони Є засобами виливу при виробленні у молоді духовних, мораль них, матеріальних та інших цінностей. Цей принцип оріентуї на роботу із забезпечення розуміння вихованцями важливо­сті єдності та спадкоємності поколінь, підвищення ними рівня знань з вітчизняної та зарубіжної культури, застосування їх у спілкуванні.

Принцип виховання у колективі передбачає всебічний розвиток особистості через взаємовплив, що відбувається у Про цесі взаємодії всіх його членів. Цілеспрямоване дотримання цього принципу допомагає підвищувати життєвий досвід ви­хованців шляхом запозичення у своїх друзів та засвоєння, відпрацювання позитивних звичок і уможливлює викорінен­ня в окремих осіб раніше набутих негативних, а також розвн-ток навиків ділового спілкування, уміння слідувати етичним нормам співжиття тощо.

Принцип демократизації виховання орієнтує на усунення авторитарності у вихованні, налагодження партнерських сто­сунків між педагогами і вихованцями, самими вихованцями, вихованцями і керівництвом навчального закладу; сприйняття кожної особистості як вищої соціальної цінності; формуван­ня усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини. її відповідальністю за власні дії; розвиток індивіду­альних здібностей та забезпечення можливості двостороннього волевиявлення, рівноправності, іноді самодіяльності.

Принцип виховання в праці полягає у виробленні у нихо-ванців бажання власними силами набувати досвіду, самостій­но поповнювати знання шляхом плідної підготовки до навчаль­них занять, нозанавчяльних заходів, накопичувати необхідну для подальшої роботи інформацію та забезпечувати в подаль­шому свій прожитковий рівень. Наші предки дотримувались такого принципу, залучаючи молодь до різнобічної діяльності

2 -і 8

Виховання як педагогічне инииде

на основі пізнання найпоширеніших і найнеобхідніших про­фесій свого краю. Завдяки реалізації цього принципу У ви­хованні молоді досягається усвідомлення нею важливості ці­леспрямованої праці для досягнення поставленої мети.

Принцип наступності у виховній роботі трактується як такий, що полягає у плануванні та організації виховної діяль­ності з вихованцями, врахуванні рівня вихованості кожного з них. міри сформовапості тих чи інших якостей, забезпечення життєвих потреб. Необхідною умовою для його реалізації є пізнання досвіду недагогів-ионередників. які працювали з цим колективом чи окремими ЙОГО членами, мають інформацію щодо характерних особливостей кожного з них і можуть поді­литися нею.

З цим принципом тісно переплітається принцип безперерв­ності виховання. Він полягає у цілісності І наступності ви­ховного процесу, органічному поєднанні навчально-виховного і виховного факторів, підпорядкуванню змісту навчання і фор­муванню всебічно розвиненої особистості.

Принцип відповідності виховання індивідуальним осо­бливостям молоді спрямовується на врахування у виховній практиці психологічних, психічних властивостей особистості, її моральних, фізичних, фізіологічних якостей, матеріальних потреб, духовних запитів тощо. Він орієнтує на налагодження педагогом стосунків з кожним вихованцем, врахування його етнічного походження, нахилів, здібностей, релігійних пере­конань тощо,

Інтегративність виховання визначається як дотримання у виховному процесі єдності педагогічних вимог навчального закладу, сім'ї та громадськості. Цей принцип спрямовується на Взаєморозуміння, взаємоиідтримку. взаємодопомогу у стосунках між педагогами, сім'ями і громадськими організаціями, грома­дою в цілому для підкріплення процесу становлення та утвер­дження позитивних якостей о<ч>бнстості, підвищення спільни­ми зусиллями якості виховного впливу на дітей та молодь.

Принцип поєднання педагогічного керівництва з ініціа­тивою та самодіяльністю вихованців орієнтує на подолан­ня бар'єра між педагогом і вихованцями через виваженість

РОЗДІЛ 7

його рішень, ПІДХОДІВ ДО розв'язання назрілих у дитячому чи молодіжному колективі проблем, взаємодію у необхідні жит-гені моменти, належно сприйняття та оцінку ініціативних проявів підлеглих, Принцип базується на виявленні побажань, пропозицій вихованців і включенні їх у сферу запланованих виховних заходів. Він передбачає відпрацювання педагогом такого стилю взаємин, який не придушує, а збуджує сили ви­хованців, розвиває їх самостійність та ініціативу.

Цей принцип перекликається з принципом гуманізації виховання у практичній діяльності педагогів. Він виявляєть­ся у любові до людей, повазі до людської гідності, піклуванні про добро і злагоду, зичливому ставленні до вихованців, за­стосуванні найдоцільніших засобів виливу на них, підтримці їх ідей, допомозі в організації творчої навчальної, пошукової, громадської роботи, створенні умов для формування кращих якостей і здібностей молоді ТОЩО. Гуманізація виховання пе­редбачає наповнення виховного процесу благородними ідеями, спрямованими на розвиток у молодих людей природних задат­ків, щирості, людяності, доброзичливості, милосердя, умож­ливлення здійснення ними щонайглибшого самопізнання та самореалізаціХ.

Принцип зв'язку виховання з життям ґрунтується на виробленні педагогами цілеспрямованого курсу на забезпечен­ня формування у дітей та молоді навиків пошуку сфери засто­сування своїх знань, Інформації про найістотніші суспільні Процеси, організації власної справи ТОЩО. Він постійно акту­альний і необхідний для усвідомлення студентами своєї ролі у повсякденному житті. Крім того, спрямування цього прин­ципу визначається повсякденною потребою орієнтуватись у потоці інформації, суттєвих подій та явищ, що створює їх Особливу залежність від усього оточуючого. Принцип зв'язку виховання з життям передбачає врахування у виховному Про* цесі особливостей суспільно-політичного, економічного, тра­диційного укладу життя в краї.

Охарактеризовані принципи виховання неможна вважати вичерпаними. В часом з'являються нові ідеї, які зосереджують на необхідності застосування ІНШИХ або нових принципів.