Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

Втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство.

Основним безпосереднім об’єктом є моральні засади життя суспільства в частині задоволення статевих потреб, а додатковим – особиста недоторканість потерпілої особи.

Частини 2 і 3 ст. 303 КК України дещо конкретизують потерпілих осіб. Мова іде про особу, яка була в матеріальній або службовій залежності від суб’єкта чи неповнолітню особу.

Із об’єктивної сторони злочин полягає в одній із наступних дій: 1) втягнення особи в заняття проституцією; 2) примушування особи до заняття проституцією; 3) сутенерстві.

Втягнення – це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретної особи завдяки переконуванню її в доцільності певної поведінки. Воно здійснюється шляхом умовлянь, підкупу, обману, розпалювання почуття помсти та іншим чином. Характерним при втягненні є те, що в подальшому особа вчиняє бажані для суб’єкта дії за власною волею.

Примушування виражається у протиправному психічному впливі, що включає відкриту або завуальовану погрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї наслідків.

Сутенерство – це дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою (примітка до ст. 303 КК України).

Характерною ознакою об’єктивної сторони цього складу є спосіб його вчинення. Кримінальний закон вказує на обман, шантаж, використання уразливого стану особи або застосування чи погроза застосування насильства.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із вище перелічених дій (формальний склад).

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Мотиви та мета значення для кваліфікації не мають.

Суб’єкт злочину – загальний. Якщо це діяння було вчинене службовою особою із використанням свого службового становища, то вчинене слід кваліфікувати за ч.2 ст.303 КК України.

До кваліфікованих видів також відносять: 1) вчинення цього діяння щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) організованою групою.

80. Втягнення неповнолітніх у злочину діяльність.

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми.

Об’єктом злочину є моральні засади життя суспільства в частині ставлення до виховання підростаючого покоління.

Потерпілим від цього злочину є неповнолітні особи – особи віком до 18 років.

Об’єктивна сторона полягає у втягненні неповнолітніх у: 1) злочинну діяльність; 2) пияцтво; 3) заняття жебрацтвом; 4) заняття азартними іграми.

Втягнення неповнолітнього в таку діяльність — це психічний чи фізичний вплив на нього, вчинений дорослою особою з метою схилити його до вчинення злочину або до участі в ньому в ролі співвиконавця або пособника чи в інших антигромадських діях.

Втягнення у злочинну діяльність – це залучення неповнолітньої особи до вчинення одного чи кількох злочинів.

Втягненням у пияцтво визнаються умисні дії дорослої особи, безпосередньо спрямовані на збудження (появу) у неповнолітнього бажання систематично вживати спиртні напої, частіше – це спільне з неповнолітнім вживання таких напоїв.

Втягнення у заняття жебрацтвом полягає в умисному схиленні неповнолітнього до систематичного (не менше трьох разів) випрошування у сторонніх осіб грошей або інших матеріальних цінностей.

Втягнення неповнолітнього в азартні ігри теж означає умисне схилення такої особи до систематичної (не менше трьох разів) гри на гроші або інші матеріальні цінності.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт – особа, віком з 18 років.

Ч.2 ст. 304 КК України встановлює кримінальну відповідальність за аналогічні дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього.

81. Поняття, кримінально правова характеристика та види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Злочини, передбачені розділом XIII Особливої частини КК України, посягають на здоров'я населення, яке є родовим об'єктом цих злочинів.

Додатковими безпосередніми об’єктами можуть бути життя і здоров’я потерпілої особи, інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності, громадський порядок, суспільна моральність та ін.

Обов'язковою ознакою злочинів, що розглядаються (за винятком порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням – ст. 325 КК України), є наявність предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я людей. Вони виступають як предмети або як засоби вчинення цих злочинів. Такими предметами є: 1) наркотичні засоби; 2) психотропні речовини; 3) прекурсори; 4) аналоги наркотичних засобів та психотропних речовин; 5) снотворний мак і конопля; 6) отруйні і сильнодіючі речовини; 7) одурманюючі засоби; 8) мікробіологічні та інші біологічні агенти; 9) токсини; 10) допінг; 11) радіоактивно забруднені продукти та інша продукція; 12) рецепт на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин; 13) кошти, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів; 14) обладнання, призначене для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Об'єктивна сторона злочинів, що розглядаються, полягає в суспільно небезпечному і протиправному заподіянні шкоди здоров'ю населення.

Як правило, ці злочини вчинюються тільки шляхом дії, а деякі з них і бездіяльністю. Склади злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів сконструйовані в основному як формальні. Водночас деякі злочини проти здоров'я населення мають матеріальні склади (статті 325-327 КК України), які передбачають два види наслідків: 1) створення загрози заподіяння шкоди здоров'ю населення і 2) фактичне заподіяння такої шкоди.

Суб'єктивна сторона злочинів з формальним складом характеризується прямим умислом. Важливе значення для кваліфікації злочину при цьому має встановлення наявності або відсутності мети збуту наркотичних засобів, радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції та інших предметів. У більшості злочинів з матеріальним складом вина є тільки умисною (наприклад, викрадення, привласнення наркотичних засобів, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовою особою своїм службовим становищем.). Разом з тим, для таких злочинів, як порушення правил поводження з біологічними агентами чи токсинами; заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування характерна необережна форма вини до наслідків, хоч самі дії (бездіяльність) у вигляді порушення правил, можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність. Інколи характерним є і мотив посягання (корисливий мотив при незаконній видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів).

Суб'єкт цих злочинів як правило, загальний, тобто будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Лише за викрадення (крадіжку, грабіж, розбій) і вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів передбачена відповідальність осіб, які досягли 14-річного віку. Водночас тільки спеціальним суб'єктом можливе вчинення таких злочинів, як заволодіння наркотичними засобами шляхом зловживання службовим становищем, незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів, порушення правил поводження з наркотичними засобами, отруйними і сильнодіючими речовинами, біологічними агентами чи токсинами.

Таким чином, злочини проти здоров'я населення – це передбачені кримінальним законом винні, суспільно небезпечні діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров'ю невизначеного кола осіб.

Частина 4 ст. 307 КК України, ч. 4 ст. 309 КК України і ч. 4 ст. 311 КК України закріплюють заохочувальні норми, які передбачають обов'язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності певних передумов та підстав (добровільна здача наркотичних засобів, звернення до лікувальної установи і початок лікування від наркоманії тощо).

В залежності від безпосереднього об'єкта, особливостей предмета та об'єктивної сторони усі злочини проти здоров'я населення, можна поділити на такі групи:

1) злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров'я населення;

2) злочини, пов'язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами, а також обладнанням, призначеним для їх виготовлення;

3) злочини, пов'язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів, а також допінгу;

4) інші злочини проти здоров’я населення.