Поняття, загальна характеристика злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку
Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж, і мереж електрозв’язку передбачені 16 розділом Особливої частини Кримінального кодексу України. До них відносять:
1. Несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерів, автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (ст.361 КК України);
2. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут (ст.361-1 КК України);
3. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації (ст.361-2 КК України);
4. Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (ст.362 КК України);
5. Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (ст.363 КК України);
6. Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку (ст.363-1 КК України).
Родовим об’єктом таких посягань є суспільні відносини, які забезпечують контрольоване використання комп’ютерної інформації, а також забезпечують нормальну роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.
Безпосередні об’єкти кожного із цих злочинів аналогічні родовому. Додатковим об’єктом виступає право власності.
Характерною ознакою злочинів 16 розділу є предмет посягання, а саме: 1) комп’ютери; 2) автоматизовані системи; 3) комп’ютерні мережі; 4) мережі електрозв’язку; 5) інформація з обмеженим доступом; 6) комп’ютерна інформація, яка обробляється або зберігається в комп’ютері; 7) носії комп’ютерної інформації та ін.
Із об’єктивної сторони комп’ютерні злочини характеризуються двоякою структурою. Одні із них сконструйовані як злочини з формальним складом (створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом), об’єктивна сторона яких вичерпується лише вчиненням суспільно небезпечного діяння.
Другі – сконструйовані як злочини із матеріальним складом (несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерів, порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин, перешкоджання роботі комп’ютерів, систем, мереж). Такі злочини вважаються закінченими з моменту настання, передбачених в кримінальному законі, наслідків, а саме: 1) витік інформації, 2) блокування інформації, 3) порушення порядку маршрутизації, 4) значна матеріальна чи нематеріальна шкода та ін.
Згідно з приміткою до ст. 361 КК України, значна шкода матеріального характеру у злочинах 16 розділу – це шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Значна шкода нематеріального характеру є оціночним поняттям і визначається окремо в кожному випадку.
Обов’язковим для таких посягань є також діяння і причинний зв'язок.
Абсолютна більшість комп’ютерних злочинів вчиняється шляхом активної дії (втручання, розповсюдження, збут, блокування і інші), однак, може мати місце і бездіяльність при порушенні правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони ст.363-1 КК України є також спосіб вчинення злочину – перешкоджання роботі ЕОМ шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку, а ст.361-1 КК України – засоби вчинення злочину (шкідливі програми - віруси).
Із суб’єктивної сторони комп’ютерні злочини, як правило, вчиняються з прямим умислом. Виключення складає лише порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (ст.363 КК України), де властивою є необережна форма вини. Інколи обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є і мета вчинення злочину (створення шкідливих програм з метою розповсюдження чи збуту).
Суб’єктом комп’ютерних злочинів може бути:
загальний суб’єкт (ст. ст. 361, 361-1, 361-2 КК України);
спеціальний суб’єкт (особа, яка має доступ до комп’ютерної інформації; особа, яка відповідає за експлуатацію комп’ютерів, систем, мереж - ст. ст. 362, 363 КК України).
Отже, комп’ютерні злочини – це винні (умисні або через необережність), суспільно небезпечні, протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на суспільні відносини, які забезпечують контрольоване використання комп’ютерної інформації, а також забезпечують нормальну роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, вчинені суб’єктом злочину.