Фізико-географічна характеристика Південної Азії

До регіону належать 7 країн. За територією він майже дорівнює Західній Європі, а за кількістю населення вдвічі переважає її.

Країна	Столиця	Площа, тис. км	Населення, млн осіб	Густота населення, осіб/ км²	ВНП на душу населення, дол. (2000 р.)
Бангладеш	Дакка	147.5
Бутан	Тхімпху	46,5	1,8
Індія	Нью-Делі	3287,3	1010,0
Мальдівська Республіка	Мале	0,3	0,25
Непал	Катманду	147,2
Пакистан	Ісламабад	803,9	160,5
Шрі-Ланка	Коломбо	65,6
Усього		4498,3	1340,6	Середня — 298	Середній — 1700

Країни Південної Азії межують з трьома сусідніми азіатськими регіонами: Південно-Західною, Східною та Південно-Східною Азією. Омиваються водами Індійського океану, зокрема Аравійським морем на заході, Бенгальською затокою та Андаманським морем на сході. Дві країни розташовані безпосередньо на островах: Мальдівська Республіка на однойменному архіпелазі та Шрі-Ланка на великому однойменному острові біля південно-східного узбережжя Індії. Індії належать три значних архіпелаги: Лаккадівські острови в Аравійському морі та Андаманські й Нікобарські острови в Індійському океані.

До Другої світової війни всі країни регіону перебували під владою Великої Британії й становили одну колонію під назвою «Імперія Індії». Непал і Бутан мали права васальних князівств. У 30-х роках в окрему колонію був виділений Цейлон. Після війни метрополія змушена була визнати незалежність своїх колоній, але гальмувала й ускладнювала утворення нових держав.

Історичне становлення політичної карти регіону має деякі особливості. У 1947 р. із загальної колонії було утворено два самостійних домініони — Індію і Пакистан.

За критерій взято належність до мусульманської або індуїстської релігії, без урахування національної й економічної цілісності окремих територій, що спричинило порушення існуючих на той час економічних зв'язків.

У регіоні часто виникають прикордонні суперечки, що здебільшого переростають у воєнні конфлікти. Частина індійської території перебуває під окупацією Пакистану і понині. У 1950 р. в Індії, а у 1956 р. у Пакистані було запроваджено республіканську форму правління. Такий шлях пройшов і Цейлон, який у 1972 р. став республікою Шрі-Ланка. Зростаючі економічні та політичні протиріччя між Західним і Східним Пакистаном вилилися в 1971 р. у народне повстання, внаслідок якого на місці Східного Пакистану виникла нова мусульманська держава — Бангладеш.

Особливості географічного положення регіону визначаються його центральним розташуванням у басейні Індійського океану. Ще у давні часи Індія й Цейлон підтримували тісні торговельні зв'язки з країнами Середземномор'я, Південно-Східної Азії, Китаєм, які й нині не втратили свого значення.

Сухопутні кордони мають гірське обрамлення. Ця особливість зумовлює географічне відокремлення регіону, але не повністю, оскільки через гірські перевали прокладені транспортні шляхи.

Найрозвинутіша держава регіону — Індія, яка є однією з колисок людської цивілізації. Її населення першим у світі навчилося вирощувати рис, бавовник, цукрову тростину, почало розводити домашню птицю. Індійська культура подарувала світу шахи і десяткову систему числення. Досягнення давньої й середньовічної Індії в галузі науки, літератури і мистецтва, різноманітні релігійно-філософські системи вплинули на розвиток багатьох цивілізацій Сходу, стали невід'ємною складової світової культури.

Сучасне політико-географічне положення регіону є досить нестабільним через суперечки між Індією і Пакистаном щодо належності території Кашміру, де був утворений індійський штат Джамму і Кашмір, частина якого опинилася під контролем Пакистану. Становище ускладнюється й тим, що обидві держави, змагаючись у військовій могутності, інтенсивно працюють над виготовленням ядерної зброї (Індія перший випробний ядерний вибух здійснила у 1974р., а Пакистан — у 1998р.), що не може не турбувати світове співтовариство.

Країни Південної Азії є членами ООН і СААРК.