Фізико-географічна характеристика Західної Європи та Британських островів

Країни Західної Європи межують з чотирма іншими регіонами Європи: Північною, Південною, Східною та Південно-Східною Європою. Регіон охоплює 11 країн. Економіко-географічне положення країн регіону характеризують:

Країна	Столиця	Площа, тис. км²	Населення, млн осіб	Густота населення, осіб/км²	ВНП на душу населення, дол. США (2000 р.)
Австрія	Відень	83,90	8,00
Бельгія	Брюссель	30,50	10,10
Велика Британія	Лондон	244,80	57,70
Ірландія	Дублін	70,20	3.50
Ліхтенштейн	Вадуц	0,16	0,03
Люксембург	Люксембург	2.60	0,39
Монако	Монако	0,0019	0,03
Нідерланди	Амстердам	41,90	15,20
ФРН	Берлін	356,90	81,30
Франція	Париж	551,50	57,30
Швейцарія	Берн	41,30	7,00
Усього		1423,80	240,60	Середня — 169	Середній — 25630

1) відносна компактність і межування між собою більшості країн. При цьому природні умови регіону не тільки не створюють перешкод для відносин між країнами, а, навпаки, сприяють їх розвитку. Гірські території давно освоєні й не становлять особливих труднощів для транспортних зв'язків (побудовано численні тунелі);

2) приморське розташування більшості країн. Регіон омивається морями Атлантики (Балтійським, Північним, Ірландським, Середземним) та має безпосередній вихід у відкритий океан. Естуарії численних рік (Темзи, Сени, Ельби та ін.) заходять глибоко у суходіл, що здавна сприяло розвитку морського господарства. Вихід до Атлантичного океану та його морів створює зручні передумови для торгівлі з усім світом;

3) центральне положення щодо інших чотирьох регіонів Європи. Територією Західної Європи проходять зв'язки між Північною, Південною, Східною й Південно-Східною Європою.

Всі країни входять до ООН і ЄС; ФРН, Велика Британія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург є членами НАТО, у 1966 р. Франція вийшла з військової структури цієї організації.

У Західній Європі широко представлені низовини, горбкуваті рівнини і молоді високі гори альпійської складчастості, які утворюють головний вододіл материка. Тут знаходяться невеликі за площею і висотою гори: Центральний Французький масив, Вогези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори, Північно-шотландське нагір'я тощо. Альпи — найвищі гори Європи, довжина їх — 1200 км, ширина — до 260 км. Складчаста структура Альп створена переважно рухами альпійського віку. Найвища вершина — гора Монблан (1807 м). Найвища — осьова — зона гір утворена давніми кристалічними (гнейси, сланці) породами. В Альпах домінують гірськольодовиковий рельєф і сучасне зледеніння (до 1200 льодовиків загальною площею понад 4000 км²). Льодовики та вічні сніги знижуються до 2500-3200 м. Гори прорізані долинами, заселені й засвоєні людиною, через перевали прокладено залізниці й автомобільні дороги.

Рівнинні території розташовані переважно в прибережних районах. Найбільшими низовинами є Північногерманська, Північнопольська та ін. 40 % площі Нідерландів знаходиться нижче від рівня моря, це так звані «польдери» — низинні землі, для яких характерна висока родючість.

Клімат помірний, частково субтропічний середземноморський (Франція, Монако). Наявність активного західного перенесення вологих атлантичних повітряних мас робить клімат м'яким і сприятливим для життя і господарської діяльності (у тому числі в сільському господарстві). Середні температури найхолоднішого місяця становлять -1...+3⁰ С, найтеплішого +18...4-20° С. Річна сума атмосферних опадів загалом зменшуєтьсяіз заходу на схід. У приатлантичних районах і на навітряних схилах гір вона дорівнює 1000-2000 мм, на іншій території — 500-600 мм. Максимальна кількість опадів припадає на літні місяці.

Розподіл річкового стоку територією регіону нерівномірний: він зменшується із заходу на схід і з півночі на південь. Найбільші річки — Дунай, Рейн, Луара, Сена, Ельба, Маас, Рона, Темза тощо. На заході живлення річок переважно дощове, вони не замерзають або мають короткий нестійкий льодостав. На східних територіях переважає також дощове живлення, а на річках високогірських районів Альп до снігового і дощового приєднується льодовикове, тут влітку характерні великі паводки, взимку стік дуже малий або зовсім відсутній. Деякі країни постійно ведуть гідротехнічне будівництво і «боротьбу з морем». Так, у Нідерландах побудовано 2400 км дамб і 5440 км каналів.

Значна частина озер розташована в тектонічних зниженнях (улоговинах, грабенах), що характеризуються дуже порізаною береговою смугою, значною глибиною, видовженою формою. Таких озер багато у Швейцарії: Женевське, Цюріхське, Боденське, Невшательське, Тунське, Лаго-Маджоре тощо. В Альпах і в горах Британських островів є невеличкі озера у карових заглибленнях. Ірландія особливо багата на торфовища.