Пластмаси світлової полімеризації (фотополімери). 1 страница

Для полімеризації застосовують ультрафіолетове випро-міннювання, видиме світло, лазер.

Фотохімічне ініціювання полімеризації (упровадже­не в 1970 р.) ґрунтується на утворенні вільних радика­лів унаслідок дисоціації, яка спричинюється поглинан­ням квантів світла молекулами полімеру або молеку­лами спеціально введених у полімер фотоініціаторів і фотосенсибілізаторів. За відсутності фотосенсибілізато­рів звичайні мономери (метилакрилат, метилметакрилат, вінілацетат, хлоропен) полімеризують ультрафіолето­вим випромінюванням з довжиною хвилі 250 — 360 ммк за допомогою спеціальних джерел світла. При введенні фотоініціаторів (пероксидів, карбонілвмісних сполук) у мономер швидкість фотоініціювання значно підвищу­ється. Уведення барвників і хлорофілу як фотосенсибі­лізаторів дозволяє ініціювати радикальну полімериза­цію видимим світлом. Радикальна полімеризація може бути спричинена випромінюванням високої енергії (гам­ма-випромінювання, швидкі електрони, альфа-частин­ки, нейтрони тощо). Цей спосіб ініціювання називають радіаційно-хімічним.

Матеріали, що твердіють на світлі, — однокомпо­нентні системи з каталізатором, розчиненим умономері. Активація спричинюється поляризаційною лампою, від якої пучок світла через світловід направляєтьсяна по­верхню матеріалу.

Матеріали, що твердіють на світлі, не потребують замішування. їх в'язкість не змінюється так різко, як у матеріалів хімічного твердіння. Однак слід зазначити, що ступінь полімеризації неоднакова, і неполімеризовані групи розміщуються в глибокому шарі маси, а не ближче до джерела світла, що зумовлює необхідність періодичної перевірки фізичних характеристик лампи, оскільки їх погіршення негативно впливає на міцність матеріалу.

Світло має обмежену проникну властивість, тому на­шарування і полімеризація маси в порожнинах зуба і на каркасах коронок повинні бути поетапними, що сприяє глибокій полімеризації і зменшує полімеризаційну усадку. Під час роботи з матеріалами, що тверді­ють на світлі, їх необхідно захищати від сторонніх дже­рел світла, щоб запобігти передчасному твердінню.

Глибина і ступінь твердіння матеріалу залежать від джерела світла та його близькості до поверхні компози­та, який полімеризують.

Упровадження в стоматологічну практику лазера, напевно, призведе до заміни ним джерела світла. Арго­новий лазер, як свідчать дослідження, здатний полімеризувати композиційний матеріал на значно більшу гли­бину і ширину.

Останнім часом пластмаси на основі фотополімерів застосовують для виготовлення пластмасових коронок, металопластмасових протезів (коронки, мостоподібні протези), пломбування зубів. Створений для фотопо­лімерів опаковий матеріал у металофотополімерних конструкціях добре маскує металевий колір каркаса коронки і мостоподібного протеза, а також забезпечує міцне з'єднання облицювального шару. Фірма "ЄСТА" (Україна) випускає набір барвників "Єста-колор". У ньому є 5 барвників (рожевий, коричневий, жовтий, блакитний, сірий) у шприц-тюбиках по 5 г, транспарентна маса (6,9 г), пензлики і палітра.

Для облицювання протезів випускаються такі фото-полімери: "ЄСТА-1" (Україна), "Дентаколор" (фірма "Кульцер", Німеччина), "Призма філ" (фірма "Стома-дент", Росія), "Спектозит" (фірма "Вівадент", Німеч­чина), "Геркулайт", "Продиджі" (фірма "Керр", США) та ін.

Вітчизняна фотополімерна маса "Оксамат" призна­чена для облицювання зубних протезів із кобальтохромових і хромонікелевих сплавів, їх реставрації, а та­кож для виготовлення окремих коронок. Ця маса має добрі механічні властивості, стабільний колір. За фізи- ко-хімічними характеристиками наближається до фар­фору.

Комплект "Оксамат-3" — це композит у вигляді пас­топодібної маси, виготовлений на основі високонаповненого акрилового олігомеру, розфасованого у 12 шприц-тюбиків відповідно до кольорових відтінків. У 8 з них міститься дентинна маса (Д, — Д6), призначена для створення дентинового шару, а у 2 — шийкова маса (С, і С2) для формування шийок зубів. У 2 шприц-тю­биках міститься емалева маса (Е; і Е2) для моделюван­ня різального краю коронки.

У комплекті з композитом є опакери (Б, С і Т), що твердіють на світлі, та олігомер. Опакери призначені для створення ґрунтового шару, який забезпечує пе­рехід кольору металевої частини протеза до кольору зуба.

Олігомер призначений для змочування моделювального інструмента. Це запобігає налипанню матеріалу на робочу частину. Олігомер може бути застосований для розм'якшення паст.

Для полімеризації матеріалів, що твердіють на світ­лі, використовують прилади типу "Полідент" і "Са-кура" (Україна), "Дентаколор" і "Спектромат" (Ні­меччина), які працюють в ультрафіолетовому спектрі (330-480 нм).

До термопластичних мас, окрім акрилових, відно­сять такі полімери, як полівінілхлорид, поліетилен, по­ліпропілен, полікарбонат.

Поліхлорвініл міцний і хімічно стійкий. В орто­педичній стоматології для виготовлення боксерських шин застосовують співполімер хлорвінілу і бутилакрилату — "Еластопласт".

Поліетилен і поліпропілен виявляють подіб­ні властивості: високу корозійну стійкість, значну міц­ність, стійкість до радіаційного випромінювання. Вони мають незначні водопоглинання і газопроникність.

В усьому світі ведуться пошуки нових базисних ма­теріалів на основі вінілових сполук, поліетилену і полі­пропілену. Деякі фірми Італії, Німеччини і США розробили і проводять широку клінічну апробацію таких матеріалів ("Лаксан" та ін.).

Полікарбонат — має добрі фізико-механічпі і антикорозійні властивості, нешкідливий для організму людини. На основі полікарбонату В.Н. Копєйкін роз­робив пластмасу "Карбоденг". Вироби з полікарбонату одержують методами лиття, витискання і пресування. Полікарбонати не знайшли широкого застосування в повсякденній стоматологічній практиці.

До термореактивних полімерних матеріалів відно­сять "Бакеліт", амінопласти, фенопласти та ін.

Епоксидні смоли.Під дією твердника рідка епок­сидна смола перетворюється на тверду, неплавку і не­розчинну речовину. У народному господарстві епоксид­ні смоли використовують для виготовлення склоплас­тиків, клеїв, різноманітних виробів. У стоматології вони застосовуються з наповнювачами (фарфорова і кварцо­ва мука, порошок силікат-цементу) як пломбувальні матеріали. Такі матеріали після твердіння виявляють інертність, добру механічну і хімічну стійкість, адгезивність. Епоксидні смоли входять до складу деяких відбиткових матеріалів.

Пластмаси холодної полімеризації (самотвердіючі).Полімеризація акрилових пластмас може відбувати­ся без зовнішнього нагрівання при введенні до складу пластмаси активатора, який хімічним шляхом спричи­нює розщеплення молекул пероксиду бензоїлу (що міс­титься в масі) на радикали за температури зовнішнього середовища. Як активатори застосовують солі сульфонових кислот, диметилпаратолуїдин, третинні аміни та інші речовини, які виконують роль теплового фактора і здатні спричинювати дисоціацію пероксиду бензоїлу.

У порошку самотвердіючих пластмас міститься до 1% пероксиду бензоїлу. Активатор — третинний амін -входить до складу мономера (до 3%). Застосування са­мотвердіючих пластмас спростило багато зуботехнічних і лікувальних маніпуляцій, які виконують під час пе­ребазування і лагодження протезів, і дало можливість одномоментно виготовляти деякі зубні протези, шини й апарати.

"Протакрил" і "Протакрил М" випускається в комплекті. У ньому є порошок, рідина, дихлоретано-вий клей та ізоляційний лак "Ізокол". Застосовують його для виготовлення тимчасових апаратів і шин, пере­базування і лагодження знімних протезів. Пластмасове тісто готують, змішуючи порошок і мономер у співвід­ношенні 2:1. Після дозрівання масу можна формувати в кювету, а при лагодженні чи перебазуванні протезів її накладають на очищені поверхні. Полімеризація пласт­маси відбувається через 10 — 20 хв, але процес можна прискорити нагріванням її до температури 40 — 45 °С. При лагодженні й перебазуванні протезів, виготовлених з акрилових пластмас, "Протакрил" монолітно з'єдну­ється з матеріалом протеза (завдяки хімічній спорідне­ності). "Протакрил" і "Протакрил М" мають фізико-хімічні властивості, близькі до таких у базисних мате­ріалів.

"Редонт" — співполімер метилового й етилового ефірів метакрилової кислоти. Порошок — співполімер метилметакрилату та етилмет акри лату (98,1%), містить пероксид бензоїлу (1,5%), барвник (0,4%). Рідина — метилметакрилат (98,8%), містить активатор диметил­паратолуїдин (1,2%) та інгібітор гідрохінон (сліди). Промисловість випускає три види пластмас у комплек­тах: "Редонт" непрозорий, "Редонт-02" прозорий, "Ре-донт-3" рожевий прозорий.

Застосовується в клінічній і лабораторній практи­ці для перебазування і лагодження протезів, а також апаратів, виготовлених із пластмас акрилової групи ме­тодом холодного твердіння. "Редонт" успішно застосо­вується для виготовлення ортопедичних апаратів без­посередньо на моделі з полімеризацією пластмаси у во­логому середовищі під невеликим тиском (1,5 — 2 атм) у спеціальній посудині. Отримують більш міцну пласт­масу, з меншою кількістю пор. Водночас вона більш пластична, а часу на полімеризацію витрачається наба-гато менше (ніж для базисних). Крім того, не потрібно виготовляти воскову модель.

"Стадонт" — самотвердіюча пластмаса, подібна за своїм складом до "Редонта". Виявляє підвищену адге­зію до твердих тканин зуба. Порошок містить співпо­лімер метилового й етилового ефірів метакрилової кис­лоти (98:2), пероксид бензоїлу (ініціатор), барвник і замутнювач, рідина — метилметакрилат, диметилпара-луїдин (активатор) і гідрохінон (інгібітор). Випуска­ється в комплектах: порошок трьох кольорів (№ 0, № 16 і № 19), які відповідають кольору штучних пластмасо­вих зубів аналогічного номера розцвітки. Застосовуєть­ся для виготовлення тимчасових назубних шин при лі­куванні пародонтозу і переломів щелеп.

"Акрилоксид" — самотвердіюча композитна плас­тмаса на основі акрилової пластмаси й епоксидної смо­ли. Випускається в комплекті, що складається з порош­ків трьох кольорів і рідини. Застосовується для плом­бування зубів. Може застосовуватися для реставрації пластмасових коронок, штифтових зубів, фасеток і жу­вальних поверхонь штучних зубів із пластмаси в знім­них протезах. Для одержання суміші порошок додають у рідину до насичення і змішують протягом 40 — 50 с. "Акрилоксид" не має "піскової" стадії, що дозволяє за­стосовувати його зразу ж після змішування порошку і рідини. Маса зберігає пластичність протягом 1,5 — 2 хв.

Недоліки самотвердіючих базисних пластмас (порів­няно з пластмасами гарячого твердіння, особливо тих, які містять зшивагент) — це більше водопоглинання, більша кількість вільного мономера, менша міцність і більша пористість. Зарубіжні фірми випускають такі самотвердіючі пластмаси: "Протемп структур", "Піку пласт" (Німеччина), "Дуракрил" (Чехія), "Рапід Ре-пайр", "Селект плюс" (США) та ін.

"Карбопласт" — самотвердіюча акрилова пласт­маса. Порошок — метилметакрилат, пластифікований дибутилфталатом. Рідина — метилметакрилат з акти­ватором. Порошок містить також ініціатор пероксид бензоїлу та інгібітор (гідрохінон). Наповнювач — крейда (до 50%). Випускається в комплектах (250 г порош­ку і 125 г рідини). "Карбопласт" застосовують для одномоментного виготовлення індивідуальних відбиткових ложок на гіпсових моделях. Сформована відбиткова ложка твердіє протягом 6—10 хв. Недолік цієї пласт­маси — неприємний запах, що нагадує запах сірковод­ню. З часом запах вивітрюється, тому вироби з "Карбопласту" необхідно виготовляти заздалегідь, а не в день їх використання.

Пластмаса "АКР-П" — стандартні базисні про­зорі пластинки, виготовлені з полімерів вінілових смол і пластифікатора. Пластинки для верхньої щелепи ма­ють вигляд трапеції із закругленими кутами, для ниж­ньої щелепи — параболи. Як для верхньої, так і для нижньої щелеп випускають пластинки трьох розмірів. "АКР-П" застосовують для виготовлення за гіпсовими моделями жорстких індивідуальних відбиткових ложок, захисних піднебінних пластинок (їх використовують при хірургічних втручаннях на твердому піднебінні). Перед застосуванням пластинку розм'якшують над пальником або в гарячій воді, обтискують за формою гіпсової мо­делі. Надлишок пластинки зрізають, краї загладжують карборундовим каменем. Випускається в комплектах (у кожному по 10 пластинок — 5 верхніх і 5 нижніх).

Зарубіжні фірми випускають такі матеріали для виготовлення індивідуальних відбиткових ложок: "Дуракрол" (Чехія), "Трей", "Форлетрей" (США)", "Інди-відо" (Німеччина), "Острон" (Японія) та ін. Випуска­ються також стандартні пластинкові заготовки для ло­жок: "Кавекс" (Австрія), "Тасекс" (Чехія) та ін. (мал. 6). Слід зазначити, що стандартні пластинки не можуть конкурувати із сучасними (термовакуумного штампу­вання) ложками з поліметилметакрилату і полістиролу, а також ложками, виготовленими індивідуально класич­ними методами.

Штучні зуби з пластмаси. Відсутність природ­них зубів перешкоджає нормальному жуванню їжі. їжа недостатньо просочується слиною і шлунковим соком, Що зумовлює неповне її перетравлення і виникнення

Мал. 6. Заготовки для виготовлення індивідуальних ложок

різних патологічних процесів. Для усунення дефектів зубних рядів втрачені природні зуби замінюють на штуч­ні (протези).

В Україні штучні зуби (спочатку фарфорові) у 1930 р. розпочав випускати Харківський завод штучних зубів, а пізніше (у 50-ті роки) цей завод став випускати і пласт­масові зуби.

Штучні зуби повинні відповідати таким вимогам:

1) мати анатомічну форму коронок природних зубів;

2) не справляти шкідливий вплив на тканини ротової порожнини й організм людини, не руйнуватися в се­редовищі ротової порожнини;

3) легко і міцно (бажано монолітно) з'єднуватися з ба­зисом протеза, металевим каркасом;

4) мати достатню міцність, не стиратися під час розжо­вування їжі;

5) легко забарвлюватись у колір природних зубів і не змінювати його під дією їжі, слини, сонячного світ­ла та інших факторів;

6) бути доступними, дешевими і простими у виготов­ленні й застосуванні.

 

Усі штучні зуби за місцем розташування в протезі поділяють на верхні й нижні, передні (фронтальні) і бі­чні (жувальні).

Технологія промислового виготовлення пластмасових зубів вирізняється значною простотою. Зв'язок штуч­них пластмасових зубів із базисом при полімеризації здійснюється за типом монолітного з'єднання. Пласт­масові зуби значно м'якші, ніж фарфорові. Вони легше піддаються корекції (підточці) при встановленні в ба­зис. У разі необхідності зубний технік може виготовити пластмасові зуби в умовах зуботехнічної лабораторії.

Однак пластмасові зуби мають низку недоліків. Го­ловні з них — недостатній опір стиранню і недостатня міцність.

Значна різниця у твердості пластмаси та емалі при­родних зубів призводить до швидкого стирання пласт­масових зубів у протезах, що контактують із природни­ми зубами. Щоб збільшити тривалість служби проте­зів, нині пластмасові зуби виготовляють на основі зши­тих полімерів, які мають більші твердість, опір стиран­ню і теплостійкість, Проте зуби зі зшитих полімерів менш міцно з'єднуються з базисним матеріалом проте­за. Чим більша глибина зшивання, тим менша міцність з'єднання. Слід пам'ятати, що чим більша площа діля­нки з'єднання зуба з базисом, тим міцніший буде зв'я­зок між ними.

Промислове виготовлення пластмасових зубів здійс­нюється двома способами.

Перший спосіб. У металеві пресформи насипають порошок полімеру певного складу і кольору, форму за­кривають і під тиском гідравлічного преса нагрівають. Порошок розм'якшується та ущільнюється, після чого пресформу охолоджують. Зуби виймають, обробляють і фасують у гарнітури.

Другий спосіб. Готують зубні порошки певного ко­льору окремо для дентину та емалі. З порошків і моно­мера готують формувальні маси "Емаль" і "Дентин". Спеціальна пресформа складається з трьох частин: вес­тибулярної, язикової і проміжної. У вестибулярну частину пресформи поміщають заготовку маси "Емаль" відповідного кольору і накладають проміжну й вести­булярну частини. Пресформу кладуть під гарячий прес (температура 105— 110 °С) на 3 хв. За цей час відбува­ється повна полімеризація маси "Емаль". Пресформу переносять під холодний прес, охолоджують і розкрива­ють. На відпресовану "Емаль" накладають заготовку маси "Дентину", закривають язиковою частиною прес-форми, після чого пресформу знову кладуть під гаря­чий, а потім під холодний прес. Після охолодження пресформи виймають відпресовку із зубами, видаляють надлишок пластмаси по площині контакту частин прес-форми і фасують у гарнітури в циліндричні банки, по­ділені на секції за кількістю зубів або на гарнітурні планки. При виготовленні бічних зубів додатково вико­ристовують проміжну частину пресформи.

Кожним із цих способів можна виготовляти як од­ноколірні, так і багатоколірні (2 — 3 кольори) зуби з різ­номанітними відтінками. Тепер випускають дво- і три­колірні зуби з акрилових пластмас (зшиті полімери), які містять флуоресціюючі речовини, а також фторвмісний каучук для більш монолітного з'єднання з пласт­масою базису. Як зшивагент до суміші додають диметакрилатетиленгліколь (до 5%).

Деякі автори вважають, що всі щелепи за розмірами можна поділити на 4 типові групи. В.Є. Батовський та співавтори розробили спеціальний альбом штучних зу­бів з акрилової пластмаси під назвою "Естедент". їх виробництво організував Харківський завод медичних пластмас і стоматологічних матеріалів.

Зуби випускаються в комплектах "Естедент", "Есте-дент-2", "Естедент-3" і "Естедент Д". Комплекти "Есте­дент" і "Естедент-3" подібні. Зуби з комплекту "Ес-тедент-2" більш стійкі до стирання і більш естетичні. Комплект "Естедент Д" призначений для дітей віком 12 — 15 років.

Альбом штучних зубів містить 5 груп гарнітурів (4 основні й одна додаткова група зубів). Ширина пе­редніх шести зубів у кожній основній групі однакова, але гарнітури однієї групи відрізняються висотою ко­ронок, яка визначається висотою коронки верхнього центрального різця, і фасоном (формою) зубів. Фасон зубів відповідає трьом формам обличчя: квадратній (позначена в альбомі □), клиноподібній (позначена V) та овальній (позначена О).

Ширина передніх шести зубів 1-ї основної групи становить 40 мм, висота — 21—23 мм. В інших трьох групах як ширина, так і висота зубів збільшуються. Ширина і висота зубів для основних груп наведені в альбомі. Гарнітури всіх трьох фасонів (типів О, V, О) випускаються тільки для верхньої щелепи, а гарнітури нижніх зубів випускаються одного середнього фасону, але вони добре артикулюють із верхніми зубами одного розміру. Основні групи містять 7 типів гарнітурів верх­ніх передніх зубів, 1 тип гарнітура нижніх передніх зу­бів і 1 тип гарнітура верхніх і нижніх бічних зубів. З гарнітурів верхніх, нижніх і бічних зубів комплекту­ють 7 гарнітурів по 28 зубів різних фасонів (типорозмі­рів) кожної групи.

Додаткова 5-та група зубів "Естедент" складається з трьох гарнітурів верхніх передніх зубів, трьох гарні­турів нижніх передніх зубів і двох гарнітурів бічних верхніх і нижніх зубів. Зуби цієї групи відрізняються від зубів основних груп формою, розміром та довжи­ною шийок.

Зуби "Естедент" забарвлені в 13 кольорів з умов­ною нумерацією від № 28 до №40.

Для зручності підбору гарнітура з 28 зубів у кожно­му комплекті є прилад "Дентомір", який складається з чотирьох еластичних мірних лінійок, скріплених шар­ніром. Довжина кожної лінійки відповідає довжині гар­нітура з 14 зубів і однієї основної групи зубів. На мір­ній лінійці є такі цифрові позначки: номер групи зубів та альбому, лінія центру, номер гарнітура бічних зубів, висота коронок верхніх центральних різців, номер гар­нітурів верхніх передніх зубів, довжина верхнього гар­нітура з 14 зубів. Лінійку "Дентоміра" згинають дугою і прикладають до моделі так, щоб центральна риска лінійки співпала із сагітальною (різцевою) лінією моделі, а краї ліній­ки доходили до горбків верхньої щелепи. Номер узятої лінійки відповідає номеру необхідного гарнітура для цієї щелепи. Цією лінійкою вимірюють відстань від лі­нії протетичної площини на восковому прикусному ва­лику до лінії "усмішки". Так визначають потрібну ви­соту зубів гарнітура.

За допомогою альбому штучних зубів при протезу­ванні беззубих щелеп можна підібрати хворому гарні­тур зубів, який відповідає анатомічним особливостям його щелеп. Тому встановлення зубів на базисі в оклюдаторі чи артикуляторі потребує мінімальної корекції. Зуби додаткової групи застосовують при виготовлен­ні часткових знімних протезів верхньої і нижньої щелеп. Зуби "Естедент Д" призначені для виготовлення зуб­них протезів, ортодонтичних і ортопедичних апаратів при протезуванні дітей. їх застосовують і в період ліку­вання зубощелепних деформацій молочного і змішано­го прикусів. Фасонорозмір зубів "Естедент Д" — де се­редній варіант зубів молочного прикусу. Різальні краї і горбки відповідають горизонтальній оклюзійній по­верхні. Гарнітур зубів "Естедент Д" містить 20 зубів (по 10 для верхньої і нижньої щелепи). Ширина гарні­тура для верхньої щелепи становить (74±1,5) мм, для нижньої — (58±1,5) мм.

У деяких випадках застосовують штучні зуби зі сфе­ричними жувальними поверхнями. Такі пластмасові зу­би мають жувальну поверхню у вигляді горбків і пери­ферійного буртика. Вершини горбків і буртик верхніх зубів розміщені на ввігнутій сферичній поверхні радіу­сом 9 см, а нижніх — на випуклій сферичній поверхні такого ж радіуса. Ці зуби запропоновані М.А. Нападовим і А.Л. Сапожніковим. Застосування зубів описаної форми дозволяє в звичайному оклюдаторі за сферич­ною поверхнею конструювати зубні ряди, які мають численні ковзні контакти при різних рухах нижньої щелепи.

 

 

 

Мал. 7. Гарнітури пластмасових зубів (а і б)

Зарубіжні фірми випускають пластмасові зуби різ­них кольорів і типорозмірів: "Івокрил" (Росія; мал. 7), "Мегастар" (Велика Британія), "СР-Антарис", "СР-Постарис" (Ліхтенштейн), "Спофадент плюс" (Чехія) та ін.

Еластичні пластмаси. Після полімеризації вони зберігають еластичність, тому їх застосовують для виго­товлення м'яких амортизуючих підкладок під базиси

знімних протезів, щелепно-лицевих протезів, обтураторів, боксерських шин. Еластичні властивості більшості цих пластмас зумовлені процесом пластифікації, який виникає під час полімеризації.

Еластичні пластмаси, призначені для виготовлення протезів, повинні відповідати таким вимогам:

1) бути нешкідливими для організму;

2) міцно з'єднуватись із базисом протеза;

3) зберігати еластичні властивості, постійність об'єму і форми;

4 мати хорошу зволожуваність;

5) мати пружність, близьку до пружності слизової обо­лонки, яка покриває протезне поле;

6) бути світлостійкими і технологічними.

 

Еластичні пластмаси застосовують:

 

1) як підкладки під жорсткі базиси в разі різкої атро­фії коміркових відростків;

2) за наявності кісткових виступів і гребенів на протезному полі;

3) при аномальному прикусі;

4) при зниженому слиновиділенні, коли порушується фіксація протеза;

5) для надання нової форми старому протезу;

6) для кращої фіксації протезів (у музикантів, які гра­ють на духових інструментах);

7) для виготовлення обтураторів;

8) для виготовлення безкламерного пластинкового про­теза.

Еластичні пластмаси поділяють на 4 групи: акрило­ві, поліхлорвінілові, силіконові і пластмаси на основі фторкаучуків.

"Боксил" — еластичний полімер на основі силіко­нового каучуку холодної вулканізації. Застосовується для виготовлення боксерських шин. Випускається у ви­гляді пасти і рідини. Паста в тубах містить поліметил-силоксан (77%), аеросил (19%) і оксид цинку (4%). Рі­дина метилтриацетонсилан є каталізатором.

Для приготування формувальної маси на 40 г пасти беруть 3 —4 г рідини (каталізатора). Шини (капи) з"Бокснлу" виготовляють методом пресування в зуботехнічних кюветах без нагрівання. Пластик вирізняєть­ся гігієнічністю, високою еластичністю і міцністю.

"Боксил-екстра" — наповнена силіконова ком­позиція холодного твердіння, що містить 2 пасти, при змішуванні яких утворюється еластичний вулканізат. У комплекті є паста № 1 (60 г) та паста № 2 (60 г). Ця еластична пластмаса призначена для виготовлення бок­серських шин.

"Еладент" — пластифікований співполімер акри­лових мономерів (метакрилат з метилметакрилатом). По­рошок — співполімер метакрилового І метилметакрилового ефірів, дрібнодисперсний, рожевого кольору. Ріди­на — суміш тих самих ефірів, але вона містить пласти­фікатор діоктилфталат, Застосовується як підкладка під базиси знімних протезів з метою зниження тиску на малоподатливі ділянки слизової оболонки протезного поля.

"Еладент-100" — еластична пластмаса, виготов­лена на основі вінакрилових співполімерів. Складаєть­ся з порошку і рідини. Замішують пластмасу в співвід­ношенні 10 г порошку і 7 г рідини. Застосовується так само, як і "Еладент".

"Еластопласт" — співполімер хлорвінілу і бутил-акрилату, пластифікований дибутилфталатом. Порошок складається зі співполімеру хлорвінілу і бутилакрилату, барвника й оксиду цинку. Рідина — дибутилфталат (пластифікатор). З цієї пластмаси виготовляють бок­серські шини (у зуботехнічних кюветах методом пресу­вання і полімеризації за температури 105 — 100 °С).

Матеріал виявляє стійку еластичність, необхідну міц­ність. Він хімічно стійкий, гігієнічний. Випускається в оригінальній упаковці (300 г порошку, 150 г рідини у флаконі).

"Ортопласт" — співполімерна пластифікована еластична пластмаса. Випускається 6 кольорів і при­значена для виготовлення ектопротезів — лицевих про­тезів (вуха, носа).

"Ортосил" і "Ортосил М" — штучна гумоподібна пластмаса холодної полімеризації, виготовлена на основі силоксанової смоли. Випускається у вигляді пасти (поліметилсилоксан) рожевого кольору (в тубах по 50 г).

Застосовується як еластична підкладка під базис пластинкових протезів при атрофії слизової оболонки, за наявності гострих кісткових виступів на щелепах у місцях розташування базису протеза. Для одержан­ня м'якої підкладки пасту з каталізатором наносять на підготовлену поверхню базису протеза.

Під дією каталізатора паста набуває м'якої еластич­ної консистенції і добре з'єднується з базисом протеза. Оформлення м'якої підкладки в роті пацієнта може три­вати до 40 — 50 хв. "Ортосил" при користуванні проте­зом зберігає свої властивості протягом кількох років, нешкідливий для прилеглих до протеза тканин.

Пластмаса "ПМ-01" — еластична пластмаса на основі співполімеру хлорвінілу з бутилакрилатом. При­значена для виготовлення двошарових базисів зубних протезів, коли потрібна м'яка прокладка. Складається з порошку і рідини. Підкладка з пластмаси "ПМ-ОГ ви­різняється постійною м'якістю, міцністю зв'язку з ба­зисом протеза і не втрачає своїх властивостей у середо­вищі ротової порожнини. Міцний зв'язок пластмаси "ПМ-01" з базисною пластмасою утворюється тільки при контакті матеріалів у тістоподібному стані (тісто до тіста). Випускається у вигляді комплекту: 100 г по­рошку (одна упаковка), 100 г рідини (один флакон).

Зарубіжні фірми випускають такі еластичні пласт­маси: 1) акрилові — "Денталон плюс" (Німеччина); 2) поліхлорвінілові - "Паладур" (Німеччина); 3) си­ліконові - "Молопласт" і "Молосил" (Німеччина), "Ребарон" (Японія).

Розділювальні (ізоляційні) матеріали. Лаки. Щоб виготовити високоякісні зубні протези, шини, капи з пластмаси, необхідно зберегти форму, розмір і рельєф поверхні виробу, яка прилягає до поверхні протезного поля. Рельєф може змінитися на етапах гіпсування і полімеризації. Полімеризацію пластичних мас, з яких виготовляють базиси пластинкових протезів, ортодонтичних і щелепно-лицевих апаратів, здійснюють у гото­вій гіпсовій формі (кюветі) за певних температурних режимів. Поверхня гіпсу всередині кювети просочуєть­ся мономером, а гіпс частково проникає в шар пластма­си, що з ним контактує. У такому випадку після полі­меризації відокремити гіпс від пластмаси виробу дуже важко, а поверхня пластмаси після роз'єднання проте­за з формою не відповідає рельєфу протезного поля. Під час користування такими зубними протезами ви­никає біль. Значно подовжується термін звикання до протеза.

Крім того, проникнення води (до 2%) з гіпсу в між­молекулярний простір пластмаси, яка полімеризується, зумовлює появу в ній осередків внутрішнього специ­фічного напруження, що в подальшому може призвес­ти до утворення мікротріщин.