Клінічні стоматологічні матеріали

Розрізняють такі клінічні стоматологічні матеріали, які застосовують в ортопедичній стоматології: відбит­кові (еластичні, термопластичні та ін.), фіксувальні та пломбувальні (цементи, композити, амальгами та ін.), сепараційні, протравлювальні (кислоти, гелі), зв'язу­вальні (бондинг-системи).

Основними фіксувальними і пломбувальними мате­ріалами служать різноманітні цементи. їх недоліками є мала адгезія до сталі й дентину (за винятком полікарбоксилатних і склополімерних цементів), а перевага­ми — простота виготовлення, технологічність, деше­визна. Ці позитивні якості зумовлюють їх широке ви­користання в стоматологічній практиці.

Фіксувальні матеріали повинні відповідати таким основним вимогам: 1) мати коефіцієнт лінійного роз­ширення, близький до такого в емалі й дентині зубів; 2) не розчинятися в рідинах ротової порожнини; 3) пе­ребувати в пластичному стані при застосуванні й твер­діти протягом 15 — 30 хв; 4) виявляти стійку адгезію у вологому середовищі до тканин зуба, металу і фарфору; 5) тверднути за наявності води і слини; б) мати малу теплопровідність, щоб тепла чи холодна їжа не діяла на пульпу зуба; 7) бути індиферентними до тканин зу­ба і нешкідливими для організму.

За міжнародною класифікацією виділяють 8 видів цементів: 1) цинкофосфатні; 2) силікатні; 3) силікофосфатні; 4) бактерицидні; 5) евгенольно-цинкові (цинкок-сидевгеиольні; 6) полікарбоксилатні; 7) склополімерні; 8) полімерні. Така класифікація недосконала, бо полі­карбоксилатні й склоіономерні цементи є також полімер­ними. Тому, на нашу думку, цементи слід поділяти так:

I. Звичайні неполімерні: 1) фосфатні; 2) силікатні; 3) силікофосфатні; 4) бактерицидні; 5) цинкоксидевгенольні.

II. Полімерні (на основі акрилатів і епоксидакрилатів): 1) акрилатні; 2)полікарбоксилатні; 3)склоіономерні; 4) композиційні; 5) компомерні (керомери). Крім того, серед полімерних цементів можна виділити герметики (цементи для заповнення фісур): 1) ціанакрилатні; 2) поліуретанові; 3) епоксидакрилатні.

Цинкофосфатний цементскладається з оксидів цин­ку (75—90%) і магнію (до 10%). Для зниження темпе­ратури спікання шихти застосовують невеликі добав­ки (діоксид силіцію). Складові частини порошку спі-кають разом за температури 1000 — 1300 °С протягом 4 — 8 год. Порошок подрібнюють, просівають через си­то з 1000 отворами на 1 см2. Просіяний порошок за­барвлюють у різні відтінки, додаючи певну кількість барвників.

Рідинно-водний розчин ортофосфатної кислоти (58%) містить фосфати цинку, алюмінію і магнію (12%), що частково нейтралізують кислоту і пом'якшують реактив­ність рідини. Зменшення швидкості реакції дозволяє при замішуванні одержати однорідну масу.

Порошок цементу замішують із рідиною на товстій гладенькій скляній пластинці, охолодженій до темпера­тури 18 — 20 °С для ефективного відведення тепла, яке виділяється під час екзотермічної реакції. Замішуван­ня виконують хромованим чи нікельованим (або з нер­жавіючої сталі) шпателем у співвідношенні від 1,8 до 2,2 г порошку на 0,5 мм рідини. На скляну пластинку наносять необхідну кількість рідини і додають четверту частину кількості порошку, ретельно розмішують для повільної нейтралізації кислоти, продовжують замі­шування, додаючи порошок окремими порціями до до­сягнення необхідної консистенції (мал. 25). Час замі­шування повинен бути достатнім для виділення тепла,

Мал. 25. Замішування фосфатного цементу: а — поділ порошку на частини; б — рух шпателя

а маса має бути гладенькою, без грудочок, однорідної консистенції. Тривалість замішування не повинна пере­вищувати 30 с.

Консистенція цементного тіста стає нормальною, ко­ли при відриванні шпателя від пластинки тісто за ним не тягнеться, а відривається, утворюючи зубці висотою не більше ніж 1 мм. Коли консистенція тіста надто гус­та, додавати до нього рідину не можна, бо при цьому порушується процес кристалізації цементу. У такому випадку слід приготувати нову порцію цементу.

Фосфат-цементи починають твердіти через 4—10 хв, а через 1,5 — 2 год твердіння закінчується. Функціо­нальне навантаження на зацементований протез може бути рекомендовано не раніше ніж через 2 год, а при однобічних протезах — тільки через 24 год.

Цинкофосфатні цементи застосовують для фіксації незнімних протезів, ортодонтичних і щелепно-лицевих апаратів, пломбування каналів зубів. їх використову­ють як прокладки, що захищають пульпу зуба, а також при виготовленні пластмасових коронок.

Нині широко застосовують такі фосфат-цементи, як "Адгезор", "Фосфат" і "Уніфакс". Останній цемент одержаний на основі знятого з виробництва цинкофос-фатного цементу "Вісфат" (шляхом додаткового вве­дення в шихту молібденаталюмінію). Призначений для фіксації металокерамічних протезів, відрізняється від фосфатних цементів більшою адгезійною і механічною міцністю. "Уніфакс" подразнює пульпу опорних зубів, що зумовлено виділенням тепла при сполученні оксиду цинку (основної речовини) з ортофосфатною кислотою під час твердіння цементу. Пульпу також подразнює вільна ортофосфатна кислота рідини, яка не повністю прореагувала з порошком.

Зарубіжні цементи. Цемент "Поскал" (фірма "Воко", Німеччина) використовують для ізоляційних про­кладок, "Кронфікс" (фірма "Мерц", Німеччина) і "Фос-фокап" (фірма "Вівадент", Росія) — для фіксації ко­ронок. Фосфат-цемент фірми "Баєр" (Німеччина) та­кож призначений для фіксації коронок.

Силікатний цемент "Силіцин".До складу "Силі-цину" входять порошок (подрібнене скло, яке містить діоксид силіцію — 41% і алюмінію — 31%, оксид ка­лію, фториди натрію і кальцію, кріоліт і барвники) і рідина. Фтористі сполуки додають із метою надати це­менту протикаріозних властивостей. Рідина за властивостями подібна до такої у фосфат-цементів, але містить більше води. Як буферні агенти,

Мал. 26. Замішування силікатного цементу: а — поділ порошку на частини; б — рух шпателя

 

застосовані фосфати цинку і магнію, тому міняти одну рідину на іншу не можна. Замішують цемент на охоло­дженій скляній пластинці бажано пластмасовим шпате­лем, уводячи зразу половину порошку (мал. 26). Потім додають за 2 —3 рази решту порошку. Тривалість замі­шування — 1 хв (до початку схоплювання цементу). Потрапляння вологи в цемент під час твердіння при­зводить до набухання гельфракції і підвищення роз­чинності пломби. Тому пломбу ізолюють від контакту зі слиною протягом 3 год.

Силікатні цементи застосовують для пломбування переважно передньої групи зубів і премолярів.У зубо-протезуванні вони майже не застосовуються.

Силікофосфатні цементи." Еркодонт" — суміш 60% фосфат-цементу і 40% силікатного цементу. "Силідонт" - суміш 80% цементу і20% "Вісфату". Застосо­вуються для пломбування передніх і частини бічних зу­бів (премоляри). У зубопротезній техніці дуже рідко використовуються як допоміжні матеріали.

"Силідонт-2" (Росія) — порошок і рідина, призначе­ний для пломбування премолярів і молярів, контактних поверхонь передніх зубів. Виявляє достатню міцність (120- 140 МПа), добру адгезію і хімічну стійкість.

"Лактодонт" (Росія) — силікофосфатний цемент, який використовують у дитячій стоматології для фікса­ції ортодонтичних апаратів та інших незнімних метале­вих і пластмасових конструкцій.

Бактерицидні цементи— це фосфатні цементи, по­рошок яких містить бактерицидні речовини — сполуки міді або срібла. Забарвлення цементів залежить від їх хімічного складу.

Естетичні властивості мідних і срібних цементів низькі. Поверхня пломб із цих цементів тверда, але лег­ко обробляється. Недоліками мідних і срібних цемен­тів є їх нестійкість. Вони швидко вимиваються із зуба, і їх потрібно відновлювати. Мідні й срібні цементи за­стосовуються переважно для пломбування молочних зу­бів у дітей. Техніка їх застосування така сама, як і ін­ших цементів.

Бактерицидний цемент "Діоксивісфат" (Росія) за­стосовують для фіксації незнімних протезів. Цемент "Аргіл" (Росія) містить домішки порошкового срібла і пігментів. Він виявляє виражену бактерицидну дію. Його також застосовують для фіксації незнімних про­тезів. Слід зазначити, що обидва ці цементи нині вико­ристовують рідко.

Цинкоксидевгенольний цемент.Суміш оксиду цин­ку з евгенолом утворює цемент, що твердне. Він вияв-ляє антисептичні властивості й низьку теплопровідність, добре прилягає до стінок зуба.

Широко застосовується як лікувальна та ізоляційна прокладка, пломбувальний матеріал для тимчасових пломб, а іноді — для тимчасової і постійної фіксації незнімних протезів, пломбування каналів коренів.

Цинкоксидевгенольні цементи можуть бути моди­фіковані (зміцнені) введенням у порошок 10 — 40% ок­сиду алюмінію, природних (каніфоль) чи синтетичних (поліметилметакрилат, полістирол, полікарбонат) по­лімерів, каталізаторів. Рідина — евгенол (із зазначе­ними вище добавками) також містить каталізатор і про­тимікробний агент,

В.Н. Трезубов і співавтори (1999) у цій групі це­ментів виділяють хелатні цементи — суміші оксиду цин­ку й інших оксидів із рідкими хелатними добавками.

Порошок — оксид цинку, оксид алюмінію (20—40%) та інші полімерні добавки. Рідина — ортоетоксилбен-зойна кислота (50 — 66%), евгенол (34 — 50%).

Механізм твердіння цементу остаточно не з'ясова­ний. Припускають, що відбувається утворення хелатних солей під час реакції між кислотою, евгенолом і оксидом цинку. Замішується у співвідношенні 3,5:1 протягом 2 хв. Твердіє в ротовій порожнині протягом 7-13 хв.

Зарубіжні фірми випускають такі цинкоксидевге­нольні цементи: "Воко Темп" і "Циноліт Воко" (Німеч­чина), "Змент", "Кальсинол" і "Темп Бонд" (США), "Репін" (Словакія) та ін.

Полікарбоксилатний (цинкополіакрилатний) це­мент— порошок оксид цинку (термохімічно обробле­ний). Добавки — невелика кількість оксиду магнію і модифікуючих речовин. Рідина — водний розчин полі-акрилової кислоти (32 — 42%) з молекулярною масою 25 000 — 50 000. Порошок швидко (без залишку) реагує з рідиною, і швидко досягається нейтральне значення рН. Основна перевага полікарбоксилатного цементу порівня­но з традиційними — його здатність хімічно зв'язувати­ся з емаллю і дентином завдяки хелатному сполученню карбоксильних груп поліакрилової кислоти з кальцієм на поверхні тканин зуба і протеїном дентину у вологому середовищі. Комплекси, утворені полікарбоксилатним цементом із протеїном, обмежують навіть мінімальну дифузію і прохідність дентинних канальців, які є фізіо­логічним бар'єром пульпи. Твердіння цього цементу практично не супроводжується екзотермічною реакцією. Він повністю нешкідливий для організму, що підтвер­джують токсикологічні дослідження.

Недоліками полікарбоксилатного цементу є невели­ка міцність на стискання і тривалий період заключного твердіння (10—12 год). Полікарбоксилатні цементи за­стосовують для фіксації иезнімних протезів, ортодон-тичних і щелепно-лицевих апаратів, шин, підкладок при пломбуванні зубів, особливо в дітей. Полікарбоксилат­ний стоматологічний цемент випускають у Росії. Поро­шок — суміш модифікованого оксиду цинку і безвод­ного порошку поліакрилової кислоти. Рідина — дис­тильована вода. Для фіксації коронок і мостоподібних протезів призначені цементи "Сельфаст" (фірма "Септодент", Франція), "Вітремер" (фірма "ЗМ", США), "Карбоко" (фірма "Воко", Німеччина) та ін.

Склополімерний цемент— високоіонізовані полі­мери, які можуть утворювати міцні (на молекулярному рівні) зв'язки з апатитами емалі зубів і виявляють адге­зію до колагену і дентину.

Порошок цементу — алюмосилікатне скло, яке одер­жують плавленням фосфату алюмінію. Особлива ува­га приділяється співвідношенню силіцій — алюміній і фтор — алюміній, які визначають твердіння цементу. Рідина — суміш 50% водного розчину співполімеру по-ліакрилгліколієвої або іншої полікарбонової кислоти і 5% винної кислоти. У деяких матеріалах співполімер додають до порошку, а рідина містить тільки кислоту. В інших матеріалах усі інгредієнти містяться в порош­ку, а рідиною служить дистильована вода. Співвідно­шення порошку і рідини у звичайних склополімерних цементів складає 3:1.

Адгезія цих цементів поліпшується в разі обробки (до цементування) тканин зуба 5% лимонною кисло­тою. Завдяки хімічному зв'язку склополімерного цемен­ту з емаллю і дентином його адгезія і крайове приля­гання значно перевищує такі показники в силікатних цементів. Крім того, він менше подразнює пульпу зуба, біологічно сумісний із його твердими тканинами, а та­кож здатний виділяти фтор (протикаріозна дія). Скло-полімерні цементи широко застосовують для фіксації незнімних протезів і пломбування зубів.

Нині випускають цементи, порошок яких змішуєть­ся з дистильованою водою. Переваги їх очевидні — ви­ключається ситуація, коли закінчується порошок або рідина, і залишки комплекту доводиться викидати. У цих цементах поліакрилова кислота введена до складу порошку.

Полімерні цементи.Розрізняють дві основні групи полімерних цементів: ненаповнені й наповнені, або ком­позитні.

Акрилові пломбувальні матеріали АСТ-2, "Норакрил" та ін. Порошок —полімер (дрібнодис­персний суспензійний замутнений і забарвлений полі-метилметакрилат з активатором). Рідина — мономер або суміш акрилових мономерів з активатором, інгібітором і зшивагентохм. Акрилові цементи (самотвердіючі плас­тмаси) застосовували для пломбування зубів, іноді — для лагодження металоакрилових незнімних протезів у ротовій порожнині. Тимчасові коронки, які застосову­ють при виготовленні металокерамічних і керамічних (фарфорових) незнімних протезів, виготовляють із по­лімерних матеріалів. Зарубіжні фірми випускають та­кі пластмаси для тимчасових коронок: "Снап" (фірма "Парцель", США), "Таб-2000" (фірма "Керр", США). Обидві маси самополімеризуються. Швидкотвердіючий матеріал "Скутан" твердне за 5 — 7 хв. Тимчасові корон­ки фіксують на зубах "Реліном", цинкевгенольною пас­тою чи іншими цементами.

При застосуванні адгезивних мостоподібних проте­зів, вестибулярних накладок (вінірів) і замкових кріп- день (брекетів) виникають великі труднощі, пов'язані з їх фіксацією. Традиційні цементи не мають необхід­ної міцності на розрив і достатньої адгезії до протезів І твердих тканин зуба. Це обумовило створення полімер­них фіксувальних матеріалів на основі суміші акрило­вих і епоксидних смол.

У 1956 p. R.L Bowen синтезував і запропонував но­ву органічну основу для композиційних матеріалів -продукт взаємодії епоксидних і акрилових смол (ад-дукт). Суть реакції одержання аддукту — заміщення гідроксильних груп у молекулі епоксидної смоли мета-криловими. Так створюється гібридна молекула, яка по-лімеризується по метакриловим групам (системі, при­таманній самотвердіючим пластмасам).

Композит складається з двох основних компонентів матриці, яка формує структурну основу композиційно­го матеріалу, і наповнювача.

Стоматологічні композити — полімерокера-мічні матеріали, в яких метакрилатні й диметакрилатні мономери, полімеризуючись, формують матрицю, а час­точки скла, кераміки або склокераміки служать напов­нювачем.

Найчастіше використовують диметакрилатні моно­мери.

Основою адгезійного зв'язку між неорганічним на­повнювачем і органічною матрицею служать спеціальні речовини для покриття поверхні наповнювача — апре­туючі речовини (апрети), які забезпечують хімічний зв'язок поверхні часточок наповнювача з органічним полімером, що різко підвищує міцність композиційного матеріалу. Як апрети застосовують "Акросил", "Вініл-силан" та інші матеріали.

Композити за складом поділяють па три групи: 1) звичайні — розмір часточок наповнювача становить 8—12 мкм; 2) мікроиаповнені — розмір часточок ста­новить 0,04 — 0,4 мкм; 3) гібридні — розмір часточок становить 1 мкм. За способом твердіння розрізняють композити хімічного твердіння і такі, що твердіють на світлі. Композити хімічного твердіння, як правило, бу-вають типу "паста —паста" і "порошок —рідина". Ком­позити, що твердіють на світлі, як правило, складають­ся з однієї пасти.

До звичайних композитів відносять "Евікрол", "Епакрил", "Консайз", до мікронаповнених — "Ізопаст", "Дурафіл", "Евікрол Антемор", до гібридних — "Сто-мадент", "Евікрол", "Евікрол моляр". Гібридні компо­зити мають позитивні якості звичайних і мікронаповне­них і не мають їх недоліків.

Композити випускаються промисловістю в упаков­ках трьох видів: 1) дві пасти; 2) паста і рідина; 3) по­рошок і рідина.

Композити мають кращі властивості, ніж інші плом-бувально-фіксувальні матеріали. Завдяки наповнювачу і високомолекулярній зв'язувальній речовині усадка композитів в 1,7 разу менша, ніж акрилових ненапов-нених матеріалів. Коефіцієнт термічного розширення композитів у 4 рази менший, вони в 5 разів жорсткіші за акрилати. У разі застосування протравлювача ком­позити І акрилові матеріали виявляють однакову адге­зію. Наповнені кварцом композити більш зносостійкі, ніж ті, що містять скляний наповнювач. Апретування наповнювача вдвічі підвищує зносостійкість матеріалу.

Останнім часом для відновлення дефектів твердих тканин зуба після травми (особливо різального краю і кута зуба) застосовують такі композиційні матеріали, як "Карбодент", "Евікрол", "Консайз", "Стомадент", "Призма Ті-Ш-Ейч" та ін. Композити використовують для виготовлення незнімних комбінованих протезів — металопластмасових коронок.

Композиційні матеріали відрізняються від традицій­них пломбувальних матеріалів більшою міцністю на стискання, розтягування і згин. За коефіцієнтом залом­лення світла, прозорістю і величиною теплового роз­ширення вони близькі до твердих тканин зуба. Крім того, ці матеріали високоестетичні і малотоксичні.

Для надійної фіксації протезів емаль і дентин про­травлюють кислотою (ортофосфатною, лимонною). По­верхні зуба покривають поверхнево-активними співполімерами,здатними сполучатися з атомами кальцію на поверхні твердих тканин зуба і співполімеризуватися з матрицею цементу, утворюючи проміжний шар між зу­бом і цементом. Такі системи (матеріали) називають бондинг-системами (скорочено бондинг).

Протравлювачі й бондинг-системи є компонентами композиційних пломбувальних матеріалів, які застосо­вують для фіксації металевих, комбінованих і кераміч­них незнімних протезів і апаратів. В ортодонтії їх ви­користовують для кріплення брекетів, гачків, штанг.

Акрилоксид — порошок, суміш дрібнодисперсного суспензійного подвійного співполімеру (метилметакри­лату і бутилметакрилату) і наповнювача (активованого подрібненого кварцу — до 10%). Замутнювач — діоксид титану.

Рідина — суміш метилметакрилату, метакрильова-ної епоксидної смоли, метакрилової кислоти, етилового спирту, диметилпаратолуїдину і гідрохінону.

Препарат виявляє добру адгезію, має високі фізи-ко-хімічні і механічні показники. Призначений для ви­готовлення вкладок, одноетапного виготовлення ліка­рем пластмасових тимчасових коронок, штифтових зу­бів, ортодонтичних і щелепно-лицевих апаратів.

"Карбодент". Порошок — потрійний співполімер метилметакрилату, бутилметакрилату і метакрилової кис­лоти, апретований силаном. Мінеральний наповнювач — кварц (40%). Порошок містить також оксид цинку і пер-оксид бензоїлу. Рідина — метилметакрилат, який міс­тить аддукт епоксидної смоли і метакрилової кислоти, диметилпаратолуоїдин (стабілізатор). Уведення значної кількості наповнювача підвищує його механічні власти­вості. Матеріал має високі естетичні властивості. При­значений для пломбування передніх і жувальних зубів. У зубопротезуванні майже не застосовується.

Епоксидні пломбувальні матеріали. "Дентоксид" складається з епоксидної смоли ЕД-5, твердника (орто-оксифенілметилендіамін) і наповнювача (фарфорове борошно). За своїми фізико-хімічними властивостями епоксидні пломбувальні матеріали кращі, ніж цемен-ти, і близькі до амальгам. Недоліки цих цементів такі: складність приготування пломбувальної маси, втрата первинного кольору (пожовтіння або побіління їх по­верхневого шару). "Дентоксид" і подібні матеріали цієї . групи ("Еподент" та ін.) у зубопротезній техніці майже не застосовують.

"Евікрол" (фірма "Дентсплай", Чехія) — двоком­понентний композиційний пломбувальний матеріал по­рошок—рідина. Порошок апретований силаном, напов­нювач — кварц. Порошок містить ініціатор. Рідина — розчин олігомеру. Має високі фізико-хімічні показни­ки; усадка невелика (0,3%). У комплекті є розчин для протравлювання емалі (50% розчин ортофосфатної кис­лоти). Тривалість замішування матеріалу — 30 — 40 с, час твердіння в ротовій порожнині — 1 хв. Основне призначення "Евікролу" — відновлення дефектів у по­рожнинах зуба (III —V класів за Блеком). Він може за­стосовуватися в зубопротезуванні для лагодження ме-талоакрилових незнімних протезів (фасеток) у ротовій порожнині.

Матеріали "Адаптик консайз" (США) і "Космік" (Німеччина) випускаються в упаковках "паста —паста". Для забезпечення кращої адгезії препарату до поверхні зуба застосовують спеціальний лак, який наносять тон­ким шаром на протравлену поверхню препарованого зу­ба перед його пломбуванням. Ці матеріали застосову­ють для пломбування зубів.

Усі великі фірми-виробники стоматологічних мате­ріалів випускають багато різноманітних полімерних це­ментів: "Дуаль цемент" і "Варіолінк" (фірма "Вівадент", Німеччина), "Резимент" (фірма "Септодент", Франція), "Біфікс" і "Ф-21" (фірма "Воко", Німеччина). Як пра­вило, ці цементи мають подвійний механізм твердін­ня: полімеризація під дією променів галогенової лампи (УФЛ) і хімічна реакція.

"Дуаль цемент" (Німеччина) призначений для фік­сації вкладок, вестибулярних накладок (вінірів, адге-зивних протезів і коронок). Цемент "Ф-21" (Німеччи­на) застосовується так само, як "Дуаль цемент".

У наш час зарубіжні країни випускають багато плом-бувальних і реставраційних композиційних матеріалів світлового і хімічного твердіння. До матеріалів світло­вого твердіння належать : "Дайрскт ап" (двох видів), "Стартер Пакт" і "Рефіл" (Німеччина) та ін. До цієї групи відносять матеріал "Унірест" (фірма "Стома-дент", Росія).

До композитних матеріалів хімічного твердіння нале­жать "Композит" (фірма "Альфадент", США), "Приз­ма", "Призма С" і "Призмафіл" (фірма "Стомадент", Росія) та ін.

Останнім часом все частіше застосовують компоме­ри — матеріали, які поєднують властивості (міцність) композиційних матеріалів і склоіономерних цементів (адгезія до твердих тканин зуба і виділення фтору). Вони складаються з двох основних компонентів — ди-метилакрилатного мономера з двома карбоксильними групами і наповнювача, схожого на скляний компонент склоіономерів. Компомери, в яких наповнювачем слу­жить кераміка, називають керамерами.

Компомери недостатньо міцно з'єднуються з твер­дими тканинами зуба, що обумовлює необхідність засто­сування протравлювачів, бондингів та ін. Компомерні матеріали мають менші коефіцієнт еластичності, комп­ресійну силу, міцність на згин, твердість і більшу зно­шуваність, ніж гібридні склоіономери, однак вони ви­являють достатню біосумісність.

Представники таких цементів — це "Дайрект-цем" (фірма "Дентсплай", США), "Комоглас" (фірма "Ві­вадент", Німеччина) та ін.

Для фіксації вкладок, коронок і мостоподібних про­тезів застосовують компомери "Стартер Кіт" та "Рефіл пувдер" (фірма "Дентсплай", Німеччина).

Для виготовлення безметалевих незнімних протезів (вініри, коронки, армовані мостоподібні протези) за­стосовують системи типу полікераміки з каркасом із во­локон "Таргіс", "Вектрис" (фірма "Івоклар плюс", Ліх­тенштейн), "Скульптура" і "Фібрскор" (фірма "Пен-трон", США) та ін.

"Таргіс" і "Вектрис" — матеріали світлового твер­діння зі складною органічною матрицею (20 — 25%) і спланованим керамічним наповнювачем (75 — 80%).

У комплекті таких систем є керомер ("Таргіс", "Скульптура" та ін.), волокна для каркасу — скляні, керамічні, поліетиленові ("Вектрис", "Фібрекор" та ін.). Заготовки каркасу — жмут поздовжньо розміщених волокон та багатошарова тканина різної конфігурації, просочені композитом.

"Скульптура" і "Фібрекор" відрізняються від інших подібних систем високою міцністю, низьким показни­ком стирання зубів-антагоністів (0,52 мкм за 1 рік), ви­сокою кольоростійкістю.

Показання до застосування описаних вище систем такі: 1) безкаркасні конструкції: вкладки, вініри, корон­ки передніх зубів; 2) каркасні конструкції із застосу­ванням "Таргіс" і "Вектрис": коронки бічних і перед­ніх зубів, мостоподібні армовані протези на коронках та імплантатах, облицювання "Таргісом" металевих ли­тих коронок і мо стоп оді б них протезів.

Амальгама — сплав ртуті з одним або кількома ме­талами. При змішуванні ртуті, яка за кімнатної темпера­тури перебуває в рідкому стані, або галію з твердими сплавами металів утворюються пластичні швидкотвер-діючі сплави. Цей процес називають амальгуванням. Залежно від вмісту ртуті та інших металів амальгами за температури 37 °С можуть бути рідкими, напіврід­кими і твердими. Процес утворення амальгами поля­гає в змочуванні металу ртуттю, після чого вони дифун­дують, утворюючи сплав. При цьому виникає і хімічний зв'язок металу з ртуттю.

У стоматології широко застосовують срібну та гало-дентову амальгами, рідше — мідну.

"Галодент М". Порошок — дрібнодисперсний сплав міді з оловом, рідина — евтектичний сплав галію з оло­вом. Температура плавлення його становить 16 °С. За кімнатної температури "Галодент М" перебуває в рід­кому стані. У комплекті є порошок, рідина в крапель- ниці, пластмасові мірники для порошку і рідини, одно­разові поліетиленові капсули для змішування маси в амальгамозмішувачі. Формувальну масу одержують змі­шуванням порошку і рідини в співвідношенні 1:1 про­тягом 20 — 30 с. Маса починає твердіти через 4 хв, пов­ністю твердіє через 15 хв. За фізико-механічними влас­тивостями "Галодент М" не поступається срібній амаль­гамі. Застосовується для пломбування зубів у дорослих і дітей, у зубопротезуванні — для виготовлення комбі­нованих моделей.

Мідна амальгама випускається у вигляді напівфаб­рикату — невеликих квадратних пластинок, які міс­тять мідь (32-37%), ртуть (59-66%) і цинк (2-4%). Пластинки в спеціальній ложечці розігрівають над по­лум'ям пальника до появи на їх поверхні краплинок ртуті, а потім розтирають у ступці. Надлишок ртуті легко видаляється відтисканням амальгами, загорнутої в шматочок матерії. Мідна амальгама для пломбування зубів не застосовується, може використовуватися для виготовлення комбінованих моделей.

Срібна амальгама. Порошок — дрібна металева стружка або гранули. Містить срібло (69,3%), олово (28%), мідь (2,7%). Відомі також сплави, які містять невелику кількість золота, індію, фтору. Приготування амальгами проводять за температури (22 ± 2) °С за ін­струкцією, де вказано співвідношення сплаву і ртуті, а також тривалість змішування в амальгамозмішувачі. Надлишок ртуті видаляють відтисканням амальгами в замші чи полотні (або пальцями, надягнувши гумові рукавички). Амальгама в момент застосування повинна бути пластичною.

Ртуть летюча за кімнатної температури, а її пари ду­же токсичні навіть у малих концентраціях. Це вимагає дотримання правил техніки безпеки при застосуванні амальгами. Робота з ртуттю повинна проводитися на робочих місцях із вентиляцією.

У зуботехнічних лабораторіях амальгами викорис­товують для виготовлення моделей при протезуванні вкладками, півкоронками, штифтовими зубами. Моде­лі з амальгами вирізняються великою міцністю.

Усі амальгами стійкі до дії слабких кислот і лугів. Механічна міцність амальгам вища, ніж цементів. Опір розтягуванню і стисканню становить 1200—2500 кгс/см2 (цементів — 250 — 400 кгс/см2), твердість амальгам за Віккерсом — від 70 до 100 кгс/мм2 (найтвердіших си­лікатних цементів — від 65 до 80 кгс/мм2).

Фірма "Зеніт" (Німеччина) випускає срібну амаль­гаму "Тіне Т". Вона містить 60% срібла, 27% цинку, 10% міді.

 

Запитання для самостійної підготовки

1. Які матеріали відносять до фіксувальних і пломбувальних?

2. Переваги і недоліки основних цементів.

3. Вимоги до фіксувальних матеріалів.

4. Класифікація цементів, які застосовують у стома­тологічній практиці.

5. Призначення і технологія застосування фосфатно­го і фосфатно-силікатного цементів.

6. Основні компоненти цинкоксидевгенольного цемен­ту. Його застосування в ортопедичній стоматології.

7. Склад полікарбоксилатного цементу. Його позитив­ні властивості й застосування в стоматологічній практиці.

8. Особливості будови склоіономерних цементів, їх властивості. Чим обумовлена антикорозійна дія цих цементів?

9. Бактерицидні цементи. їх недоліки і перспективи застосування.

10.Полімерні цементи. Їх види, основні компоненти.

11.Основні компоненти наповнених (композитних) це­ментів. Види наповнювачів і зв'язувальних речовин.

12.Що таке аддукт? Суть реакції одержання аддукту.

13.Призначення апретів.

14.Види композитів, які випускає стоматологічна про­мисловість.

15.Що таке композити світлового твердіння? Їх засто­сування.

16.Способи підвищення адгезії композитів.

17.Що таке компомери? їх властивості.

18.Амальгами. їх властивості й види.

19.Способи приготування амальгам. Їх застосування в зубопротезуванні.

20.Поясніть необхідність суворого дотримання правил техніки безпеки в процесі виготовлення і застосу­вання амальгам.

21.Що таке "Галодент М"? Його застосування в зубопротезуванні.

 

Шляхи подальшого

Розвитку зуботехнічного

Матеріалознавства

Подальшого вдосконалення потребують пластмаси для базисів знімних протезів, металеві сплави і припої, відбиткові, формувальні й керамічні маси. Якість акри­лових пластмас поліпшують утворенням співполіме­рів, додаванням зшивагентів, пластифікаторів і різних олігомерів, збільшенням однорідності часточок і дис­персності полімеру, додаванням фторовмісного каучуку (для вповільнення старіння пластмаси). Однак базиси із пластмас недостатньо міцні, тому пластинкові знімні протези нерідко ламаються. Численні спроби застосо­вувати більш міцні пластмаси поки що не дали бажа­них результатів через їх велику твердість, швидке ста­ріння, складну технологію виготовлення з них ортопе­дичних конструкцій.

Для виготовлення щелепно-лицевих апаратів і за­хисних шин широко застосовують еластичні маси типу "ПМІ Мелопласт". Потрібно два типи таких пластмас: 1) пластмаса на основі акрилатів з олігомерами, котра була б еластичною протягом 1 — 2 міс, тобто на час адап­тації до знімного протеза; 2) пластмаса для щелепно-лицевих протезів, яка б зберігала еластичність трива­лий час і не тверділа. Такі пластмаси створюються на основі силіконових каучуків.

Досліджується можливість застосування співполіме­рів різних пластмас (наприклад, вінілакрилату, полі­пропілену). Запропоновані високоміцні пластмаси, але вони потребують більш складної технології виготовлен­ня з них базисів (наприклад, лиття).

Фарфорові зуби виготовляють із дуже твердого фар­фору, тому іноді відколюються кути зубів чи лама­ються зуби по лінії крампонів. Необхідно розробити "м'який" фарфор і вдосконалити методи фіксації крам­понів із зубом.

На Харківському заводі медичних полімерів і сто­матологічних матеріалів постійно ведеться наукова ро­бота по поліпшенню якості пластмасових зубів. Тут ви­пускаються дво- і триколірні зуби. Однак дотепер не усунуті такі недоліки пластмасових зубів, як значне сти­рання, не зовсім природний колір і форма. Уведення в масу для штучних зубів композитних матеріалів і апре­тів типу оксиду силіцію бажаних результатів не дало, бо проявляються їх абразивні властивості. Поліпшення властивостей пластмас для виготовлення штучних зубів і базисів знімних протезів можна досягти шляхом по­лімеризації під великим тиском, застосування більш міцних співполімерів (вінілових, полікарбонатних), удосконалення технології виготовлення високоміцних пластмас для коронок, мостоподібних протезів і фасе­ток, пластмас із наповнювачами або апретами. Перс­пективною є розробка і застосування фотополімерів і пластмас, які полімеризуються під дією ультрафіолето­вого випромінювання, видимого світла, лазера.

Необхідна подальша розробка нових металевих спла­вів, які б давали точні відливки, були б антикорозійни­ми, стійкими і міцними до жувального тиску, міцно з'єд­нувалися з керамікою, а також легко оброблялися зви­чайними абразивними матеріалами і були недорогими.

Перспективним є застосування в зубопротезуванні титану, його сплавів і сполук для виготовлення проте­зів, імплантатів, лігатури, дротяних деталей ортопедич­них апаратів.

Необхідно розв'язати проблему гальванізму. Слід за­стосовувати сплави з близькими електрохімічними по­тенціалами, гальванічне покриття золотом різномета-левих протезів. На поверхню протезів рекомендується наносити сполуки титану (М.А. Нападов і співавт.), зокрема, нітрид титану. Він має високі антикорозійні властивості, хімічно інертний, міцний, добре з'єднуєть­ся з поверхнею металу і має колір, подібний до кольо­ру золота.

Вивчаються можливості застосування порошкової ме­талургії в зубопротезуванні (для виготовлення більш точних деталей із підвищеною стійкістю до корозії і до­статньою міцністю).

Потрібно розробити припій, який би достатньо міц­но і надійно з'єднував частини протезів і апаратів, був антикорозійним і не зумовлював виникнення мікростру-мів (гальванізму).

Великі труднощі виникають під час знімання (коли це необхідно) незнімних (суцільнолитих) протезів, об­робки деталей бюгельних протезів із КХС. Ведуться пошуки нових сплавів для таких конструкцій.

З нових конструкційних сплавів у зубопротезуванні застосовують сплави танталу з ніобієм. З них можна виготовляти імплантати. Такі сплави виявляють достат­ню пластичність, корозійну стійкість і біологічну інерт­ність.

Розробляється метод використання енергії надви­сокої частоти в технології виготовлення пластинкових протезів, який дозволяє зменшити кількість вільного мо­номера в базисі протеза на 50%, а в протезах, виготов­лених із безбарвної пластмаси,— на 18% (Г.В. Большаков, В.Н. Димкова).

Запропоновані нові методи виготовлення зубних про­тезів:

1. Плазмонапилений алюмоксидний каркас закріп­люють наповнювачем (бондадгезивом або склом) і по­кривають геліокомпозитом чи керамікою. Для таких ро­біт створена настільна установка "Пласт".

Каркас (коронки) виготовляють плазмовим напи­ленням на гіпсову модель зуба порошку титану завтовш­ки 200 — 300 мкм. Коронку знімають із моделі. Після
покриття лаком чи напилення глушника коронку обли- цьовують масою "Синма". Коронки з плазмонапиленого КХС облицьовують масою "МК".

В ортопедичній стоматології для зварювання і об­робки деталей успішно застосовуються лазерні техно­логії. Переваги лазерного безприпойного зварювання такі: можливість зварювання всіх видів металевих спла­вів і різнорідних сплавів без утворення електропари; виключення можливості утворення пор і тріщин; забез­печення місцевого нагрівання деталей, що зварюються, завдяки малій тривалості лазерного імпульсу (порядку 1—4 мс); виключення деформації (у тому числі усад­ки) і забезпечення високої точності складання частин протезів і апаратів; поверхня лазерного шва рівна, без окалин, не потребує ручної обробки (досить провести шліфування і полірування звичайним способом); лазер­не зварювання забезпечує міцність (на розрив, зміщен­ня, скручування, згин), яка у 2 — 3 рази вища, ніж при застосуванні припою ПСР-37; мікротвердість зварюва­льного шва на 10 — 15% вища від мікротвердості основ­ного металу і в 4 — 5 разів вища від твердості припою ПРС-37; мікроструктура металу зварювального шва дріб­нозерниста і щільна, майже не відрізняється від такої основного металу.

Лазерне зварювання здійснюється за допомогою апа­рата "Квант-155" (НПО "Полюс", Росія; мал. 27).

Останнім часом арсенал протезних конструкцій по­повнили назубні накладки — вініри. їх застосування постійно розширюється завдяки впровадженню нових стоматологічних матеріалів і технологій.

Актуальним є подальше вдосконалення системи по­лімеризації композитів (хімічною реакцією, світлом, аргоновим лазером) шляхом зменшення їх полімериза-ційної усадки, наближення коефіцієнта їх теплового розширення до такого в природних зубів, поліпшення біосумісності.

Новий напрямок підвищення якості протезування — застосуванняостанніх досягнень у галузі комп'ютер­них технологій. Проектування виготовлення протезів

 

 

Мал, 27. Лазерна установка для зварювання протезних конструкцій

 

здійснюється за допомогою обчислювальної техніки (тех­нології САД-CAM). Принципи роботи системи САД-САМ — одержання електронних фотографій рельєфу протезного поля, комп'ютерне проектування протеза на основі отриманої інформації (безпосередньо в ротовій порожнині або на гіпсовій моделі) і виготовлення про­теза (фрезерування на станках із числовим програм­ним забезпеченням).

Спеціально для САД-САМ-систем розробляються нові керамічні композити з орієнтованими волокнисти­ми структурами, наприклад, матеріали типу "Дикор" (фірма "Дентсплай", Велика Британія), "Артес" (фір­ма "Спад", Франція).

Перспективною є гальванопластична технологія ви­готовлення вкладок, подвійних (телескопічних) коро­нок і мостоподібних протезів, покриття базисів із пласт­маси металом (при алергії). Так, подвійні коронки виго­товляють шляхом гальванічного осадження шару золота високої проби на зовнішню поверхню первинної литої коронки в гальванічній ванні ("Хераус Кульцер", Ні­меччина) із застосуванням гальванопластичної устано­вки "Хафнер НГ-600".

Також необхідно розробити нові рецепти формуваль­них і вогнетривких мас для ливарних форм і вогнетрив­ких моделей, щоб повністю компенсувати усадку спла­вів під час їх лиття і твердіння.

 

 

Запитання для самопідготовки

1. Напрямки вдосконалення пластичних мас, які ви­користовують для виготовлення ортопедичних кон­струкцій.

2. Обгрунтуйте необхідність поліпшення властивостей пластмасових і фарфорових штучних зубів.

3. Шляхи вдосконалення сплавів металів для виготов­лення ортопедичних конструкцій.

4. Застосування в майбутньому нових металів і їх спо­лук для зубопротезування.

5. Можливості виготовлення протезів із металевих спла­вів без застосування припоїв.

6. Чому необхідно розробити нові припої для паяння металевих деталей?

7. Шляхи вдосконалення технології виготовлення ор­топедичних конструкцій.

 

 

Тести для контролю знань

1. Розділом якої науки є зуботехнічне матеріалознавство:

а) терапевтичної стоматології;

б) геології;

в) загальної медицини;

г) металургії;

д) матеріалознавства?

2. Що вивчає зуботехнічне матеріалознавство:

а) будову і застосування металів;

б) фізико-хімічні властивості пластмас і кераміки;

в) будову і властивості зуботехнічних матеріалів;

г) зв'язок між структурою і властивостями зуботех­нічних матеріалів;

д) будову, властивості й зміни зуботехнічних матері­алів на різних технологічних етапах виготовлення зубних протезів?

3. На що слід звернути особливу увагу при вивченні зуботехнічних матеріалів:

а) на естетичні якості й вартість;

б) на технологічні властивості й колір;

в) на властивості, що визначають процес виготовлен­ня зубного протеза, і їх вплив на організм людини;

г) на технологічні властивості й естетичні якості;

д) на вплив зуботехнічних матеріалів на ротову по­рожнину, а також на їх колір і вартість?

4. Класифікація зуботехнічних матеріалів за призна­ченням:

а) конструкційні, благородні й допоміжні метали; в) благородні й неблагородні метали, основні пласт­маси;

в) конструкційні, клінічні й допоміжні матеріали;

г) клінічні, формувальні й відбиткові матеріали;

д) моделювальні та основні матеріали, флюси.

5. Конструкційні матеріали, що застосовують в ортопе­дичній стоматології, поділяють за властивостями:

а) на метали та їх сплави, металоїди, відбиткові ма­теріали;

б) на сплави металів, пластмаси, керамічні матеріали та ін.;

в) на неметалеві суміші, цементи, металоїди та ін.;

г) на пластмаси, фарфор, відбиткові та ін.;

д) на ситали, металоїди, керамічні матеріали та ін.

6. Участь зубного техніка в лікуванні хворого:

а) безпосередня;

б) виконання розпоряджень лікаря;

в) якісне виготовлення ортопедичних конструкцій;

г) безпосереднє виконання розпоряджень лікаря.

7. Для чого застосовують конструкційні матеріали:

а) для одержання відбитків, виготовлення коронок, протезів і моделей;

б) для виготовлення протезів і апаратів, для паяння і вибілювання;

в) для виготовлення апаратів, вкладок, базисів, вог­нетривких моделей;

г) для виготовлення протезів, апаратів, шин, імплан­татів;

д) для виготовлення імплантатів, моделей, вкладок і базисів?

8. Застосування клінічних матеріалів:

а) фіксація протезів і апаратів, виготовлення шин і моделей, лагодження протезів;

б) виготовлення шин, одержання відбитків, паяння, вибілювання;

в) лагодження (реставрація) протезів, виготовлення опок і моделей;

г) реставрація і виготовлення протезів, паяння, мо­делювання;

д) виготовлення шин, протезів, опок і моделей, вибі­лювання.

9. Застосування допоміжних матеріалів:

а) паяння, одержання відбитків, виготовлення моде­лей, вкладок, коронок;

б) виготовлення комбінованих моделей і апаратів, ви­білювання, фіксація протезів;

в) одержання відбитків, виготовлення моделей, паян­ня, вибілювання, виготовлення ливарних форм, моделювання, обробка протезів;

г) вибілювання, виготовлення шин, протезів, ливар­них форм, обробка протезів;

д) реставрація і виготовлення протезів, виготовлення ливарних форм, вибілювання.

10. Ортопедичні конструкції виготовляють:

а) із пластмас, сплавів металів, гіпсу, ситалів, фор­мувальних мас;

б) зі сплавів металів, пластмас, фарфору, ситалів;

в) із фарфору, "Стенсу", сплавів металів, ситалів;

г) із ситалів, пластмас, сплавів металів, воску;

д) із металів, термопластичних мас, кераміки, полі­мерів.

11. На яких засадах надається населенню зубопротезна допомога:

а) безкоштовно;

б) за перерахуванням;

в) за рахунок бюджету установи;

г) платна допомога;

д) за рахунок самооплатності установи?

12. Постійний контроль за використанням зуботехнічних матеріалів та їх облік потрібний:

а) для складання бухгалтерського звіту;

б) для планування прибутків і витрат установи;

в) для своєчасного отримання кредитів;

г) для відшкодування витрат на зарплату;

д) для закупівлі нових матеріалів.

13. Списання витрачених зубним техніком матеріалів здійснюється:

а) за усним звітом зубного техніка завідуючому зу­бопротезною лабораторією;

б) за письмовим звітом старшого зубного техніка за півроку;

в) за нормами витрат зубопротезних матеріалів на виготовлення протезів;

г) за фактичними витратами матеріалів зубним тех­ніком;

д) за запланованими витратами матеріалів для ви­готовлення протезів.

14. Як звітує зубний технік про виконання роботи:

а) щомісяця складає письмовий звіт про виконання роботи;

б) поквартально складає письмовий звіт;

в) усно звітує старшому зубному техніку (щотиж­ня);

г) складає місячний звіт за даними записів старшо­го зубного техніка;

д) складає щотижневий звіт за записами головної
медичної сестри?

15. Допустимий відсоток втрат золота і срібно-паладієвого сплаву (СПС) при виготовленні зубних про­тезів:

а) золота - 8%, СПС - 5% ;

б) золота - 7%, СПС - 6% ;

в) золота - 6%, СПС - 8% ;

г) золота - 5%, СПС - 7% ;

д) золота - 4%, СПС - 9%.

16. Як відшкодовується перевитрата зуботехнічних ма­теріалів (брак, нераціональне використання):

а) за рахунок установи;

б) списання на збитки установи;

в) за рахунок усіх працівників зубопротезної лабо­раторії;

г) за рахунок винних осіб;

д) за рахунок адміністрації?

17. Шкідливі речовини та фактори зуботехнічного ви­робництва:

а) пил, пари, бризки металу, уламки інструмента;

б) температура, уламки інструмента, пари, кислоти;

в) запахи, світло, пил, мономер, волога;

г) світло, пил, пари, бризки металів, запахи;

д) світло, запахи, аерозолі, волога, пари.

18. Для запобігання впливу на організм шкідливих фак­торів застосовують:

а) інструкції з техніки безпеки, загальні й індиві­дуальні засоби захисту;

б) загальні й профілактичні засоби захисту, прави­ла внутрішнього розпорядку;

в) плакати, інструкції;

г) колективні засоби захисту, інструкції, плакати;

д) індивідуальні засоби захисту, інструкції.

19. Загальні засоби захисту працівників зуботехнічних лабораторій від виробничих шкідливостей:

а) достатня площа приміщення, об'єм приміщення на 1 працівника - 8м3;

б) мінімальна площа приміщення, об'єм приміщен­ня на 1 працівника — 10 м3, місцева припливна вентиляція;

в) площа основного приміщення на 1 працівника — 4— 4,5 м2, об'єм — 13 м3, загальна припливна і загальна витяжна вентиляція, місцева витяжна
вентиляція;

г) загальна припливна і місцева витяжна венти­ляція, площа основного приміщення — 6 м2, об'єм — 8 м3;

д) площа основного приміщення на 1 працівника — З м2, об'єм — 12 м3, місцева припливна і загаль­ на витяжна вентиляція.

20. Індивідуальні засоби захисту працівників зуботех­нічних лабораторій:

а) звичайний одяг, рукавички, ковпак, рушник, тем­ні окуляри, бинт;

б) рукавички, полегшений одяг, звичайні окуляри, марлева маска, гумові чоботи;

в) респіратор, гумові рукавички, рушник, сині оку­ляри;

г) спеціальний одяг, звичайні окуляри, рукавички, респіратор;

д) ковпак, рушник, марлева маска, сині окуляри.

21. Мінімальна висота приміщень лабораторії і ширина проходів, вільних від устаткування:

а) 2,7 м - 1,0 м;

б) 2,8 м - 1,8 м;

в) 3,2 м — 1,5 м;

г) 3,5 м — 2 м;

д) 2,9 м - 1,2 м.

22. Світловий коефіцієнт на робочому місці зубного техніка і напрямок падіння світлових променів:

а) 0,5 — зліва і знизу;

б) 0,4 — справа і знизу;

в) 0,2 — зверху і зліва;

г) 0,1 — справа і зверху;

д) 1,0 — знизу і зверху.

23. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинна бути:

а) мінімальною;

б) оптимальною;

в) вище гранично допустимих;

г) гранично ненормованими;

д) не вищою за гранично допустиму.

24. Які системи вентиляції застосовують у приміщен­нях, де працюють із хімічно активними, легкозай­ мистими та вибухонебезпечними речовинами:

а) загальна припливна вентиляція для всіх примі­щень, місцева витяжна — на робочих місцях;

б) окремі витяжні вентиляції в кожному приміщен­ні й витяжні шафи па робочих місцях;

в) загальна витяжна вентиляція;

г) природна вентиляція приміщень із витяжними шафами на робочих місцях;

д) загальна припливно-витяжна вентиляція?

25. Які індивідуальні засоби захисту застосовують під час розфасовування мінеральних кислот:

а) прості окуляри, гумові рукавички, фартух, чоботи;

б) прості рукавички, окуляри, халат, ковпак;

в) темні окуляри, гумові рукавички, фартух, чобо­ти, халат;

г) гумові рукавички, чоботи, фартух, ковпак;

д) звичайний фартух, рукавички, окуляри, халат?

26. Де проводять паяння і випалювання деталей:

а) в основному приміщенні, на робочому столі зуб­ного техніка;

б) у приміщенні для паяння, на звичайному робо­чому столі;

в) у паяльній кімнаті, на столі з вогнетривким по­криттям, у витяжній шафі;

г) у гіпсувальній, на столі з вогнетривким покриттям;

д) у полімеризаційній, у витяжній шафі?

27. Яких навантажень зазнають протези в ротовій по­рожнині:

а) незначних, постійних, одноразових, в одному на­прямку;

б) значних, постійних, багаторазових, у поперечно­му напрямку;

в) середніх, перемінних, у сагітальному напрямку, багаторазових;

г) великих, багаторазових, у різних напрямках, пе­ремінних;

д) багаторазових, великих, постійних, у вертикаль­ному напрямку?

28. Що відбувається з матеріалом протеза під дією жу­вального тиску:

а) не змінюється;

б) руйнується;

в) стає міцнішим;

г) стає менш міцним;

д) стирається?

29. Від чого залежить стирання зубних протезів:

а) від твердості матеріалу;

б) від еластичності матеріалу;

в) від стійкості матеріалу до корозії;

г) від деформаційної пружності;

д) від залишкової деформації?

30. Твердість матеріалів для протезів у стоматології по­рівнюють:

а) із твердістю нержавіючої сталі;

б) із твердістю золотих сплавів;

в) із твердістю дентину та емалі;

г) із твердістю сталі й дентину;

д) із твердістю кістки.

31. Основні вимоги до конструкційних матеріалів для зубних протезів:

а) стійкість до силових навантажень під час жуван­ня, біологічна інертність, низькі технологічні влас­тивості;

б) біологічна інертність у ротовій порожнині, висока вартість;

в) стійкість до силових навантажень під час жуван­ня, високі технологічні властивості, біологічна інертність;

г) низька вартість, стійкість до силових наванта­жень під час жування, низькі технологічні влас­тивості;

д) біологічна інертність, високі технологічні влас­тивості, невелика стійкість до силових наванта­жень під час жування.

32. Вплив середовища ротової порожнини на матеріал протеза:

а) не впливає;

б) окиснення, набухання, підвищення міцності, змі­на кольору;

в) зниження міцності, набухання, відновлення, по­силення кольору;

г) стабілізація міцності, стирання, окиснення, зви­чайна корозія;

д) набухання, електрохімічна корозія, поглинання води, зміна кольору.

33. Наслідки користування протезами, виготовленими з різних за хімічними властивостями матеріалів:

а) виникнення мікрострумів, утворення нейтральних речовин;

б) утворення шкідливих речовин, корозія матеріа­лів, поява мікрострумів;

в) підвищення міцності протезів;

г) зменшення слиновиділення;

д) посилення слиновиділення, утворення нейтраль­них речовин.

34. Під час жування їжі на зубний протез діють сили;

а) до 50 кг;

б) до 80 кг;

в) до 90 кг;

г) до 100 кг;

д) до 130 кг.

35. Природні зуби з неушкодженою емаллю на жуваль­ній поверхні більше стираються від жувального кон­такту:

а) із фарфоровими зубами;

б) зі штучними зубами, виготовленими зі сплавів металів;

в) із зубами з нержавіючої сталі;

г) із зубами з кераміки;

д) із пластмасовими зубами.

36. Природні зуби з ушкодженою емаллю на жувальній поверхні менше стираються від жувального контакту:

а) із фарфоровими зубами;

б) із зубами зі сплаву КХС;

в) із зубами з нержавіючої сталі;

г) із зубами з кераміки;

д) із пластмасовими зубами.

37. Основні властивості конструкційних матеріалів, що мають вирішальне значення при їх застосуванні:

а) твердість, густина, міцність, коефіцієнт термічно­го розширення, зовнішній вигляд, хімічна інерт­ність, технологічність;

б) густина, коефіцієнт термічного розширення, вар­тість, біологічна інертність, внутрішня структура;

в) міцність, твердість, коефіцієнт термічного роз­ширення, біологічна і хімічна інертність, техно­логічність;

г) зовнішній вигляд, густина, твердість, внутрішня структура, біологічна і хімічна інертність;

д) коефіцієнт лінійного розширення, міцність, тех­нологічність, густина, біологічна інертність.

38. Що таке густина матеріалу:

а) його маса;

б) його вага;

в) відношення ваги матеріалу до його маси;

г) відношення об'єму тіла до його маси;

д) відношення маси тіла до його об'єму?

39. Щоб визначити необхідну кількість металу для від­ливки виробу за його восковою копією, потрібно:

а) помножити вагу воску деталі на густину металу і поділити на густину воску;

б) помножити вагу воску на його густину і поділи­ти на густину металу;

в) поділити густину металу на густину воску;

г) скласти відношення ваги воску до густини металу;

д) скласти густини воску і металу.

40. В якому агрегатному стані застосовується більшість зуботехнічних матеріалів:

а) аерозольному;

б) твердому;

в) рідкому;

г) пароподібному;

д) змішаному?

41. Як змінюється об'єм матеріалу під час його кипіння (пароутворення):

а) змінюється незначно;

б) зменшується;

в) значно збільшується;

г) спочатку зменшується, а потім збільшується;

д) залишається постійним?

42. Яке значення має теплопровідність матеріалу про­теза (для пацієнта):

а) можливі термічні подразнення та ушкодження тканин протезного поля;

б) можливі подразнення епітелію слизової оболон­ки, порушення смаку;

в) можливі подразнення зуба під протезом, пору­шення больової чутливості;

г) можливі порушення смаку і чутливості емалі зуба;

д) не має значення.

43. Коефіцієнт теплового розширення матеріалу, який застосовується в зубопротезуванні, повинен:

а) бути більшим від коефіцієнта теплового розши­рення слизової оболонки;

б) дорівнювати коефіцієнту розширення тканин зуба;

в) бути значно меншим від коефіцієнта розширен­ня тканин зуба;

г) бути значно більшим від коефіцієнта розширен­ня тканин зуба;

д) дорівнювати коефіцієнту теплового розширення слизової оболонки.

44. Які механічні властивості зуботехнічних матеріалів повинен знати зубний технік:

а) міцність, твердість, температуру плавлення, пруж­ність, пластичність, в'язкість, утому;

б) твердість, температуру плавлення і кипіння, уто­му, в'язкість, пластичність;

в) міцність, твердість, температуру кипіння, плас­тичність, пружність, технологічність;

г) твердість, міцність, пружність, пластичність, в'яз­кість, утому;

д) утому, температуру кипіння і плавлення, міцність, твердість, пружність, пластичність?

45. Заходи для підвищення міцності матеріалу:

а) дотримання режиму механічної і термічної об­робки, уведення до складу сплаву суміші зміц­нювальних компонентів;

б) режим механічної обробки не має значення, уве­дення до складу сплаву суміші зміцнювальних компонентів;

в) уведення до складу суміші компонентів, що зни­жують температуру плавлення; дотримання ре­жиму механічної обробки;

г) дотримання режиму термічної обробки, уведен­ня до складу матеріалу компонентів, що підви­щують температуру плавлення;

д) дотримання режиму хімічної обробки, уведення до складу матеріалу легуючих речовин.

46. Які процеси, обумовлені хімічними властивостями матеріалів, можуть виникати в ротовій порожнині:

а) корозія, гальванізм, слиновиділення;

б) електролітична дисоціація, гальванізм, розчинен­ня металу протезів, корозія, поява металевого присмаку, подразнення слизової оболонки;

в) корозія, сухість слизової оболонки, відновлення металу протезів;

г) гальванізм, розчинення металу протезів, елект­ролітична дисоціація;

д) електролітична дисоціація, сухість слизової обо­лонки, відновлення металу протезів, гальванізм?

47. Основні види корозії металевих сплавів:

а) механічна, хімічна, газова, місцева, кристалічна;

б) електрохімічна, газова, фізична, загальна, міс­цева, міжкристалічна;

в) хімічна, механічна, газова» місцева, вибірна, надкристалічна;

г) газова, хімічна, електрохімічна» рівномірна, міс­цева, міжкристалічна;

д) фізична, електрохімічна, газова, вибірна, загаль­на, кристалічна.

48. Що таке відбиток:

а) негативне відображення протезного ложа і при­леглих тканин;

б) часткове відображення дефекту зубного ряду;

в) позитивне відображення протезного ложа;

г) позитивне відображення тканин, прилеглих до протезного ложа;

д) повне відображення зубів, розміщених поряд із дефектом зубного ряду?

49. Класифікація відбиткових мас за станом матеріалу після твердіння:

а) твердокристалічні, термопластичні, термостійкі;

б) термопластичні, еластичні, термостійкі;

в) еластичні, тверді, твердокристалічні;

г) твердокристалічні, еластичні, термопластичні;

д) термостійкі, термопластичні, еластичні.

50. До якої групи відбиткових матеріалів відносять гіпс:

а) термопластичних;

б) термостійких;

в) еластичних;

г) твердокристалічних;

д) твердих?

51. Твердіння гіпсу прискорюють:

а) хлориди і сульфати калію і натрію, дрібнодисперсність порошку, температура понад 50 °С, швидке замішування;

б) сульфати і хлориди калію і натрію, дрібнодисперсність порошку, температура 37 °С, рівномір­ не замішування;

в) великодисперсність порошку, хлорид натрію, тем­пература понад 50 °С, повільне замішування;

г) сульфат калію, дрібнодисперсність порошку, тем­пература до 18 °С, швидке замішування;

д) хлорид калію, дрібнодисперсність порошку, тем­пература 40 °С, повільне замішування.

52. Твердіння гіпсу вповільнюють:

а) ретельне замішування, бура, столярний клей, ні­трид калію, температура ЗО— 37 °С;

б) бура, етиловий спирт, цукор, столярний клей, температура до 10 °С;

в) хлорид калію, етиловий спирт, швидке замішу­вання, температура 60 °С;

г) цукор, бура, дрібнодисперсність порошку, ре­тельне замішування, температура 40 °С;

д) етиловий спирт, сульфат натрію, бура, повільне замішування.

53. До якої групи відносять відбиткові матеріали "Дентол" і "Репін":

а) термопластичних;

б) еластичних;

в) термостійких;

г) твердокристалічних;

д) м'яких?

54. До якої групи відбиткових матеріалів відносять "Гелій":

а) твердих;

б) еластичних;

в) твердокристалічних;

г) термопластичних;

д) термостійких?

55. До якої групи відбиткових матеріалів відносять "Стомальгін":

а) термопластичних;

б) м'яких;

в) термокристалічних;

г) термостійких;

д) еластичних?

56. До еластичних відбиткових матеріалів відносять:

а) "Дентол", "Дентафоль", "Стомальгін", "Сіеласт", "Силіт", "Тіодент";

б) "Стомальгін", "Сіеласт", "Тіодент", "Упен", "Кромопан", "Гелін";

в) "Стене", "Упен", "Тіодент", "Силіт", "Репін", "Стомальгін";

г) "Сіеласт", "Стомальгін", "Акродент", "Кромапан", "Стомапласт", "Упен";

д) "Стомапласт", "Силіт", "Стомальгін", "Гелін", "Репін", "Тіодент", "Кромапан".

57. До термопластичних відбиткових матеріалів від­носять:

а) "Акродент", "Дентафоль", "Стене", масу Керра, термопластичні маси № 1 — № 4, "Стомапласт";

б) масу Керра, "Дентафоль", "Акродент", "Стомаль­гін", термопластичні маси № 1 — № 4, "Ортокор";

в) "Стене", "Дентафоль", "Дентол", "Акродент", "Стомапласт", масу Керра, "Ортокор";

г) "Стомапласт", "Стене", термопластичні маси № 1 - № 4, "Дентафоль", "Акродент", "Сіе­ласт", "Репін";

д) "Сіеласт", "Дентол", "Стене", "Стомапласт", "Акродент", "Дентафоль", "Ортокор".

58. Термопластичні відбиткові маси використовують для зняття відбитків:

а) за наявності одиничних зубів;

б) при часткових дефектах зубних рядів, вираже­ному нахилі зубів;

в) при виготовленні вкладок, півкоронок і штифто­вих зубів, при беззубих щелепах;

г) за наявності рухливих зубів при пародонтозі;

д) в усіх випадках.

59. Що таке модель:

а) часткове негативне відображення рельєфу про­тезного ложа;

б) позитивне відображення рельєфу протезного ло­жа і прилеглих тканин;

в) повне відображення зубів, розміщених поряд з дефектом зубного ряду;

г) позитивне відображення рельєфу тканин, приле­глих до протезного ложа;

д) негативне відображення рельєфу протезного ложа?

60. Матеріали, які застосовують для виготовлення мо­делей:

а) гіпс, кварцовий пісок, легкоплавкий сплав, пласт­маса, "Гелій", амальгама;

б) маршаліт, гіпс, пластмаса, алюміній, цемент;

в) супергіпс, пемза, мелот-мегал, цинк, пісок, амаль­гама, цемент;

г) гіпс, супергіпс, пластмаса, легкоплавкий метал, цемент, амальгама;

д) алюміній, супергіпс, Телін", гіпс, мелот-метал, амальгама.

61. Моделі за призначенням поділяють так:

а) робочі, допоміжні, гіпсові, металеві;

б) гіпсові, діагностичні, допоміжні, вогнетривкі;

в) робочі, допоміжні, часткові, музейні;

г) допоміжні, діагностичні, музейні, гіпсов